Політична економія - Щетинін А.І. - 14.3. Сучасні моделі соціально орієнтованої (регульованої) ринкової економіки

Соціально орієнтована ринкова економіка - це найперспективніша модель організації суспільного виробництва, яка поєднує високу ефективність ринкового механізму й орієнтацію на досягнення справедливості та рівності. Це, по суті, є соціалізація ринкової економіки. Саме на таку модель орієнтується наша держава, розбудовуючи свою незалежну економіку. Але конкретна реалізація моделі в кожній країні має певні особливості, і ми повинні розбудовувати таку модель соціально-орієнтованої ринкової економіки, яка б найповніше відповідала національним особливостям нашої країни.

З огляду на деякі особливості функціонування сучасної ринкової економіки у високорозвинених країнах можна виокремити принаймні три різновиди соціально-орієнтованої економіки.

Перша - це ринкова економіка, яка сформувалась у таких країнах, як Великобританія, Канада, Ірландія. Вона характеризується відносно невисоким рівнем участі держави у вирішенні соціальних проблем суспільства, як безробіття, пенсійне забезпечення тощо. Високий рівень вирішення соціальних питань забезпечується потужним розвитком приватного сектору у сфері надання послуг, наприклад, широкорозвиненою і добре організованою системою недержавних пенсійних фондів. Для цих країн характерною є відносно невелика частина ВВП, яка перерозподіляється через бюджет (приблизно 30-40 %).

Другий тип сучасної організації суспільного виробництва існує в таких країнах, як Німеччина, Франція, Нідерланди, Австрія, Бельгія. Тут також діє модель соціально орієнтованої ринкової економіки, але в ній акцент зроблено на досягнення за активної участі держави високих соціальних стандартів. Це потужні програми із забезпечення високого рівня зайнятості, здійснення постійних заходів щодо соціального страхування своїх громадян, розвинута система трансфертних платежів. У цій групі країн досить високою є та частина ВВП, яка перерозподіляється через державний бюджет. Вона становить майже половину валового внутрішнього продукту.

Особливий тип соціально орієнтованої ринкової економіки сформувався в скандинавських країнах: Норвегії, Данії, Фінляндії і особливо у Швеції. Цьому типу притаманна дуже активна роль держави у вирішенні соціальних проблем. Акцент в економічній політиці держави тут сфокусований навколо забезпечення високого рівня життя населення. Досягнення соціальних стандартів здійснюється за рахунок потужних перерозподільчих процесів, які здійснює держава. Через державний бюджет перерозподіляється більше половини ВВП. Для цих країн і, перш за все, для Швеції, характерним є досягнення соціального партнерства між власниками засобів виробництва і найманими виробниками. При цьому держава постійно здійснює пошук нових шляхів забезпечення соціальної солідарності в суспільстві. По суті, у Швеції реалізовано ідеї соціалізму, з тією хіба що різницею від соціалізму, який будувався в колишньому Радянському Союзі, що цей соціалізм побудований на найефективнішій ринковій основі і вийшов у процесі реалізації на такий рівень досягнень, які в Радянській імперії навіть важко було уявити.

Теоретично для нашої країни останній скандинавський тип моделі ринкової економіки найбільш привабливий, бо він найближчий до реалізації ідеї добробуту, рівності і справедливості для всіх громадян суспільства. Ідея, яка своїм корінням сягає в глибину віків, від великих соціалістів-утопістів Т. Мора і Т.Кампанелли, яка за багато десятиліть соціалізму стала часткою нашої свідомості. Але цей тип соціально орієнтованої економіки вимагає високорозвиненого товарного виробництва, яке ще не набуло в нашій країні сталих форм. Більше того, процес первинного нагромадження капіталу в Україні ще продовжується, а він, як відомо, вписує себе в людську історію "пломеніючою мовою крові і вогню" (К.Маркс "Капітал", С. 727). За таких умов становлення ринкової економіки шведський варіант малоздійсненний. Скоріше необхідно брати орієнтир на англосаксонський варіант, бо він ставить акцент більше на розбудову й відлагодження самої бази ринкової економіки.

На превеликий жаль, Україна на сьогодні ще на має чітко визначених орієнтирів розбудови суспільного виробництва. Це викликано, перш за все, ще не розвинутою політичною системою (слабкість партій, які існують поки що як певні політичні об'єднання під окремих лідерів), гострою боротьбою національно і проросійськи налаштованих верств населення, потужним зовнішнім тиском на Україну з боку Росії, яка не може змиритись з наявністю незалежної України, й іншими причинами.

Але об'єктивний процес розвитку нашої економіки вже на самому початку існування України, як незалежної держави, вимагав вибору конкретного шляху переходу до ринку. Уже на початку кризи соціалізму, а вона торкнулась практично всіх країн соціалістичного табору, були визначені два основні шляхи переходу до ринкової економіки. Перший шлях проклав Китай. Він грунтується на тезі щодо поєднання існуючого соціалізму з ринковою системою. Інший шлях переходу від соціалізму до ринкової економіки продемонстрували такі країни, як Польща, Словакія, Чехія й деякі інші (більш повний аналіз цих шляхів буде зроблено в наступному розділі). Україна, на жаль, не могла піти ні першим, ні другим шляхом. Перший відпадав як через політичне несприйняття соціалізму з його насильством, репресіями, голодомором, так і за економічної неспроможності соціалізму (суцільний дефіцит, низька якість товарів тощо). Другий шлях був малореальним через суттєві відмінності в економіці України і названих вище країн. Так, у нашій тодішній державі приватна власність була відсутня, а ринкові відносини, по суті, не мали якогось суттєвого значення. Через це руйнування попереднього устрою супроводжувалось первинним нагромадженням капіталу вчорашніми партійними й державними діячами та спритними нуворишами з комсомольських та кримінальних сфер. Розплатою за це стала довжелезна, майже десятирічна криза в економіці, реакція і узурпаторство політичної влади, зубожіння великих мас населення на фоні невеликої кількості олігархів. Усе це призвело до загострення соціальних суперечностей, які вилились у надпотужну і безкровну Помаранчеву революцію.