Еристика - Хоменко І.В. -
6.3. Софізми в суперечках

До найбільш улюблених прийомів у суперечках належать софізми.

Софізми розглядають одночасно і як прийоми впливу на супротивника в суперечці, і як навмисну помилку, спрямовану на оману опонента, на обґрунтування неправдивого твердження.

Деякі з софізмів були проаналізовані в попередньому модулі як помилки в суперечці. Розглянемо ще деякі з них:

"Аргумент до вигоди" - це прийом, сутність якого полягає тому, що сперечальник як аргумент застосовує пропозицію, яка, на його думку, має принести користь супротивнику або присутнім при суперечці.

Цей аргумент найбільш ефективний для європейської та американської публіки. Апеляція до вигоди - це апеляція до того, що є природним для сучасної західної людини. Дуже часто аргумент до вигоди автоматично сприймають як істинний.

Кожний з вас у житті стикався з подібними аргументами і підпадав під їхню владу. Однак не тільки звичайне життя людини наповнене аргументами до вигоди. На таких аргументах замішано чимало трагічних історичних подій.

Приклад 1. Згадаймо пропагандистську машину гітлерівської Німеччини. Необхідність завоювання Радянського Союзу обґрунтовували, зокрема, аргументом до вигоди: кожний, хто вдягне мундир і буде воювати проти Радянського Союзу, отримує на території цієї великої країни маєток для себе і для своєї родини. Це був один з пропагандистських лозунгів Гітлера.

2. Рекламу будь-якого товару також будують на аргументах до вигоди: "Купіть цей товар, бо вам це вигідно". Хто був колись на презентації того чи іншого товару (косметики, посуду, будинків в Іспанії тощо), відразу ж згадає як саме будувалася аргументація організаторів цієї акції.

Будь-хто з вас може стати об'єктом аргументу до вигоди. Тому кожного разу необхідно вміти чітко встановлювати баланс вигоди й невигоди того, до чого вас закликають, а не покладатися тільки на почуття та емоції.

"Аргумент до пихи" - це прийом, сутність якого полягає в тому, що сперечальник як аргумент застосовує похвальбу супротивника з надією на те, що, зворушений компліментами, він подобрішає, розм'якне і стане поступливішим.

Для цього застосовують різноманітні компліменти: "Ви ж розумна людина, кваліфікований спеціаліст..", "З вашим досвідом роботи ви мене зрозумієте.", "Звичайно такий аргумент не можна було б навести в суперечці з неосвіченою людиною, бо вона його б не зрозуміла та й не оцінила б.", "Ви як людина розумна, не будете заперечувати, що ...", "Нам з вами, звичайно, зрозуміло, що ...".

Іноді не наводять жодних компліментів, а лише натякають на те, що до розуму співрозмовника ставляться з особливою повагою. Подібний прийом особливо часто застосовують у суперечках заради переконання. У літературі його ще називають "підмазування аргументу".

"Аргумент до освіченості" - це прийом, сутність якого полягає в тому, що сперечальник як аргумент застосовує посилання на неосвіченість, не інформованість супротивника в питаннях, що належать до суті суперечки.

Сперечальник, застосовуючи цей прийом, може, наприклад, згадати такі факти або теоретичні положення, які невідомі нікому зі сперечальників, і які вони не мають можливості перевірити.

Приклад "Як писав І. Кант у "Критиці чистого розуму".", "У діалозі Платона "Горгій" саме йдеться ...", "Невже ви не читали А. Камю? А саме він стверджував.".

Ставка робиться на те, що супротивникові буде соромно зізнатися в необізнаності в певному питанні. Цей аргумент найбільш ефективно подають тоді, коли людина безапеляційно говорить про щось немовби стверджуючи, що всі повинні це знати.

Приклад "Ви ж звичайно читали Кумранські рукописи, де написано ...", "Соромно не знати статті цього видатного філософа!", "Яка ж у Вас освіта, якщо ви не знаєте праць ......

Протистояти цьому прийому неважко, оскільки хитрощі співрозмовника легко обертаються проти нього самого: "Які рукописи (статті, праці)? Ні, я таких рукописів не читав і нічого про них не знаю. А де ви їх читали? Про що ж там ще йдеться? Розкажіть, це дуже цікаво!" Головне ніколи не соромитися визнати, що ви чогось не знаєте або не розумієте. Згадайте Сократа, який говорив: "Я знаю, що я нічого не знаю!" і зовсім не соромився цього.

"Надмірна причепливість до аргументів (точки зору)" - це прийом, сутність якого полягає в тому, що сперечальник з метою затягування часу наполягає на тому, що аргументи (точка зору) супротивника не є зрозумілими, і вимагає від нього доведення того, що є очевидним.

У цьому випадку з аргументів або точки зору висмикують окремі терміни, фрази, значення яких поза контекстом стає неясним; на підставі цього висувають звинувачення в неясності та заплутаності аргументів чи точки зору пропонента.

У відповідь на цей прийом можна звернутися до присутніх із запитанням: "Чи усе їм зрозуміло?" Як правило, присутні стверджувально відповідають на нього. Після цього доцільним буде назвати прийом, який застосував опонент.

"Помноження аргументів" - це прийом, сутність якого полягає в тому, що сперечальник навмисно один і той самий аргумент повторює декілька разів у різних формах та словах для створення ілюзії наведення множини доводів.

При застосуванні цього прийому створюється ілюзія того, що сперечальник застосовує не один аргумент, а декілька. Цей прийом особливо часто використовують у суперечці в присутності слухачів, у довгих промовах тощо. Як зазначає Сергій Поварнін, на аудиторію один аргумент, повторений п'ять разів, справляє враження як п'ять різних аргументів.

"Бездоказова оцінка аргументів супротивника" - це прийом, сутність якого полягає в тому, що сперечальник, почувши аргументи супротивника, починає безпідставно одразу ж давати їм негативну оцінку.

Приклад Як аргументи критики можна почути таке: "Софізм!", "Це не розумно!", "Гра слів!". "Дурниця!", "Нісенітниця!" тощо.

Причому такі оцінки, як правило, потім не обґрунтовують, вони стають аргументами тієї людини, яка їх проголошувала без усякого доказу.

Іноді оцінки дають для того, щоб не відповідати на аргументацію супротивника.

Приклад У цьому випадку можна почути такі фрази: "Цей аргумент занадто грубий і простий, тому його можна не враховувати.", "Не будемо зупинятися на цьому наївному аргументі." тощо.

Проте слід пам'ятати, якщо ви вже вступили в суперечку і бажаєте, щоб ваше спілкування залишалося раціональним, то такі оцінки аргументів співрозмовника звичайно будуть вважатися некоректними і можуть призвести до конфлікту.

"Набір фраз, що не мають смислу" - це прийом, фраз, що сутність якого полягає в тому, що сперечальник не мають збиває з пантелику супротивника набором виразів, які не мають ніякого відношення для обґрунтування точки зору.

Ставка робиться на те, що людина, сприймаючи промову, навіть якщо вона її не розуміє, буде думати, що за словами співрозмовника все одно щось криється. Особливо це вдається, коли супротивник розуміє свою неосвіченість у питанні, що розглядається, але соромиться в цьому зізнатися, і тому робить вигляд, що йому все зрозуміло.

Такій людині ставлять запитання: "Вам усе зрозуміло?" На що вона, як правило, відповідає: "Так!". І, врешті-решт, супротивник стверджує, що точка зору доведена.

Застосування цього прийому не має сенсу лише в тому випадку, коли співрозмовник чітко розрізняє, що йому зрозуміло, а що - ні, і не соромиться в цьому зізнатися.

6.4. Тактичні прийоми впливу в суперечках
6.5. Психологічні прийоми впливу в суперечках
6.6. Невербальні прийоми впливу в суперечках
Словник термінів
Література
Модуль 7. ПІДСУМКОВА РОБОТА
7.1. Підсумковий тест
7.2. Підсумковий практикум
Вступ
Частина 1. РИТОРИКА ЯК НАУКА