Еристика - Хоменко І.В. -
3.6. Форми індуктивних міркувань

Індуктивне міркування - це міркування, в якому здійснюють перехід від знання про окремі предмети або частину предметів певного класу до загального знання про весь клас предметів.

Розрізняють кілька видів індуктивних міркувань. Серед них:

o міркування за схемою "повна індукція";

o міркування за схемою "неповна індукція".

Повна індукція - це індуктивне міркування, в якому на підставі наявності ознаки в кожного предмета певного класу роблять висновок про її наявність у всього класу предметів.

Індуктивні міркування такого типу застосовують тільки в тих випадках, коли мають справу із закритими класами предметів: кількість предметів, що до них входять, є конечною і повинна легко піддаватися перерахуванню.

Форма міркування "повна індукція" має такий вигляд:

"Клас А складається з предметів а1, а2... ап; а1 належить ознака Р; а2 належить ознака Р; ап належить ознака Р. Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р".

Слід зазначити, що повна індукція не є суто індуктивним міркуванням, оскільки за її допомогою на підставі істинних засновків можна отримати істинний висновок. Це означає, що застосовуючи схему міркування "повна індукція", людина може обґрунтувати вірогідне знання.

Неповна індукція - це індуктивне міркування, в якому на підставі наявності ознаки в частини предметів певного класу роблять висновок про її наявність у всього класу предметів.

Форма міркування "неповна індукція" має такий вигляд:

"Клас А складається з предметів а1, а2... ап; а1 належить ознака Р; а2 належить ознака Р; аі належить ознака Р. Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р".

Розрізняють два види неповної індукції:

o індукцію шляхом переліку (популярну індукцію);

o індукцію шляхом відбору (наукову індукцію).

Популярна індукція - це індуктивне міркування, в якому шляхом переліку встановлюють наявність ознаки в деяких предметів певного класу і на цій підставі роблять висновок про її наявність у всього класу предметів.

Підставою висновку в популярній індукції є повторюваність одних і тих самих фактів за відсутності серед них протиріч. Можна робити узагальнюючий висновок про весь клас предметів на підставі неповної індукції такого виду тільки в тому випадку, коли при розгляді окремих предметів, що належать до цього класу, в кожного з них була наявна певна ознака.

Наукова індукція - це індуктивне міркування, в якому висновок роблять на підставі відбору необхідних та виключення випадкових обставин.

У науковій індукції висновок роблять на підставі встановлення того, що спостережувана ознака є суттєвою ознакою досліджуваних предметів. Простого перелічування наявності певної ознаки в предметів тут недостатньо.

У зв'язку з цим важливе місце в науковій індукції посідають методи встановлення причинних зв'язків. Виокремлюють п'ять таких методів.

1. Метод єдиної схожості

Форма: "Якщо обставина А постійно передує появі явища а, натомість інші обставини змінюються, то вона, ймовірно, і є причиною цього явища".

2. Метод єдиної різниці

Форма: "Якщо обставина А має місце тоді, коли виникає явище а, і зникає, коли цього явища немає, а всі інші обставини залишаються незмінними, то обставина А, ймовірно, є причиною явища а".

3. Об'єднаний метод схожості та різниці

Форма: "Якщо два чи більше випадків, коли виникає явище а, схожі лише за однією обставиною А, і водночас два чи більше випадків, коли явище а не виникає, відрізняються від попередніх лише тим, що в них відсутня обставина А, то вона, ймовірно, і є причиною явища а".

4. Метод супровідних змін

Форма: "Якщо зі зміною обставини А змінюється явище а, а інші обставини при цьому залишаються незмінними, то, ймовірно, що обставина А є причиною явища а".

5. Метод залишків

Форма: "Якщо складні обставини зумовлюють складне явище і відомо, що частина обставин викликає певну частину цього явища, то ті обставини, що залишилися, викликають частину явища, що залишилася".

3.7. Правила побудови індуктивної аргументації
3.8. Форми міркувань за аналогією
3.9. Правила побудови аргументації за аналогією
3.10. Приклади правдоподібної аргументації
3.11. Алгоритм визначення форми аргументації
Словник термінів
Література
Модуль 4. СТРУКТУРА АРГУМЕНТАЦІЇ
4.1. Поняття про структуру аргументації
4.2. Підрядна аргументація