Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, дієздатність якої обмежена

Правила щодо відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою, закріплені ст. 1184 ЦК України. Недієздатною є фізична особа, яка визнана такою судом у порядку ст. 39 ЦК України, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатними особами встановлюється опіка (ч. 1 ст. 41 ЦК України) Особи, визнані недієздатними, не мають права вчиняти будь-які правочини, а також є неделіктоздатними, тобто не несуть відповідальності за шкоду, завдану ними третім особам.

Основна особливість зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, полягає в тому, що обов'язок з її відшкодування покладається не на самого недієздатного, а на опікуна або на заклад, який зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатним (психіатричні лікарні, клініки, диспансери, інтернати для душевнохворих тощо).

Обов'язок відповідальних осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатним, настає за умови їх вини, тобто невжиття ними всіх необхідних та залежних від них заходів щодо виконання опікунських та наглядових функцій стосовно недієздатного. На опікунів недієздатної особи та на заклади, в яких вона перебуває, не покладається обов'язок здійснювати виховання недієздатного. Отже, функції опікунів недієздатного є вужчими за функції опікунів малолітньої особи та мають виключно наглядовий характер;

Відповідно до положень ст. 42 ЦК України в разі одужання або значного поліпшення психічного стану недієздатної особи, внаслідок чого у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, суд може поновити цивільну дієздатність особи, визнаної недієздатною. У такому випадку ця особа стає і деліктоздатною. Разом з тим, обов'язок опікуна недієздатної особи або закладу, який був зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатною особою, відшкодувати шкоду не припиняється в разі поновлення її цивільно! дієздатності. Ці особи також не вправі звертатися до недієздатного з регресними вимогами навіть у разі поновлення його дієздатності (ч. 4 ст. 1191 ЦК України).

Разом з тим, ЦК України 2003 року передбачив винятки із загального правила про неможливість притягнення до відповідальності недієздатної особи. Частина 2 ст. 1184 ЦК містить перелік умов, за повної сукупності яких суд може прийняти рішення про відшкодування шкоди з майна самої недієздатної особи. До таких умов належать:

- завдання шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого;

- смерть опікуна недієздатної особи, яка завдала шкоду, або відсутність у нього майна, достатнього для відшкодування шкоди;

- наявність такого майна у самої недієздатної особи.

Особливістю даного правила є те, що закон дозволяє перекласти обов'язок відшкодувати шкоду не тільки на такого завдавача шкоди, дієздатність якого поновлена, а й на того, який залишився недієздатним. Із позовом до суду про відшкодування завданої недієздатною особою шкоди за рахунок майна самого недієздатного може звернутися зацікавлена особа, якою, як правило, є опікун недієздатного, сам потерпілий або його родичі, якщо шкода завдана смертю особи.

Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, дієздатність якої обмежена

Відповідно до ст. 36 ЦК суд може обмежити дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, а також дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе і свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом повинна утримувати, у скрутне матеріальне становище. Фізичним особам, цивільна дієздатність яких обмежена, призначається піклувальник.

Особливість обмеження дієздатності таких осіб полягає в тому, що, будучи обмеженими у можливості вчиняти правочини, одержанні заробітної плати, пенсій, стипендій та інших доходів, ці особи є повністю деліктоздатними, тобто самостійно несуть відповідальність за завдану ними шкоду на загальних підставах (ст. 1185 ЦК України).

Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними

Іноді в житті трапляються ситуації, коли шкода завдається повністю дієздатною особою, яка в момент завдання шкоди перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Це може бути викликано раптовою втратою свідомості, станом афекту, перебуванням особи під гіпнозом тощо. У кримінальному праві подібний стан, який виключає відповідальність, називають "неосудністю" (ст. 19 КК України). Стан неосудності виключає винність завдавача шкоди, тому шкода, завдана особою в такому стані, юридично кваліфікується як така, що виникла внаслідок випадку, а отже, за загальним правилом ст. 1186 ЦК України не відшкодовується.

Однак ЦК України встановлює декілька винятків із цього загального правила. По-перше, суд, враховуючи інтереси потерпілого, може постановити рішення про відшкодування неосудною особою шкоди самостійно - частково або в повному обсязі з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоду. По-друге, якщо фізична особа-завдавач шкоди - сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо (наприклад у випадку самогіпнозу), шкода, завдана такою особою, відшкодовується на загальних підставах (ч. 2 ст. 1186 ЦК України). По-третє, якщо шкода завдана особою, яка була неосудною у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми за наявності таких умов (ч. 3 ст. 1186 ЦК України):

- вони проживали разом з цією особою;

- вони знали про її психічний розлад або недоумство;

- вони не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними
4. Спеціальні делікти, які виділяються на підставі особливості способу заподіяння шкоди
Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
Відшкодування шкоди особі, яка потерпіла від злочину
Глава 61. Зобов'язання 3 набуття або збереження майна без достатньої правової підстави
1. Умови виникнення зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
2. Суб'єкти та зміст зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
РОЗДІЛ V. Спадкове право
Глава 62. Загальні положення спадкового права
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru