Облік у зарубіжних країнах - Воронко Р.М. - 4.1. Класифікація та оцінка дебіторської заборгованості

4.1. Класифікація та оцінка дебіторської заборгованості

Важливою частиною ліквідних активів є дебіторська заборгованість, яка включає борги перед підприємством за відвантажені, але не оплачені товари, виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями. Залежно від терміну погашення дебіторська заборгованість може бути короткостроковою (поточною) або довгостроковою (непоточною). Погашення першої очікується на протязі одного року, а другої - в термін, що перевищує один рік. В окремих країнах (наприклад, країнах Організації африканської єдності) використовується поділ дебіторської, заборгованості за терміном погашення на три види - короткострокову, середньострокову і довгострокову.

Залежно від характеру операцій, в результаті яких виникає дебіторська заборгованість, вона поділяється на два види:

торговельна (операційна) - виникає в процесі звичайної операційної діяльності підприємства в результаті продажу товарів, виконання робіт чи надання послуг в кредит;

особлива (неопераційна) - виникає внаслідок переплати податків, за відсотками до отримання, виданими авансами тощо.

У звітності підприємств зарубіжних країн дебіторська заборгованість класифікується, в основному, за такими групами:

рахунка до отримання - заборгованість клієнтів за реалізовану їм готову продукцію чи товари, за виконані роботи чи надані послуги кредит, який називають комерційним. Згідно з умовами договорів така заборгованість повинна бути оплачена за нормальних умов у межах 30- 60 днів. До такої заборгованості включається також заборгованість за кредитними картками;

векселі до отримання - включає заборгованість, оформлену векселями, які використовуються як платіжний і кредитний інструмент. По такій заборгованості підприємство очікує отримати гроші на протязі 60- 90 днів і більше. При цьому дебітор сплачує підприємству також і відсотки за користування кредитом. Векселі застосовуються при розрахунках як по торговельній, так і неопераційній заборгованості;

інша дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією (неторговельна заборгованість). До такої заборгованості відносяться: відсотки до отримання, переплати податків і платежів, аванси, видані працівникам підприємства, заборгованість інших осіб.

Загальні правила розкриття інформації про дебіторську заборгованість у звітності повинні передбачати: виділення всіх суттєвих видів цієї заборгованості; відображення статей, які коригують величину такої заборгованості; розкриття короткострокової та довгострокової дебіторської заборгованості у відповідних розділах балансу; подання інформації про дебіторську заборгованість, право на яку передано чи віддано під заставу; відображення даних про будь-які збитки і ризики, пов'язані з дебіторською заборгованістю.

Порядок розташування різних груп дебіторської заборгованості у балансі і ступінь деталізації цих статей, у країнах де не затверджуються типові форми звітності, підприємство визначає самостійно. Це пов'язано із кількісними і якісними характеристиками інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності для задоволення потреб користувачів.

У момент виникнення дебіторська заборгованість оцінюється сумою кредиту, який надається кожному конкретному покупцю, з врахуванням вартості відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), наданих клієнтам знижок і повернень товарів покупцями.

У балансі дебіторська заборгованість повинна відображатися за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реальною сумою грошей, яку підприємство може одержати в майбутньому в результаті її погашення. Оскільки чиста вартість реалізації, як правило, відрізняється від юридично належної до оплати величини, то для визначення чистої реалізаційної вартості від початкової суми боргу необхідно відняти надані знижки та безнадійну дебіторську заборгованість, для якої створюється відповідний резерв.

Таким чином, використання принципу обачності передбачає здійснення двох коригувань по відношенню до дебіторської заборгованості:

оцінки та обліку можливих повернень товарів і наданих знижок;

оцінки та обліку безнадійної дебіторської заборгованості.