Поняття "інформаційне суспільство" входить до світової наукової й суспільно-політичної терміносистеми. Нині маємо численні визначення феномену "інформаційне суспільство": його називають індустріальним, епохою постмодернізму, суспільством знання, науковим, телематичним, пост-нафтовим. Модифікації поняття "інформаційне суспільство" в різних країнах демонструють соціально-політичні, суспільні, наукові перспективи його розвитку: "національна інформаційна інфраструктура" (С1ІІА), "інформаційне суспільство" (Рада Європи), "інформаційна магістраль" (Канада, Велика Британія). З огляду на важливість створення й розвитку інформаційного суспільства, 27 березня 2006 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію (A/RES/60/252), яка проголосила 17 травня Міжнародним днем інформаційного суспільства.
Інформаційне суспільство - це суспільство, яке ґрунтується на інформації (Парламентська Асамблея Ради Європи, 1997).
У світовому суспільно-політичному просторі також здійснювались спроби визначити його сутність, зокрема: інформаційне суспільство - комплексне поняття, у якому економіка, наука й культура є взаємодоповнювальними чинниками, а основний успіх пов'язаний із синергією всіх складових.
Найголовнішим ресурсом розвитку суспільства є люди, їхні інтелектуальні, творчі, духовні здібності. Сьогодні найбільш обмежений і найдорожчий ресурс - знання й компетенції. Завдання суспільства - створити умови для реалізації потенціалу кожної людини за допомогою інформації, знань, інформаційно-комунікативних технологій.
Часто інформаційне суспільство ототожнюють з одним із його елементів, наприклад інформатизацією (як в указі Президента) або офшорним програмуванням. Але це дуже вузький підхід. Інформаційне суспільство складається з багатьох компонентів, і кожна країна може реалізувати свою стратегію з урахуванням власної культури, історії, можливостей і ресурсів.
(Інтерв'ю президента фонду "Інформаційне суспільство України" А.Колодюка журналу "Експерт"
Інформаційна супермагістраль - це більше ніж Інтернет. Це ціла серія компонентів, що включають сукупність суспільних й особистих, високошвидкісних, обмежених і розгорнутих мереж, які існують сьогодні й з'являться завтра.
("Переваги інформаційної супермагістралі", National Information Infrastructure Advisory Council. Звіт NMAC, 1996)
Поняття "інформаційне суспільство" було актуалізовано в США сенатором А.Гором під час президентської кампанії 1991-1992 pp. У Європі воно закріпилося в плані дій із проблем інформаційного суспільства, розробленому Європейською комісією, і остаточно увійшло в міжнародний лексикон на саміті 1995 року з питань глобального інформаційного суспіпьства.
Перші чотири принципи, котрі стали основними при створенні глобальної інформаційної інфраструктури, А.Гор сформулював на зустрічі в Буенос-Айресі в 1994 році:
o особисті інвестиції й здорова конкуренція е кращими шляхами для забезпечення розвитку;
o регулювання повинно бути гнучким, таким, що відкидає застаріле і в той же час зберігає вірність головним ідеалам технічних і прикладних наук;
o доступ має бути відкритим;
o універсальність зв'язку повинна бути гарантована.
Ці положення були відображені в документах Єврокомісії, а термінологія трохи змінена. Єврокомісія надала перевагу термінам "інформаційна інфраструктура" й "інформаційна супермагістраль" на противагу поняттю "інформаційне суспільство".
Ґрунтовний підхід до теорії інформаційного суспільства запропонував японський вчений Йнедзі Масуда. Відповідно до його теорії суспільство, що виникає, базуватиметься на комп'ютерній техніці. Роль людського фактора при цьому або заміщається, або ж значно підсилюється за рахунок інтелектуальної праці. Провідною галуззю економіки повинні стати телекомунікаційні технології. Найбільшою цінністю в такому суспільстві буде час на відміну від індустріального суспільства, в якому перевага надається споживанню товару.
Розбіжності між інформаційним, індустріальним та аграрним суспільством Й. Масуда подав у вигляді таблиці.
Соціальні процеси, інститути, структури | Аграрне суспільство | Індустріальне суспільство | Інформаційне суспільство | |
Структура виробничих цінностей | В основі виробництва лежить натуральне господарство | Виробництво коштів виробництва | Виробництво інформації (комп'ютерів) | |
Характер виробничих цінностей | Ефективне відтворення натурального господарства, екстенсивне землеробство | Матеріальне виробництво, ефективне використання природних явищ і ресурсів | Виробництво знання, систематизація різних природничо-наукових і соціальних функцій | |
Основа виробництва | Збільшення обсягу сільськогосподарської продукції й ручної праці | Виробництво матеріальних цінностей, товарів, енергії, транспортних засобів | Заміна інтелектуальної праці, виробництво інформації, засобів зв'язку, знань | |
Соціальна структура | Людина прив'язана до землі | Залежність від засобів виробництва | Залежність людини від суспільства | |
Виробництво й соціальні взаємодії | Примусова праця -- | Наймана праця | Праця за контрактом | |
Особливості соціальної структури | Замкнута сільська громада, стабільне, традиційне, патріархальне господарство | Надурбанізоване динамічне суспільство, побудоване на вільній конкуренції, підтримка суспільного благополуччя | Мережеве збалансоване суспільство й умови, що створюються для розвитку творчих здібностей людини | |
Нормативні цінності | Закони природи, залежність людини від природи, задоволення базових (життєвих) потреб | Задоволення матеріальних, почуттєвих і емоційних потреб | Створення знання, задоволення різноманітних соціальних потреб | |
Духовні цінності | Теологічне суспільство | Орієнтоване на людину матеріалістичне суспільство | Соціоорієнтоване суспільство з розвитком високих технологій Керована демократія, виконання своєї місії є пріоритетною цінністю, суспільство довіри | |
Етичні цінності | Перевага духовного початку й Закону Божого | Воля демократії, дотримання прав людини й прав приватної власності | ||
Із наведеної таблиці можна зробити такі висновки:
o інформація не зникає під час її споживання або передачі;
o не можна передати тільки частину інформації, не змінюючи її суті;
o інформація має здатність до нагромадження, при її збільшенні відбувається якісний стрибок знання;
o комп'ютерні технології збільшують можливості саморозмноження й самопоширення інформації.
Інформація в інформаційно-комунікативному суспільстві стає головним ресурсом з таких причин:
o якщо інформація може концентруватися, то за допомогою технологій її можна більш легко обробляти;
o якщо інформація може розосереджуватися, то її не потрібно зберігати в одному місці й вона може бути використана тільки для тих цілей, у яких вона споконвічно здобувалася;
o циркуляція інформації означає, що більша кількість людей зможе з нею працювати одночасно;
o технологія "зворотного зв'язку" підвищує "індекс цитування" інформації, даючи змогу переробляти її зсередини, щоб витягти всі нові ціннісні характеристики й створити гігантські бази даних, які недоступні без використання цих же технологій (принципи виділив Й. Масуда).
В інформаційно-комунікативному суспільстві міняється концепція людини. Особливу цінність здобувають такі складові:
o ефективна особистість (людина, яка озброєна знаннями інформаційних технологій);
o високопродуктивний колектив (що використовує у своїй діяльності комп'ютерні технології);
o інтегроване підприємство (корпорація, яка володіє цілісною внутрішньою інформаційною структурою);
o розширене підприємство (міжкорпоративні комп'ютерні мережі, що зв'язують кілька різних організацій);
o ділова активність у міжмережевому середовищі (параметри визначив Д. Тапскотт).
З одного боку, всі перераховані особливості інформаційно-комунікативного співтовариства і його членів припускають більшу ефективність інформаційного процесу й усіх аспектів розвитку співтовариства, з іншого боку - ці самі особливості визначають не бачені раніше можливості маніпулятивного впливу на особистість.
1. З'явилася безпрецедентна можливість контролю над кожним Індивідом. І якщо цей контроль потрапляє в руки груп, що мають деструктивні наміри, стає можливим тотальний контроль над суспільством.
2. Інтернет не просто розширює громадянське суспільство, він створює його нову якість, принципово міняє характер взаємозв'язків громадян із владою, позбавляючи владу одного з головних ЇЇ ресурсів - монополії на інформацію. Кожний громадянин в Інтернеті одержує можливість не тільки споживати інформацію, але й поширювати ЇЇ. Таким чином міняються ієрархічні моделі організації суспільства, які були характерні для інформаційної революції.
3. Виникає проблема регулювання електронної демократії. Звичайно, питання про регулювання сприймається в негативному ключі. Але справа в тому, що реальною альтернативою керованості, регульованості процесів у сфері інформаційних технологій може бути тільки хаос. І цей хаос у транснаціональних мережах Інтернету може мати різні негативні наслідки.
4. Інтернет відкриває можливість заочної участі в політиці, коли людина стає членом свого роду "диванної партії": залишаючись у домашньому комфорті, в масштабі реального часу охоче вникає й емоційно реагує на стрічку новин, але майже нічого практично важливого зробити не може за допомогою клавіатури.
5. Завдяки Інтернету поширюється значна кількість матеріалів, споживання яких веде до девальвації духовних цінностей, зниження морального й творчого потенціалу населення.
Вектор досліджень в інформаційно-комунікативному суспільстві змістився від аналізу суспільства до аналізу антропоцентричного фактора. Учені знаходять цьому низку пояснень:
o в інформаційному суспільстві частіше стали виникати нові форми комунікації, а не способи оброблення й нагромадження інформації, в результаті чого виник новий інформаційно-комунікативний порядок, що став насаджувати по усьому світі західні цінності (О. Белінська);
o у такому суспільстві починає виникати мозаїчна культура (вихоплена з певного історичного або культурного контексту) і з'являється мозаїчна ідентичність (що складається іноді із протилежних ідентичностей, які суперечать одна одній), що набуває поширення завдяки новим формам комунікацій, включаючи медійні (S. Turkle);
o у цих процесах все більшу роль починає грати Інтернет. Поступово відбувається трансформація комунікативного досвіду, основною характеристикою якого є постійна необхідність у добудовуванні, доконструюванні комунікативної ситуації - образу партнера або партнерів у спілкуванні (О. Горошко);
o усе більше підсилюється роль "холодних" ЗМІ (М. Маклюен);
o виникає проблема довіри до інформації, переданої за допомогою комп'ютера. А тому комунікація, а не інформація, стає сенсоутворюючим стрижнем інформаційного суспільства (О. Горошко).
5.4. Досвід України у формуванні інформаційно-комунікативного суспільства
РОЗДІЛ 6. Чорний піар
6.1. Чорний піар як сугестивна технологія
6.1.1. Чорний піар: підходи, зміст, принципи
6.1.2. Сугестія як психолінгвістична основа чорного піару
6.1.3. Піартехніки: реалізація сугестії
6.2. Чорний піар і чорна риторика
6.2.1. Чорна риторика - маніпулятивна технологія чорного піару
6.2.2. Принципи й правила чорної риторики: сугестивний підхід