Цивільне право України - Дзера О.В. - Скасування довіреності

Відповідно до ч. 1 ст. 249 ЦК особа, яка видала довіреність, у будь-який час має право скасувати довіреність або передоручення, обумовлене особистим характером представництва, знайшло закріплення у визнанні невід'ємного характеру права довірителя на видачу та скасування довіреності або передоручення, яке довіритель на власний розсуд може реалізувати або утриматись від його здійснення, однак не відмовлятися від цього права. Тому відмова від цього права є нікчемною.

Не може бути скасована безвідклична довіреність або передоручення, яке грунтується на такій довіреності.

Обов'язок повідомити представника і третіх осіб про скасування довіреності покладається на особу, яка видала довіреність, та її правонаступників (спадкоємців померлої фізичної особи та правонаступників реорганізованої юридичної особи) з метою запобігання вчиненню дій щодо довіреності, скасованої або припиненої на підставі частин 4 і 6 ст. 248 ЦК.

Дія довіреності припиняється з дня настання наведених у ч. І ст. 248 ЦК обставин. Однак для представника і третіх осіб довіреність втрачає силу з моменту, коли вони дізналися або мали дізнатися про припинення довіреності. Тому права й обов'язки щодо третіх осіб, які виникли в результаті дій представника до цього моменту, зберігають силу для довірителя та його правонаступників. Отже, довіритель та його правонаступники зобов'язані виконати зобов'язання з правочину, вчиненого представником після припинення довіреності. Ці наслідки не виникають, якщо третя особа знала або мала знати, що дія довіреності припинилася. Наявність або відсутність таких обставин має доводити особа, яка оспорює дійсність вчиненого правочину або вимагає його виконання.

Якщо представник знав або мав знати про припинення довіреності, однак не припинив своїх дій, він вважається неуповноваженою особою відповідно до положень ст. 241 ЦК.

Частина 4 ст. 249 ЦК містить нове положення, яке передбачає можливість встановлення на підставі закону права особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Безвідклична довіреність передбачає встановлення на певний час зобов'язання утримуватися від реалізації права довірителя на скасування довіреності. Наведена довіреність обмежує особистий характер права довірителя в будь-який час скасувати довіреність на свій розсуд з метою встановлення більшої стабільності представницьких відносин.

Повноваження представника, яке грунтується на безвідкличній довіреності, може бути припинене з будь-яких підстав припинення довіреності як одностороннього правочину, крім її скасування довірителем.

Особливістю змісту безвідкличної довіреності є своєрідне зобов'язання довірителя не припиняти без поважних причин надане представнику повноваження. В цьому випадку довіритель на власний розсуд зобов'язується утримуватися від реалізації належного йому права на скасування довіреності й визнавати право-чинним надане повноваження незалежно від наступної волі довірителя на скасування довіреності. За своєю природою безвідклична довіреність може розглядатися як односторонній правочин з особливою умовою.

Особистий характер представництва передбачає право представника в будь-який час і на свій розсуд припинити довіреність шляхом відмови від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Відповідно до ч. 1 ст. 250 ЦК представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю (ч. 2 ст. 250 ЦК).

Обов'язок повідомити особу, яку представляють, про відмову від вчинення дій, що були визначені довіреністю, покладається на представника з метою зберігання його повноважень за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків. Для довірителя довіреність втрачає силу з моменту, коли він дізнався або мав дізнатися про припинення довіреності у зв'язку з відмовою представника. Отже, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ до моменту, коли довіритель дізнався чи мав дізнатися про припинення довіреності.

На представника покладається обов'язок негайно повернути довіреність особі, яка її видала. Цей обов'язок виражається через вчинення юридичних, а не фактичних дій. У зв'язку з цим знищення довіреності представником прирівнюється до її повернення особі, яку представляють.

Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам (ч. З ст. 250 ЦК).

Відповідно до ч. 4 ст. 250 ЦК представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки в разі недодержання ним вимог, встановлених частинами 2 і 3 ст. 250 ЦК.

Глава 28. Строки (терміни). Позовна давність
1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
2. Види цивільно-правових строків (термінів)
3. Позовна давність
Розділ ІІІ. Особисті немайнові права фізичних осіб
Глава 29. Загальна характеристика особистих немайнових відносин за участю фізичних осіб
1. Поняття та види особистих немайнових прав, межі їх здійснення
2. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
3. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
4. Захист особистих немайнових прав фізичної особи
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru