Українське цивільне право - Ромовська З.В. -
Довірча власність

Попри "речову власність" маємо низку законів, які регулюють відносини з приводу здійснення прав, якими володіє творець твору у галузі науки, літератури, мистецтва, автор винаходу, відкриття тощо або їхні правонаступники. Право на ці результати інтелектуальної діяльності названо правом інтелектуальної власності64.

Речова та інтелектуальна власність можуть бути сконцентровані в руках однієї особи. "Зі своїми творами не розлучаюся. Вони - як мої діти", - так заявив один із художників, який не продав і не подарував жодної своєї картини. У цьому разі він є не лише автором, носієм авторських прав, а й власником.

Однак такій любові художника до своїх творів чи, можливо, його скупості або егоїзму все ж колись настане кінець. І тоді у разі його смерті фігура автора, власника та носія авторських прав будуть відмежовані: художник залишиться навічно автором, власником картини стане спадкоємець, а іншій особі можуть належати за ліцензійним договором авторські права на неї.

Якщо власник продав картину, він, відповідно до частини 1 статті 448 ЦК, має особисте, невідчужуване право на одержання п'яти відсотків від суми кожного продажу.

Власність фінансова

В окремих європейських державах грошові цінні папери (облігації, векселі, чеки тощо) прийнято вважати фінансовою власністю65. У нас же, як це випливає зі статті 194 ЦК, цінні папери вважаються власністю речовою. Однак цінність цього паперу - не у його фізичній субстанції, а у тих фінансових можливостях, що їх може реалізувати особа, якій він належить. Тому термін "фінансова власність", що більш точно характеризує їхню економіко-правову сутність, міг би використовуватися і у нас як наукова категорія.

Правова сутність цінних паперів дає підставу дійти висновку, що дослідження проблематики цінних паперів має проводитися у межах не права власності як права речового, а у межах зобов'язального права.

Така ж оцінка може бути дана і борговій розписці, яка засвідчує право вимоги кредитора. Як папірець - вона об'єкт права власності, як борговий документ - доказ укладення договору і наявності права вимоги.

Власність комерційна

Комерційною власністю називають товаророзпорядчі документи - коносаменти, складські свідоцтва, що надають особі право на одержання товару66, які також, як аркуші паперу, є речовою власністю. Але, звичайно, не у цьому їхня суть.

Довірча власність

Термін "довірча власність" вперше з'явився у Законі України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 р., у статті 26 якого було зазначено:

"Довірчою власністю є особлива форма договірних майнових відносин, яка регулює розпоряджання платежами за іпотечними активами, переданими установником у володіння, користування і розпоряджання управителю. Управитель є довірчим власником іпотечних активів"67.

Того ж дня, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом, статтю 316 ЦК "Поняття права власності" було доповнено частиною 2 такого змісту: "Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління".

Аналіз частини 2 статті 316 ЦК слід розпочати насамперед з точки зору мови, стилістики.

Слово "внаслідок", за своїм стилістичним значенням, вказує на причину чого-небудь68"... внаслідок порушення її прав" (ч. 1 ст. 23 СК); "... внаслідок непереборної сили..."(ч. З ст. 1166 ЦК). Цивільні права і обов'язки, як записано у частині 3 статті 11 ЦК, виникають "з" актів цивільного законодавства, а не внаслідок цих актів.

Поміщення цієї новоявленої норми у статтю 316 ЦК мало б означати наявність між її першою та другою частинами органічного, сутнісного зв'язку. Та навіть неозброєним оком видно, що це доповнення не стосується поняття права власності.

У главі 70 ЦК "Управління майном" містяться норми, які регулюють процедуру укладення та виконання договору управління чужим майном. Його основними ознаками є такі: майно, що передане в управління, має бути відокремлене від майна управителя; управитель управляє чужим майном від свого імені; управитель зобов'язаний повідомляти кожного,

3 ким укладає договір, що він не є власником майна, а лише управляє ним; послуги управителя мають бути оплачені; у разі припинення договору майно передається його власникові.

З цього однозначно випливає, що управитель протягом усього строку дії договору залишається саме управителем і може перетворитися на власника майна лише з особливої підстави, визначеної цим або іншим договором (купівлі-продажу, дарування тощо).

Одночасно зі статтею 316 була змінена і стаття 1033 ЦК: "Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління".

Якщо до управителя не переходить право власності на передане йому в управління майно, то навіщо тоді уся ця термінологічна суєта?

Не вважається власником (довірчим чи ще якимось) і опікун недієздатного чи малолітньої дитини, який може не лише розпоряджатися майном підопічного, а й володіти та користуватися ним.

Термін "довірча власність" може використовуватися у літературі лише задля словесної економії, як синонім складної правової конструкції - "права управителя чужим майном"69. Термін "довірча власність" не стосується того, що є моїм, за ним стоїть майно, власником якого є інша особа. Тому мав рацію О. В. Дзера, називаючи довірчу власність к ваз і власністю70. Чужою для права України називають цю конструкцію І. В. Спасибо-Фатєєва та інші автори.

Те, що названо довірчою власністю, до речової власності не належить71. Щоправда, з цього приводу висловлена й інша думка: праву довірчої власності властива ознака речовості, оскільки об'єктом договору управління майном є речі72.

За утвердженим в Україні розумінням термінів "власність" і "моє" (або "наше"), ці слова - синоніми. Між законом і власником немає жодного суб'єкта, який би нав'язував, диктував йому свою волю. За поняттям "довірча власність" немає того, що є "моїм". У підсумку, слід сказати, що для доповнення статті 316 ЦК, а відтак - і статті 1033 ЦК, не було щонайменшої підстави.

3. Форми права власності
4. Власність і час
Строкова власність
ГЛАВА 2. СУБ'ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
1. Право власності Українського народу
2. Право власності фізичної особи
3. Власність громади
4. Юридична особа як власник
Партія як власник
5. Держава як власник