Фінансове право України - Воронова Л.К. -
ТЕМА 11. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ

ТЕМА 11. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ

(лекції— 3 години, практичні заняття — 2 години, самостійна робота — 2 години)

План

1. Місце інституту податкового права в системі фінансового права.

2. Податкова система України.

3. Поняття, ознаки та функції податку. Класифікація податків і зборів.

4. Правовий механізм податку і його елементи.

5. Непрямі податки.

6. Прибуткові податки.

7. Податки на майно.

8. Податок на промисел.

9. Консолідовані податки.

10. Загальнодержавні збори.

11. Місцеві податки і збори.

Основні категорії: податкове право; податок, збір, мито, правовий механізм податку; податкова система України; система оподаткування; класифікація податків; система податкових органів України.

11.1. Місце інституту податкового права в системі фінансового права

Інститути галузі фінансового права забезпечують усі напрями й елементи юридичного режиму руху державних коштів. Звісно, слід ураховувати, що ці інститути фінансового права передбачають суцільне регулювання тільки в межах галузі й мають спеціалізований характер стосовно певної групи правових норм. Галузь фінансового права охоплює весь комплекс норм, які регулюють відносини, що становлять предмет фінансового права, і забезпечують правове регулювання руху державних коштів. Кожний з інститутів реалізує більш вузькі цілі.

Юридичні норми утворюють галузь права не безпосередньо, а через інститути. Формування галузі може охоплювати кілька щаблів (інститут - складний інститут - підгалузь - галузь). Податкове право посідає чітко виражене проміжне положення. З одного боку, до нього належать інститути більш вузької групи відносин (інститут місцевих податків і зборів, оподаткування юридичних осіб і т. ін.), з другого - складний інститут податкового права є одним з елементів, що утворюють цілісну галузь фінансового права.

Крім того, масив нормативних актів не є основним критерієм галузі права. Тому будь-який "кількісний" розвиток податкового законодавства, з урахуванням зміни його якісних характеристик, найімовірніше призведе до формування підгалузі податкового права. При цьому важливо визначити місце податкового права як елемента фінансового права.

Якщо виходити з визначення галузі права, то це насамперед відносно замкнута частина системи права, що включає сукупність норм, які регулюють суспільні відносини в певній сфері діяльності людей, що вирізняється принциповою своєрідністю. Замкнутою частиною системи права виступає фінансове право, тоді як податкове право не можна розглядати як відособлену частину системи права: як специфічну - так, але не більше.

Норми податкового права зумовлені публічною, тобто загальновизначальною для країни діяльністю, а саме діяльністю щодо стягнення податкових платежів для загальнодержавних потреб, для утримання державних органів і їх матеріально-фінансового забезпечення. Це стосується не тільки діяльності органів влади, а й органів, які здійснюють її відповідно до Конституції України й установлених розмежувань компетенції в цій сфері. У процесі цієї діяльності формується система бюджетів, у якій зосереджені кошти для потреб загального значення.

Такий самий публічний характер має і діяльність органів місцевого самоврядування щодо справляння податкових платежів. Вона спрямована на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для певної території, забезпечує формування муніципальних коштів з цією метою. Отже, публічний характер мають і норми права, що регулюють відносини з приводу встановлення податків органами місцевого самоврядування та їх справляння в місцеві бюджети. Відповідно всі ці відносини є владно-майновими.

Податкове право є складним інститутом фінансового права, що регулює основи дохідної частини бюджетів. Складний характер цього інституту права визначає його певну ієрархічну структуру, яка складається із самостійних базових інститутів оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності й та ін.).

Отже, податкове право:

1) виступає як інститут предметний, тобто стосується певного предмета - різновиду відносин, що складаються із приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни та скасування;

2) регулює суспільні відносини щодо встановлення і справляння податкових платежів, їх зміни й скасування; розподіл і використання бюджетних коштів перебувають за межами податкових відносин, як і питання встановлення і стягнення неподаткових платежів та інших державних зборів;

3) установлює обов’язок юридичних і фізичних осіб щодо сплати податків і зборів, а також регламентує процедуру обчислення і сплати податків та зборів, порядок здійснення податкового контролю та вжиття заходів відповідальності за порушення податкового законодавства;

4) виступає як складний інститут, що охоплює сукупність своєрідних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух грошових коштів від платників у відповідні фонди (бюджети) у вигляді податкових платежів.

Інакше кажучи, якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов’язані з рухом публічних коштів, то податкове право виділяє тільки відносини з односпрямованого руху грошових коштів знизу нагору - від платників до бюджетів у формі податків і зборів. Специфічним є також метод правового регулювання, що має чітко виражений імперативний характер.

Взаємодіючи з усіма інститутами фінансового права (особливості механізму оподаткування характерні і для регулювання банківської діяльності, і для страхування, і для ринку цінних паперів), податкове право тісно пов’язане з деякими з них1 . Насамперед - з бюджетним правом (оскільки саме податки становлять основу надходжень дохідної частини бюджету, і важко уявити механізм державних доходів без податкових платежів); з інститутом фінансового контролю (який охоплює сукупність норм, що регулюють діяльність податкових органів). Крім того, низка органів фінансового контролю здійснює свої повноваження через податкові адміністрації та інші податкові органи.

Отже, складний інститут податкового права - це відмежований комплекс юридичних норм, що забезпечують цілісне регулювання різновиду відносин, пов’язаних із надходженням у бюджети податків і зборів. Податкове право є відносно самостійним сектором фінансового права і посідає автономне положення стосовно інших інститутів цієї галузі. Відносна відмежованість його полягає в регулюванні певного, досить специфічного виду суспільних відносин. Замкнутість, відмежованість його менш виражені, ніж у галузях, оскільки тільки у взаємодії його з іншими інститутами здійснюється загальне регулювання відносин, що є предметом фінансового права. Тому тільки в поєднанні з іншими інститутами податкове право забезпечує загально галузеве регулювання.

Складному інституту податкового права властиві такі ознаки:

1) однорідність фактичного змісту, що припускає регулювання чітко визначеного різновиду відносин, пов’язаних із рухом грошей у формі податків і зборів у бюджет;

2) єдність норм, що утворюють податкове право. Вони становлять єдину систему з однорідним фактичним змістом. Цей інститут забезпечує регулювання цього різновиду фінансових відносин, що не виключає спеціалізації юридичних норм усередині інституту;

3) законодавча відособленість, що означає зовні відособлене закріплення основних положень інституту в нормах, що його утворюють. Цілком імовірна поява найближчим часом єдиного кодифікованого акта, що відмежовує податкове право, - податкового кодексу.

Взаємодія з іншими інститутами фінансового права передбачає певні відносини субординації. Наявність самостійних підрозділів всередині податкового права свідчить про складний характер цього інституту. Внутрішня організація інституту, характер охоплюваного ним нормативного матеріалу припускає наявність певної його структури. Структура інституту податкового права має ґрунтуватися на таких загальних принципах:

1. Наявність комплексу рівних приписів. В інституті податкового права існує комплекс однопорядкових нормативних положень, що регулюють відносно однорідні відносини. Це система норм оподаткування юридичних осіб, відносини, що регулюють оподаткування фізичних осіб, і т. ін. При цьому слід відрізняти комплекс норм від асоціації норм, що керується однією генеральною нормою з наступною її конкретизацією1.

2. Різнобічний вплив податкових норм на регульовані відносини, що забезпечує єдиний підхід та поєднує їх у складний інститут.

3. Об’єднання всіх норм інституту податкового права стійкими закономірними зв’язками, які виражені в загальних приписах. Такими зв’язками є законодавчо закріплені принципи податкового права, принципи оподаткування. Вони характерні і для юридичної конструкції кожного інституту податкового права. Диференційованість нормативного матеріалу визначається зв’язком його елементів, що зумовлює певну логіку розгляду деяких груп відносин. Наприклад, окремий податковий механізм аналізують у певній послідовності: платник, об’єкт оподаткування, ставка податку, пільги при оподаткуванні й т. ін.

11.1. Місце інституту податкового права в системі фінансового права
11.2. Податкова система України
11.3. Поняття, ознаки та функції податку. Класифікація податків і зборів
11.4. Правовий механізм податку і його елементи
11.5. Непрямі податки
11.6. Прибуткові податки
11.7. Податки на майно
11.8. Податок на промисел
11.9. Консолідовані податки
11.10. Мито