Цивільний процес України - Харитонов Є.О. -
4. Закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду

Закриття провадження у справі — це закінчення діяльності суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повторного звернення до суду із таким самим позовом.

Провадження у справі закривається або в силу того, що процес виник за відсутності у особи, яка звернулася до суду, передумов права на пред'явлення позову, або з інших підстав, за яких справа не може бути вирішена по суті. При закритті провадження у справі виключається можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Перелік підстав закриття провадження у справі, передбачений у ст. 205 ЦПК, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Підстави закриття провадження у справі можна поділити на 3 групи.

Перша група — підстави, які свідчать про те, що в заінтересованої особи не було передумов права на звернення до суду, і справа не повинна була прийматися до провадження судом, а саме: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від позову або з укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим (пункти 1, 2, 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК).

При цьому слід мати на увазі, що вимога про наявність рішення суду або ухвала суду, які набрали законної сили, про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 2 ч. І ст. 205 ЦПК), стосується лише сторін спору, а не третіх осіб без самостійних вимог.

До другої групи належать підстави, пов'язані з розпорядчими діями сторін, які перешкоджають продовженню процесу, зокрема позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом (пункти З, 4 ч. І ст.'205 ЦПК).

Третя група — не підстави, які не залежать ані від суду, ані від сторін, наприклад, померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі (пункти 6, 7 ч. І ст. 205 ЦПК).

Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в пій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Провадження у справі закривається шляхом постановлення ухвали, яка може бути оскаржена (п. 14 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частини 1 та 2 ст. 206 ЦПК).

Якщо провадження у справі закрито, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду (п. 5 ч. 1 ст. 83 ЦПК). Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі з підстав, визначених ч. 1 ст. 205 ЦПК (п. 4 ч. 2 ст. 83 ЦПК).

Суд, закриваючи провадження у справі, повинен уважно підійти до питання встановлення наявності підстав для такої дії, оскільки її наслідком є заборона повторно звертатися до суду з цією ж вимогою. Інакше кажучи, суд, помилково постановивши ухвалу про закриття провадження, зменшує шанси особи на захист свого права, свободи чи інтересу.

Залишення заяви без розгляду, на відміну від закриття провадження у справі — це закінчення розгляду справи без ухвалення рішення суду із зазначених в законі підстав, яке не виключає можливості повторного звернення до суду із такою самою заявою.

Залишення заяви без розгляду пов'язане з обставинами, що виключають розгляд справи в суді до їх усунення. Тобто на відміну від попередньої форми закінчення провадження у справі, закон надає особі, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 207 ЦПК). Підстави залишення заяви без розгляду, перелічені в ст. 207 ЦПК, не є вичерпними. При цьому їх умовно можливо поділити на наступні групи.

Перша з груп охоплює підстави, що існують на момент відкриття провадження у справі і свідчать про недотримання позивачем або заявником установленого законом порядку пред'явлення позову чи подання заяви:

1) заяву подану особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;

2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

3) спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

4) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119 і 120 ЦПК, та не було сплачено судовий збір чи не було оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (пункти 1, 2, 4, 8 ч. І ст. 207 ЦПК).

Другу групу становлять підстави, які можуть виникнути при провадженні у справі до судового розгляду та під час судового розгляду і свідчать про небажання брати участь у цьому судовому розгляді:

1) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

2) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

3) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;

4) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог, і від неї надійшла відповідна заява;

5) позивач до початку розгляду справи залишив судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності (пункти 3, 5, 6, 7, 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК).

До третьої групи належать підстави, які свідчать про об'єктивну неможливість розгляду справи в цьому процесі в силу прямої заборони закону. Так, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК).

Ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Якщо заяву залишено без розгляду, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду (п. 4 ч. І ст. 83 ЦПК). У разі залишення заяви без розгляду з підстав, визначених пунктами 1. 2, 8 ч. і ст. 207 ЦПК, сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду (п. 5 ч. 2 ст. 83 ЦПК).

5. Фіксування судового процесу
Глава 20. Судові рішення
1. Поняття та види судових рішень
2. Рішення суду: зміст і вимоги до нього
3. Негайне виконання рішення суду, забезпечення його виконання
4. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. Додаткове рішення. Роз'яснення рішення суду
5. Законна сила судового рішення
6. Ухвали суду першої інстанції та їх законна сила
Законна сила ухвал суду
7. Окремі ухвали суду