Психофізіологія - Кокун О.М. - 11.1. Поняття діяльності

♦ Поняття діяльності.

♦ Види і структура діяльності.

♦ Загальні характеристики та закономірності діяльності.

♦ Фактори ефективності діяльності.

♦ Працездатність.

♦ Психофізіологія професійної діяльності.

11.1. Поняття діяльності

Серед усіх категорій, що характеризують людське буття, найважливішою вважається саме категорія діяльності. Діяльність становить собою основу життя людини. Великий внесок у розуміння психофізіологічної сутності діяльності зробили праці І.М. Сеченова, 1.11. Павлова, О.О. Ухтомського, М.О. Бернштейна, П.К. Анохіна, В.Б. Швиркова. Вивчення діяльності, з одного боку, сприяло виявленню її ролі в формуванні і розвитку психіки, а з іншого - вирішенню фундаментальної практичної проблеми підвищення ефективності трудової діяльності людини.

Поняття "діяльність" формувалося в філософії, фізіології, соціології і внаслідок перехресних взаємозапозичень набуло чотирьох основних значень: праця} робота, активність і поведінка [9].

Діяльність людини - це свідома активність, яка виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети; основна відмінність однієї діяльності від іншої полягає у специфічності їх предметів [6J.

Специфічними рисами діяльності є:

♦ цілеспрямованість;

♦ продуманість;

♦ її усвідомлений і соціальний характер;

♦ її двоспрямований характер (в діяльності людина змінює не тільки навколишній світ, а й себе, в ній формується її власна психіка).

Слід відокремлювати сутність понять діяльності й активності, які дуже часто ототожнюються, хоча і тісно пов'язані між собою та в багато чому "перекривають" зміст одне одного.

11.2. Види і структура діяльності

У психологічній літературі є декілька підходів до класифікації видів діяльності. Загальноприйнятим вважається поділ діяльності залежно від мети, змісту і форм діяльності на три основні різновиди: гру, навчання і працю (С.Л. Рубінштейн).

Пізніше Б.Г. Ананьєв до зазначених видів додав ще такі, як бойова, спортивна, комунікативна, управління, пізнання, самодіяльність; а також виділив індивідуальну та спільну діяльність.

Згідно з С.Б. Каверіним, все, що робить людина впродовж життя, все безкінечне різноманіття форм життєдіяльності повністю вичерпується й описується всього чотирма основними видами діяльності: праця, спілкування, пізнання та рекреація.

До основних понять, що виражають різноманіття діяльностей, відносяться:

♦ у гносеологічному смислі - матеріальна та ідеальна (духовна);

♦ у смислі найважливіших категорій діалектики - реальна (актуальна), зовнішня і внутрішня, теоретична і практична;

♦ у смислі роду чи виду занять, галузі чи сфери діяльності - трудова і нетрудова, професійна;

♦ у смислі якості - ефективна (продуктивна) і неефективна;

♦ у смислі інших особливостей - свідома, творча, спільна і багато ін. [9].

Діяльність як узагалі, так і окремі її види, має певну структуру. Існує кілька підходів до визначення складових структури діяльності:

♦ за В.В. Давидовим до складових структури діяльності відносяться: нужди, потреби, емоції, завдання, дії, мотиви, засоби, плани дій і воля;

♦ В.Д. Шадриков виділяє такі функціональні блоки психологічної системи діяльності: мотивів діяльності, цілей діяльності, програми діяльності, інформаційної основи діяльності, прийняття рішень, підсистеми діяльнісно важливих якостей;

♦ Б.А. Душков вважає, що будь-яка діяльність включає такі компоненти, як постановка мети, планування роботи, вибір найбільш доцільних її прийомів, виконання діяльності, перевірка результатів, виправлення помилок, підбиття підсумків;

♦ згідно з М.О. Леонтьєвим кожна діяльність має кільцеву структуру: вихідна аферентація ® ефекторні процеси, що реалізують контакти з предметним середовищем ® корекція і збагачення за допомогою зворотних зв'язків вихідного аферентуючого образу;

♦ відповідно до теорії функціональних систем П.К. Анохіна психічна діяльність людини будується через систему центральної архітектури, яка включає: аферентний синтез, прийняття рішення, акцептор результату дії, еферентний синтез і постійну оцінку через акцептор результату дії параметрів досягнутих результатів на основі зворотної аферентації [1].

Зазначені підходи хоча й не можуть вважатися універсальними, але не суперечать і не виключають один одного. їх можна вважати взаємодоповнюючими і водночас застосовувати при вирішенні завдань теоретичних та експериментальних досліджень.

11.2. Види і структура діяльності
11.3. Загальні характеристики та закономірності діяльності
11.4. Фактори ефективності діяльності
11.5. Працездатність
11.6. Психофізіологія професійної діяльності
Розділ 12. Психофізіологія станів людини
12.1. Поняття стану людини
12.2. Психічний стан
12.3. Функціональний і психофізіологічний стан
12.4. Негативні стани
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru