Трудове право - Жернаков В.В. -
4. Трудові колективи

Останнім часом спостерігається поступове зникнення із багатьох нормативно-правових актів про працю поняття "трудовий колектив", яке нерідко стало замінятися іншими термінами. Так, відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 р. "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"" до ст. 12 КЗпП України внесено зміни, згідно з якими замість терміна "трудовий колектив" вжито словосполучення "загальні збори найманих працівників". Але сутність цього терміну від цього не змінюється, адже профспілки не мають власних інтересів - вони представляють інтереси найманих працівників, тобто колектив у цілому. Трудовий колектив був і залишається предметом уваги багатьох суспільних (соціальних) наук. Так, він є невід'ємним елементом економіки праці, об'єктом і суб'єктом науки управління, насамперед управління персоналом, постійно вивчається соціологами та психологами. Колектив працівників певних професій як суб'єкт відносин входить до змісту конвенцій МОП № 149 "Про зайнятість та умови праці і життя сестринського персоналу" 1977 р., № 178 "Про інспекції умов праці і побуту моряків" 1996 р. та ін.

В умовах ринкової економіки з характерними для неї організаційно-управлінськими системами і виробничо-комерційною діяльністю відбуваються зміни в колективах працівників, характері внутрішньо-колективних відносин. Зокрема, крім традиційних елементів (керівників, фахівців, службовців, робітників, молоді, жінок, різних професійних і вікових груп та ін.), трудовий колектив сьогоднішнього підприємства включає найманих працівників і співзасновників; громадян України та іноземців; осіб, зацікавлених у доходах роботодавця і не зацікавлених у них. Усе це пояснює актуальність і необхідність дослідження правового статусу трудового колективу як суб'єкта трудового права.

Відповідно до ст. 252' КЗпП України трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Тобто членами трудового колективу с всі, хто уклав з підприємством, установою, організацією трудовий договір (контракт, угоду): працівники, що уклали трудовий договір на невизначений строк, на визначений строк, сумісники, працівники, які працюють за трудовим договором у фізичних осіб, надомні працівники та ін. Особи, які для підприємства виконують роботи за цивільно-правовими договорами (підряду, доручення тощо), до складу трудового колективу не включаються. їх відносини регулюються цивільним законодавством.

До складу трудового колективу підприємства, установи, організації відповідно до їх структури входять трудові колективи структурних підрозділів, у тому числі відокремлених (філіалів, представництв, цехів, відділів, ділянок, бригад та ін.). Отже, існують первинні трудові колективи, тобто групи працівників низових підрозділів підприємства, що виконують однорідні чи взаємопов'язані операції та об'єднані безпосередніми особистими виробничими контактами (наприклад, колектив бригади, ділянки). Поряд із ними є вторинні, чи проміжні, трудові колективи. Під ними розуміють сукупність працівників, пов'язаних економічними та адміністративними відносинами в рамках певних структурних підрозділів (колектив філії, цеху, відділу тощо). Колектив же всього підприємства є основним трудовим колективом. Залежно від форми власності на засоби виробництва розрізняють трудові колективи державних, колективних та комунальних підприємств. На підставі виду суспільної діяльності і сфери застосування праці трудові колективи класифікуються на: виробничі, з обслуговування населення, наукові, сфери освіти, охорони здоров'я тощо.

Трудові колективи діють на основі: а) поєднання інтересів своїх членів, колективу, держави та суспільства; б) участі працівників в управлінні виробництвом і регулюванні умов праці; в) єдності інтересів у виконанні виробничих завдань членів трудового колективу та представників органів управління підприємства; г) додержання трудової та виробничої дисципліни, охорони прав і законних інтересів кожного члена трудового колективу; г) створення умов для участі кожного члена трудового колективу у здійсненні його повноважень; д) гласності та надання систематичної інформації членам колективу про здійснення трудовим колективом належних йому повноважень.

Згідно зі ст., 65 ГК України повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи. Також повноваження трудового колективу визначає законодавство про працю. Серед його повноважень особливе місце посідають ті, що пов'язані з укладенням колективного договору. Так, відповідно до ст. З Закону України від 1 липня 1993 р. "Про колективні договори і угоди" колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом, з одного боку, і однією чи декількома профспілковими або іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом, - з другого. Проект колективного договору обговорюється у трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Тільки після схвалення проекту зборами (конференцією) трудового колективу він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше як через п'ять днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу.

У статті 142 КЗпП України передбачено, що правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілковим комітетом на основі типових правил. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою. Згідно зі ст. 153 КЗпП України трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів. Колективи через обраних ними уповноважених, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників контролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про охорону праці на підприємствах. Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону праці.

За ст. 223 КЗпП України загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менше 15 чоловік обираються комісії по трудових спорах. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства. За рішенням загальних зборів (конференції) комісії по трудових спорах можуть бути створені у структурних підрозділах.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників у необхідних випадках застосовуються заходи громадського впливу. Згідно зі ст. 152 КЗпП України роботодавець має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Відповідно до Порядку представлення до нагородження та вручення державних нагород України, затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 2003 р., висунення кандидатур до відзначення державними нагородами здійснюється гласно за місцем роботи осіб, яких представляють до нагородження, у трудових колективах підприємств, установ, організацій незалежно від типу та форми власності.

Вимоги найманих працівників на виробничому рівні за Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)": а) формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або б) формуються шляхом збирання підписів. Збори скликаються за ініціативою виборного профспілкового органу чи іншого уповноваженого найманими працівниками органу або ініціативної групи найманих працівників, а також за пропозицією не менш як третини від загальної кількості штатних найманих працівників. До компетенції зборів (конференції) належать розгляд і затвердження вимог найманих працівників; затвердження органу, уповноваженого представляти інтереси найманих працівників. З розглянутих питань збори (конференція) ухвалюють рішення більшістю голосів від штатної чисельності найманих працівників або від загальної кількості обраних представників найманих працівників, відкритим чи таємним голосуванням.

Представники трудових колективів можуть брати участь у роботі атестаційних комісій. Так, відповідно до п. 10 Положення про атестацію наукових працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 р., до складу атестаційної комісії залучаються висококваліфіковані наукові працівники і представник профспілкового органу або уповноважений від трудового колективу, який обирається на загальних зборах колективу.

За ст. 65 ГК України рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і ухвалюються його органами управління за участю трудового колективу і уповноважених ним органів. Питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участю роботодавця відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.

Повноваження трудових колективів здійснюються безпосередньо загальними зборами (конференцією) трудового колективу або їх виборними органами - радою трудового колективу та іншими відповідними органами. Інтереси колективу не може представляти власник. Забороняється будь-яке втручання, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, роботодавців та інших осіб при здійсненні трудовим колективом його повноважень.

У загальних зборах мають право брати участь усі члени трудового колективу. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і особи, які не є членами даного трудового колективу. Загальні збори трудового колективу визнаються правомочними, якщо на них присутні більше половини членів колективу. Збори скликаються у міру необхідності. Загальні збори трудового колективу можуть проводитися також у цехах, відділах та інших структурних підрозділах підприємства. Рішення загальних зборів, ухвалені у межах повноважень трудового колективу, є обов'язковими для членів трудового колективу та роботодавця. У разі проведення загальних зборів у цехах, відділах, інших структурних підрозділах підприємства рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала проста більшість членів трудового колективу, які беруть участь у зборах, якщо не визначено, що для ухвалення відповідного рішення необхідна кваліфікована більшість голосів.

На підприємствах, в установах, організаціях, де скликання загальних зборів ускладнено внаслідок значної кількості працюючих, багатозмінності або територіальної віддаленості цехів, відділів та інших структурних підрозділів, а також в інших випадках, функції загальних зборів виконує конференція трудового колективу. Делегати на конференцію трудового колективу обираються зборами трудових колективів відповідних цехів, відділів, інших структурних підрозділів за нормою, встановленою ініціаторами скликання конференції трудового колективу. Конференція є повноважною, якщо в ній беруть участь не менше двох третин делегатів.

Рішення загальних зборів (конференції) ухвалюється простою більшістю голосів присутніх, як правило, відкритим голосуванням, якщо не передбачено інше. Так, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" рішення про оголошення страйку вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення мають бути доведені до відома всіх членів колективу. Рішення трудового колективу, ухвалені відповідно до їх повноважень та чинного законодавства, є обов'язковими для членів колективу, роботодавця.

Особливий правовий статус мають виробничі бригади. Бригадна форма організації праці застосовується в різних галузях економіки: промисловості, комунальному обслуговуванні, охороні здоров'я тощо. Бригаді, зазвичай: а) встановлюється робітнича зона, що охоплює технологічний процес або його відокремлену частину, б) закріплюються виробнича площа, обладнання, засоби праці і в) надаються виробничі ресурси та необхідна технічна документація.

Відповідно до ст. 2526 КЗпП України нові працівники зараховуються до бригади за згодою її колективу. Не допускається відмова в зарахуванні працівників, направлених до бригаду в порядку працевлаштування згідно із законодавством (молодих спеціалістів, випускників навчальних заклади системи професійно-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання або примусового лікування, та ін.). Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таємним або відкритим голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якого входять бригади. Колектив бригади має право вимагати від роботодавця виведення зі складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 та 41 КЗпП України. Роботодавець згідно із законодавством переводить таких працівників за їх згодою на іншу роботу або звільняє в установленому порядку.

5. Професійні спілки
6. Державні органи - суб'єкти трудового права
Розділ 5. Правове регулювання зайнятості та працевлаштування
1. Поняття зайнятості населення і напрями державної політики у цій сфері
2. Органи, які здійснюють працевлаштування
3. Правовий статус громадян, які шукають роботу, і безробітних
4. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних
5. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття
6. Відповідальність за невиконання законодавства про працевлаштування
Розділ 6. Колективні договори і угоди