Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Комерційна субконцесія

Субконцесія - це договір, згідно з яким користувач зобов'язується передати іншій особі (субкористувачеві) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії. Унаслідок укладання договору субконцесії користувач відносно до субкористувача стає правоволодільцем. Невипадково до договору субконцесії застосовуються правила про договір комерційної концесії, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії.

Права субкористувача, таким чином, стають похідними від прав самого користувача. У відносини з правоволодільцем побічно, через користувача, вступає нова особа - субкористувач. Це наділяє правоволодільця додатковими обов'язками, які не можна покласти на нього просто так, без його згоди. Звідси обов'язкова вимога закону про те, що умови субконцесії повинні бути погоджені користувачем з правоволодільцем або визначені в договорі комерційної концесії.

Передача користувачем усього комплексу отриманих ним прав або їх частини в субконцесію може бути прямо заборонено договором. У цьому разі будь-який договір комерційної концесії, укладений користувачем, недійсний, оскільки укладений за відсутності необхідних повноважень. Субкористувач у цьому випадку може висунути претензії тільки до користувача, але в жодному разі до первинного правоволодільця.

Передача прав у субконцесію може бути дозволена користувачеві договором. У цьому випадку він може розглядатись як правило або як обов'язок користувача. Вибір того чи іншого варіанта залежить від того, які положення щодо цього записані в договорі комерційної концесії. Якщо договір формулює можливість укладати договір комерційної концесії як прав користувача (або правоволодільцем надана згода на передачу прав субконцесії, - що одне й те саме), то обсяг цього правила залежить від обмежень, зазначених у договорі (згода правоволодільця, яка надається після укладання договору). За відсутності таких обмежень право користувача передати отримані ним права в субконцесію повинні вважатися повними, тобто поширюватися на весь комплекс, отриманих ним прав і на кожне з них окремо. У цьому разі користувач може передати в субконцесію той обсяг прав, які має сам. Вихід користувача за межі, встановлені правоволодільцем, не зв'язує останнього, а укладений договір субконцесії є недійсним.

Укладання договорів субконцесії може бути і обов'язком користувача. Включення такого обов'язку в умови договору, як правило, пояснюється бажанням правоволодільця максимально розширити коло осіб, які продають товар (виконують роботи, надають послуги) з використанням виключних прав, що первісно належали йому. Чим ширше коло осіб, які використовують цей комплекс виключних прав, тим вища вартість останніх, а отже, й бізнесу правоволодільця. Саме цим можна пояснити включення в договір обов'язку користувача протягом певного періоду надати субконцесію певній кількості осіб.

Дія договору субконцесії нерозривно пов'язана з долею самого договору комерційної концесії, у здійсненні якого субконцесія була видана. Норми, які ЦК вводить у цьому випадку, є не що інше, як специфічне відбиття відомого принципу: ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Дійсно, користувач отримує від правоволодільця деякий обсяг прав і передати субкористувачеві ці права в більшому обсязі він не має права.

Строк субконцесії не може бути довший за строк самої комерційної концесії. Якщо строк субконцесії все ж таки встановлений як довготривалий, то це правило в договорі частково буде недійсним. Тобто договір субконцесії необхідно вважати укладеним на строк договору комерційної концесії. Коли достроково припиняється договір комерційної концесії, укладений на певний строк, права і обов'язки вторинного правоволодільця за договором субконцесії (користувача за договором комерційної концесії) переходять до первинного правоволодільця.

Проте такий перехід не відбувається автоматично. Правоволоділець може відмовитися від прийняття на себе прав і обов'язків за договором субконцесії. У цьому разі останній припиняється. Зрештою, зазначене правило є диспозитивним і може бути змінено договором комерційної концесії. Договір може або зовсім виключити перехід прав вторинного правоволодільця до первинного, або ж зробити такий перехід автоматичним, або ж ввести додаткові умови для передачі прав і обов'язків, без виконання яких він буде неможливим.

Якщо договір комерційної концесії недійсний, то й укладені на його основі договори субконцесії теж будуть недійсними. Відтак, за недійсним договором комерційної концесії ніякі права користувачеві не можуть перейти, а це означає, що вони не перейдуть від нього і до субкористувача.

Особливі умови договору комерційної концесії (обмеження прав сторін за договором комерційної концесії)
3. Відповідальність сторін та зміна і припинення договору комерційної концесії
Відповідальність за договором комерційної концесії
Зміна і припинення договору комерційної концесії
Глава 55. Зобов'язання по спільній діяльності. договір спільної діяльності
1. Загальні положення
2. Види договорів
3. Форма та умови договору
4. Сторони договору
5. Зміст договору
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru