Трудове право - Жернаков В.В. - 4. Особливості правового регулювання праці осіб, які поєднують працю із навчанням

Конституція України встановлює, що кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Відповідно до п. 7 ст. 41 Закону України "Про освіту" громадяни можуть одержати професію, підвищити кваліфікацію, пройти перепідготовку безпосередньо на виробництві. У ч. 2 ст. 69 ГК України передбачено, що підприємство забезпечує підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів, їх економічне і професійне навчання як у власних навчальних закладах, так і в Інших навчальних закладах за відповідними угодами. Підприємство надає пільги згідно із законом своїм працівникам, які навчаються без відриву від виробництва.

Наявність висококваліфікованої робочої сили є одним із найважливіших чинників підвищення продуктивності праці, забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції, інтеграції України у світове економічне співтовариство. Очевидно, що розв'язати економічні проблеми у найближчі роки Україна не зможе шляхом простого нарощування кількості зайнятого населення. Дедалі більшого значення набувають такі показники, як професіоналізм, компетентність, здатність до одержання знань упродовж життя, рівень культури тощо.

Отже, крім освітніх закладів, навчанням громадян займаються безпосередньо підприємства, установи, організації. Ця сфера освіти регулюється трудовим правом. Закони та інші нормативно-правові акти про працю створюють умови для одержання працюючими базової та загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти у відповідних навчальних закладах шляхом встановлення зобов'язань для власників або уповноважених ними органів із створення сприятливих умов для навчання без відриву від роботи, надання працівникам різноманітних пільг, які сприяють успішному навчанню.

Відносини виробничого навчання регулюються КЗпП України (статті 201 -207), Законом України "Про професійно-технічну освіту", Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2001 р. № 127/151, а також іншими правовими актами. Окремо вирішене питання про організацію професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників та незайнятого населення.

Для професійного навчання кадрів на виробництві застосовуються такі його види:

первинна професійна підготовка робітників; перепідготовка робітників;

підвищення кваліфікації робітників;

підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців.

Первинна професійна підготовка робітників - це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. На виробництві воно здійснюється із числа осіб, зарахованих на роботу на підприємства учнями. Як правило, на виробництві готують кадри зі спеціальностей, які не потребують тривалих строків навчання. Професійна підготовка нових робітників здійснюється за рахунок власних коштів роботодавця. Основними формами навчання є: індивідуальне, бригадне та курсове. Виробниче навчання і теоретичні заняття проводяться в межах робочого часу, встановленого КЗпП України для робітників відповідного віку, професії, виробництва.

За час виробничого навчання робітникам виплачується заробітна плата, розмір якої залежить від форми навчання, специфіки професії, яка вивчається, та системи оплати праці, що діє на підприємстві за цими професіями і визначається відповідно до Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 700. Строки навчання нових робітників, як правило, не перевищують одного року. По закінченні професійного навчання на виробництві робітнику надається робота відповідно до отриманої кваліфікації (розряду, класу, категорії).

Перепідготовка - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинне професійне підготування. Воно може здійснюватися для навчання робітників, що вивільняються у зв'язку з перепрофілюванням, реорганізацією підприємства тощо; для розширення їх професійного профілю, підготовка до роботи в умовах колективної форми організації праці; при потребі змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втратою здатності виконувати роботу за попередньою професією.

Виробниче навчання включає і підвищення кваліфікації. Під підвищенням кваліфікації розуміється професійне навчання, спрямоване на послідовне вдосконалення професійних знань, навичок та вмінь із набутої професії, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, вміння та навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг. Воно може здійснюватися і для розширення професійної майстерності працівника, для роботи не тільки за основною професією, а й за професією, яку він суміщає. Різноманітність цілей підвищення кваліфікації зумовлює і широку систему форм навчання. Робітники підвищують кваліфікацію на виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення або в інших формах, визначених підприємствами. Заняття на курсах проводяться в групах чисельністю від 5 ДО 30 чоловік або індивідуально. Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців здійснюється з метою вдосконалення знань, умінь та навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов'язками і особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, вдосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо. Підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів здійснюється за такими формами: спеціалізація, довгострокове підвищення кваліфікації, короткострокове підвищення кваліфікації, стажування та в інших формах.

По закінченні підвищення кваліфікації і проведенню підсумованого контролю працівникам видається відповідний документ (диплом, довідка або свідоцтво). Відповідні записи про професійне навчання робітників та підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів заносяться до трудової книжки працівника.

Згідно зі ст. 202 КЗпП України працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву віл виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням. Вони ґрунтуються безпосередньо на нормах закону, але конкретні заходи, пільги, порядок їх застосування слід передбачати в першу чергу в колективних договорах.

Особи, які навчаються без відриву від виробництва, не можуть залучатись у дні занять до надурочних робіт. У період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівники не можуть використовуватися на будь-якій роботі, що не стосується спеціальності, яка ними опановується. Час підвищення кваліфікації з відривом від роботи включається до трудового і страхового стажу.

Відповідно до ст. З Закону України "Про освіту" громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується різними формами навчання: очною, вечірньою, заочною, екстернатом, педагогічним патронажем.

Загальна середня освіта в Україні є обов'язковою. З метою створення належних умов для її одержання передбачено функціонування в системі навчальних закладів системи загальної середньої освіти вечірніх (змінних) шкіл - загальноосвітніх навчальних закладів 11-111 ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

Учні, які навчаються у вечірній (змінній) загальноосвітній школі без відриву від трудової діяльності і успішно виконують річний навчальний план, мають право на скорочений робочий час за місцем роботи, додаткову оплачувану відпустку та інші пільги, передбачені законодавством. Для працівників, які успішно навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, на період навчального року встановлюється скорочений робочий тиждень на один робочий день або на відповідну йому кількість робочих годин (при скороченні робочого дня протягом тижня). Ці особи звільняються від роботи протягом навчального року не більш як на 36 робочих днів при шестиденному робочому тижні або на відповідну їм кількість робочих годин. При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни при збереженні кількості вільних від роботи годин. За час звільнення від роботи таким працівникам виплачується 50 % середньої заробітної плати за основним місцем роботи, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. Ця гарантійна норма може бути підвищена в колективному договорі.

Роботодавець має право надавати без шкоди для виробничої діяльності працівникам, які навчаються в загальноосвітніх установах, за їх бажанням у період навчального року додатково один або два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Для успішного закінчення навчання важливу роль відіграють додаткові відпустки, що надаються на період випускних іспитів. Тривалість відпусток залежить від того, у якій школі навчається учень.

Працівникам, які здобувають загальну середню освіту у вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів; у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні. На період складання перевідних іспитів в основній та старшій школах надаються відпустки тривалістю від 4 до 6 календарних днів. Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 і 28 календарних днів.

Слід зазначити, що навчальні відпустки не можуть бути перенесені на інший, не пов'язаний з іспитами час або додаватися до відпустки, що буде надана в наступному році. Додаткові відпустки надаються на підставі довідки відповідного загальноосвітнього закладу, де вказується, що даний учень допущений до складання випускних іспитів.

Учні, які навчаються у вечірніх (змінних) загальноосвітніх закладах, також користуються пільгою при наданні щорічних відпусток. За їх бажанням ці відпустки надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання. Працівник може скористатися щорічною відпусткою, додавши її до періоду складання іспитів. Щоб створити більш сприятливі умови для навчання, закон забороняє залучати учнів загальноосвітніх закладів до надурочних робіт.

Пільги для осіб, які навчаються у професійно-технічних навчальних закладах. Відповідно до Закону України "Про професійно-технічну освіту" громадяни України мають рівні права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до своїх здібностей і нахилів. Професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною) формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва або за індивідуальними навчальними планами. З метою створення учням професійно-технічних навчальних закладів сприятливих умов для успішного навчання без відриву від роботи їм надаються різні пільги. Цій категорії працівників встановлюється скорочений робочий тиждень або скорочена тривалість щоденної роботи із збереженням заробітної плати в установленому порядку, їх заборонено залучати в дні занять до надурочних робіт.

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.

Щорічні відпустки за бажанням осіб, які здобувають без відриву від виробництва професійно-технічну освіту, приєднуються до часу проведення установчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою. Право на щорічну відпустку за перший рік роботи на підприємстві виникає в учня до настання шестимісячного строку безперервної роботи.

Пільги у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі. У Законі України "Про освіту" визначено, що вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Підготовка спеціалістів у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна) шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Основними формами підготовки наукових кадрів є аспірантура і докторантура, але відповідно до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 309, аспірантура відкривається з відривом від виробництва та без відриву від виробництва, а докторантура - з відривом від виробництва.

Держава створює умови громадянам України для реалізації їх права на здобуття вищої освіти. Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах із вечірньою і заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством. Обсяг пільг визначається рівнем акредитації навчального закладу (від першого до четвертого), формою (заочна чи вечірня) і тривалістю навчання (курс, на якому навчається студент).

Для забезпечення можливості вступу до вищого навчального закладу працівникам, допущеним до вступних іспитів, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих навчальних закладах, у період навчального року надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Основна пільга для тих, хто навчається без відриву від роботи у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, - це додаткова оплачувана відпустка, яка надається для відвідування установчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів. Для осіб, які здобувають вищу освіту за заочною формою навчання на першому і другому курсах, тривалість відпустки складає 30 календарних днів, на третьому і наступних курсах - 40 календарних днів. Якщо форма навчання вечірня, на першому і другому курсах студентам вищих закладів освіти першого і другого рівнів акредитації надається додаткова відпустка тривалістю 10 календарних днів, на третьому і наступних курсах - 20 календарних днів. Студентам вищих навчальних закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації надаються відпустки тривалістю відповідно 20 і 30 календарних днів. Ці відпустки надаються упродовж навчального року.

Для успішного завершення навчання надаються відпустки на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації тривалістю 30 календарних днів; для підготування і захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації- чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання, визначається як для осіб, що навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою Його в розмірі 50 % середньої заробітної плати працівника.

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

Відпустки, передбачені для осіб, які поєднують працю і навчання у вищих навчальних закладах і аспірантурі, надаються упродовж навчального року лише тим, хто успішно навчається. Підтвердженням успішного навчання і одночасно підставою для надання додаткової відпустки є довідка-виклик закладу освіти на сесію із зазначенням строку її проведення. Подання працівником виклику на сесію створює для роботодавця обов'язок надати відпустку саме в цей період.

У системі пільг для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах та аспірантурі, важливе значення має скорочення робочого часу шляхом надання вільних від роботи днів. Особам, які навчаються на останніх курсах вищих навчальних закладів, протягом десяти навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижнево при шестиденному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з його оплатою в розмірі 50 % одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин. За бажанням цих працівників їм може бути надано додатково один-два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, за їх бажанням протягом чотирьох років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з його оплатою в розмірі 50 % середньої заробітної плати, а протягом четвертого року навчання - додатково один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Закон передбачає оплату власником або уповноваженим ним органом працівнику, який навчається у вищих навчальних закладах із вечірньою та заочною формами навчання, проїзду до місця знаходження закладу освіти і назад один раз на рік на установчі заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів - у розмірі 50 % вартості проїзду. У такому самому розмірі оплачується проїзд для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

Розділ 14. Охорона праці
1. Поняття охорони праці
2. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
3. Гарантії прав працівників на охорону праці під час укладання трудового договору та під час роботи
4. Організація охорони праці на виробництві
5. Нормативно-правові акти з охорони праці
6. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді
7. Навчання з питань охорони праці. Види інструктажу
8. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій
9. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru