Сугестивні технології маніпулятивного впливу - Петрик В.М. - РОЗДІЛ 3. Сучасні технологи нейролінгвістичного програмування

3.1. Сутність нейролінгвістичного програмування й особливості його використання

Нейролінгвістичне програмування як модель пояснення структурування власного досвіду виникло на початку 70-х pp. XX ст. Його родоначальниками уважають студента факультету математики Річарда Бендлера та професора лінгвістики Джона Гріндера з Каліфорнійського університету. Зокрема Р.Бендлер виявив закономірність: копіювання пересічною людиною певних аспектів поведінки й мовлення відомих психотерапевтів може аналогічно вплинути на свідомість, емоції та поведінку інших людей.

Дж.Гріндер зацікавився дослідженнями молодої людини: "Якщо ви поясните мені, як робити те, що ви робите, я поясню вам, що саме ви робите". Після цього вони вдвох вивчили й проаналізували складові успіху найвідоміших психотерапевтів свого часу - М.Еріксона, В.Сатір, Ф.Перлза. Гріндер як лінгвіст аналізував усі вербальні методи психологічного впливу на людей, а програміст Бендлер трансформував отриману інформацію в систему алгоритмів. Ці дослідження започаткували процес моделювання прийомів успішного спілкування, пізніше названий нейролінгвістичним програмуванням.

Нейролінгвістичне (грецьк. neuron - нерв і лат. lingua - мова) програмування (нім. programiren - складати програми) - система опису структури суб'єктивного досвіду, що пояснює специфіку кодування набутої інформації; модель спілкування, яка ґрунтується на виявленні та використанні стандартів мислення; комплекс технік і операційних принципів (контекстуально залежних переконань), на основі яких моделюються ефективні стратегії мислення й поведінки.

У назві "нейролінгвістичне програмування" частина "нейрон" указує на те, що для опису реального досвіду людини необхідно знати та розуміти "мову мозку", тобто ті нейрологічні процеси, що відповідають за зберігання, перероблення й передання інформації; "лінгвістичне" акцентує на ключовому значенні мови не лише в процесі опису особливостей механізмів мислення та поведінки, а й під час організації комунікації; "програмування" визначає системність розумових процесів та поведінки. В основі популярності (успіху) НЛП лежить використання феномену "взаємодії трьох" (свідомості - підсвідомості - реальності).

Мета використання НЛП у політичній сфері - намагання за допомогою психотехнологій проникнути в підсвідомість і, змінивши чи трансформувавши думки, погляди, ідеали, зумовити таку поведінку окремої людини, групи, мас, яка б максимально сприяла завоюванню, використанню та втриманню влади. Козир маніпулятора полягає в тому, що об'єктові впливу не нав'язують певну думку, а штучно створюють інформаційний контекст, який стимулює "цілком самостійне" формування необхідних думок та висновків. Стійкість і довготривалість ефекту використання НЛП у політичному процесі зумовлені тим, що об'єкти впливу вважають власними навіяні їм думки.

Шлях нейролінгвістичного програмування до політичної сфери був пройдений швидко. Невдовзі після виникнення НЛП потрапило до поля зору військових та спецслужб. У грудні 1987 року керівництво Пентагону розглянуло доповідь "Про можливості використання НЛП для підготовки спецслужб і військових фахівців" (витрати США лише на її підготовку становили понад півмільйона доларів).

Поступово технології НЛП із сфери наукових досліджень та військових таємниць потрапили в бізнес, а з часом - у політику. Масовий інтерес політиків до цих технологій виник після передвиборчої кампанії Р.Рейгана, у якій активно використовувались досягнення й напрацювання НЛП.

Першою на пострадянському просторі технології нейролінгвістичного програмування в політичній сфері почала використовувати Росія. Уже в першій передвиборчій кампанії Б.Єльцина один із піонерів російського нейролінгвістичного програмування О.Ситников висунув гасло "Голосуй - або програєш", що ґрунтувалося на двох прийомах НЛП (псевдовибору та штучного обмеження вибору) й забезпечило перемогу. Нині технології нейролінгвістичного програмування є обов'язковими маніпулятивними засобами кожної виборчої кампанії в кожній державі.

В Україні, де політична боротьба триває й має тенденцію до значного загострення протистоянь між політичними таборами, теж активно (особливо останнім часом) використовують прийоми НЛП для здобуття політичної перемоги, Український політтехнолог С.Нестеренко, прогнозуючи напередодні парламентських виборів 2006 р. розвиток та специфіку майбутніх політичних перегонів, зазначив: маніпулятивні технології будуть застосовувати так серйозно й інтенсивно, що вибори стануть "конкурсом на кращого маніпулятора". "Зараз будуть використовуватися дуже активно нейролінгвістичне програмування і гіпноз - технології, що впливають на свідомість людей... Той, хто буде застосовувати кращі маніпулятивні технології, і стане переможцем", - заявив політтехнолог.

Застосування нейролінгвістичного програмування в політичній сфері характеризується такими особливостями:

1. Інтенсивне та систематичне використання всього спектра потенційних об'єктів впливу: індивід - група - маси (характерно для сфери бізнесу).

2. Спрямування впливу технологій нейролінгвістичного програмування насамперед на маси. Такий підхід дає змогу вирішити ключове політичне питання будь-якого суспільства: "Як завоювати, використати та втримати владу?".

3. Активне маскування й приховування застосування технологій НЛП. Якщо в практиці медичного психологічного консультування обов'язковим є ознайомлення клієнта з основами нейролінгвістичного програмування перед їхнім використанням, то в бізнесі й політиці застосування енелпістських психотехнік - глибоко утаємничена діяльність. Ця особливість зумовлена кількома чинниками: а) у політиці, як і в бізнесі, наміри ініціатора застосування технологій НЛП не завжди позитивні; б) психотехніки НЛП у політиці (бізнесі) є не стільки засобом розв'язання проблем окремої людини (групи, мас), скільки своєрідною ефективною зброєю в боротьбі з конкурентами за покупців чи електорат.

4. Цинізм ініціаторів використання технологій НЛП. Маніпулятивне застосування нейролінгвістичного програмування щодо безликої маси значно знижує моральний поріг порівняно з аналогічним використанням цієї технології стосовно однієї (конкретної) людини.

5. Спрощення (огрубіння) базових енелпістських процесів калібрування, рапорту* тощо, оскільки вони у політичній сфері, як і в бізнесі, часто стосуються значної кількості людей.

6. Систематичне порушення одного з ключових принципів НЛП - "екологічності". Суттю цього положення є те, що будь-яка зміна в системі поглядів, світогляді індивіда повинна органічно суміщатися з іншими складовими системи, до якої він належить (найближчим оточенням; соціальною групою; суспільством загалом, особливо якщо це політичний лідер).

7. Залежність частоти та інтенсивності використання технологій НЛП від своєрідного "ефекту піраміди влади". Частота й інтенсивність використання психотехнік зростає в процесі боротьби за право ступити на вищі та найвищі щаблі влади. Це можна пояснити кількома причинами: а) чим вища посада, тим необхідніша підтримка великої кількості електорату, на який потрібно терміново впливати; б) освоєння НЛП інтелектуально складне, тому не всі політики можуть оволодіти ним, хоча саме ці знання вже досить давно входять до своєрідного "джентльменського набору" (як, наприклад, англійська мова) сучасного перспективного політика вищого ешелону влади; в) ускладнене сприйняття психотехнік нейролінгвістичного програмування, їхня висока технологічність (чіткі та виразні алгоритми дії) зумовлюють, з одного боку, формування обмеженого кола професіоналів у сфері нейролінг-вістичного програмування, здатних навчити та надати психолого-методичну підтримку політикам, з іншого - високу ціну їхніх послуг.

8. Відсутність об'єктивної оцінки реальної сили впливу технологій НЛП на суспільні процеси. Оцінна амплітуда, поширена в ЗМІ та громадській думці, надзвичайно широка: від міфологізації, гіперболізації ролі НЛП, яке нібито здатне зомбувати суспільну свідомість, до недооцінювання таких технологій, визнання їх політичним шаманством і шарлатанством.

9. Демонізація психотехнік НЛП, нав'язування громадськості ідеї щодо їх виняткової антигуманності. За цим стоїть небажання розпізнати справжню сутність нейролінгвістичного програмування: воно є лише ефективним засобом впливу на мислення, емоції та поведінку людини, за допомогою якого можна чинити як зло (зомбувати, підбурювати маси на протиправні дії; створювати міфічні образи лідерів; деморалізувати, блокувати позитивну громадську активність тощо), так і добро (знаходити спільну мову під час переговорів, мобілізувати людей для виконання позитивної суспільно значущої справи, спрямовувати всі їхні сили на досягнення поставленої мети; зосереджуватись на намічених цілях і творчо роз'яснювати проблеми тощо). Так само звичайний ніж може стати і знаряддям убивства, й інструментом для приготування їжі. Все залежить від моралі, позиції та намірів того, хто застосовує ці технології для впливу на суспільні процеси. Російський енелпіст О.Ситников зазначав: "Методи досить ефективні та сильні, і якщо вже починаєш кому-небудь допомагати, потрібно бути цілком упевненим, що це та сама людина".

Отже, нейролінгвістичне програмування є потужним засобом впливу на мислення, емоції та поведінку окремих людей, груп, мас, який із моменту виникнення широко використовується в психотерапії. Наприкінці XX ст. НЛП стали активно апробовувати та застосовувати спочатку у військовій сфері, а потім у бізнесі та політиці. НЛП у політиці має на меті проникнення у підсвідомість індивіда, групи, мас, моделювання та активізацію такої поведінки об'єкта впливу, яка б максимально сприяла завоюванню, використанню і втриманню влади.

Застосування нейролінгвістичного програмування в політичній сфері має певні особливості: використання практично всього спектра потенційних об'єктів впливу; гранична прихованість (утаємниченість); спрощення (огрубіння) базових енелпістських процесів калібрування, рапорту тощо; систематичне порушення ключового принципу нейролінгвістичного програмування - "екологічності"; високий рівень цинічності ініціаторів використання технологій НЛП; залежність частоти та інтенсивності застосування технологій НЛП від рівня політичного протистояння; відсутність адекватної оцінки суспільством фактів використання прийомів і методів НЛП у політичній боротьбі.