Цивільне право. Том 2 - Борисова В.І. - 1. Поняття та загальна характеристика договору транспортного експедирування

1. Поняття та загальна характеристика договору транспортного експедирування

Правова природа транспортного експедирування була предметом обговорення радянських учених-цивілістів протягом довгого часу. Найбільш бурхливі дискусії про природу договору транспортної експедиції відбувалися в 70-ті рр.

Деякі автори не згодні були із включенням договору транспортної експедиції до поняття транспортних договорів. Договору транспортної експедиції традиційно відводилася вузька допоміжною роль у перевезенні вантажів. Інакше й не могло бути, оскільки функцією транспорту було не стільки регулювання цивільного обороту, скільки раціоналізація розподілу матеріальних цінностей в умовах планової економіки. Хоча номінально транспортне право і належало до сфери цивілістики, фактично регулювання мало скоріше адміністративний характер.

Незважаючи на відмінності у поглядах вчених, радянська правова доктрина була одноголосна в тому, що договір експедиції істотно відрізняється від договору перевезення рядом ознак, зокрема: консенсуальною природою цього договору, допоміжним характером експедиції стосовно перевезення, посередницькою сутністю цього типу договору тощо.

На практиці операції з перевезення й експедиції були чітко розмежовані. Експедитор не міг бути визнаний перевізником за жодних умов.

О. С. Іоффе виділяв в окрему категорію договір повного транспортно-експедиційного обслуговування, зауважуючи, однак, що такі договори зустрічаються порівняно рідко1. За цим типом договору експедитор приймає на себе виконання всього циклу робіт із транспортування вантажу, діючи від свого імені.

Думки вчених вплинули на практику, тому що інститут експедиції законодавчо закріплений не був.

У французькому праві інститутом, що відповідає експедиції, є інститут транспортної комісії. Що ж являє собою інститут комісії на транспорті? По-перше, він відрізняється від власне договору комісії насамперед тим, що комісіонер повинен бути професіоналом, здійснювати повний цикл транспортування від відправника вантажу до вантажоодержувача й мати певну свободу у виборі маршруту й способу здійснення перевезень. На відміну від перевізника транспортний комісіонер не зобов'язується сам здійснювати перевезення. Комісіонер одержує від комітента відшкодування понесених збитків і винагороду. До того ж комісіонер має заставне право на перевезений вантаж.

Розвиток економічних відносин перш за все пов'язаний з рухом товарів, а тому відповідно зі здійсненням різноманітних перевезень. У свою чергу, перевезення як послуга може надаватися разом з додатковими послугами, зокрема забезпеченням відправки і одержанням вантажу, а також іншими послугами, які прямо не належать до власне перевезення, але пов'язані з ним. Ці специфічні послуги надаються численними комерційно-підприємницькими структурами, які займаються бізнесом, у тому числі у сфері транспортного експедирування. Автотранспортні підприємства чи спеціально створювані транспортно-експедиційні організації беруть на себе весь комплекс операцій з відправлення вантажів залізничним, водним та повітряним транспортом, одержання від них вантажів і доставки їх одержувачам, проведення розрахунків за перевезення тощо. Відносини цих організацій з клієнтурою та іншими транспортними підприємствами оформлюються договором транспортного експедирування.

Смисл цього договору в тому, щоб звільнити відправника і одержувачів від виконання невластивих їм операцій з організації й супроводу процесу перевезення вантажу. Відповідно основна функція, покладена на експедитора, полягає в тому, щоб за дорученням клієнта відправляти або одержувати вантажі, а також надавати інші супутні цьому послуги.

Поширеність цих послуг обумовила закріплення в гл. 65 ЦК України договору транспортного експедирування як самостійного цивільно-правового договору.

Норми, що регламентують договір транспортного експедирування, містяться також у Господарському кодексі України та у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 р. Крім того, окремі питання, що виникають у ході здійснення транспортно-експедиторської діяльності, врегульовані законами України "Про транзит вантажів" від 20 жовтня 1999 p., "Про транспорт" від 10 листопада 1994 p., "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 p., "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 p., Кодексом торговельного мореплавства від 23 травня 1995 p., Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 p., Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. та нормативно-правовими актами, що видані відповідно до статуту залізниць, Статутом внутрішнього водного транспорту Союзу PCP, затвердженим постановою РМ СРСР від 15 жовтня 1955 р. та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування (від лат. expeditio - послання, відправлення) відносять до договорів про надання послуг. В юридичній літературі договори про надання послуг прийнято поділяти на такі категорії: 1 ) договори про надання юридичних послуг - тобто такі, які пов'язані зі встановленням, зміною або припиненням цивільних прав та обов'язків замовника та з наданням замовнику допомоги в реалізації належних йому прав або виконанні обов'язків (договори доручення, комісії); 2) договори з приводу надання фактичних послуг, тобто послуг, що споживаються в процесі їхнього надання і не пов'язані зі встановленням, зміною або припиненням прав та обов'язків замовника (договір зберігання); 3) договори з приводу надання послуг, що поєднують у собі ознаки юридичних та фактичних послуг (договір транспортного експедирування)1. Як зазначає О. С. Кужко, юридичні та фактичні дії, які здійснює експедитор за договором транспортного експедирування, не створюють певного матеріального результату та не відокремлені від діяльності експедитора. Тобто договір транспортного експедирування належить до договорів про надання послуг, а саме послуг юридичного та фактичного характеру.

Договір транспортного експедирування є двостороннім, взаємним, оплатним та консенсуальним.

Договір транспортного експедирування належить до двосторонніх договорів. Двостороннім він є тому, що експедитор зобов'язується виконати чи організувати виконання визначених договором транспортного експедирування послуг за винагороду та за рахунок клієнта. Однак обов'язки останнього не обмежуються здійсненням оплати послуг експедитора, оскільки клієнт бере на себе також обов'язок надання експедитору документів та іншої необхідної інформації, зокрема, про властивості вантажу та умови перевезення. При цьому виконання експедитором свого обов'язку має відносно виконання обов'язку клієнта зустрічний характер (ч. З ст. 933 ЦК: у разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі).

Договір транспортного експедирування є оплатним договором. Частина 5 ст. 626 ЦК закріплює презумпцію оплатності цивільно-правового договору. Оплатним визнається договір, за яким сторона повинна одержати плату чи інше зустрічне надання за виконання своїх обов'язків. У свою чергу, зустрічне надання - це благо, що передається однією стороною іншій стороні у силу визначених, передбачених договором чи законом підстав3. Таким чином, експедитор за договором зобов'язаний надати клієнту транспортно-експедиційні послуги, а останній контрагенту - встановлену договором або законом плату за ці послуги.

Консенсуальний характер договору транспортного експедирування полягає в тому, що за указаним договором експедитор зобов'язується за винагороду й за рахунок іншої сторони виконати або організувати виконання визначених договором транспортного експедирування послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Отже, зобов'язання виникають через самий факт підписання відповідної угоди між експедитором і клієнтом, законодавство ніяк не зв'язує момент виникнення вказаних правовідносин з необхідністю передачі вантажу експедитору, що могло б бути ознакою реального договору.

Щодо ознаки консенсуальності й реальності в теорії ведуться дискусії дотепер. Деякі автори характеризують даний договір як з погляду консенсуального характеру, так і реального, зазначаючи при цьому, що договір транспортного експедирування "може бути або консенсуальним, коли експедитор організує виконання експедиційних послуг, або реальним, коли він виконує їх із ввіреним йому вантажем (зокрема, коли експедитором виступає перевізник)"'. Таким чином, ознака реальності розуміється автором саме в тому ракурсі, що з переданням вантажу укладається договір. Але така думка перш за все суперечить самому визначенню договору транспортного експедирування, що дається в законодавстві (ч. 1 ст. 929 ЦК). Цей приклад підтверджує консенсуальний характер договору транспортного експедирування.

При наданні послуг експедитор вправі виступати від свого імені або від імені клієнта (абз. 2 ч. 1 ст. 929 ЦК). Не можна погодитися з думкою Є. М. Ворожейкіна про те, що експедитор завжди діє від імені клієнта2. Необхідно чітко розмежовувати два ряди правових відносин, у яких в різній якості може брати участь одна й та сама особа (наприклад, професійна експедиторська організація). Така організація має право від власного імені відправляти або одержувати вантажі, що належать іншим особам. Для цього вона укладає договір перевезення вантажу з перевізником і набуває стосовно нього статус сторони договору перевезення - відправника або, якщо мова йде про одержання вантажу, третьої особи, на користь якої укладений договір. У цьому випадку така особа вправі відправляти або одержувати вантаж від свого імені. Не виступаючи від імені клієнта, вона зберігає статус експедитора у відносинах з ним в іншому договорі-договорі експедиції, за умовами якого йому доручено відправляти або одержувати вантаж від свого імені.

Але можлива й інша ситуація, коли експедитор не вступає в договір перевезення вантажу й відправляє або одержує вантаж від імені клієнта. При такому положенні він виступає тільки як суб'єкт договору транспортного експедирування.

2. Елементи договору транспортного експедирування
3. Права та обов'язки сторін
4. Припинення договору транспортного експедирування.
ГЛАВА 48. Договір зберігання
1. Загальні положення про зберігання
2. Зберігання на товарному складі
3. Спеціальні види зберігання
Зберігання речей у ломбарді (ст. 967 ЦК)
Зберігання цінностей у банку (ст. 969 ЦК)
Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту (ст. 972 ЦК)
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru