Цивільний процес України - Харитонов Є.О. -
5. Об'єднання і роз'єднання позовів

Об'єднання позовів — це процесуальна дія, яка спрямована на об'єднання в одному провадженні декількох позовних вимог.

В цьому випадку позивачем та відповідачем є одні й ті самі особи. Позовні вимоги, що об'єднуються в одному провадженні, мають бути однорідними. Однорідність вимог вбачається із особливостей тих спірних матеріально-правових відносин, які породжують позов, зокрема тих, які нерозривно пов'язані між собою або від вирішення однієї з яких залежить вирішення інших. Це означає, що позови, які об'єднуються, випливають із одного і того ж правовідношення або з різних правовідносин, пов'язаних між собою. Наприклад, можуть бути об'єднані позовні вимоги про: 1) поновлення на роботі і оплату середнього заробітку за вимушений прогул (ст.ст. 40, 116 КЗпП); 2) припинення шлюбу внаслідок його розірвання за рішенням суду та стягнення аліментів на утримання дитини (ст.ст. 109, 180— 181 СК); 3) позбавлення батьківських прав та одночасне стягнення аліментів на дитину (ст. 166 СК).

У деяких випадках необхідність пред'явлення однорідних вимог за встановленими нормами матеріального права є обов'язковою. Так, за правилами ст. 233 ЦК правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. До того ж, сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

На доцільність об'єднання в одній позовній заяві кількох позовних вимог неодноразово зверталася увага Верховним Судом України:

— в одному провадженні можуть розглядатися вимоги про визнання права власності на майно і виключення його з опису (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р. № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису");

— у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (абз. 2 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів");

— у разі одночасного подання до суду заяви про усиновлення та заяви про поновлення батьківських прав необхідно об'єднати ці заяви і розглянути в одному провадженні (абз. 6 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").

Недотримання правил про об'єднання однорідних позовів та їх розгляд в одному провадженні можуть бути підставою для скасування судових рішень в апеляційному порядку, оскільки це призводить до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а такий недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції (п. 1 ч. 1 ст. 311 ЦПК).

Між тим, об'єднання кількох позовних вимог в одне провадження недоцільне в тих випадках, коли позовні вимоги виникають з різних правовідносин, врегульованих різними галузями права, і спрямовуються на досягнення різної мети, та коли розгляд позовних вимог пов'язаний з різними методами дослідження, незважаючи на те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються однією й тією самою галуззю права.

Безумовно, що в цілому таке об'єднання ускладнює процес розгляду та вирішення спору. Наприклад, зайвим буде об'єднання позовних вимог усіх працівників підприємства щодо виплати заробітної плати або кількох працівників про поновлення на роботі, а також орендодавців про стягнення орендної плати за землю або про припинення договорів оренди землі шляхом їх розірвання тощо.

Не допускається також об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 16 ЦПК). В такому випадку суд об'єднує в одне провадження лише такі вимоги, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо тих вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, відповідно до ст. 126 ЦПК в одному провадженні можуть бути об'єднані кілька позовних вимог:

1) одного позивача до одного відповідача;

2) одного позивача до кількох відповідачів;

3) кількох позивачів до одного відповідача.

Між тим законодавець, як це вбачається із змісту ст. 126 ЦПК, не передбачив об'єднання позовних вимог кількох позивачів до кількох відповідачів. Проте у судовій практиці зустрічаються випадки об'єднання в одне провадження таких позовних вимог, але за умови їх однорідності. Вважаємо, що зазначена практика відповідає принципу процесуальної економії, а тому заслуговує на увагу.

Об'єднання позовів може бути здійснене як позивачем (ч. 2 ст. 118 ЦПК), так і судом (ст. 126 ЦПК). Найчастіше пов'язані між собою вимоги об'єднує позивач (позивачі), викладаючи їх в одній позовній заяві. В судовому порядку однорідні позовні вимоги можуть об'єднуватися за клопотанням сторін (ст.ст. 27, 130, 168 ЦПК) або з власної ініціативи суду. З ініціативи суду об'єднати в одне провадження кілька однорідних позовних вимог вправі:

1) суддя під час відкриття провадження у справі;

2) суддя під час підготовки справи до судового розгляду;

3) суд під час судового розгляду справи.

Про об'єднання позовів або про відмову в клопотанні щодо об'єднання позовів суд (суддя) постановляє ухвалу, яка складається як окремий процесуальний документ у нарадчій кімнаті (ст.ст. 209—210 ЦПК). Зазначена ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (ст. 293 ЦПК).

Відповідно до п. 6 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258, у разі об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог перерахунок витрат не проводиться.

Важливо наголосити, що при об'єднанні позовів кожна з вимог зберігає самостійне значення, і всі вони підлягають вирішенню судом спільно в одному судовому процесі. У кожній з них він повинен дати відповідь в своєму рішенні про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково (ст.ст. 215, 216 ЦПК).

Результати вирішення однієї вимоги можуть впливати на вирішення інших (наприклад, поновлення на роботі і оплата за вимушений прогул). Якщо щодо якої-небудь позовної вимоги, до якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, такий недолік може бути виправлено ухваленням додаткового рішення (п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК), або це буде слугувати підставою для скасування рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Роз'єднання позовів полягає у виділенні судом в самостійні провадження раніше об'єднаних в одному проваджені позовних вимог.

Роз'єднати кілька поєднаних в одному провадженні позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК може лише суд (суддя), а не позивач, та лише за умови, що їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи (наприклад, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, у разі тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи декількох з позивачів або відповідачів).

Часто роз'єднання позовів здійснюється у тому випадку, коли суд одночасно не може ухвалити рішення в спорі за кількома вимогами. Більше того, якщо одна із таких вимог стосується інтересів третіх осіб, це також є підставою для роз'єднання позовів. На це постійно звертає увагу Верховний Суду України:

— якщо вимоги про поділ квартири і паю заявлені одночасно з позовом про розірвання шлюбу, суд повинен мати на увазі, що оскільки їх вирішення зачіпає інтереси кооперативу, вони повинні бути роз'єднані і розглянуті на загальних підставах (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 р. № 9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи");

— при вирішенні питання щодо можливості розгляду у процесі про розірвання шлюбу вимоги про поділ спільного майна подружжя судам слід мати на увазі, що у випадках, коли такий поділ зачіпає інтереси третіх осіб (наприклад, коли майно є власністю фермерського господарства, іншого суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, до складу співзасновників яких, крім подружжя та їхніх неповнолітніх дітей, входять і інші особи, або власністю житлово-будівельного чи іншого кооперативу, член якого ще не повністю вніс свій пайовий внесок, у зв'язку з чим не набув права власності на відповідне майно, виділене йому кооперативом у користування), суду належить обговорити питання про виділення цієї вимоги у самостійне провадження в порядку ст. 126 ЦПК (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя").

Таким чином, роз'єднання в самостійне провадження раніше об'єднаних кількох позовних вимог є правом, а не обов'язком суду, тобто виконання таких дій повністю залежить від його розсуду. Однак зазначений розсуд не повинен порушувати права учасників процесу, зокрема щодо дотримання розумних строків розгляду цивільних справ.

Про роз'єднання позовів або про відмову в клопотанні щодо роз'єднання позовів суд (суддя) постановляє ухвалу, яка складається як окремий процесуальний документ (ст.ст. 209—210 ЦПК). Зазначена ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (ст. 293 ЦПК).

Ухвала суду про роз'єднання кількох позовів разом із копією пред'явленої позовної заяви є підставою для заведення самостійної цивільної справи. Так, у п. 3.12 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді передбачено, що у разі роз'єднання позовів у цивільній справі в самостійні провадження нова судова справа реєструється як така, що надійшла до суду в день постановлення відповідної ухвали суду.

На підставі п. 6 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів, у разі роз'єднання позовних вимог перерахунок витрат не проводиться. За виділену в самостійне провадження справу витрати оплачуються в розмірі, передбаченому для подання заяви до суду першої інстанції.

6. Захист інтересів відповідача
7. Відмова від позову і визнання позову. Мирова угода сторін
8. Забезпечення позову
Види забезпечення позову
Розгляд заяви про забезпечення позову
Глава 17. Відкриття провадження у справі
1. Відкриття провадження у справі
2. Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження
3. Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі
Глава 18. Провадження у справі до судового розгляду