Політична економія - Щетинін А.І. - РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ

1. Економічні потреби, їх суть і структура.

2. Закон зростання потреб і механізм його дії.

3. Економічні інтереси, їх сутність і структура.

4. Економічні суперечності, їх характер та класифікація. Суперечності - джерело розвитку.

3.1. Економічні потреби, їх суть і структура

З попереднього матеріалу ми знаємо, що в основі існування як окремої людини, так і суспільства в цілому лежить обмін речовин між людиною і природою. Цей процес є об'єктивним, так би мовити, умонтованим в самоіснування й розвиток людини як однієї з конкретних форм організації матерії. Але оскільки людина має здатність до оцінки всього різноманіття явищ, які і являють собою життя, то вона усвідомлює необхідність цього обміну речовин, а тому цей об'єктивний процес на поверхні реалізується через її певні почуття і свідомі дії.

Первинним проявом такого почуття є бажання як відчуття нестачі чогось. Бажання притаманні будь-якій людині і завжди персоніфіковані, але якщо характеризувати їх в цілому, то слід підкреслити їх багатогранність і постійне зростання, бо життя людини - це такий процес руху матерії, який характеризується розвитком, а відтак, і постійним ускладненням.

Бажання, як усвідомлення людиною нестачі чогось, завжди виявляється в певній формі, яка загалом залежить від стану розвитку суспільства і відображає рівень культури людини. Саме під впливом останнього бажання перетворюється на потребу. Отже, у дуже стислому формулюванні, потреба - це бажання, яке набуло специфічної форми відповідно до рівня культури людини. З цього погляду можна зазначити, що бажання задовольнити, наприклад, голод, однакове як для первісної людини, так і для сучасної. Але різний рівень їх культури приводить до різних форм прояву цього бажання, до різних потреб. Для первісної людини ця потреба буде виявлятися, наприклад, у бажанні задовольнити голод сирим або тільки просмаженим шматком м'яса, тоді як для пересічного громадянина сучасної розвиненої країни ця потреба буде виявлятися не тільки в бажані отримати цей продукт у багатьох формах його кулінарної переробки, але й у зовсім інших умовах самого процесу споживання.

Таким чином, потреба є історичною формою бажання, яке, у свою чергу, на рівні усвідомленого людиною почуття відображає об'єктивно необхідний процес обміну речовин між людиною і природою. Цей обмін реалізується через процес праці, а в більш загальній формі - через процес суспільного виробництва, кінцевою метою якого виступає задоволення потреб.

Багатогранність потреб і необхідність функціонування всього суспільного виробництва для організації їх задоволення завжди привертали увагу дослідників, що визначало потребу і їх класифікації. Так, уже видатний історик і філософ Стародавньої Греції Ксенофонт висловлює думку про економічну природу людських потреб і говорить про те, що їх задоволення залежить від доходу людей. Інший славнозвісний мислитель стародавнього світу, Аристотель, уперше робить їх класифікацію, поділивши їх на рослинні (тваринні) та дійсно людські, які він пов'язував з людськими доброчинностями.

У середньовіччя представники школи каноністів (Хома Аквінський та ін.) розглядали потреби крізь призму християнського вчення. Потреби людей у них були наслідком помислів і дій верховної істоти-бога, а самі потреби вони класифікували на вищі - це потреба любові до бога, і нижчі - це потреби, що забезпечували земне існуванні людини.

Великий англійський учений А.Сміт вважав, що людина завжди намагається покращити своє матеріальне становище, задовольнити свої потреби. Цього можна досягти, вважав він, тільки збагачуючись, а це означає, що першоджерелом задоволення всіх потреб людини виступає потреба людини у власній вигоді, потреба в збагачуванні.

Д.Рікардо розглядає потреби з боку їх кількісної характеристики і робить висновок про їх безмежність. У своїх дослідженнях він просувається значно далі від попередників і проводить різницю між потребою як бажанням, що виникає безвідносно до забезпечення його грішми, і потребою, що забезпечена грішми. У першому випадку потреба економічно є малозначущою. У другому випадку ця потреба має назву платоспроможного попиту, який є конкретним проявом саме тих потреб, з якими і має справу економіка.

Значну увагу питанню потреб приділяв і великий німецький учений-філософ Гегель (1770-1831 рр.). Він вважав, що основою всіх дій людини є їх потреби, які, трансформуючись в інтерес, цілі та ідеали, виступають рушійною силою дій людини. Гегель уперше розглядає потреби як систему, що складається з індивідуальних і суспільних потреб. У межах останніх він виділяє також соціальні потреби, що обумовлені громадянським суспільством.

Слід хоча б коротко зупинитись на поглядах соціалістів-утопістів (Т.Мора, Р.Оуена, О.Сен-Симона та ін.). Погляди цих учених не однозначні, але представники пізнього соціалутопізму (Фурьє, Оуен, Сен-Симон) виходили з необхідності досягнення в майбутньому суспільстві повного достатку для кожної людини і задоволення всіх її потреб. Такий підхід вимагав від них значної уваги до проблем формування потреб, розподілу самих предметів споживання тощо. У зв'язку з цим вони класифікують усі потреби на розумні й нерозумні.

Перші потреби вони поєднують з тими, що забезпечують людині фізичний розвиток, здатність до праці, продовження роду. Нерозумні потреби - це всі ті потреби, які шкодять розвитку людини або ж пов'язані з не дуже важливими (з позиції суспільства) уявленнями і смаками людини. Аналізуючи потреби, соціалісти-утопісти приділяли дуже багато уваги узгодженню індивідуальних потреб і потреб усього суспільства.

Сучасна економічна теорія теж приділяє багато уваги як сутності, так і класифікації потреб. Сьогодні більшість фахівців схиляється до думки, що сутність потреби може бути зведена до об'єктивної необхідності відтворення всього багатства умов існування й життя людини в суспільстві. При цьому сама потреба виступає як бажання, що прийняло специфічну форму, відповідну до рівня культури людини, який загалом відображає відповідний рівень розвитку суспільного виробництва і виробничих відносин. Самі потреби реалізуються в споживанні матеріальних та духовних благах, у діяльності людини, у різноманітних умовах, необхідних для забезпечення життя й розвитку людини і суспільства.

Значно складніше визначити потреби як певну систему. Справа в тому, що структурні елементи, а відтак, і класифікація потреб залежить від тієї ознаки, яка покладена в основу групування. А оскільки ознак групування може бути дуже багато, то, відповідно, буде існувати і багато класифікацій. Скажімо, часто вирізняють потреби первинні і вторинні. Перші задовольняють найнагальніші потреби людського життя (потреби в їжі, одежі, житлі тощо), другі можуть бути задоволені після задоволення первинних. Ця класифікація базується на основі значущості тих чи інших потреб людини з позиції її існування як біосоціальної істоти. Така класифікація має право на існування, хоч і є певною мірою умовною. Досить поширеною є класифікація потреб на матеріальні та нематеріальні (духовні), яка теж може бути певним чином використана. В основу цієї класифікації покладено таку ознаку, як уречевленість (матеріальні) або неуречевленість (нематеріальні, духовні) блага, яке задовольняє відповідну потребу.

В економічній літературі часто наводять класифікацію потреб за суб'єктом потреби. З цього погляду виділяють потреби індивідуальні, колективні та суспільні. Прикладом індивідуальних може бути, скажімо, потреба людини в їжі, одежі тощо. До колективних потреб належить усе те, що становить сформоване бажання конкретного колективу як певної спільноти людей. Це може бути, наприклад, потреба в досягненні значного прибутку, потреба в забезпечені гідних умов організації праці тощо. Більш узагальненими потребами виступають потреби всього суспільства. Вони можуть існувати, наприклад, у вигляді потреби забезпечення зростання продуктивності суспільної праці, потреби в зменшені безробіття і т.ін.

Досить поширеною є класифікація потреб за ступенем їх реалізації. З цього погляду виділяють:

а) абсолютні потреби, породжені сучасним рівнем розвитку суспільного виробництва;

б) дійсні, які відображають рівень розвитку економіки певної країни;

в) платоспроможні, тобто ті потреби, які людина може задовольнити відповідно до своїх доходів.

Наведеними класифікаціями потреб не можна вичерпати все їх різноманіття. Вони залежать від ознаки, яка покладена в основу класифікації, і кожна з них має, як правило, певне практичне значення. Але в економічній науці завжди постає питання про визначення системи потреб, тобто такої субординованої їх сукупності, яка являє собою стійку цілісність і гармонійно пов'язана із системою всього суспільного виробництва, невід'ємною частиною якого вона є сама.

У підході до питання про визначення системи потреб слід, перш за все, визначитись з методологічними принципами, що мають бути покладені в основу такого визначення. Серед таких принципів слід назвати системність, необхідність розгляду сукупності потреб з урахуванням їх генезису і діалектичний зв'язок потреб з діяльністю людини. Системність вимагає розгляду сукупності потреб як певної підсистеми в складній системі суспільного виробництва. При цьому сама система потреб повинна являти собою внутрішню цілісність із своїми компонентами (підсистемами) і внутрішніми закономірностями розвитку. Генетичний підхід або принцип вимагає розгляду сукупності потреб як системи, яка у своїх внутрішніх зв'язках відображає процес їх історичного становлення. Важливим принципом розробки системи потреб є урахування їх зв'язку з діяльністю людини. Це дає змогу отримати певне стале підґрунтя для формування дійсно наукової системи потреб, адже вони нерозривно пов'язані з процесом суспільного виробництва.

З огляду на означені вище методологічні принципи можна вважати прийнятною таку систему потреб, яка складається з елементів, що відповідають основним сферам людської діяльності. Це потреби економічні, соціальні, політичні і духовні. Вони тісно пов'язані між собою і між ними не можна провести дуже чітко визначеної межі, хоча в їх виокремленні і є певний сенс. Така структурна побудова системи потреб відповідає наведеним вище методологічним принципам і є, безсумнівно, прийнятною. Кожен елемент цієї системи включає власну підсистему потреб. Скажімо, духовні потреби включають національні потреби, потреби культурні, релігійні і т.ін. Свою внутрішню будову мають і інші елементи цієї системи потреб. Проте найважливішим елементом цієї загальної системи потреб є економічні потреби. Саме їх задоволення стає передумовою задоволення соціальних, політичних і духовних потреб людини.

Економічні потреби різноманітні, досить динамічні у своєму розвитку, бо динамічними є саме життя людини і тісно пов'язаний з ним процес суспільного виробництва. Є багато спроб класифікувати економічні потреби і, як уже зазначено, існує і досить велика кількість таких класифікацій. Це, наприклад, поділ потреб на матеріальні і нематеріальні, фізіологічні й суспільні, поточні й перспективні тощо. Загальним недоліком цих класифікацій є відсутність чітких методологічних підходів до їх групування, що не дає можливості отримати якусь реальну і відносно сталу систему потреб. Проте зусиллями науковців на сьогодні все ж таки розроблена досить прийнятна класифікація, або система економічних потреб. Вона досить повно враховує такі методологічні принципи, як системність, генетичність та зв'язок потреб з діяльністю людини. Найбільш удалою серед таких класифікацій потреб є система потреб, складена американським ученим А.Маслоу (1908-1970 рр.) і відома як "піраміда Маслоу" (рис. 1.3).

Вона нараховує п'ять груп потреб, які ранжовані за ступенем нагальності їх задоволення. Ця класифікація дає досить аргументовану ієрархію людських потреб. Дійсно, попри всі інші потреби, для існування людини як біологічної істоти найголовнішою є необхідність задоволення фізіологічних потреб. Голодна людина не може думати ні про що інше, а тому інші потреби (у самозбереженні, соціальні потреби і т.ін.) справді базуються на фізіологічних. Ця класифікація потреб може бути використана як в науковому, так і в суто практичному аспекті. Наприклад, вивчаючи ринок і формуючи свою ринкову стратегію, товаровиробник повинен відштовхуватись не тільки від вивчення сукупної потреби в якомусь товарі або послузі, а й від того, як і в якій мірі, задоволені попередні (більш нагальні) потреби людини.