Регіональна економіка - Манів З.О. - 11.8.4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону

Територіально-галузеву структуру Причорноморського економічного регіону визначає його спеціалізація, яка характеризується переважанням галузей, що надають населенню послуги (52,8 %). Серед них найбільшу питому вагу мають транспорт, зв'язок та галузі соціально-культурної сфери і сфери обігу.

Промисловість в регіоні посідає провідне місце. Показники територіально-галузевої структури промисловості регіону наведені у табл. 11.8.3.1.

В економічному регіоні паливно-енергетичні ресурси не забезпечують власних потреб. Із розвіданих запасів експлуатуються родовища природного газу Криму: Глібовське, Задорненське, Джанкойське, Стрілецьке В регіон завозяться, вугілля - з Донбасу, нафта - з Поволжя та Кавказу, а також газ, електроенергія - зі Східного та Придніпровського регіонів. На власних енергоресурсах працюють: Каховська ГЕС на Дніпрі та малопотужні Первомайська, Костянтинівська і Вознесенська на Південному Бузі. У регіоні діють теплові електростанції: Сімферопольська, Севастопольська, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Керченська. У Миколаївській області споруджена і діє Південноукраїнська АЕС.

Машинобудування і металообробка

Охоплюють такі галузі спеціалізації: суднобудування і судноремонт, сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, обладнання харчової промисловості, електронне, електротехнічне машинобудування, приладобуду-

вання. Тут налагоджено випуск велико- і мало вантаж них суден, плавучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, устаткування для харчової промисловості (млинарське, виноробне, холодильне, для консервного виробництва), важких кранів, будівельно-шляхових машин тощо.

У регіоні виготовляється преважна частина морських і річкових суден країни. Центри морського суднобудування: Миколаїв, Херсон, Керченський суднобудівний завод. Судноремонтні заводи є в Одесі, Іллічівську, Ізмаїлі, Кілії. Серед підприємств сільськогосподарського машинобудування провідне місце належить Херсонському комбайновому заводу та Одеському, Сімферопольському і Джанкойському заводам, що виготовляють запасні частини і обладнання для сільськогосподарських машин.

В Одесі зосереджено виробництво радіально-свердлильних верстатів (універсальні і координаторозточні верстати з програмним управлінням, ковальсько-пресове обладнання). У Новій Каховці, Херсоні, Первомайську, Сімферополі, Одесі виготовляють електричне і енергетичне устаткування.

Металургійний комплекс представлений Камиш-Бурунським залізорудним комбінатом біля Керчі. Він видобуває залізну руду, збагачує та агломерує її з вапняком і постачає на металургійний завод "Азовсталь" (м. Маріуполь). У м. Балаклаві є родовища високоякісних флюсових вапняків, які видобуваються і поставляються у Маріуполь і Запоріжжя. Поряд з Миколаєвим розташований глиноземний завод. Переробна металургія представлена Одеським сталедротовим заводом, цехами малої металургії великих машинобудівних заводів Одеси, Миколаєва та Херсона.

Хімічна промисловість

Причорноморського регіону включає: основну хімію (міндобрива: суперфосфат, азотні, амофос; сірчана кислота, сода, бром та його сполуки, двоокис титану, мідний купорос тощо); малотоннажне хімічне виробництво (хіміко-фармацевтика, побутова хімія, парфумерно-косметична промисловість; лакофарбове виробництво; переробка полімерних матеріалів).

Основні підприємства: виробниче об'єднання "Хімпром" у Севастополі; "Титан" у Красноперекопську; хімічний завод у Саках; Одеський суперфосфатний, припортовий азотнотуковий завод; хіміко-фармацевтичний та лакофарбовий заводи в Одесі; Кримський завод двоокису титану; Сімферопольський завод пластмасових виробів для машинобудування; парфумерно-косметичний комбінату Миколаєві. Працюють Південно-Сиваський магнезійний завод, нафтопереробні заводи в Херсоні та Одесі.

У регіоні працюють підприємства целюлозно-паперової промисловості: Цюрупинський целюлозно-паперовий комбінат та Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат.

Промисловість будівельних матеріалів представлена крупними підприємствами: Миколаївським цементним заводом та Балаклавським цементно-шиферним комбінатом. Крім того, в кожній області і АР Крим є заводи стінових матеріалів (цегла і блоки). У регіоні виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум.

Легка промисловість

Підприємства легкої промисловості в основному зосереджені в обласних центрах. Головна галузь - це бавовняна, представлена вона Херсонським бавовняним комбінатом. Ця галузь виготовляє близько 20 % тканин країни. Вовняні фабрики працюють в Одесі і Татарбунарах. Трикотажні комбінати є в Миколаєві, Одесі, Херсоні. Працюють підприємства швейної та шкіряно-взуттєвої галузі в Одесі, Сімферополі, Миколаєві.

Агропромисловий комплекс

Має зерново-тваринницький напрям. У загальноукраїнському поділі праці регіон вирізняється виробництвом зерна (майже третина України), соняшнику, винограду, фруктів, овочі в, м'яса і вовни. Виробництво валової продукції сільського господарства в загальному обсязі України становить 14,4 %. Сільське господарство регіону є багатогалузевим. Провідну роль у землеробстві відіграє зернове виробництво Основними зерновими культурами є озима пшениця, кукурудза, ячмінь, просо. На полях штучного зрошення, біля Північно-Кримського каналу тау гирлі річок вирощують рис. Серед технічних культур провідними є соняшник (30 % посівів в Україні), зосереджений в основному в Одеській і Миколаївській областях; ефіроолійні (коріандр, троянда, лаванда, шавлія та ін.), які вирощують в більшості у передгірських і гірських районах Криму; тютюн (лісостепові райони Одеської області та південного берегу і передгір'я Криму); цукрові буряки (лісостеп Одещини та північний степ Миколаївщини). Регіон вирощує овоче-баштанні культури (помідори, перець солодкий, баклажани і кабачки, кавуни та дині), якими забезпечує потреби інших регіонів.

Причорноморський економічний регіон спеціалізується на садівництві і виноградарстві. Найбільше плодів збирають в АР Крим та в Одеській області. У насадженнях домінують абрикоси, персики, черешня, вишня, слива, яблуня, груша, грецький горіх, мигдаль.

Тваринництво має молочно-м'ясний напрям. Тут зосереджено майже 20 % великої рогатої худоби, свиней і близько 40 % овець.

У регіоні можна виділити такі сільськогосподарські зони: виноградарсько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'ясним тваринництвом—південні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської областей; зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом - північні райони Одеської, Миколаївської і Херсонської областей; овочево-молочна приміського типу - навколо Одеси, Миколаєва, Херсона; виноградно-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом, зокрема вівчарством, - передгір'я Криму, Південний берег Криму.

Харчова промисловість

Займає продукції промисловості регіону. Провідні галузі належать м'ясній, маслосироробній і молочній, виноробній, хлібопекарській, плодоовочевій та рибній промисловості. У регіоні зосереджений найбільший у країні рибопереробний комплекс. Найбільші центри рибної промисловості: Одеса, Керч, Севастополь, Очаків, Бєлгород-Дністровський, Генічеськ, Ялта, Кілія, Вилкове. Центри виноробної промисловості: Масандра, Сімферополь, Алушта, Судак, Феодосія, Одеса, Херсон. Олійножирові підприємства: Одеса, Херсон, Миколаїв, Вознесенськ. Цукрові заводи: Котовськ, Одеса, Первомайськ, Засілля. Виробництво м'яса зосереджене в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Ізмаїлі, Сімферополі, Керчі, Первомайську, Вознесенську. Центри тютюново-фармацевтичної галузі - Ялта, Сімферополь, Феодосія; ефіроолійної - Сімферополь, Бахчисарай, Алушта, Судак.

Капіталовкладення за останній період дещо скоротились. Важливим фактором капіталовкладень є їх обсяг надушу населення. Однак їх обсяг дещо нижчий, ніж в середньому по Україні (238 грн).

Будівельний комплекс регіону

У його систему входить промисловість будівельних матеріалів, виробництво збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та деталей, цегли, черепиці. Регіон багатий на нерудні будівельні матеріали: облицювальний мармуровий вапняк і будівельний камінь у Криму і Одеській області, граніти у Миколаївській області. Функціонують цементні заводи: Миколаївський, Бахчисарайський і Одеський,

Перспектива розвитку будівництва і будівельної індустрії залежить від поліпшення загальноекономічної ситуації як у державі, так і в регіоні.

Транспорт і зв'язок

Географічне положення регіону, специфіка територіальної організації господарства, природні умови сприяли розвитку морського, залізничного, автомобільного, річкового, трубопровідного та повітряного видів транспорту, які формують єдину транспортну систему і виступають єдиним цілим.

Головним у регіоні є морський транспорт (Азово-Чорноморське і Дунайське пароплавство). На морському узбережжі і на Дунаї розташовано 12 основних портів, з яких найбільші - Іллічевськ, Одеса, Керч, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл.

Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря - Севастополь, Ялту, Євпаторію, Одесу. У структурі перевезення вантажів морським транспортом найбільша частка припадає на Одеську обл., Херсонську і Миколаївську. Щодо річкового транспорту, то у перевезенні вантажів і пасажирів провідне місце належить Дніпровському басейну (майже половина водних шляхів). Головними річковими портами є Миколаївський, Херсонський, Ново-Каховський, Гола Пристань, Ізмаїльський, Бєлгород-Дністровський.

Важливу роль відіграє залізничний транспорт. Його густота в регіоні становить майже 33 км/1000 км2. Експлуатаційна довжина залізничних магістралей загального користування становить майже 30 тис. км. Регіон має прямі зв'язки майже з усіма регіонами України.

Автомобільний транспорт має не менш велике значення в економіці регіону. Його загальна довжина становить 24,5 тис. км. У Криму діє єдина в країні міжміська тролейбусна лінія Сімферополь - Ялта.

У регіоні достатньо розвинутий трубопровідний транспорт. Через регіон проходить транзитний газопровід Шебелинка (Харківська обл.) - Дніпропетровськ - Одеса - Кишинів (Молдова). Завершено будівництво нафтопроводу Одеса - Броди (Львівська обл.) та нафтотерміналу в Одесі.

Соціальна сфера

Є важливим напрямом забезпечення потреб населення у житлі, комунальних та побутових об'єктах. Регіон в цьому напрямку має свою специфіку і цій справі приділяється достатньо уваги. Зокрема, освіті, охороні здоров'я, розвитку їх матеріально-технічної бази, впровадженню найновіших досягнень науки і техніки. Тут приділяється велика увага збереженню та розширенню надання послуг населенню в галузі культури і мистецтва. У регіоні діє 24 театри, 48 музеїв, 2912 бібліотек та2631 заклад клубного типу.

Зовнішньоекономічна діяльність

На зовнішню економічну діяльність добре впливає географічне розташування економічного регіону. Регіон має вихід у світовий океан. Це морські ворота України,' через які здійснюється велика кількість зовнішньоекономічних операцій.

Питома вага регіону в зовнішньоекономічній діяльності України становить 9,4 % експорту і 6,9 % загального обсягу імпорту товарів.

Достатньо тісні зв'язки Причорноморського економічного регіону з іншими регіонами України. У регіон постачаються електроенергія, вугілля, нафта, газ, метал, лісоматеріали, машини і технологічне обладнання, продукція легкої промисловості, цукор, картопля. До інших регіонів України відправляють пшеницю, олію, виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні причепи, трояндову і лавандову олії, устаткування для харчової промисловості, рибу, рибопродукти. Економічний регіон має велике значення у вирішенні проблеми нафти в Україні. Опрацьовується декілька варіантів її доставки. Найбільш оптимальною є доставка у порти Одеси танкерним флотом з країн Близького Сходу й Південного Середземномор'я, перевантаження її в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсону, Кременчука й Лисичанська. У перспективі - через нафтопровід Одеса-Броди і в Європу. Така схема транспортування нафти забезпечуватиме економічну незалежність України завдяки можливості закупівлі нафти в багатьох державах і транспортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни.

Екологічна ситуація

Як і в Україні загалом, у Причорноморському економічному регіоні питання екологічної безпеки є актуальними. Екологічно небезпечні ситуації виникають через техногенний вплив на довкілля, що є наслідком тривалої господарської діяльності без урахування екологічних вимог Викиди хімічної, газової промисловості та автотранспорту формують основну частину забруднення в регіоні. Екологічно небезпечними відходами галузей промисловості постійно забруднюються всі великі річки регіону та їх притоки, Чорне і Азовське моря, куди потрапляють забруднюючі речовини з найбільш індустріальних центрів України і Європи (особливо р. Дунай).

Найбільш забрудненими є морські води порту Одеса, де середня концентрація за об'ємом фенолу становить ГДК (гранично допустимих концентрацій). Найбільш забрудненим районом вважається північно-західна частина Чорного моря. За оцінками міжнародних експертів, економічні втрати від забруднення, скорочення рибного промислу і туризму в басейні Чорного моря становлять близько 500 млн. доларів США щорічно.

Сильно забруднює повітря автотранспорт. В АР Крим викиди автотранспорту становлять близько 80 % загального об'єму викидів у атмосферу

Питома вага регіону в об'ємах скидання забруднених стічних вод без очищення в природні поверхневі водні об'єкти становить 13,1 % від загальних обсягів в Україні, а також залпові аварійні забруднення водних об'єктів - 18,1 % до України, значна частина з них припадає на Одеську область.

Незбалансованість розвитку окремих галузей економіки, недотримання природозберігаючої екологічної політики в розвитку промисловості, сільського господарства, будівництва негативно впливає на стан навколишнього середовища

11.8.4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону

У Причорноморському економічному регіоні, як і в Україні загалом, є багато проблем в соціально-економічному розвитку, які вимагають термінового їх вирішення. Однією з ключових проблем є структурна деформація промислового виробництва, яка пов'язана з виготовленням не напівфабрикатів, а кінцевого продукту.

Дуже низьким у регіоні залишається коефіцієнт оновлення та введення в дію основних фондів. Залишається і надалі незадовільною структура капітальних вкладень, яка не відповідає змінам у структурі промислового виробництва щодо прискореного його розвитку, особливо у підвищенні конкурентоспроможності економіки Причорноморського економічного району та реалізації інноваційної стратегії її розвитку. Це стосується, в першу чергу, зниження енергоємності та матеріаломісткості промислового виробництва, закріплення позитивних наслідків реформування АПК, забезпечення загального приросту продукції, остаточного подолання збитковості та зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств.

Невідкладні проблеми у регіоні з розвитком соціальної сфери і рівнем життя населення. Сюди треба зарахувати проблему зайнятості населення в суспільно-корисній праці та підвищення добробуту широких верств населення.

Економічний і соціальний розвиток регіону адекватно пов'язаний з поліпшенням стану довкілля, раціональним використанням природних ресурсів, здійсненням на регіональному та місцевому рівнях невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення надійної екологічної безпеки.

Важливі проблеми регіону в землекористуванні, що пов'язані з надмірно високим рівнем розораності земель (81,2 %), екстенсивним розвитком землеробства, розвитком ерозійних процесів, пов'язаних з недосконалістю зрошувальних систем.

Згідно з планом стратегічного розвитку регіону, пріоритетні напрями є такими:

розвиток морегосподарського комплексу (суднобудування і судноремонт, рибне та портове господарства, машинобудування для АПК, освоєння нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря);

створення сучасно/інфраструктури туризму та оздоровлення в Криму, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях;

поліпшення соціально-економічного стану в регіоні шляхом структурної перебудови народногосподарського комплексу на принципах взаємоузгодження регіональних і загальнодержавних інтересів;

спрямування інвестицій на розвиток перспективних галузей економіки і окремих підприємств, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію;

розвиток технопарку Причорномор'я. який включає науково-технічний та виробничий потенціал трьох найбільших причорноморських міст регіону - Одеси, Миколаєва і Херсону.

Виконанню цих пріоритетних напрямів має сприяти співпраця висококваліфікованих кадрів, вчених та інженерів за відповідної фінансової підтримки держави та міжнародних фінансових кредитів, що дасть можливість створювати продукцію на рівні кращих світових зразків.

Збалансований розвиток різних галузей агропромислового комплексу: створення полезахисних, водоохоронних і протиерозійних лісосмуг, комплексна меліорація, лісовідновлення, поліпшення луків, берегоукріплення, терасування селенебезпечних гірських схилів, охорона рекреаційних ресурсів - це основні завдання народногосподарського комплексу.

Глава 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція в європейські та світові структури.
12.1. Зовнішня економічна діяльність України в умовах ринкової економіки.
12.2. Економічні зв'язки України з країнами СНД
12.3. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
12.4. Економічна інтеграція України в європейську та світову структуру
12.5. Експортний потенціал України і можливості його реалізації на світовому ринку.
12.6. Транзитний потенціал України і його значення в розвитку економіки держави.
Глава 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.
13.1. Природно ресурсні фактори розвитку продуктивних сил.
13.2. Паливно-енергетичний фактор сталого розвитку продуктивних сил.
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru