Цивільний процес України - Харитонов Є.О. -
4. Позови до іноземних держав та міжнародних організацій. Дипломатичний імунітет

Судовий імунітет — це принцип, відповідно до якого до іноземної держави без згоди її компетентних органів не може бути пред'явлений позов, не може бути застосовано забезпечення позову і звернення стягнення на її майно, що перебуває на території іншої держави. Тобто судовий імунітет заснований на суверенній рівності держав і означає непідсудність іноземних держав суду інших держав.

За загальним правилом державні дії не підлягають контролю з боку судів іноземних держав. Тобто імунітет держави має місце лише в тих випадках, коли йдеться про дії держави публічно-правового характеру. Проте при укладенні договорів між державами або їх органами в них може бути обумовлена відмова держави від імунітету.

В Україні діє принцип абсолютного судового імунітету. Тобто пред'являти позов до іноземної держави, вимагати забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, що знаходиться на території України, можна лише за згодою компетентних органів відповідної іноземної держави. Цей принцип діє завжди, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законом України.

Судовий імунітет поширюється також на акредитованих в Україні дипломатичних представників іноземних держав, консульських посадових осіб і консульських службовців, а також на інших осіб, зазначених у відповідних законах України і міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На відміну від іноземних держав, вищезазначені особи підлягають юрисдикції судів України, але лише в межах, визначених принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами з відповідною державою, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Так, відповідно до ст.ст. 31, 37 Віденської конвенції про дипломатичні зносини дипломатичний агент (голова представництва або член дипломатичного персоналу представництва), а також інші особи, визначені цією Конвенцією, користуються імунітетом від цивільної юрисдикції, крім випадків пред'явлення: і) речових позовів щодо приватного нерухомого майна, яке знаходиться на території держави перебування, якщо тільки вони не володіють ним від імені акредитуючої держави для цілей представництва; 2) позовів, що стосуються спадкування, щодо яких ці особи виступають як виконавець заповіту, опікун над спадковим майном, спадкоємець або відказоодержувач — приватна особа, а не від імені акредитуючої держави; 3) позовів щодо будь-якої професійної або комерційної діяльності, здійснюваної зазначеними особами у державі перебування за межами своїх офіційних функцій.

Імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки, коли глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України, спадкування, а також у зв'язку з позовами, що випливають з їх професійної або комерційної діяльності, що здійснюється ними за межами службових обов'язків.

Відкриття провадження у справі за позовною заявою дипломатичних агентів, інших осіб, визначених Віденською конвенцією про дипломатичні зносини, позбавляє їх права посилатися на імунітет від юрисдикції щодо зустрічних позовів, безпосередньо пов'язаних з основним позовом (ч. З ст. 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини). Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від імунітету від цивільної юрисдикції таких осіб може відмовитися акредитуюча держава.

Відповідно до ст. 43 Віденської конвенції про консульські зносини консульські посадові особи й консульські службовці не підлягають юрисдикції судових органів держави перебування щодо дій, вчинених ними при виконанні консульських функцій. Однак це положення не застосовується щодо цивільного позову: 1) що випливає з договору, укладеного консульською посадовою особою або консульським службовцем, за яким вони прямо або побічно не взяли на себе зобов'язань як агенти держави, яку вони представляють; 2) третьої сторони за шкоду, завдану нещасним випадком у державі перебування, викликану наземним транспортним засобом, судном або літаком.

Двосторонніми міжнародними договорами між Україною та іншими державами перелік випадків, за яких на консульських посадових осіб чи службовців може бути поширена цивільна юрисдикція судів, може бути розширений.

Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або законами України.

5. Підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці
Глава 29. Третейське судочинство
1. Поняття та суть третейського судочинства. Види третейських судів
2. Загальні умови третейського розгляду справи
3. Порядок третейського розгляду і вирішення справи