Соціологія - Макеєв С.О. - Стихійний відбір

Одним з видів невипадкового відбору є стихійний відбір. Будуючи вибіркову сукупність методом стихійного відбору, соціолог не має можливості забезпечити відповідність вибіркової сукупності генеральній за всіма ознаками, що характеризують одиницю спостереження.

Головними чинниками, що визначають природу стихійного відбору, є готовність соціолога мати справу з максимально доступними одиницями сукупності (чинник доступності), а також його прагнення гарантувати за умови обмежених ресурсів вихід на ті одиниці сукупності, які мають шукані ознаки (чинник цілеспрямованості). Перший чинник означає, що організатор дослідження готовий погодитися з тим, що рішення про занесення до вибірки належить потенційному респонденту. Другий чинник передбачає, навпаки, що це рішення належить досліднику.

Прикладами опитувань, що проводяться за допомогою стихійного відбору, є дослідження "маятникової міграції" населення. Опитування респондентів відбувається в електропоїздах, автобусах тощо. Для інтерв'юера важлива лише належність респондента до "мігрантів" та згода його відповісти на запитання інтерв'юера (респондент сам заносить себе до вибірки).

Часто дослідника змушують звертатися до "послуг" стихійного відбору різні обставини. Одна з них — обмежені ресурси, які не завжди дають йому змогу досягти необхідного представництва у сформованій сукупності. Друга обставина стосується етичних принципів. Участь в опитуванні є добровільною, що обмежує коло респондентів. Часто відбір неможливо провести із суто технічних причин, оскільки нічого невідомо про межі генеральної сукупності, а соціолог лише за допомогою стихійного відбору має можливість визначити ці межі.

Є кілька різновидів стихійного відбору.

1. Так званий відбір першого зустрічного. Соціолог опитує тих, кого випадково зустрічає на вулицях та в інших багатолюдних місцях. Однак при організації такого відбору велике значення мають місце і час опитування, оскільки в різний час та в різних місцях соціолог має можливість взяти інтерв'ю лише в окремих категорій респондентів: у центрі великого міста в робочий час він частіше натрапить на пенсіонерів, студентів, наукових співробітників, ніж на промислових робітників. Крім того, за такого відбору соціолог несвідомо може керуватися почуттям особистої симпатії та антипатії, міркуваннями зручності тощо.

2. Відбір "подібного до себе". Інтерв'юер добирає для опитування або спостереження респондента з власного оточення. За такого відбору вибіркова сукупність буде зміщеною, порівняно з вихідною сукупністю, щодо однієї чи низки суттєвих ознак.

3. Пресові опитування — це опитування, що проводяться за допомогою теле- та радіоанкет, а також анкет, оприлюднених у пресі. За умови таких опитувань рішення про включення до вибірки приймають самі респонденти, що докорінно змінює трактування одержаних даних, оскільки в опитуванні бере участь найкомунікабельніша частина респондентів.

Усі види стихійного опитування мають істотні недоліки. По-перше, для вихідної сукупності не можна побудувати репрезентативну вибірку. По-друге, неможливо визначити теоретичну помилку, що виникає за такої схеми відбору. Вказані недоліки не означають, однак, що стихійний відбір недоцільний. У деяких випадках за його допомогою можна дізнатися, наприклад, про варіанти поведінки телеаудиторії, ставлення до політичних партій, їхніх лідерів тощо. Стихійний відбір часто буває корисним у пробних та пілотажних дослідженнях. Незамінний він і для дослідження інтимних сторін життя людей. Так, принцип випадкового відбору для дослідження такого об'єкта використати практично неможливо, оскільки частка відмов від бесіди набагато перевищує граничну норму. Різні способи стихійного відбору мають неоднакову міру ефективності. Однак чим більша міра випадковості у відборі одиниць дослідження і чим більше цей відбір поширюється на об'єкт вивчення, тим точнішим, за інших однакових умов, є його результат. Водночас недбало здійснений імовірнісний відбір, по суті, може перетворитися на стихійний.