Географія - Гілецький Й. Р. -
Проблеми й перспективи розвитку

У районі понад половину вартості продукції дає промисловість, причому Переважають обробні галузі. Провідними міжгалузевими комплексами є агропромисловий, машинобудівний, хіміко-індустріальний, будівельний, транспортний та рекреаційний. Окремі підприємства інших галузей відіграють переважно обслуговуючу роль.

До паливно-енергетичного комплексу входять підприємства, що здійснюють видобуток і доставку місцевим споживачам газу, два нафтопереробні заводи (Одеса, Херсон), які працюють на девізній нафті. Електроенергію виробляють Каховська ГЕС, малопотужні гідроелектростанції на Південному Бузі, теплові електростанції, що розміщені у великих містах, Південноукраїнська АЕС. Крім того, природний газ, вугілля та електроенергія надходять до району із сусідніх районів.

Металургійна промисловість спеціалізується, в основному, на видобутку і збагаченні руд Керченського залізорудного басейну та переробці імпортних бокситів на Миколаївському глиноземному заводі.

Потужне машинобудування району працює переважно на довізному металі з Придніпров'я і Донбасу. Спеціалізується воно на суднобудуванні (Миколаїв, Херсон), верстатобудуванні (Одеса), виробництві сільськогосподарської техніки (Одеса, Херсон, Симферополь), електротехнічному (Нова Каховка) та радіоелектронному (Симферополь) машинобудуванні,

Південно-українська АЕС. Херсонський порт. Ялтинські пляжі

устаткуванні для харчової промисловості, шляховому будівництві тощо. Суднобудування має міжнародне значення.

Хімічна промисловість базується на ропі Сиваша і солоних озер, довіз-них нафті, аміаку, апатитах. Найбільші підприємства галузі розміщені в Красноперекопську, Саках, Одесі, Симферополі та Миколаєві.

Промисловість будівельних матеріалів має переважно міжрайонне значення і працює на місцевій сировині. Спеціалізується вона як на видобутку будівельної сировини, так і на виробництві залізобетонних конструкцій, цементу (Вільшани, Бахчисарай, Одеса).

Херсонський (Цюрупинськ) та Ізмаїльський целюлозні заводи працюють на задоволення внутрішньорайонних потреб, переробляючи довізну сировину та очерет плавнів Дніпра та Дунаю.

У Причорноморському економічному районі сформувалося багатогалузеве сільське господарство. У сільськогосподарському виробництві рослинництву і тваринництву належить майже однакова частка продукції. Рослинництво спеціалізується, передусім, на вирощуванні зернових (озимої пшениці, кукурудзи на зерно, ячменю, рису), а також соняшнику, в північних районах Одеської і Миколаївської областей — цукрового буряку, ефіроолійних культур. Овоче-баштанні культури, виноград, фрукти, тютюн також мають міжрайонне значення. Основними галузями тваринництва є молочно-м'ясне скотарство, тонкорунне вівчарство, свинарство та птахівництво. Потужна харчова промисловість переробляє сільськогосподарську сировину та рибні ресурси морів. Найбільша частка продукції належить м'ясній, молочній, борошномельній, олійно-жировій, рибній та плодоовочеконсервній галузям промисловості. Міжнародне визнання має продукція виноробних підприємств Криму, Одеської, Херсонської, Миколаївської області.

Легка промисловість спеціалізується на випуску бавовняних (Херсон) та вовняних (Одеса, Татарбунари) тканин, трикотажних, швейних, хутрових виробів, взуття. Підприємства легкої промисловості зосереджені в більшості великих і середніх міст.

Серед видів транспорту особливе значення, в тому числі міжнародне, має морський транспорт. Добре розвинуті і всі інші види транспорту. Найважливіші морські порти: Іллічівськ, Одеса, Південний, Миколаїв, Херсон, річкові: Херсон, Ізмаїл, Рені та ін. До морських портів підходять міжнародні залізничні та автомобільні магістралі, трубопроводи.

Міжнародне значення має рекреаційний комплекс району, основою якого є кримська та одеська група курортів. Особливе місце серед них займають кліматичні курорти Південного узбережжя Криму (Ялта, Гурзуф, Алушта та ін.).

Проблеми й перспективи розвитку

Основними проблемами району є вирішення питань подальшого вдосконалення інфраструктури туризму, переведення сільськогосподарського виробництва на сучасні технологи, підвищення благоустрою та рівня життя населення, особливо у сільській місцевості.

Розділ III. ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ
СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ
Загальні уявлення про політичну карту світу
Форми правління і адміністративно-територіального устрою країн
Етапи формування політичної карти світу
Типологія країн
Показники, які визначають рівень економічного розвитку країн
Міжнародні організації
Європа
Азія