Регіональна економіка - Манів З.О. - 18.3. Міжнародне правоохоронне співробітництво.

Сучасний рівень соціально-економічного розвитку вимагає взаємоузгодженості дій світового співробітництва у дотриманні стандартів якості довкілля. Концепція сталого розвитку орієнтує країни на реалізацію екологічно спрямованих заходів щодо структурної перебудови національної економіки (енергетика, транспорт, ресурсопостачання) і міжнародних економічних відносин (торгівля сировиною, природоохоронною технікою тощо), на екологізацію всіх видів життєдіяльності суспільства.

Вирішення проблеми оптимізації природокористування вимагає наявності високого наукового потенціалу, коштів для проведення експериментів, обладнання, яких багато країн, особливо тих, що розвиваються, не мають. Найбільші проблеми постають при сумісному використанні запасів риби та мігрування тварин і птахів, адже для біоценозів не існує державних кордонів.

Не менш важливою проблемою, що вимагає міжнародного співробітництва та відповідних домовленостей, є забруднення, котрому підлягають абсолютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси.

Складна проблема с забруднення Світового океану нафтопродуктами, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, контейнерами з радіоактивними відходами та затонутими реакторами і боєзарядами атомних підводних човнів.

В наш час, коли на планеті точаться війни за сферу впливу і володарювання небезпеку викликають можливе примінення атомної, бактеріологічної, хімічної та екологічної воєн. Кожна з цих воєн може викликати незворотні екологічні зміни. Зростаючий вплив людської діяльності на навколишнє середовище викликає небажані зміни в природному середовищі: забруднення повітряного басейну, океанів, виснаження природних ресурсів у всесвітньому масштабі. А порушення екологічної рівноваги завдає великої шкоди генофонду всього живого, зокрема людини. Таким чином проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Сьогодні є нагальна потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які б забезпечували розумне використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б забезпеченню екологічної рівноваги.

Рішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, здійснюваного на двохсторонній і багатосторонній основах. Формами такого співробітництва повинна бути організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій, що координують спільні зусилля з охорони природи; укладення офіційних угод, а також діяльність міжнародних громадських партій і організацій ("зелених" та "екологістів").

Міжнародна екологічна співпраця вже має свою історію. В 1875 році Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. В 1897р. Росія, Японія і США уклали угоду про спільне використання і охорону морських котиків у Тихому океані. У 1922р. створена Міжнародна рада охорони птахів, яка стала діючою інтернаціональною організацією і започаткувала всі інші створені пізніше. В даний час у світі нараховується біля 300 міжнародних організацій з охорони природи.

У 1950р. в Парижі підписана нова Конвенція про охорону всіх видів птахів. У межах міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються найбільш складні проблеми і конкретні проекти. Серед них це спільні інженерні й технічні розробки з питань охорони атмосфери від промислових викидів, запобігання забруднень під час сільськогосподарських робіт, збереження дикої флори і фауни, створення заповідників та ін. Реалізацією цих проектів займаються різноманітні спеціалізовані організації. У 1968р. в Парижі проведена Міжнародна конференція ЮНЕСКО з раціонального використання та охорони ресурсів біосфери, де прийнята програма "Людина і біосфера".

В Стокгольмі в 1972р. Конференція з питань оточуючого середовища прийняла рішення про створення організації спеціалізованого закладу "Програма ООН з оточуючого середовища" (ЮНЕП) із штаб-квартирою в Найробі (Кенія). Цей заклад уперше створив всесвітню систему спостереження (моніторингу) за станом і змінами біосфери.

Оздоровленням навколишнього середовища активно займається Римський клуб, який створений у 1968р. і є міжнародною організацією. До складу його входять понад 30 країн та біля 80 відомих вчених, діячів різних професій. Клуб займається вивченням глобальних проблем цивілізації, виробленням заходів подолання глобальних кризових явищ.

Важливою міжнародною угодою є Конвенція ООН 1982р. з питань морського права (Хартія морів), в прийнятті якої взяло участь 156 країн, 20 міжурядових і понад 60 неурядових міжнародних організацій. За цією Конвенцією держави, які підписали угоду, мають оберігати морське середовище та захищати його від забруднення. Для захисту економічних інтересів прибережних держав Конвенцією 1982р. передбачено встановлення у Світовому океані 200 митних економічних зон, що дає державам право на розвідку, експлуатацію та збереження природних ресурсів, які належать до живої і неживої природи, зокрема тих, які знаходяться на дні, в надрах і водах океану.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) займається проблемою здоров'я людини на Землі, демографічними проблемами, надання допомоги в плануванні сім'ї. Всесвітня метеорологічна організація (ВМС) та науковий комітет з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ) Міжнародної Ради наукових союзів займаються проблемами навколишнього середовища.

У міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) входить 105 країн. XIV Генеральна Асамблея МСОП, що відбулася в 1978 р. в Ашхабаді прийняла важливий документ - Всесвітньої стратегії охорони природи. Там же була створена і постійно поповнюється Червона книга про популяції різних і зникаючих видів ссавців, птахів, рептилій, амфібій. Запроваджена Зелена книга, де містяться дані про унікальні і рідкісні ландшафти землі.

Важливим завданням МСОП є пропаганда природоохоронних знань, підготовка спеціалістів з охорони природи, формування у підростаючого покоління бережливого ставлення до природи. МСОП постійно підтримує зв'язок із Всесвітнім фондом охорони дикої природи, який заснований у 1993 р. Він розробляє проекти з охорони тваринного світу і природних екосистем, вишукує кошти для їх фінансування, запрошує до роботи спеціалістів, надає допомогу заповідникам, національним паркам, постачає природоохоронну інформацію.

В 1988 р. створений (заснований) фонд "За виживання і розвиток людства". Його мета:

підготовка людства до вступу в XXI ст. без ядерної зброї;

розвиток наукових досліджень міждисциплінарного характеру, спрямованих на гуманізацію науково-технічного процесу;

виявлення творчих ініціатив нового планетарного мислення, збереження і розвиток загальнолюдських цінностей заради безсмертя людської цивілізації;

сприяння гармонійному загальносвітовому розвиткові, виходячи із пріоритету завдань виживання над усіма державними, національними, клановими, груповими інтересами.

У 1991 р. Світовим банком ЮНЕП створена фінансова природоохоронна організація - Глобальний екологічний фонд (GEF), членами якої є понад 155 держав світу, в тому числі й Україна. Головна мета цього Фонду є розробка та реалізація фінансового механізму надання країнам, які отримують відповідні гранти пільгових кредитів для реалізації проектів, пов'язаних з вирішенням глобальних екологічних проблем.

Розширенню і розвитку природоохоронного співробітництва сприяє проведення міжнародних форумів: Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972 р.), день відкриття якої - 5 червня був оголошений Всесвітнім днем навколишнього середовища; Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1975 р.); Глобального форуму в Москві (1990 р.) з проблем виживання; Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку (КОСР-92, (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.). Ця конференція стала однією з найважливіших подій розвитку людства в XX столітті, її рішенням затверджено "Порядок денний на XXI століття". Прийнятий програмний документ став для всіх країн світу головною метою на майбутнє - просування шляхом сталого розвитку суспільства, за якого задовольняються потреби сучасності без загрози майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

Важливими документами в міжнародних природоохоронних відносинах є: Всесвітня хартія охорони природи, котра проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про заборону воєнного та ворожого використання засобів впливу на природне середовище, котра є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва; Конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманітність; Конвенція про боротьбу з опустелюванням. В цих документах відзначається, .що досягнення сталого розвитку неможливе без більш справедливого використання ресурсів природи, боротьби з бідністю, з одного боку, та неприпустимими розкошами з іншого.

Правовою основою міжнародного співробітництва є міжнародні договори. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля визначена Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища (ст. 71).

Двостороннє співробітництво здійснюється через змішані комісії, координаційні ради, комітети і робочі групи. Діє Угода про взаємодію в галузі охорони навколишнього середовища і держав СНД. Розвивається співробітництво з фінансовими і донорськими організаціями.

Ці питання вирішуються на Україні при підтримці Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, Глобального екологічного фонду, Програми технічного сприяння країнам СНД (ТАСІС) Європейської комісії, Програми розвитку ООН (ПРООН).

З метою ефективної боротьби з забруднювачами навколишнього середовища в більшості країн світу діють міжнародні стандарти щодо різноманітних викидів в навколишнє середовище. До складу державних стандартів вводяться екологічні стандарти якості водного середовища, екологічної безпеки, екологічної експертизи.

Усвідомлення необхідності екологічної безпеки і, основне, можливості держави її забезпечити, як правило, проявляється на певній стадії розвитку - стабілізації росту економіки, модернізації соціально-політичних відносин.

Великомасштабний характер екологічних проблем (збереження озонового шару, біорозмаїття, чисте навколишнє середовище тощо) вимагають розробки та реалізації погодженої міжнародної політики.

Як відомо, ресурси земної біосфери мають чітко обмежені параметри, а кількість народонаселення і його матеріальні потреби зростають досить високими темпами. Тому виникає об'єктивна необхідність взаємоузгодження чисельності народонаселення будь-якої країни, а також врахування потреб майбутніх поколінь у життєвих ресурсах.

Нині міжнародне природоохоронне співробітництво полягає в тому, щоб сформувати на планеті єдиний екологічно безпечний господарсько-економічний простір, який повинен стати основою сталого і екологоврівноваженого соціально-економічного розвитку всіх країн світу. Це вимагає від кожної держави глибоких структурних, техніко-технологічних і організаційних змін у суспільному виробництві і радикальної перебудови макроекономічної політики, вдосконалення зовнішньоекономічних зв'язків.

В перспективі необхідно здійснення заходів щодо руху капіталів, валютних коштів, трудових ресурсів, оптимізації балансів інвестицій, відповідних заощаджень на міжнародному рівні. Потрібно посилити зв'язки щодо міжнародного науково-технічного та економічного співробітництва що спираються на інтеграцію зусиль, ресурсів і коштів з метою успішного вирішення ресурсно-екологічних проблем.

18.4. Європейський вектор українського правового поля в сфері охорони навколишнього середовища.
18.5. Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології.
Література







© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru