Фінансовий облік - Сук Л.К. - 4.3. Форми безготівкових розрахунків

Є дві форми розрахунків: готівкова і безготівкова.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

При здійсненні розрахунків готівкою підприємства - отримувачі платежу зобов'язані надавати підприємствам-платникам податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, квитанцію прибуткового касового ордера, касовий чек та інші документи, які б підтверджували факт витрати готівки. Готівкові розрахунки здійснюються відповідно до "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", яке затверджене постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 р. № 637.

Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Розрахунки між підприємствами та організаціями здійснюються, як правило, у безготівковій формі через банк, що визначено "Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", яка затверджена постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 р. № 22.

Безготівкові розрахунки проводять з використанням платіжних інструментів у формі:

- платіжного доручення;

- меморіального ордера;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива;

- банківських платіжних карток;

- інкасових доручень;

- векселів.

Підприємства вільно обирають форми розрахунків, закріплюють їх в договорах, угодах чи окремих домовленостях.

Для проведення розрахунків у платіжних документах потрібно проставити номери рахунків партнерів, назви банків та їх коди, ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України. В документах суми платежу вказують цифрами та літерами, зазначають мотив для перерахування чи отримання грошей (номери та дати договору, товарно-транспортних документів, найменування товарів та послуг тощо), ставлять підписи особи платників, зразки яких є у банку, та ставлять печатку на першому примірнику, на підставі якого банк проводить списання грошей з рахунку платника.

Розрахункові платіжні документи виписують з використанням технічних засобів за один раз під копіювальний папір у кількості примірників, потрібних банку та всім сторонам, які беруть участь у розрахунках. Виправлення і підчистки у розрахункових документах не допустимі. Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних документів.

Найбільш поширені розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення виписує платник для перерахування визначеної суми зі свого рахунку на рахунок одержувача. Платник подає платіжне доручення в банк, який його обслуговує. Воно приймається до виконання протягом 10 днів з дати заповнення тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

У разі рівномірних і постійних поставок між постачальниками і покупцями розрахунки між ними можуть здійснюватись у порядку планових платежів на підставі договорів, угод з використанням платіжних доручень. В договорі передбачається розмір та строки перерахування грошей і порядок звірення та завершення розрахунків.

Платіжні доручення застосовуються для здійснення платежів:

- за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

- у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством України та/або обумовлено в договорі;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

- для сплати податків і зборів, обов'язкових платежів до бюджетів та/або державних цільових фондів;

- в інших випадках відповідно до укладених договорів та законодавства України.

Перерахування коштів (крім сплати податків і зборів) повинне здійснюватись на підставі, підтвердженій документами, якими можуть бути договір, акт виконаних робіт, накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, лист, наказ тощо.

Для заповнення платіжного доручення потрібно знати таку інформацію про одержувача: найменування одержувача і його код, назву банку, його місцезнаходження і код (МФО), номер рахунку одержувача. Про себе платник записує аналогічні дані.

Виписані платіжні доручення нумерують порядковим номером з початку року і реєструють у журналі.

Факт списання коштів з рахунку платника документально оформляється меморіальним ордером для:

- часткової оплати розрахункових документів;

- документального підтвердження операцій з перерахування з банківських рахунків на користь клієнтів-одержувачів, унесених у касу банку коштів;

- перерахування коштів, зарахованих на рахунок "Кредитові суми до з'ясування";

- перерахування банком коштів для вжиття заходів щодо виконання рішення (ухвали) суду;

- виконання банком платіжних доручень платника в довільній формі;

- перерахування банком коштів при закритті акредитива. Платіжні вимогидоручення можуть застосовуватися в

розрахунках всіма учасниками безготівкових розрахунків. Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунку на рахунок отримувача. Цей документ складається з двох частин:

1) верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

2) нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Примусове списання коштів з рахунків банки здійснюють на підставі рішення суду за платіжними вимогами.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми грошей з рахунку платника на рахунок отримувача.

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами. Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу.

Суб'єкти господарювання при укладанні договорів можуть передбачати право одержувача на договірне списання коштів з рахунку платника за його дорученням. Таке право в одержувача виникає при настанні строку платежу, зазначеного в договорі, або при несплаті у визначений договором строк.

Перерахування коштів при договірному списанні банк проводить за дорученням одержувача на підставі платіжних вимог.

Розрахунки чеками здійснюють між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами. Розрахунковий чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекотримачу вказану у чеку суму.

Чекові книжки з бланками чеків банки видають юридичним та фізичним особам, яким відкрито рахунки у банках. Строк дії чекової книжки - один рік, а розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, - три місяці. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя (підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком) протягом десяти календарних днів.

Для одержання чекової книжки підприємство подає у банк заяву за встановленою формою, а також платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця - юридичної або фізичної особи, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. При видачі чекової книжки банк зазначає в ній ліміт - граничну суму платежу.

Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених сторінках у кінці чекової книжки, де вказує: дату виписки, номер чека, кому видано чек та на яку суму, залишок ліміту за чековою книжкою.

Чекотримач здає у банк чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків, якщо рахунки чекодавця і чекотримача відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки відкриті в різних банках. Якщо чекодавець і чекотримач обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності складання чеків та реєстру банк зараховує кошти на рахунок чекотримача на підставі реєстру чеків і залишає у себе перший примірник цього реєстру. Якщо клієнти обслуговуються різними банками, то банк чекодержателя другий і третій примірники реєстру інкасує до банку-емітента, який списує кошти з чекодавця і після цього обслуговуючий банк зараховує їх чекотримачу.

Акредитив є грошовим зобов'язанням банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив, може здійснити постачальникові платежі або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві. Акредитив відкриває платник (покупець). Для цього він подає у свій банк (банк-емітент) заяву не менше ніж у трьох примірниках. Акредитив відкривається на відповідний строк. Оплата постачальнику здійснюється через акредитив після відвантаження товарів і пред'явлення платіжних документів згідно з умовою реалізації акредитива. Отже, оплата через акредитив гарантує постачальнику (бенефіціару) своєчасне надходження грошей за відвантажені товари. Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні, що має бути вказано на кожному акредитиві. Якщо такої вказівки немає, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (юридична особа, на користь якої виставлений акредитив).

Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого був відкритий акредитив.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюються у договорі.

Для одержання грошей за акредитивом після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає реєстр документів, як правило, у чотирьох примірниках та передбачені умовами акредитива документи виконуючому банку, який їх ретельно перевіряє і здійснює платіж.

Застосування акредитивної форми розрахунків здійснюється відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати від 1993 р. №500.

Грошовий (циркулярний) акредитив - акредитив, виплата за яким здійснюється без надання комерційних документів.

Документарний (товарний) акредитив - акредитив, виплата за яким проводиться з наданням комерційних документів, якими є комерційний рахунок, повний комплект чистих боргових коносаментів або дублікати міжнародної авіаційної, автомобільної залізничної накладної, або поштової квитанції, страховий поліс та інші документи.

Якщо умовами акредитива передбачено акцепт уповноваженого покупця, то перевіряється наявність акцептного надпису на реєстрах документів або на товарно-транспортних документах такого змісту: "Акцептований за рахунок акредитива від (дата) № уповноваженим (найменування організації покупця)". Ставиться підпис уповноваженого і дата.

Уповноважений покупця повинен подати виконуючому банку паспорт або інший документ, що Його замінює, зразок підпису (заповнюється у банку на кварточці зразків підписів), посвідчення про відрядження або доручення, видані організацією, яка відкрила акредитив.

Акредитив закривається виконуючим банком:

а) після закінчення строку дії акредитива;

б) за ініціативою заявника про припинення дії відкличного акредитива до закінчення його строку.

Невикористана сума перераховується банку-емітенту для зарахування на рахунок, з якого депонувались кошти.

Останнім часом набула поширення форма безготівкових розрахунків із застосуванням платіжних банківських карток.

Загальні вимоги Національного банку України щодо здійснення банками емісії платіжних карток, а також порядок розрахунків з їх застосуванням визначено Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 р. № 137.

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Фізичні та юридичні особи можуть проводити розрахунки за продукцію, товари, роботи, послуги шляхом застосування платіжних карток.

Первинними документами, що підтверджують розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, є квитанція торговельного термінала, чек банкомата, чек касового апарата, виписка з карткового рахунку.

Фізичні та юридичні особи застосовують платіжні картки відповідно до умов договору з банком - емітентом карток як засіб для безготівкової оплати за товари (послуги) на підприємствах торгівлі (послуг), для перерахування коштів зі своїх картрахунків на рахунки інших осіб, для оплати за товари (послуги), купівля (одержання) яких здійснюється в системах електронної комерції, а також як засіб для одержання готівки в касах банків (установ банків), пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банкомати.

У зовнішньоекономічній діяльності застосовуються розрахунки інкасовими дорученнями (розпорядженнями). При розрахунках за інкасо банк-емітент за дорученням і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії щодо отримання платежу від платника. Інкасове доручення може бути оформлене платіжною вимогою, розрахунковим чеком та іншими розрахунковими документами. Розрізняють два типи інкасо:

1) чисте інкасо - інкасо фінансових документів, зокрема, векселів, чеків, які не супроводжуються комерційними документами;

2) документарне інкасо - інкасові операції здійснюються з фінансовими і комерційними документами, які включають комерційний рахунок, повний комплект чистих боргових коносаментів, страховий поліс, сертифікат походження, дублікат залізничної накладної, пакувальний лист, ваговий лист, вантажну митну декларацію, поштову квитанцію, авіаційну накладну та інші документи.

Форма розрахунків "інкасо" більш вигідна покупцю, який оплачує товар та одночасно його одержує. Для продавця є ризик невикупу товарних документів після відправлення товарів імпортеру.

Форму розрахунків векселями розглянуто в пункті 4.10.

За умови виникнення взаємних зобов'язань між боржниками і кредиторами можлива форма безготівкових розрахунків шляхом здійснення заліку взаємної заборгованості. У такому випадку складається акт звірки взаємних заборгованостей, після чого на суму зустрічних вимог проводиться взаємозалік.

Підприємства можуть проводити розрахунки шляхом періодичного заліку взаємних заборгованостей, про що зазначають у договорах.

Система безготівкових розрахунків (за продані товари, цінні папери, надані послуги), що ґрунтується на зарахуванні банками взаємних платіжних вимог і зобов'язань сторін, які беруть участь у розрахунках, має назву кліринг (англ. clearing, від clear - очищати, вносити ясність).

Погашення боргових зобов'язань, що виникли між двома сторонами як за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги), так і від іншої діяльності, може здійснюватись третьою стороною за взаємною згодою усіх сторін.

Для обліку розрахунків з різними дебіторами, покупцями і замовниками, підзвітними особами застосовується журнал lift 8. В сільськогосподарських підприємствах облік розрахунків з підзвітними особами відображається в журналі-ордері № ЗА с.г., різними дебіторами - в журналі-ордері № ЗБ с.г., покупцями і замовниками - в журналі-ордері № 6 с.г.

4.4. Облік розрахунків із покупцями та замовниками
4.5. Облік розрахунків за авансами та за іншими доходами
4.6. Облік розрахунків за претензіями
4.7. Облік розрахунків з іншими дебіторами
4.8. Створення та облік резерву сумнівних боргів
4.9. Облік довгострокової дебіторської заборгованості
4.10. Облік розрахунків векселями
4.11. Визнання та види зобов'язань
4.12. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками
4.13. Облік розрахунків з учасниками та за іншими операціями
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru