Фінансове право України - Воронова Л.К. -
11.12. Місцеві податки і збори

До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої визначеності стосовно місцевих податків і зборів. Етапним став 1993 p., коли було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (від 20.03.1993 p.). Пізніше Законом України від 16.06.1993 р. внесено зміни до цього Декрету. Цей специфічний нормативний акт містить характеристики конкретних видів податків і зборів, а в кількох його заключних статтях розкрито механізм їх обчислення, сплати та компетенції місцевих органів самоврядування.

Етапним для регулювання місцевого оподаткування став 1994 p., коли було прийнято Закон України "Про внесення змін і доповнень у Закон Української РСР "Про систему оподаткування". Якщо попередній закон, пю регулював податкову систему, чітко не розмежовував державні й місцеві податки, то ст. 15 Закону України від 02.02.1994 р. дає перелік місцевих податків і зборів.

В основу цього переліку покладено класифікацію, що ґрунтується на ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" і статтях 2—17 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. Справа в тому, що низка загальнодержавних податків, зазначених у ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", також надходить до місцевих бюджетів (податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, податок на промисел), однак компетенція місцевих органів самоврядування не поширюється на ці податкові важелі.

Збір за паркування автотранспорту* Платниками цього збору є юридичні особи і громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка цього збору встановлюється з розрахунку за одну годину паркування, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% - у відведених місцях. Збір сплачують водії на місці паркування.

Ринковий збір. Платники - юридичні й фізичні особи, що реалізують сільськогосподарську та промислову продукцію. Об’єкт обкладання - торговельне місце (на ринках, у павільйонах, на майданчиках, з автомашин). Ставка податку, для фізичних осіб - 20%, юридичних осіб - 3% мінімальної заробітної плати. В обох випадках за цією схемою установлюються податкові відрахування за кожний день торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Строк сплати - до початку реалізації продукції, а строк перерахування збору до бюджету визначається рішенням місцевого органу самоврядування. Джерело сплати — собівартість продукції або особисті кошти.

Ринки перераховують до місцевого бюджету на рахунок міськфінуправління 50% зібраного ринкового збору, але не менше його середньомісячної індикативної суми; 50% ринкового збору і середньомісячний збір, що залишився, та кошти, зібрані понад середньомісячну індикативну суму, залишаються в розпорядженні ринку і використовуються: 30% — на розвиток ринку; 20% - на покриття витрат з утримання ринку. Ставки ринкового збору диференціюються залежно від характеру торгівлі, кількості торгових місць, платника, місця торгівлі.

Збір за видачу ордера на квартиру. Платником є одержувач ордера, об’єктом обкладання - послуги, пов’язані з видачею ордера. Ставка - 30% неоподатковуваного мінімуму. Облік платників здійснюють органи обліку і розподілу житла. Цей збір сплачується до бюджету через установи банків до одержання ордера. Джерело оплати - особисті кошти одержувача ордера.

Збір із власників собак. Платниками є громадяни - власники собак, що проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Об’єкт обкладання - кожний собака (крім службових) щорічно. Ставка (граничний розмір) - 10% неоподатковуваного мінімуму на момент нарахування збору. Облік платників ведуть місцеві органи самоврядування, що здійснюють комісійні відрахування для компенсації витрат на проведення обліку платників. Джерело сплати — особисті кошти платників.

Курортний збір. Платники — громадяни, що перебувають у курортній місцевості. Об’єкт обкладання — проживання у межах курортної місцевості. Ставка - не більш як 10% неоподатковуваного мінімуму. Облік платників здійснюють адміністрації готелю, квартирно-посередницькі організації, органи внутрішніх справ, які контролюють дотримання паспортного режиму. Сплачують цей збір під час реєстрації не пізніше 3-добового терміну з дня прибуття чи при поселенні в приватному житлі громадян. Джерело оплати - особисті кошти платників. Цей вид збору передбачає широкий перелік пільг.

Збір за участь у бігах на іподромі. Платники — юридичні й фізичні особи, що виставляють своїх коней на іподромі у змаганнях комерційного характеру. Об’єкт обкладання - кожен кінь, виставлений на змаганнях комерційного характеру. Гранична ставка збору - три неоподатковуваних мінімуми. Облік платників здійснює адміністрація іподромів. Стягується з платників до початку змагань, механізм Його перерахування до бюджету визначається місцевими органами самоврядування. Оплачується за рахунок прибутку (доходу).

Збір за виграш на бігах. Платники - особи, що виграли на тоталізаторі під час гри на іподромі. Об’єкт обкладання — сума виграшу. Гранична ставка - не більш як 6% від суми виграшу. Облік платників здійснює адміністрація іподрому, що стягує збір під час видачі їм виграшів. Терміни перерахування до бюджету визначають місцеві органи самоврядування. Джерело сплати — особисті кошти громадян.

Збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

Останній із трьох зборів, що мають схожу сферу застосування. Платники - особи, що беруть участь у грі на тоталізаторі, на іподромі. Об’єкт обкладання — плата за участь у грі на тоталізаторі у вигляді відсоткової надбавки до плати за участь у грі. Гранична ставка - не більш як 5% від суми цієї надбавки. Облік платників здійснює адміністрація іподрому. Збір стягується під час придбання квитків на участь у грі та у строки, затверджені місцевими органами самоврядування, і перераховується до бюджету. Виплачується за рахунок особистих коштів громадян.

Податок із реклами. Платники - юридичні й фізичні особи, що рекламують свою продукцію чи діяльність. Об’єкт обкладання - вартість послуг за встановлення і розміщення реклами; Гранична ставка — 0,1% вартості послуг за одноразову рекламу і 0,5% - за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників ведуть органи, на які покладено функції розміщення реклами. Сплачується під час оплати послуг. Джерело сплати - собівартість продукції (робіт, послуг) або особисті кошти.

Збір за право на використання місцевої символіки. Платники - юридичні й фізичні особи, що використовують місцеву символіку з комерційною метою. Об’єкт обкладання - вартість виробленої продукції, виконаних робіт; наданих послуг з використанням місцевої символіки. Граничний розмір збору — 0,1% вартості виробленої продукції з використанням місцевої символіки для юридичних осіб і з громадян — до 5 неоподатковуваних мінімумів. Облік платників здійснюють органи місцевого самоврядування, що видають дозвіл на використання символіки. Джерело сплати - собівартість продукції (робіт, послуг) або особисті кошти платника.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок. Платники -комерційні кіно- і телеорганізації, в тому числі закордонні, під час знімання яких потрібно вживати додаткових заходів. Об’єкт обкладання - витрати на проведення додаткових заходів. Граничний розмір збору не перевищує фактичних витрат на проведення подібних заходів. Виплачується за рахунок доходів кіно - і телеорганізацій. Конкретні механізми реалізації затверджують місцеві органи самоврядування.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Платники - юридичні й фізичні особи, що мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Об’єкт обкладання - вартість заявлених на місцеві аукціони, лотереї тощо товарів за їх початковою ціною чи сумою, на яку випускається лотерея. Гранична ставка - 0,1% від вартості чи товарів від суми, на яку випускається лотерея; граничний розмір збору за право проведення лотерей — три неоподатковуваних мінімуми. Платників визначають органи місцевого самоврядування, що видають дозволи на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Стягується збір за три дні до проведення аукціону і т. ін. або під час отримання дозволу на випуск лотерей. Джерело сплати - прибуток (доходи), що залишається в розпорядженні юридичних осіб і громадян.

Комунальний податок. Платники — юридичні особи, за винятком бюджетних і планово-дотаційних сільгосппідприємств. Об’єкт обкладання — річний фонд оплати праці, розрахований виходячи з .мінімального розміру заробітної плати. Гранична ставка - 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях.

Джерело сплати - прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Платники - юридичні й фізичні особи, що реалізують продукцію. Об’єкт - оформлення і видача дозволів на торгівлю у спеціально відведених місцях. Граничний розмір збору - 20 неоподатковуваних мінімумів для суб’єктів, що постійно торгують, і 1 неоподатковуваний мінімум за день за одноразову торгівлю. Облік здійснюють організації, що мають такі права. Сплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні юридичних осіб, чи особистих коштів громадян.

Контрольні запитання

1. Яким є співвідношення державних доходів і доходів бюджетів?

2. Розкрийте зміст податкової системи України.

3. У чому сутність податку як правової категорії?

4. Яка існує класифікація податків і зборів?

5. Розкрийте правовий механізм податку. Його елементи.

6. Що таке податок на додану вартість?

7. Яка сутність акцизного збору?

8. Яким є податок на прибуток?

9. У чому полягає сутність податку з доходів фізичних осіб?

10. Яка нині існує плата за землю?

11. Як стягується податок із власників транспортних засобів?

12. Якими є загальнодержавні збори?

13. Які встановлено місцеві податки і збори?

Завдання

1. Севастопольська міська рада народних депутатів звільнила від сплати збору за використання радіочастотного ресурсу України та податку з реклами строком на І рік акціонерне товариство закритого типу, що було зареєстроване і здійснювало свою господарську діяльність у м. Севастополі. Це рішення аргументували тим, що діяльність цього товариства спрямована на благоустрій міста.

Чи є таке рішення Севастопольської міської ради правомірним?

2. Головний бухгалтер підприємства своєчасно подав до податкового органу відповідну декларацію. Але через рік головний бухгалтер не зміг підтвердити розрахунки, наведені у цій декларації, наявними документами обліку, що свідчило про заниження суми податкових зобов’язань підприємства.

Тоді контрольний орган самостійно визначив суму податкового зобов’язання платника податків.

Чи є такі дії податкового органу правомірними? Хто і яку відповідальність має нести в цьому разі?

3. Орган державної податкової служби надіслав митному органу вимогу щодо надання за минулий місяць звіту про ввіз на митну територію України імпортних товарів та про податок на додану вартість і акцизний збір, що мали бути сплачені при цьому Але митний орган відмовився виконати цю вимогу, мотивуючи це тим, що справляння податку на додану вартість і акцизного збору при ввезенні на митну територію України імпортних товарів є виключно його компетенцією відповідно до митного законодавства України, тому жодному іншому державному органу він звітувати з цього питання не зобов’язаний.

Чи повинен митний орган надавати такий звіт до податкового органу? Якщо так, то для чого це потрібно?

Нормативні акти і література

Про гастрольні заходи в Україні: Закон України від 10.07.2003 р. // Відомості

Верховної Ради України. - 2004. - №7. - Ст. 56. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 р.

(у ред. від 24.12.93 р.) // Там само. - 1994. - №15. - Сг. 84. Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний

кордон України: Закон України від 04.11.1999 р. (у ред. від 12.07.2001 р.)

// Там само. - 2001. - №50. - Сг. 260. Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від

26.06.1997 р. // Там само. -1997. -№37. - Сг. 237. Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства: Закон України

від09.04.1999р.// Там само. - 1999.-№20-21.-Сг. 191. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 р. (у ред. від 22.05.1997 р.) // Там само. - 1997. - №27.- Ст. 181. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від

25.06.1991 р. // Там само. - 1991. - №41. - Сг. 546. Про плату за землю: Закон України від 03.07.1992 р. (у ред. від 19.09.96 р.) //

Там само. - 1996. - №45. - Ст. 238. Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин

та механізмів: Закон України від 11.12.1991 р. (у ред. від 6.12.2006 р.)//

Там само. - 2007. - №9. - Сг. 68. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 р. // Там

само. - 2003. - №37. - Ст. 308. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997р. // Там само.

- 1997.-№21.-Сг. 156.

Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. // Там

само. - 2001. - №10. - Ст. 44. Про радіочастотний ресурс України: Закон України від 01.06.2000 р. // Там

само. - 2000. - № 36. - Ст. 298. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991 р. (у ред. від

18.02.1997 р.) // Там само. - 1997. - №16. - Сг. 119. Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон України від 17.12.1998 р.

// Там само. -1999. - № 5-6. - Сг. 39. Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20.09.2001 р.)

// Там само. - 2002. - №5. - Сг. 30. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого

підприємництва: Указ Президента України від 03.07.1998 р. (в ред. від 03

від 28.06.1999 р. // Офіц. вісн. України. - 1999. -№26. - Ст. 1230. Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. //

Там само. - 1993. - №10. - Ст. 82. Цю місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р.

// Там само. -1993. - №30. - Сг. 336. Про податок на промисел: Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р.

// Там само. -1993. - №19. - Сг. 208. Фінансове право України: Підручник / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криниць-

кий; За ред. М. П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 320 с. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя

книга, 2006. - 448 с. Податкове право: Навч. посіб. / За ред. М. П. Кучерявенка. — К.: Юрінком

Інтер, 2003. -400с.

Кучерявенко Я. П. Курс налогового права: В 6-ти т. - X.: Легас, 2004. - Т 2: Введение в теорию налогового права. - 600 с.

ТЕМА 12. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ І ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
12.1. Правовий режим державного кредиту. Види державних запозичень
12.2. Поняття державного боргу
12.3. Управління державним внутрішнім боргом
ТЕМА 13. ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАГАЛЬНООБОВЯЗКОВ’ОГО ДЕРЖАВНОГО СТРАХУВАННЯ
13.1. Загальна характеристика страхування. Особливості державного страхування
13.2. Види страхування. Обов’язкове страхування
ТЕМА 14. ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
14.1. Банківська система України
14.2. Правовий статус Національного банку України