Географія - Гілецький Й. Р. -
Зовнішні сили, що зумовлюють зміни земної кори

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

Дія зовнішніх сил переважно приводить до згладження великих нерівностей на поверхні Землі, створених внутрішніми силами. З дією зовнішніх сил пов'язане утворення різних малих форм — ярів, заплав, зсувів тощо, тобто вторинного рельєфу. Його формування відбувається в результаті денудації (руйнування і виносу гірських порід), або акумуляції (зупинки руху і відкладання частинок). У першому випадку це веде до зниження рівня поверхні, а в другому — до підвищення.

Джерелом енергії для екзогенних рельефотвірних процесів є сонячне випромінювання, сила тяжіння Землі, її добовий рух навколо своєї осі. Вони й зумовлюють вивітрювання гірських порід, переміщення продуктів руйнування, роботу текучих вод, хвиль, льодовиків. Отже, екзогенні форми рельєфу можуть бути різними за походженням (генезисом): гравітаційні (під дією сили тяжіння), водні, льодовикові, карстові (пов'язані з процесами розчинення гірських порід), еолові (вітрові), біогенні (пов'язані з діяльністю живих організмів).

Робота хвиль

Робота вітру

Генетичні типи рельєфу

Сукупність форм рельєфу, що мають спільне походження і закономірно повторюються, називають генетичним типом рельєфу. Основними типами ендогенного-рельєфу є тектонічний (піднятий та опущений) і вулканічний (вибуховий і акумулятивний).

Сукупність форм рельєфу, що мають спільне походження і закономірно повторюються, називають генетичним типом рельєфу. Основними типами ендогенного рельєфу є тектонічний (піднятий та опущений) і вулканічний (вибуховий і акумулятивний):

Найпоширенішими екзогенними типами рельєфу є схиловий, водний, морський та озерний, льодовиковий, карстовий, еоловий, біогенний та техногенний.

Самі форми поверхні кожного з цих типів рельєфу бувають або денудаційними (виробленими) або акумулятивними. Переважно під впливом денудаційних процесів сформувались комплекси форм рельєфу у горах та на височинах.

Текучі води своєю діяльністю формують водний (флювіальний) тип рельєфу. Велику постійну руйнівну роботу як у горах, так і на рівнинах виконують річки. У горах вони утворюють глибокі вузькі річкові долини з крутими схилами, на яких розвиваються різні схилові процеси, що знижують гори.

Схиловий тип рельєфу формується під впливом таких гравітаційних процесів, як зсуви, обвали, селі, лавини. Велику руйнівну силу мають тимчасові грязекам'яні потоки (селі). Вони переносять до підніжжя гір величезну кількість уламкового матеріалу, часто спричинюючи катастрофічні руйнування селищ, доріг, гребель.

Води морів та озер руйнують береги, утворюють пляжі, спричинюють заболочення прилеглих територій, замулювання самих водойм.

Льодовикові та водно-льодовикові форми рельєфу пов'язані з діяльністю материкових та гірських льодовиків, талих льодовикових вод. Льодовики на сьогодні займають близько 11 % суходолу. Понад 98 % сучасного зледеніння припадає на покривні льодовики Антарктиди, Ґренландії, полярних островів і тільки близько 2 % — на гірські льодовики. Потужність, покривних льодовиків сягає 2—3 км і більше. У горах льодовики займають плоскі вершини, зниження на схилах і міжгірні долини. Матеріал, що переноситься льодовиком у вигляді несортованого суглинку, піску з валунами, називають мореною. Він відкладається на краях льодовика, а потім водними потоками, що починаються від краю льодовиків, виноситься до підніжжя гір.

Зсуви, руйнування берегів, Валун перенесений льодовиком, печери

Під час епохи максимального четвертинного зледеніння площа льодовиків на рівнинах була втричі більшою, ніж зараз, а гірські льодовики в субполярних і помірних широтах опускалися до підніжжя гір.

Центрами й областями льодовикового зносу під час четвертинних зледенінь були Скандинавські гори, височини Кольського півострова, Полярний Урал, північ Скелястих гір, а також півострів Лабрадор тощо. Тут зустрічаються відполіровані льодовиком виступи твердих кристалічних порід у вигляді пагорбів, що називають баранячими робами та кучерявими скелями. Південніше, на відстані 1000—2000 км від центрів зледенінь, розташовуються області льодовикових наносів у вигляді хаотичних пасм, що збереглися дотепер. Талі води, розмиваючи моренні відклади, винесли дрібні піщані і мулисті частинки, сформувавши зандрові рівнини.

Руйнівна і творча робота вітру найбільше виражена в пустелях. Форми рельєфу, створені вітром, називаються еоловими. У кам'янистих пустелях вітер не тільки видуває дрібні частки, а ще й обточує ними скелі, надаючи їм екзотичних форм, а в кінцевому результаті руйнує їх і вирівнює поверхню. У піщаних пустелях вітер утворює бархани — пагорби серпоподібно! форми. На узбережжях морів і річок денний бриз утворює піщані пагорби — дюни, які часто заростають сосновими лісами і вересом.

Значні зміни земної поверхні спричинює робота підземних вод, які розчиняють деякі гірські породи і формують карстовий тип рельєфу (печери, провалля та ін.).

До форм біогенного походження належать болота та купини

Прикладом антропогенних форм рельєфу є кар'єри, терикони шахт, дамби тощо.

Походження рівнин

Сучасний зовнішній вигляд рівнин сформувався в основному під дією зовнішніх сил. Найбільші площі серед рівнин займають алювіальні, льодовикові і водно-льодовикові рівнини.

Алювіальні рівнини складені річковими шаруватими наносами (алювієм), потужність яких досягає десятків і навіть сотень метрів. Як правило, алювіальні рівнини низькі, з неглибокими річковими долинами, із сухими руслами річок у пустелях (пустелі Каракуми, частково Сахара, Месопотамська, Ла-Платська, Індо-Ґанґська, частково Амазонська низовини).

Льодовикові (моренні) рівнини складені несортованими суглинками з валунами і щебенем, які

Алювіальна рівнина

Поверхня, оброблена льодовиком

були принесені льодовиками кілька десятків — сотень тисяч років тому. їхній рельєф горбкуватий. Вони займають великі простори на півночі Північної Америки та Європи.

Водно-льодовикові рівнини розташовуються на найнижчих ділянках серед моренних рівнин чи уздовж їхніх південних окраїн. Вони складені пісками, що залишилися на місці водно-льодовикових потоків.

Рівнини, що виникли на місці гір у результаті їхнього тривалого руйнування, називаються денудаційними. Вони складені твердими породами, зім'ятими в складки. Зовні — це горбкуваті чи хвилясті рівнини із залишковими узвишшями типу сопок у місцях виходу на поверхню більш твердих стійких порід (Казахський дріб-носопковик, рівнини Канадського і Балтійського щитів).

Уздовж узбереж морів і океанів простягаються низинні плоскі морські рівнини. Це колишні ділянки морського дна, що стали суходолом в результаті недавнього підняття, тобто дії ендогенних сил (Прикаспійська, Причорноморська).

Значення рельєфу в господарській діяльності людини. Надра та їхня охорона

Рельєф безпосередньо та опосередковано впливає на господарську діяльність людини. Від нього залежать площі орних земель, сіножатей, пасовищ, що визначають виробничу спеціалізацію сільського господарства. Рельєф може ускладнювати можливості застосування сільськогосподарських машин тощо.

Протягом усієї історії розвитку нашої планети на її поверхні та в надрах утворювалися різні гірські породи. Ті з них, які використовуються людиною, називаються корисними копалинами. їх, як і гірські породи, поділяють за походженням на осадові, магматичні та метаморфічні.

Видобувають корисні копалини, здебільшого, з невеликих глибин (до 1 тис. м). Отже, вони тісно пов'язані з будовою саме верхніх шарів земної кори. Тому для різних тектонічних структур характерні певні групи корисних копалин.

Корисні копалини осадового походження поширені переважно в межах тектонічних западин і плит платформених областе^, а також передгірських крайових прогинів. Тобто вони є характерними для структур, які в минулому були басейнами нагромадження осадового матеріалу, що зносився з прилеглих територій.

Магматичні та метаморфічні корисні копалини слід шукати в горах зі слідами вулканічних процесів, а також у кристалічних щитах, де близько до поверхні залягають давні магматичні та метаморфізовані породи. їхні родовища формуються, як правило, на стиках літосферних плит.

Так, на континентах, у місцях розвитку рифтових зон, утворюються родовища мангану, заліза та міді. У зоні сходження материкових літосферних плит виникають поклади міді, сірки, урану.

Запаси корисних копалин не безмежні й поступово вичерпуються, тому їх необхідно дбайливо використовувати, якнайповніше видобувати, а відпрацьовані шахти і кар'єри повертати до безпечного стану.

Копальня, де видобувають мармур

Землі колишніх карєрів, повернуті у сільськогосподарське використання

Генетичні типи рельєфу
Походження рівнин
Значення рельєфу в господарській діяльності людини. Надра та їхня охорона
АТМОСФЕРА
Поняття про атмосферу
Висота, межі й будова атмосфери
Сонячна радіація. Нагрівання атмосфери
Тиск атмосфери і його вимірювання
Вітри та їхнє походження
Загальна циркуляція атмосфери. Пасати та інші постійні вітри
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru