Українське цивільне право - Ромовська З.В. -
Момент виникнення права

Право власності на новостворене рухоме майно виникає з моменту закінчення роботи. Щодо нерухомого майна у частині 2 статті 331 ЦК міститься низка умов, які можна стисло викласти так: кінцевою ланкою у визначенні моменту виникнення права власності, наприклад, на новозбудований будинок, стане державна реєстрація, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухомість та їх обтяжень".

Перероблення речі

Перероблення - це дія, в результаті якої, наприклад, борошно та інші компоненти перетворюються на хліб, тканина - на костюм, пиломатеріали - на меблі тощо. Перероблення засвідчує припинення фізичного існування однієї речі (а також і права власності на неї) і появу нової речі, а отже, виникнення права власності на неї.

Відповідно до принципу недоторканності права власності, самовільне перероблення чужої речі є актом неправомірним, а тому не є підставою для виникнення у "самоправця" права власності на перероблену річ. До того ж, він матиме обов'язок відшкодувати власникові знищеної (знівеченої) ним речі завдану шкоду, якщо останній не виявить бажання стати власником нової речі.

Поряд із цим загальним правилом, у частині 4 статті 332 ЦК передбачено виняток: "Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила цю переробку..". Іншими словами, у цій ситуації той, хто був власником матеріалу (переробленої речі), якого уже фізично не існує, втрачає право власності і натомість одержує як потерпілий право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Заволодіння

"Куди плуг, соха, топір і коса ходили". Ці слова нагадують про виникнення права власності на певні об'єкти через заволодіння (окупацію) ними: що я заорав і взяв у користування - це моя власність139. Як зазначає М. В. Гримич, земля, набута за правом першої заїмки, розчищена від лісу, вважалася в народі незаперечною власністю селянина, він міг її "своїти", тобто оголосити своєю і розпоряджатися нею на власний розсуд.

"Хоча вода, яка б'є у джерелі, належить кожному, але хто ж стане сумніватися у тому, що вода, яка є в дзбанку, належить лише тому, хто її набрав? Своєю працею він взяв її з рук природи... і тим самим присвоїв її".

Як зазначено у статті 333 ЦК, сьогодні, завдяки заволодінню, особа може стати власником лісових ягід, квітів, лікарських рослин. Мисливець стає первинним власником впольованого ним звіра, рибалка - виловленої риби, якщо діяли вони в межах закону. Водночас браконьєрство (франц. Braconnier первинне значення - "мисливець із псом"), тобто незаконний (у недозволений час. у недозволеному місці, у заборонений спосіб, у недозволенні кількості) відстріл диких звірів, птиці, вилов риби є підставою не лише для відшкодування завданих збитків, а й для адміністративної і навіть кримінальної відповідальності.

Безхазяйна річ

До первісних способів набуття права власності зараховують заволодіння річчю, яка не має власника або власник якої невідомий.

Згідно із декретом РНК РСФСР від 3 листопада 1918 p., усяке майно, в якого немає власника або власник якого невідомий, ставало власністю держави. Цим було виключено окупацію (заволодіння) з-поміж підстав набуття права власності. Ця норма була перенесена у статтю 68 ЦК РСФСР, а відтак - у статтю 68 ЦК УСРР 1922 р.: "Майно, власник якого невідомий (безгосподарне майно), переходить у власність держави в порядку, визначеному спеціальним законом".

В результаті було припинено так званий "посесорний захист", тобто захист володіння, а вслід за цим припинено і можливість набуття права власності за давністю володіння.

У статті 433 цього Кодексу визначалася юридична доля виморочного (лат. mors, mortis - смерть, кончина) майна. Виморочним вважалося майно, що протягом встановленого строку не було прийняте ніким із спадкоємців, отже, втратило власника у зв'язку з його смертю. Воно, саме як виморочне, переходило у власність держави.

У статті 137 ЦК 1963 р. було започатковано вживання нового терміна - "безхазяйне майно" - те, "яке не має власника або власник якого невідомий". У статті 335 ЦК вжито більш точне поняття - безхазяйна річ, якою, як і перед цим, є та, "яка не має власника або власник якої невідомий".

Яке майно можна вважати таким, що не має власника, а яке - таким, власник якого невідомий? Чи, можливо, незважаючи на розділовий сполучник "або", різниця між ними мінімальна або її немає взагалі? У літературі ці запитання оминаються мовчанням.

Насамперед, слід звернути увагу на те, що у статті 335 ЦК не йдеться про речі, які взагалі ще нікому конкретно не належали (лісові ягоди, лікарські рослини, звірина). Такою, що не має поки що власника, можна б назвати річ у проміжку часу з моменту відкриття спадщини до моменту її прийняття спадкоємцем. Але у статті 335 ЦК - мова не про неї.

Якщо особа відмовилася від права власності на рухому річ, винісши, наприклад, уживаний холодильник чи пральну машину у виділене для цього місце, то, допоки хтось інший не заволодіє цими речами або вони не будуть утилізовані, вони вважатимуться такими речами, які не мають власника (статті 347,336 ЦК). Отже, можна припустити, що під річчю, яка не має власника, у статті 335 ЦК мається на увазі та, що мала власника, але він втратив право на неї в результаті своєї свідомої поведінки.

Проте таким висновком не вдасться охопити усі можливі ситуації.

У 2010 р. мешканці одного із сіл Шполянського р-ну на Черкащині виявили у дамбі, що на краю ставка, на 12-метровій глибині німецький танк "Тигр". У 2004 р. там було знайдено танк "Пантера", за який громаді обіцяли заплатити 20 тис. грн, але не заплатили. Старожили пам'ятають, як ці танки провалилися на містку, загрузли в болоті і пішли на дно. Сільська рада проголосувала за продаж "Тигра" за 1,5 млн грн. На думку представника органу державної влади, танк не є майном громади села, адже все, що перебуває в землі та під водою, є власністю держави142.

Чи можна вважати цей танк таким, що не має власника? Пропоную ствердну відповідь на це запитання. Як знахідка143 танк має вважатися власністю громади.

Таким, що не має власника, можна вважати і самовільно збудований будинок, але стаття 335 ЦК цієї ситуації не стосується.

Якщо, наприклад, кондуктор вагона після виходу пасажира виявив у купе годинник чи мобільний телефон, то обставини виявлення цих речей не дають підстав для висновку, що пасажир відмовився від права власності на ці речі. Отже, можна стверджувати, що ці речі мають власника, але він (особливо після скасування норми про іменні квитки на проїзд залізничним транспортом) невідомий.

Такою, власник якої невідомий, можна вважати бездоглядну домашню тварину. Про невідомого власника можна говорити і в тому разі, коли рій покинув вулик, за умови, що власник не почав негайно переслідувати його144.

На сьогодні чимало спадкоємців і далі нехтують правилом, згідно з яким право власності на нерухомість переходить до них за умови державної реєстрації такого спадкового правонаступництва. Отже, виходить, що, оскільки попередній власник помер, а спадкоємець ще не став ним, майно можна формально вважати таким, що не має власника. Хоча він наче і є.

Врешті можна дійти висновку, що провести чітке розмежування між зазначеними поняттями доволі складно. Крім цього, оскільки в обох випадках, згідно зі статтею 335 ЦК, настає один і той самий наслідок, пошуки різниці між ними не мають особливого значення.

Згідно зі статтею 335 ЦК, про виявлення безхазяйного нерухомого майна має бути повідомлено у пресі. Після спливу одного року з часу взяття на облік нерухома річ може бути передана за рішенням суду в комунальну власність. Безхазяйне рухоме майно, крім того, від якого власник відмовився, яке було знайдене, а також бездоглядної домашньої тварини та скарбу, може стати власністю іншої особи за набувальною давністю.

Перероблення речі
Заволодіння
Безхазяйна річ
Знахідка
Виявлення скарбу
Презумпція правомірності
3. Рух права власності
1. Набуття права власності за договором
Договір купівлі-продажу
Договір міни