Фінансове право України - Воронова Л.К. -
2. ТЕРМІНОЛОГІЯ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Академічне навчання* Болонський процес спрямований на академічне навчання, зокрема, на виконання системи, що ґрунтується на двох циклах. Нині для питання щодо здобуття ступеня і звання включено до європейських дебатів про реформу структури систем вищої освіти. В 1992 р. міністри освіти країн - учасниць ЄС (Бельгії, Данії, Німеччини, Франції та Нідерландів) погодилися розвивати взаємозалік і встановити системи навчання на здобуття ступеня. З 1994 р. студенти, які здобувають ступінь, розробили структуру дослідної програми EU-HCM/TMR. В 1991 р. Конфедерація спілок ректорів ЄС запропонувала впровадити "Європейський докторат" як додатковий сертифікат і навчання докторантів за кордоном хоча б упродовж року, аби не тільки поліпшити освіту молодих науковців, а й підтримати співпрацю європейських університетів і дослідних інститутів. Структури і якість навчання в Європі обговорювалися на консультаціях генеральних директорів вищої освіти країн - учасниць ЄС під президентством Швеції в місті Хальмштад (травень 2001 р.) та під президентством Іспанії в місті Кордова (квітень 2002 p.). Такі консультації відбуваються раз на півріччя. Крім того, Європейська комісія подала до розгляду звіт про мобільність докторантів у контексті програм Socrates-Erasmus (так званий звіт Мітчелла).

Акредитація. Структура Європейського простору вищої освіти, як визначено у Болонській декларації, складається з двох циклів - студентського і післядипломного. Акредитація, тобто сертифікація рівня програми, - головний інструмент підтримки потрібних змін у системі європейської вищої освіти. Як і оцінювання, вона гарантує якість нового рівня програм (передбачене керування), а також забезпечує моніторинг уже існуючих (фактичне керування). Проводять акредитацію після огляду мінімальних стандартів змісту спеціалізації. Професійна значущість, зв’язок та зміст загальної концепції рівня програми мають бути визначені за певний період часу в структурі прозорого, формального та зовнішнього рівноправного оцінювання. Процесом рівноправного оцінювання керують агентства, які оглядали стандартні зовнішні оцінювання. Інструмент акредитації (рівня сертифікації програм) є новим у Європі, але його швидко прийняли країни - члени Болонського процесу.

Гарантія якості Найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення й огляд стандартів якості вищої освіти в усій Європі. Попередня їх умова - розроблення порівняльних методів і критеріїв для встановлення якості досліджень і навчання. У 1998 р. Рада Європи порекомендувала розширити співпрацю в цій галузі. В результаті було створено Європейську мережу гарантії якості у вищій освіті (EHQA). З 1999 p. EHQA надавала інформацію про впроваджений досвід, нові спроби та обговорення гарантії якості. На так званих Болонських семінарах в Амстердамі обговорювали результати дебатів із приводу європейських стандартів якості для програм рівнів "бакалавр" і "магістр". У пілотному проекті "Регулювання освітніх структур у Європі" визначено критерії порівняння остаточних структур і викладацьких упроваджень із сімох предметів (бізнес, освітні науки, геологія, історія, математика, хімія та фізика). Акредитацію й оцінювання, інструменти реалізації та огляду стандартів якості в деяких країнах розглядають агентства оцінювання та акредитації.

Додаток до диплома. Розроблений додаток до диплома Європейською комісією, Радою Європи та ЮНЕСКО сприятиме міжнародному пересуванню та спрощенню академічного і професійного впізнавання кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифікати тощо). Документ складають національною та англійською мовами із зазначенням сутності, рівня, змісту та статусу успішного навчання, а також додаткової інформації про національну систему вищої освіти, яка відповідає кваліфікації суттєвого контексту освіти. Інформація конкретної країни про виконання додатка до диплома поширюється в країнах, які беруть участь у програмі Socrates.

Додаток до диплома є стандартним описом сутності, рівня, контексту, змісту і статусу здобутих та успішно засвоєних випускником знань, другим важливим інструментом визнання й мобільності диплома. Забезпечує взаємозалік і керування академічними та професійними визнаннями кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифікати тощо). Знак додатка до диплома присуджують вищому навчальному закладу, який видає додаток до диплома всім випускникам першого і другого циклів програм.

Мета додатка до диплома — дати вичерпні незалежні дані для забезпечення міжнародної прозорості й об’єктивності академічного та професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, сертифікатів тощо). Додаток містить опис характеру, рівня, контексту, змісту і статусу освіти, здобутої і успішно завершеної особою. У додатку неприпустимі суб’єктивні оцінки, заяви про еквівалентність чи пропозиції щодо визнання.

Дані слід надати за всіма вісьмома розділами додатка. Якщо даних немає - зазначають причину цього.

Прийнятий у межах Болонської співдружності додаток до диплома має таку структуру.

1. Власник кваліфікації (прізвище, ім’я, дата, місце, країна народження, ідентифікаційний номер або код студента).

2. Кваліфікація (назва кваліфікації, повна, скорочена, мовою вихідного документа); присвоєне звання (повне, скорочене, мовою вихідного документа); основна галузь (галузі) навчання; навчальний заклад, який присвоїв кваліфікацію (мовою вихідного документа); статус (тил/управління); навчальний заклад, який проводив навчання; статус (тип/управління; мови навчання, екзаменів).

3. Рівень кваліфікації (рівень; офіційний термін освоєння програми; вимоги для вступу).

4. Відомості про зміст освіти й отримані результати (форма навчання, вимоги програми, докладні дані про програму, схема оцінювання, загальна класифікація (мовою оригіналу).

5. Функції кваліфікації (можливість подальшого навчання, професійний статус).

6. Додаткові відомості (додаткові відомості, додаткові джерела інформації).

7. Засвідчення1.

Євро-студент 2000. Проект "Євро-студент 2000" містить соціальну й економічну інформацію про студентське життя у восьми країнах - учасницях ЄС (Бельгії, Німеччині, Фінляндії, Франції, Італії та ін.). Це інформація про умови життя студентів, що здобувають вищу освіту:

джерело фінансування навчання, сімейний стан, урядові асигнування, професійний рівень знання мови, перебування за кордоном, проживання та бюджет студента. Таке дослідження надає початкову інформацію з економічних і соціальних питань життя студента в Європі, його результати використовують для розвитку освітньої політики. Підсумки впровадження проекту були опубліковані навесні 2002 р.

Європаспорт — створений за ініціативою Ради Європи і поширений у всій Європі двомовний документ, що затверджує періоди навчання за межами рідної країни та мобілізує освіту по всій Європі. Містить інформацію про зміст і якість здобутих кваліфікацій та про міжнародний досвід, навички та потрібні знання. Навчання за європаспортом затверджує не тільки етапи професійного навчання, а й практичні навчальні періоди в галузі вищої освіти.

Європейський простір вищої освіти. Розвиток структури Європейського простору вищої освіти до 2010 р. — найважливіше завдання міністрів освіти Європи у забезпеченні плідної співпраці інститутів вищої освіти у межах Європи. Водночас 33 країни-учасниці, що прагнуть установити об’єднані структури в системах європейської вищої освіти, висунули певні вимоги до діяльності в структурі Болонського процесу. Це, зокрема, стосується вдосконалення мобільності студентів і викладачів, визначення рівня й гарантії якості навчальних програм. Має бути встановлена структура, що ґрунтується на двох головних циклах, та система кредитів, така як ECTS. Перші результати впровадження й первинного встановлення на час Берлінської конференції 2003 р. викладено в заключному комюніке, підписаному міністрами освіти країн Європи з нагоди зустрічі спостерігачів за Болонським процесом у Празі 2001 р.

Європейський простір дослідницької діяльності* У січні 2000 р. Європейська комісія опублікувала звернення "Про Європейський простір дослідницької діяльності’’, ініціатором якого був уповноважений з питань дослідництва Філіп Баскін. Воно спрямоване на створення кращої структури умов проведення досліджень, щоб Європа стала світовим лідером у сфері освіти. Документ пропонує безмежну політику виконання досліджень у Європі, що ґрунтується на кращій співпраці дослідників та науковців краш-учасниць, які вдосконалюватимуть координацію досліджень у межах ЄС без зайвої бюрократії та великих коштів. Європейський простір дослідницької діяльності сприятиме загальному користуванню науковими ресурсами, створенню робочих місць на довгостроковій основі та збільшить конкуренцію в Європі.

Кредитна система - систематичний спосіб опису освітньої програми з додаванням кредитів до її компонентів. Опис кредитів у системах вищої освіти може враховувати такі її параметри, як обсяг роботи, результати навчання та контактні години.

Навчання протягом усього життя. У заключному комюніке зборів спостерігачів за Болонським процесом у Празі 2001 р. підкреслено важливість навчання протягом усього життя як основний елемент Європейського простору вищої освіти. Воно охоплює усі фази навчання, починаючи з дошкільного й до післяпенсійного, і весь спектр формального та неформального навчання. Цей задум здійснюється завдяки поєднанню загальної і професійної освіти в головні аспекти різних курсів, таких як освіта, молодь, працевлаштування та дослідництво. Структура навчання протягом усього життя має бути розвиненою так, щоб будь-хто міг обирати для себе навчальне середовище, роботу, регіон і країну для вдосконалення своїх знань, умінь і компетенції, для їх оптимального застосування. Важливою умовою реалізації навчання протягом усього життя є розвиток гармонійної системи кредитів, яка дає змогу оцінювати і впізнавати дипломи та сертифікати, отримані в школі, університеті чи в інших навчальних структурах навчання, де навчання ґрунтується на праці. Тільки за системи кредитів може бути взаємозалік кваліфікацій між школами, університетами та роботою. Із продовженням навчання і наступним тренуванням, звичайно, виникає бажання змагатися та використовувати нові технології, які є основними досягненнями стратегічних цілей Європи. Завдяки цьому європейські країни матимуть суспільство з вищою освітою і будуть спроможними змагатися за лідерство (Рада Європи, Ліссабон, березень 2000 р.). У жовтні 2000 р. Європейська комісія присвятила цьому питанню меморандум, а в наступному році опублікувала звернення двох членів комісії, що стосувалися, зокрема, питань освіти й культури та соціальних зв’язків.

Оцінювання - основний крок у визначенні якості вищої освіти, відносного рівня програм, способів викладання й академічного навчання з предмета або на факультеті. Передбачає здійснення внутрішніх і зовнішніх процедур. Внутрішнє оцінювання - це систематичне збирання адміністративної інформації, опитування студентів і випускників поряд зі звичайними бесідами з лекторами та студентами. Складовою зовнішнього оцінювання є відвідування факультету групою контролю для визначення якості академічного навчання та викладання. Зовнішні оглядачі — це лектори або люди професійної діяльності, які на основі спілкування зі студентами та молодими науковцями складають остаточний звіт. Оцінювати академічне навчання та викладання треба з урахуванням ефективних заходів гарантії якості.

Процес Брюге. Цей термін вживають стосовно розширення співпраці в європейській професійній освіті та навчанні. Він схожий на Болонський процес у вищій освіті. На конференції в місті Брюге в жовтні 2001 р. генеральний директор з професійного навчання ініціював процес співпраці в галузі професійної освіти та навчання. Рада Європи затвердила цю ідею в Барселоні (15 і 16 березня 2002 p.). Європейська комісія запросила представників 29 європейських країн (членів ЄС, майбутніх членів ЄС та країн європейського економічного простору) і соціальних партнерів на збори для обговорення конкретних дій та заходів щодо професійної освіти та навчання в Європі. Прозорість кваліфікацій і навичок було узгоджено з новим універсальним інструментом, що інтегрував існуючі засоби, такі як європейський паспорт навчання, європейський навчальний план та додаток до сертифікату. Велику підтримку надано системі кредитного взаємозаліку в професійній освіті та навчанні на європейському рівні, зокрема, створено систему ECTS (Європейська система кредитного взаємозаліку) у вищій освіті. Такі заходи передбачається провести у процесі добровільної співпраці, який буде найбільшим пріоритетом Датського президентства. Формування Європейської структури професійної освіти має бути завершено до 2010 p., щоб зробити можливим вільне пересування громадян робочими, бізнесовими секторами та країнами. Обмін кваліфікаціями та вміннями - це попередня умова довгострокового навчання і збільшення його мобільності,

ECCCTS (European Community Course Credit Transfer System — Європейська система трансферу оцінок) — кредитна система, яка пропонує спосіб вимірювання та порівняння навчальних досягнень і переведення їх з одного інституту до іншого. Виникла під впливом програми Erasmus (1989-1996 pp.) і тестувалася протягом шести років як пілотна схема, у якій було задіяно 145 інститутів вищої освіти в усіх країнах - учасницях ЄС та ЄЕС. Від дня впровадження Інституційного контракту в програмі Socrates-Erasmus усі європейські університети можуть брати участь в ECTS. Як ефективний інструмент створення взаємозаліку та управління академічним впровадженням система ECTS підтримує європейську мобільність. Переведення здійснено наданням деталізованої інформації з курсу навчання. Важливі засоби, використовувані в роботі ECTS та управлінні академічним визначенням, подано в інформаційному пакеті, договорі про навчання та дублікаті офіційних документів. Обговорення можливості використання ECTS у професійному навчанні триває.

ECTS - Європейська кредитна система взаємозаліку (взаємо-визнання) та накопичення. В основу ЇЇ покладено визначення обсягу роботи студентів, потрібного для участі в програмі. Вона орієнтована на спеціалізовані умови вивчення результатів навчання та відповідну компетенцію. ECTS була запропонована у 1989 р. в структурі Erasmus, а нині є складовою програми Socrates. Це єдина кредитна система, яку успішно протестували й використовували в усій Європі. Вона дає змогу визначити періоди навчання за кордоном, збільшує якість і кількість студентської мобільності в Європі. Нещодавно ECTS почали застосовувати накопичувальну систему на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях. ECTS полегшує читання й порівняння студентами (і місцевими, й іноземними) навчальних програм, підвищує мобільність і академічне визнання, з її допомогою університети організовують і перевіряють навчальні програми. ECTS можна використовувати в будь-яких програмах і методах, вона робить європейську вищу освіту привабливішою для всіх студентів.

Основні ознаки ECTS:

1. Ґрунтується на конвенції про 60 кредитних заходів щодо обсягу робіт студентів (час, за який пересічний студент отримає необхідний результат навчання) за один академічний рік. Обсяг робіт студентів за повний робочий час навчальної програми в Європі становить 36-40 тижнів на рік, а один кредит у цьому разі - від 24 до 30 робочих годин.

2. Кредит підсумовує результат навчання - знання, які показують, що студент знатиме, розумітиме або на що буде здатний після закінчення навчання, короткого чи тривалого. Кредити в ECTS можна отримати після закінчення відповідної роботи та оцінювання здобутого результату.

3. Розміщення кредитів ECTS протягом офіційного циклу програми навчання. Повний обсяг робіт, потрібний для закінчення першого рівня циклу, становить 3-4 роки (тобто 180-240 кредитів).

4. Студентський обсяг робіт в ECTS включає час, проведений на лекціях, семінарах, час для самостійних робіт, підготовки до іспитів, їх складання тощо.

5. Кредити поширюються на всі компоненти навчальної програми (модулі, курси, дисертаційні роботи). Вони також відображують обсяг робіт кожного з необхідних компонентів програми стосовно всього обсягу робіт, потрібного для завершення повного року навчання.

6. Представлення студента здійснюється документально на локальному або національному рівні. Корисно для практики додавати ECTS-рівень, переважно для кредитного переведення. Відповідно до шкали рівнів ECTS студентів оцінюють за статистичною базою. Тому статистичні дані - це перший крок представлення студента для прийняття до ступеневої системи ECTS. За прохідним балом визначають, на який рівень буде зараховано студента. Наприклад: А (найкращий) - 10%, В - 25%, С - 30%, D - 25%, Е - 10%.

Рівень А встановлено між FX та F, що характеризують студентів, яким не пощастило; FX означає, що потрібно виконати більше робіт, F - треба значно більше працювати. Висновок про погані результати не обов’язково вносити до залікового документу.

GATS. Створено в січні 1994 р. як багатосторонній договір разом із Загальним договором про тарифи і торгівлю та Договором про торгівлю стосовно прав інтелектуальної власності - частини структури Всесвітньої торговельної організації. Мандат GATS є результатом переговорів "Uruguay Round". Це лібералізація торгівлі послугами та поступове фазування урядових кордонів у національному змаганні у секторі послуг. Через GATS країни-учасниці відкрили для міжнародного змагання всі власні ринки послуг або їх частини. Країни-учасниці мають дотримуватися двох зазначених у договорі принципів: принципу національного пріоритету, за яким країни-учасниці мають віддавати перевагу національним провайдерам, та принципу найменшої перешкоди, за яким члени GATS не повинні робити вибір між державами-учасницями. Освіта є одним з 12 включених у договір секторів (здоров’я, туризму, банківської справи, телекомунікацій). Нові переговори з торгівлі послугами розпочалися в січні 2000 р. і завершені до 2005 р. Дискусія з потенційних дій GATS у секторі освіти ще триває.

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
Змістовий модуль I
Тема 1. Фінанси І фінансова діяльність держави: поняття і зміст
Тема 2. Фінансове право як галузь права
Тема 3. Фінансово-правові норми і фінансово-правові відносини
Тема 4. Правові засади організації та здійснення фінансового контролю
Тема 5. Відповідальність за порушення фінансового законодавства: поняття і види
Змістовий модуль II
Тема 6. Правове регулювання державних доходів і видатків
Тема 7. Бюджетне право як відгалузь фінансового права