Цивільне право України - Дзера О.В. - 4. Розвиток науки цивільного права

Сучасна наука цивільного права є логічним результатом її історичного розвитку, що передбачає висвітлення стану та особливостей цивілістики на кожному основному історичному етапі.

У цивілісти ці загальноприйнятою є періодизація, яка передбачає три етапи розвитку науки цивільного права, зокрема: а) дореволюційний (XIX ст. - до 1917 p.);

б) радянська цивільно-правова наука (з 1917 р. - кінець 80-х років XIX ст.);

в) українська цивілістична доктрина (сучасний етап).

Така періодизація дає можливість послідовно розглянути умови становлення, результати і тенденції розвитку основних цивілістичних шкіл в українських навчальних закладах і наукових центрах.

До початку XIX ст. вітчизняна юриспруденція не мала чіткої спеціалізації, був відсутній поділ на галузі права.

В українських навчальних закладах, які були під юрисдикцією Російської імперії, загальний склад юридичних наук був результатом механічного поєднання римської теорії та російських законів і не ґрунтувався на поєднанні філософського, історичного і догматичного методів. У цей період юриспруденція складалася з двох основних частин - людського (цивільного) і божественного права. Викладачі отримували ступінь доктора цивільного і церковного права. При цьому традиційно вживаний термін "цивільний" не зовсім точно передає суть набутого ступеня, оскільки фактично йдеться про людське і божественне право - дві основні частини тогочасної юриспруденції. В ті часи юридична наука та освіта являли собою часткову адаптацію західноєвропейської юриспруденції до законодавства і правозастосовної практики законів Російської імперії на українських землях.

Викладання мало філософський характер, було переважно далеким від вивчення позитивного законодавства.

У той період (до початку XIX ст.) юриспруденція являла собою механічне поєднання римської теорії та російських законів.

Загалом такий самий підхід, коли пріоритет надавався римському праву та філософії, а не безпосередньому вивченню українського права, простежувався в юридичних закладах на українських землях, що перебували під юрисдикцією Російської імперії.

Слід зазначити, на виправдання вітчизняних викладачів права цього періоду, що в сусідніх Німеччині та Австро-Угорщині приватне право ототожнювалося тоді з римським правом.

Повноцінне становлення і розвиток вітчизняної науки цивільного права розпочалися в 1-й половині XIX ст., що значною мірою було обумовлено активним розвитком товарно-грошових відносин у Російській імперії та Австро-Угорщині.

Високий рівень розвитку цивільно-правової науки цього періоду підтверджується хоча б фактом створення такої видатної пам'ятки права України, як Зібрання малоросійських прав від 1807 p., яке в певному відношенні може вважатися першим Цивільним кодексом України.

Вченими-родоначальниками вітчизняної цивілістики, зокрема, є професори Є. В. Васьковський, О. Огоновський, Й. О. Покровський, С. Дністрянський, В. М. Гордон, О. Л. Боровиковський, Ю. С. Гамбаров, Д. Д. Грімм, О. М. Гуляєв, В. Г. Демченко, Л. Н. Казан це в, М. М. Катков, Б. О. Кістяковеький, О. В. Куніцин, С. Орнатський, С. В. Пахман, А. В. Міцкевич, В. А. Удінцев, Т. М. Яблочков, інші видатні вчені дореволюційного періоду, завдяки працям яких було теоретично обґрунтовано і розроблено практично всі інститути цивільного права.

Після Жовтневої революції 1917 р. в Російській імперії погляди вчених на цивільне право були переглянуті в напрямі визнання несумісності товарно-грошових відносин із соціалізмом та необхідності розвитку без еквівалентного розподілу матеріальних благ, який повинен здійснюватися поза будь-яким цивільним правом. У зв'язку з цим наукові праці цього періоду переважно зводилися до критики буржуазного цивільного права та виявлення його експлуататорського характеру.

У цей період (так званий радянський період) значний внесок у розвиток вітчизняної науки цивільного права зробили: професори В. І. Бошко, С. Й. Вільнянський, М. Й. Бару, В. М. Гордон, С. Н. Ландкоф, Г. К. Матвєєв, Ю. Г. Матвєєв, В. К. Дроніков, В. П. Маслов, О. А. Пушкін, Д. В. Боброва, О. А. Підопригора та ін.

З переходом від планової до ринкової економіки відбувається істотна зміна в підходах і напрямах розвитку вітчизняної цивілістичної думки. Багато концепцій були переглянуті. Зокрема, залишились у минулому теорія єдності державної соціалістичної власності, господарського договору та господарського зобов'язання, окремі наукові поняття (право особистої власності, нетрудовий дохід тощо). Значну увагу почали приділяти інститутам приватної власності, інтелектуальної власності, підприємницьким товариствам, правочинам з нерухомістю, обмеженим речовим правам тощо. Наведене свідчить про початок нового етапу в розвитку вітчизняної цивілістичної науки.

5. Сучасна українська наука цивільного права
6. Цивільне право як навчальна дисципліна
Глава 5. Цивільне (приватне) право зарубіжних країн
1. Інтеграція України в європейський та світовий правовий простір
2. Загальна характеристика приватного права зарубіжних країн
3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
Розділ ІІ. Цивільне правовідношення
Глава 6. Цивільні правовідносини
1. Поняття і особливості цивільних правовідносин
2. Суб'єкти і об'єкти цивільних правовідносин
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru