Соціологія - Кузьменко Т.М. - Механізми соціалізації за Т. Парсонсом

Дослідження соціалізації передбачає розгляд її механізмів. Одним із перших психологічні механізми соціалізації аналізував З. Фрейд, який розрізняв: механізми підтвердження - виключення, імітації, заборони, заміщення (підстановки), ідентифікації.

Дж. Мід механізми соціалізації розкривав через сприйняття ролей. Прийняття ролі - це процес присвоєння ролі в іншій, незвичній ситуації взаємодії, а виконання ролі - фактичні дії або акти рольової поведінки. Усвідомлення "узагальненого іншого" відбувається через процеси прийняття й виконання ролі. В соціалізації ці процеси доповнюються навчання ролям*267.

*267: {Резник Ю. М. Человек и общество (опыт комплексного изучения) // Личность. Культура. Общество. - 2000. - Т. 2. - Вып. 3, 4.}

Механізми соціалізації *268

*268: {Солодовникова И.В. Социализация личности в зрелом возрасте: Опыт интерпретации // Социологические исследования. - 2006. - № 2. - С. 32-39.}

За напрямком впливів факторів, що соціалізують:

- інтериоризація - засвоєння, долучення до загальнолюдського досвіду, внаслідок чого цей досвід стає надбанням особистості, здійснює вплив на становлення особистості. Формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє "Я" особистості. Результатом інтеріоризації стає індивідуальність особистості.

- екстериоризація - об'єктивація внутрішнього світу людини в її практичній діяльності та спілкуванні.

За мірою цілеспрямованості:

- стихійні впливи на особистість соціального середовища, що мають іноді різноспрямований характер;

- цілеспрямовані впливи в умовах соціальних інститутів освіти та виховання в інтересах особистості й суспільства.

За позитивністю механізми соціалізації поділяються на (Н. Смелзер на основі підходу З. Фрейда):

- позитивні - ті, що формують бажані якості особистості: імітація (усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати певну модель поведінки; ідентифікація (спосіб засвоєння дітьми поведінки батьків та інших значущих дорослих, соціальних установок, цінностей і норм як своїх власних);

- негативні - ті, що перешкоджають появі у дитини соціально небажаних форм поведінки: почуття сорому (зазвичай, асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили), й почуття провини, (коли мова йде про покарання самого себе, пов'язується з внутрішніми переживаннями і муками совісті, незалежно від інших людей).

Механізми соціалізації за Т. Парсонсом

Згідно з Парсонсом, індивід "вбирає" у себе суспільні цінності в процесі спілкування зі "значущими іншими", а соціалізація здійснюється за допомогою трьох основних механізмів:

а) пізнавальних механізмів (наслідування (імітація) і психічна ідентифікація);

б) захисних психічних механізмів, за допомогою яких приймаються рішення в тих випадках, коли між потребами особистості виникають конфлікти;

в) механізмів пристосування, які тісно пов'язані із захисними механізмами.

Додаткові механізми соціалізації:

а) підкріплення-загасання (засновані на принципі задоволення-страждання, який реалізується у вигляді застосування винагород та покарань);

б) гальмування, що вподібнюється механізму витиснення;

в) субституція (заміщення), різновидами якої є перенос (трансфер) і переміщення.

Особистість, згідно з Парсонсом, завдяки навчанню завжди перебуває в стані змін, однак функціонування механізмів адаптації й захисту, які контролюють ці зміни, забезпечують особистості стан рівноваги*269.

*269: {Краткий обзор теорий социализации с 30-х по 70 годы // }

У процесі соціалізації застосовують такі форми навчання*270:

*270: {ВолковЮ. Г. Социология: лекции и задачи. - М., 2003. - С. 56-75.}

o через закріплення (застосовуючи систему покарань та стимулів, закріплюючи необхідні вміння, навички, способи поведінки);

o через спостереження ("значущий інший" як зразок);

o через взаємодію (передусім через рольові ігри).

Під час навчання формується "друга натура": за визначенням французького вченого П'єр Бурд'є - габітус.

Габітус - сукупність культурної спадщини, глибоко засвоєна індивідом, яка спрямовує поведінку особистості навіть без участі свідомості.

Саме завдяки габітусу ми поводимо себе так, як того очікує від нас соціальне середовище, і отримуємо від цього задоволення.

Габітус - внутрішній соціальний порядок, спосіб існування, що є невід'ємним від індивіда.

Розрізняють три типи габітусу

o Культурний, або національний - характеризує колективну національну свідомість, визначає культурні відмінності між народами. (Бернард Шоу "Пігмаліон" вчений - лінгвіст, перетворює свою вульгарну квіткарку (Елізу Дуетл) на леді, навчивши її манерам, мови).

o Класовий - характеризує класові відмінності: у кожного класу свій соціальний капітал, "джентльменський набір". Сучасні молоді люди - представники вищого класу повинні мати престижну вищу освіту, займатися дорогими видами спорту, відпочивати на престижних курортах.

Об'єктивована форма культурного капіталу, що відрізняє представників різних класовий позицій, - це дипломи, тривалість навчання в найкращих університетах, нагороди...

Інтерналізована форма культурного капіталу - це те, що назавжди залишається з особистістю, характеризуючи її як члена певного соціального прошарку, класу: рівень розвитку інтелектуальних здібностей, знання, тип мислення, словарний запас, манера говорити, естетичний смак, стиль спілкування та манера поведінки.

o Гендерний габітус відповідає гендерним ролям.

Агенти соціалізації - конкретні особи, відповідальні за навчання культурним нормам, засвоєння соціальних ролей.

Інститути соціалізації - установи, які впливають на процес соціалізації та спрямовують його.

Р. Клут 'є та А. Рено розрізняють чотири ієрархічні структури, які здійснюють соціалізацію, нашаровуючи свій вплив на особи-стість1:

1. мікросистема - у функціонуванні якої індивід бере безпосередню участь (сім' я, школа, друзі);

2. мезосистема - відносини між елементами мікросистеми;

3. екосистема - складається з інститутів, які безпосередньо не стосуються індивіда, однак, беруть участь у соціалізації (наприклад, професійне оточення батьків, їх взаємовідносини із керівництвом та підлеглими досить часто суттєво впливають на формування у дитини уявлень про оточуюче соціальне середовище);

4. макросистема - культурне середовище, тобто соціальні цінності, норми ідеології, які не лише прямо нав' язуються дитині, а опосередковано впливають на функціонування перших трьох структур. Це ідеологічні установки суспільства загалом, дитячі та юнацькі організації ідеологічного характеру.

Стадії соціалізації
Етапи розвитку особистості за Еріком Еріксоном
ТЕМА 12. СОЦІАЛЬНА ДЕВІАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
Сутність соціальної девіації
Типологія девіантної поведінки
Види девіантної поведінки (С. Фролов)
Соціологічні теорії девіації
Власне соціологічні теорії девіції
Теорія аномії
Теорія культурного перенесення
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru