Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - 2.3. Комсомольсько-піонерський період розвитку дитячого та молодіжного руху

Новий період історії дитячого та молодіжного руху характеризується функціонуванням на території України єдиної молодіжної організації - Всесоюзної Ленінської комуністичної спілки молоді та єдиної дитячої організації - Всесоюзної піонерської організації імені В. І. Леніна.

Всесоюзна Ленінська комуністична спілка молоді (комсомол)

У 1918 р. у Москві на І з'їзді спілок молоді було засновано Російську комуністичну спілку молоді (РКСМ). Після смерті В. Леніна в 1924 р. спілка змінила назву на Російську Ленінську комуністичну спілку молоді, а з 1926 р. стала називатись Всесоюзною Ленінською комуністичною спілкою молоді (ВЛКСМ). В Україні з 1917 р. розпочалося створення спілок робітничої молоді, які у 1919 р. об'єдналися в Комуністичну спілку робітничої молоді України, проголошену частиною РКСМ. З 1924 р. вона отримала назву Ленінська комуністична спілка молоді України (ЛКСМУ).

За статутом ВЛКСМ до неї приймали осіб віком 14- 28 років. Найвищий орган - з'їзд ВЛКСМ, між з'їздами роботою керував ЦК ВЛКСМ, який обирав зі свого складу бюро і секретаріат.

Партія більшовиків, не маючи чіткої програми роботи з молоддю, розглядала комсомол як основний соціалістичний матеріал" за допомогою якого можна "залатати всі суспільні діри", використовуючи політичну недосвідченість, малограмотність хлопців і дівчат. На першому етапі діяльності (до кінця 20-х років) ВЛКСМ виконувала функції політичного виховання молоді, захисту юридичних, економічних, соціальних, культурних прав, але після початку першої п'ятирічки перетворилася на "ударну бригаду соціалізму" із суворою регламентацією політичної функції діяльності організації.

У 30-ті роки XX ст. комсомол втратив свою самостійність, ставши додатком до партійно-державного апарату. ВЛКСМ усе частіше послуговувалась партійними формами і методами роботи.

Значних утрат комсомольські організації зазнали внаслідок масових репресій. З трибун проголошували підозрілість, недовіру одне до одного. Проявляючи "класову пильність", комсомольські функціонери займалися виявленням "чужих елементів". Однак комсомол залишався вірним помічником і резервом партії. Саме з комсомолу ВКП(б) переважно формувала свої ряди.

Під час Другої світової війни сім тисяч членів ВЛКСМ стали героями СРСР, шістдесят із них - двічі, сорока трудівникам тилу присвоєно звання "Герой соціалістичної праці".

У1946-1965 рр. основними цілями діяльності організації, крім відновлення міст, освоєння цілини, будівництв Півночі, стали боротьба за комуністичне ставлення до праці, економію та ощадливість.

1966-1976 рр. стали для комсомолу періодом трудових перемог, розвитку різноманітних форм роботи з молоддю. ВЛКСМ становила основний резерв Комуністичної партії, яка розглядала її як самостійну громадську (а з 1986 р. - громадсько-політичну) організацію молоді, що допомагає партії у вихованні молоді, залучає її до будівництва нового суспільства, формує у юнаків і дівчат марксистсько-ленінський світогляд, політичну і моральну культуру, готує покоління всебічно розвинених людей, які будуть жити, працювати і управляти суспільством за комунізму.

80-ті роки XX ст. для системи комсомольської роботи стали випробуванням на міцність, оскільки ВЛКСМ переживала організаційну кризу, потребувала структурного й ідеологічного реформування.

У жовтні 1991 року XXII з'їзд ВЛКСМ оголосив про саморозпуск організації. Ще 21 вересня 1991 року XXVII з'їзд ЛКСМУ, зважаючи на відставання від розвитку суспільних процесів в Україні, невідповідність форм діяльності змістовим програмним заявам, втрачений потенціал як громадсько-політичного об'єднання, прийняв ухвалу про припинення діяльності і проголосив створення нової організації - Спілки молодіжних організацій України.