Регіональна економіка - Зінь Е.А. - Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

Зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності людей на навколишнє природне середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи сприяє створення на території кожного регіону окремих територій, що підлягають особливій охороні. До таких територій належать території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші природні території та об'єкти. Такі території можуть бути віднесені до екологічної мережі — єдиної територіальної системи, яка включає ділянки природних ландшафтів, що потребують особливої охорони. Природний ландшафт являє собою цілісний природно-територіальний комплекс з генетично однорідними, одно типовими природними умовами місцевості, які сформувалися в результаті взаємодії компонентів геологічного середовища, рельєфу, гідрологічного режиму, фунтів і біоценозів. Природні ландшафти спостерігаються майже на 40% території України. У найменш зміненому вигляді вони збереглися на землях, зайнятих лісами, чагарниками, болотами, на відкритих землях, площа яких становить близько 20% території країни. За станом, близьким до природного ландшафту, можна віднести біля 40% площі лісів, що виконують захисні та природоохоронні функції.

В сучасних умовах найбільш захищеними в межах територій природно-заповідного фонду є природні комплекси, що складають 4% території країни, до яких належать біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заходи по формуванню національної екологічної мережі визначені Законом України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" (2000 р.).

Основною метою Програми є збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм територіально єдиної системи, що забезпечує можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного світу. Національна екологічна мережа має відповідати вимогам щодо ЇЇ функціонування у Всеєвропейській екологічній мережі. Крім того Програма має сприяти збалансованому та невиснажливому використанню біологічних ресурсів у господарській діяльності.

До завдань Програми належить формування національної екологічної мережі, визначення змісту конкретних заходів, що стосуються охорони та відтворенню земельних, водних ресурсів, охорони, використання та відтворення ресурсів рослинного і тваринного світу, збереження біологічного різноманіття.

Складовими структурних елементів екологічної мережі є:

• території та об'єкти природно-заповідного фонду: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники (ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні та ін., пам'ятки природи, штучно створені об'єкти (ботанічні, дендрологічні, зоологічні парки);

• водні об'єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони;

• ліси;

• курортні та лікувально-оздоровчі території з їх природними ресурсами;

• рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму;

• інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки тощо);

• земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

• земельні ділянки, які є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

• частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо;

• радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні,;— як природні регіони з окремим статусом. Національна екологічна мережа включає елементи загальнодержавного і місцевого значення, які визначаються за науковими, правовими, технічними, організаційними та фінансово-економічними критеріями.

До елементів національної екологічної мережі загальнодержавного значення належать:

• природні регіони, де зосереджено існуючі та такі, що створюватимуться, природно-заповідні території. Це регіони Карпат,

Кримських гір. Донецького кряжу, Приазовської височини, Подільської височини, Полісся, витоків малих річок, окремих гирлових ділянок великих річок, прибережно-морської смуги, континентального шельфу тощо; • основні комунікаційні елементи національної екологічної мережі: широтні природні коридори, що забезпечують природні зв'язки зонального характеру, Поліський (лісовий), Галицько-Слобожанський (лісостеповий), Південноукраїнський (степовий), а також меридіональні природні коридори, просторово обмежені долинами великих річок: Дніпра, Дунаю, Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, Сіверського Дінця, які об'єднують водні та заплавні ландшафти — шляхи міграції численних видів рослин і тварин. Окремий природний коридор, що має міжнародне значення, формує ланцюг прибережно-морських природних ландшафтів Азовського і Чорного морів, який оточує територію України з півдня.

Елементи національної екологічної мережі місцевого значення визначаються відповідними регіональними програмами та регіональними схемами формування екологічної мережі.

Програмою передбачається поєднання національної екологічної мережі з екологічними мережами суміжних країн, що входять до Всеєвропейської екологічної мережі, шляхом створення спільних транскордонних елементів екологічної мережі у межах природних регіонів та природних коридорів. Створення спільної транскордонної екологічної мережі здійснюється у співробітництві з Російською Федерацією, Польщею, Білорусією, Румунією, Молдовою, Словацькою Республікою.

Важливе значення для забезпечення охорони навколишнього середовища встановлення організаційно-правової основи планування, забудови та використання територій населених пунктів мають положення визначені Законом України "Про планування і забудову територій" (2000 р.) Основними завданнями планування і забудови територій є:

• обґрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій;

• урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій;

• обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб;

• забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів;

• визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів;

• обгрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;

• визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом;

• визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше використання;

• охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів;

• регулювання забудови населених пунктів та інших територій. Планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.

На загальнодержавному рівні планування використання територій здійснюється в результаті розробки генеральної схеми планування території України, якою передбачається раціональне використання території України, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, охорони довкілля, охорони здоров'я населення, охорони пам'яток історії та культури, визначення державних пріоритетів розвитку систем розселення, виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.

Планування територій на регіональному рівні полягає у розробленні та затвердженні схем планування територій Автономної Республіки Крим, областей, районів, регулюванні використання їх територій.

Планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні, регулювання використання їх територій.

Генеральним планом населеного пункту визначаються:

• потреби в територіях для забудови та іншого використання;

• потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій;

• межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій;

• просторовий план забудови населеного пункту;

• загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану;

• території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання тощо.

Всебічне врахування екологічних наслідків соціально-економічних рішень на державному та регіональному рівнях, результатів реструктуризації виробництва, впровадження ринкових відносин є складним процесом, який вимагає точного прогнозу їх впливу на життєдіяльність людей. Від цього залежить загальний рівень антропотехногенного навантаження на біосферу, на стан навколишнього середовища в кожному регіоні.

Особливого значення набувають питання формування раціональної системи державного управління природоохоронною діяльністю. Напружена екологічна ситуація на території багатьох регіонів свідчить про те, що незважаючи на значну увагу, яка останнім часом приділяється цим питанням та значні витрати на їх вирішення, прийняті заходи недостатньо ефективні і не приводять до зміни негативних тенденцій. Враховуючи, що для здійснення природоохоронних програм необхідні кошти, необхідно чітко визначити пріоритетні напрями діяльності для досягнення ефективних та реальних результатів.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття "природні ресурси".

2. Яка існує класифікація природних ресурсів?

3. Що таке земельні ресурси?

4. Яка існує класифікація земель за їх цільовим призначенням?

5. Розкрийте стан сільськогосподарського освоєння земельного фонду в регіонах?

6. Які існують відмінності у використанні земельних ресурсів на території окремих регіонів?

7. Охарактеризуйте, який має вплив земельна реформа на якість використання землі?

8. Що та ке воді ресурси?

9. Які існують напрями використання водних ресурсів?

10. Що розуміють під поняттям "водогосподарська система"?

11. Дайте визначення водогосподарського комплексу.

12. Які показники використовують для характеристики регіонального використання водних ресурсів?

13. Які особливості використання водних ресурсів на території окремих регіонів?

14. Розкрийте стан та напрями раціонального використання водних ресурсів для комунально-побутового споживання.

15. Розкрийте стан та напрями раціонального використання водних ресурсів у промисловому виробництві.

16. Яким чином необхідно покращувати використання водних ресурсів у сільському господарстві?

17. У чому полягає використання водних ресурсів в гідроенергетиці?

18. Які особливості та резерви використання водних шляхів для роботи водного транспорту?

19. Розкрийте шляхи покращення використання водних ресурсів для забезпечення розвитку рибного господарства.

20. Що таке лісові ресурси?

21. На які групи поділяються ліси в залежності від народногосподарських, економічних та інших факторів?

22. Назвіть показники, які використовують для оцінки стану лісових ресурсів.

23. Які особливості наявності та використання лісових ресурсів на території регіонів України?

24. В чому полягає роль науки у впровадженні раціональних напрямів використання природних ресурсів регіону?

25. Яким чином вплинули ринкові перетворення на результати використання природних ресурсів.

26. Розкрийте сутність та зміст загальнодержавних підходів до охорони природних ресурсів.

27. Які напрями покращення стану та охорони земельних ресурсів?

28. Які напрями покращення стану та охорони водних ресурсів?

29. Які напрями покращення стану та охорони лісових ресурсів?

30. Яке значення для життя людей має забезпечення охорони атмосферного повітря?

31. Розкрийте зміст заходів, спрямованих на забезпечення охорони атмосферного повітря.

32. Дайте характеристику негативних наслідків Чорнобильської катастрофи для населення та народного господарства України.

33. В чому полягає зміст напрямів, які спрямовуються для покращення людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи?

34. Розкрийте, виконання яких завдань забезпечує формування та збереження екологічно чистих територій.

35. Яке значення для охорони навколишнього середовища має науково-обгрунтоване планування забудови територій?