Цивільний процес України - Харитонов Є.О. -
4. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. Додаткове рішення. Роз'яснення рішення суду

Після проголошення рішення суд, що ухвалив його, не може, як правило, сам скасувати або змінити власне рішення. Тому, за загальним правилом, допущені недоліки судового рішення виправляються вищестоящим судом. Проте суд має ряд повноважень, передбачених ст.ст. 219—221 ЦПК, з усунення недоліків ухвалених ним рішень. Такими повноваженнями є виправлення описок та арифметичних помилок в судовому рішенні, ухвалення додаткового рішення або роз'яснення рішення суду.

Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні передбачене ст. 219 ЦПК. Під описками розуміють, як правило, випадкове перекручення слів, зокрема прізвищ, імен, по батькові, назв юридичних осіб тощо. Однак не належать до описок граматичні помилки, які не спотворюють тексту рішення суду та не призводять до його неправильного сприйняття (неправильне проставляння розділових знаків, неправильне написання відмінкових закінчень, вживання русизмів тощо). Арифметичними є помилки, які мали місце при обчисленнях, арифметичних діях, що здійснювалися судом.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, підстав для виправлення арифметичних помилок немає (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі").

Після виправлення описок чи арифметичних помилок текст рішення суду змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення суду в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

Питання про виправлення зазначених недоліків судового рішення розглядається судом у судовому засіданні як з ініціативи самого суду, так і за заявами осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, в будь-якому випадку повідомляються про час і місце засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Розглянувши питання про внесення виправлень, суд постановляє ухвалу, на яку може бути подана апеляційна скарга (п. 10 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Закон не містить будь-яких обмежень щодо строків для вчинення дій з виправлення помилок в ухваленому рішенні. Однак треба виходити з того, що питання про внесення виправлень може бути заявлене в межах строків для пред'явлення рішення до виконання.

Внесення виправлень у рішення, які не підлягають виконанню в примусовому порядку, не обмежуються будь-яким строком.

Додаткове судове рішення — це спосіб виправлення такого недоліку судового рішення, як його невизначеність і неповнота. За загальним правилом судове рішення повинно бути повним — містити відповіді на всі заявлені вимоги, а також розв'язувати всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Закон (ч. 1 ст. 220 ЦПК) чітко регламентує, в яких випадках може бути прийняте додаткове рішення — якщо: 1) стосовно будь-якої вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 ЦПК; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Водночас додаткове рішення суду не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 220 ЦПК), тобто протягом 3 років.

Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. їх присутність не є обов'язковою (ч. З ст. 220 ЦПК). Якщо на рішення суду подано апеляційну скаргу і разом із цим порушено питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити додаткове рішення, а потім надсилати справу для перегляду до суду вищої інстанції.

На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга (ч. 4 ст. 220 ЦПК). Строк на оскарження обчислюється з моменту прийняття такого рішення.

Якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, він постановляє ухвалу про відмову в ухваленні такого рішення (ч. 5 ст. 220 ЦПК).

Роз'яснення судового рішення — це уточнення і більш ясний виклад дійсного його змісту. У деяких випадках текст рішення виявляється викладеним неясно або суперечливо, тому його виконати важко або неможливо. Виправлення таких недоліків здійснюється судом шляхом роз'яснення рішення. Роз'яснити рішення може суд, який його ухвалив.

Розгляд заяви про роз'яснення рішення і роз'яснення рішення судом допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (ч. 2 ст. 221 ЦПК). Часткове виконання рішення не є перепоною для його роз'яснення у невиконаній частині. Якщо рішення виконане повністю, воно не роз'яснюється.

Закінчення строку пред'явлення виконавчих документів до виконання погашає право осіб, які беруть участь у справі, на роз'яснення рішення, якщо суд поновив цей строк (ст. 23 Закону "Про виконавче провадження").

Питання про роз'яснення рішення суду розглядається протягом 10 днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду (ч. З ст. 221 ЦПК).

По завершенні розгляду такої заяви суд постановляє ухвалу. Зокрема, при роз'ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення (ч. 1 ст. 221 ЦПК) і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою. Якщо фактично поставлено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, суд своєю ухвалою відмовляє у роз'ясненні рішення.

На ухвалу суду про роз'яснення рішення може бути подана апеляційна скарга (п. 12 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення першої інстанції та ухвалив нове рішення чи змінив його за наявності підстав, передбачених ст. 220 ЦПК. Відповідно до ст. 219 ЦПК апеляційний суд може виправити допущені у своєму рішенні описки чи арифметичні помилки, не змінюючи змісту рішення. Апеляційний суд відповідно до ст. 221 ЦПК може роз'яснити своє рішення (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку).

5. Законна сила судового рішення
6. Ухвали суду першої інстанції та їх законна сила
Законна сила ухвал суду
7. Окремі ухвали суду
Глава 21. Заочний розгляд справи
1. Поняття та особливості заочного розгляду цивільної справи
2. Порядок подання та розгляду заяви про перегляд заочного рішення
Глава 22. Окреме провадження
1. Загальні положення
2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи