Цивільний процес України - Харитонов Є.О. -
2. Право касаційного оскарження і процесуальний порядок його реалізації

Право касаційного оскарження у справі — це право на відкриття провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень і ухвал суду першої та (або) апеляційної інстанцій, що набрали законної сили.

Суб'єкти права касаційного оскарження та об'єкти, на які поширюється це право, визначені ст. 324 ЦПК.

Суб'єктами права касаційного оскарження є:

1) особи, які беруть участь у справі:

а) сторони (позивач та відповідач), незалежно від їх особистої участі під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій;

б) треті особи, як ті, які заявляли самостійні вимоги щодо предмета спору, так і ті, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору;

в) представники сторін і третіх осіб за умови, що право касаційного оскарження не обмежується правовою природою здійснюваного ними представництва (змістом довіреності, строком дії договору доручення тощо);

г) заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники у справах окремого провадження; органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи). Право касаційного оскарження мають правонаступники сторін і третіх осіб (ст. 37 ЦПК);

2) особи, які не брали участі у справі (і які мають відповідну цивільну процесуальну правосуб'єктність), якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. До цієї категорії суб'єктів права касаційного оскарження, зокрема, можна віднести осіб, які не брали участі у справі через відмову суду залучити їх до судового розгляду як суб'єктів з певним процесуальним статусом (потенційні треті особи, співвідповідачі тощо).

Право касаційного оскарження обмежується об'єктом оскарження, яким є: рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції, що були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали, постановлені судом апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У касаційному порядку можуть бути оскаржені тільки ті ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду, які перешкоджають подальшому провадженню у справі (ст. 324 ЦПК).

Право касаційного оскарження діє у межах встановленого цивільного процесуального строку — протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (ч. 1 ст. 325 ЦПК).

Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений судом касаційної інстанції, у якому знаходиться цивільна справа, за заявою суб'єкта права касаційного оскарження протягом одного року після виникнення такого права. У разі відмови у поновленні строку і повернення касаційної скарги та відмови у задоволенні заяви про поновлення строку суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 325 ЦПК).

Якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені ЦПК строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за загальними правилами касаційного провадження. При цьому за наявності підстав може бути скасовано попередньо постановлені ухвалу або рішення суду касаційної інстанції (ст. 348 ЦПК).

Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання у письмовій формі скарги встановленого ст. 326 ЦПК змісту. У касаційній скарзі має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається скарга (повна назва, адреса та поштовий індекс);

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження, тобто прізвище, ім'я та по батькові скаржника, його повну адресу, поштовий індекс, телефон та процесуальний статус під час провадження у справі у суді першої інстанції;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження, а саме: прізвище, ім'я та по батькові, повну адресу, поштовий індекс і телефон цих осіб, а також їхній процесуальний статус під час провадження у справі у суді першої інстанції;

4) рішення (ухвала), що оскаржується, зокрема із зазначенням реєстраційного номеру цивільної справи, точного найменування суду першої або апеляційної інстанцій, що ухвалив відповідне рішення (постановив ухвалу), найменування сторін та інших учасників процесу, суті правовідносин, що розглядалися у суді нижчестоящої інстанції, та способів його вирішення відповідним судом;

5) у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У межах цієї частини касаційної скарги скаржник повинен чітко окреслити ті правові норми матеріального чи процесуального права, які були порушені судом першої або апеляційної інстанцій при викладенні судового рішення, визначити ті правові норми, що, на його думку, слід було б застосувати до спірних правовідносин, і як саме неправильне правозастосування вплинуло на вирішення спору. Зазначені факти є найсуттєвішим елементом змісту касаційної скарги і з метою найбільшого акцентування уваги зазвичай виділяються у тексті касаційної скарги графічним способом;

6) клопотання особи, яка подає скаргу. Такі клопотання можуть бути як матеріально-правового, так і процесуального характеру.

Матеріально-правові клопотання — це вимоги скаржника, звернені до суду касаційної інстанції, з вимогою про скасування чи зміну судового рішення суду першої або апеляційної інстанцій. Зміст матеріально-правових клопотань має обмежуватися повноваженнями суду касаційної інстанції, визначеними у ст. 336 ЦПК.

Клопотання процесуального характеру пов'язані із вирішенням поточних, процесуальних питань, наприклад, щодо забезпечення позову, зупинення виконання рішення суду;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. Відповідний перелік складається, як правило, у формі списку, маючи найменування "додатки", і містить найменування таких документів (зокрема, квитанцій про сплату судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

До касаційної скарги додаються її копії та копії доданих до неї матеріалів відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі, а також документ, який підтверджує оплату касаційної скарги судовим збором і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється в порядку, встановленому частинами 2 та 3 ст. 11-1 ЦПК, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим ст. 326 ЦПК.

3. Прийняття касаційної скарги до розгляду, підготовка до розгляду справи та розгляд касаційної скарги судом касаційної інстанції
4. Повноваження суду касаційної інстанції
5. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції
Глава 25. Перегляд судових рішень Верховним Судом України
1. Загальна характеристика і підстави перегляду судових рішень у цивільних справах Верховним Судом України
2. Подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України
3. Процесуальні особливості перегляду судових рішень Верховним Судом України
Глава 26. Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами
1. Поняття, суть та значення перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами
2. Підстави перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами