Географія - Гілецький Й. Р. -
Показники, які визначають рівень економічного розвитку країн

Економічний потенціал і ефективність його використання, рівень технічної оснащеності господарства і добробут народу — основні параметри, що визначають місце кожної країни у світовій системі економічних координат. Для його визначення у міжнародній Статистиці використовуються - передусім показник валового внутрішнього продукту (ВВП) і його похідні. Валовий внутрішній продукт — це вартість кінцевих товарів і послуг, які вироблені за рік і використані для поточного споживання, капіталовкладень і експорту.

Усі показники для порівняння економічного розвитку країн виражають у єдиній валюті — доларах США. ВВП усього світу становив 55,5 трлн дол. США. До першої десятки країн за абсолютним рівнем ВНП належали США (11,75 трлн дол. США, або 21,2 % валового світового продукту), Китай (13,1 %), Японія (6,7 %), ФРН (4,3 %), Велика Британія (3,2 %), Франція (3,2 %), Італія (2,9%), Бразилія (2,7 %), Росія (2,5 %), Канада (1,8%).

Однак обсяг виробництва далеко не завжди відображає рівень розвитку країни, добробут населення. Повніше їх відображає ВВП у розрахунку на одну особу. За даними Світового банку (2005 р.) цей показник для світу у цілому становив 8,8 тис. дол. США на одну особу.

Ще точніше соціально-економічні умови життя населення відображає узагальнений показник, що використовується ООН, такий як індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). При його розрахунку беруться до уваги передусім такі характеристики, як очікувана тривалість життя при народженні, рівень грамотності дорослого населення, ВВП на одну особу.

За підсумками вивчення ООН розвитку людського потенціалу в 177 державах у 2005 р. перша десятка мала такий вигляд: Норвегія (0,963), Ісландія (0,958), Австралія (0,955), Люксембург (0,949), Канада (0,949), Швеція (0,949), Швейцарія (0,947), Ірландія (0,946), Бельгія (0,945), США (0,944).

Міжнародні організації

Сьогодні у світі сформувалася ціла система різних міжнародних організацій, які утворюються як за територіальним принципом, так і за напрямками діяльності. За останньою ознакою їх можна поділити на такі групи: загальнополітичні, військово-політичні, економічні, валютно-фінансові та ін.

Будинок Світового банку у Вашингтоні

До найвпливовіших загальнополітичних організацій світового масштабу належить Організація Об'єднаних Націй (ООН).

Головна мета ООН: збереження міжнародного миру і безпеки; розвиток рівноправних толерантних відносин між усіма країнами і націями; координація зусиль країн світу, спрямованих на розв'язання гострих господарських, соціальних, культурних і гуманітарних проблем.

Основним органом, згідно зі Статутом ООН, є Генеральна Асамблея, яка складається з представників усіх країн-членів, країн і рухів, що мають статус спостерігачів. Єдиним органом ООН, рішення якого є обов'язковими для виконання, є Рада Безпеки, до складу якої входить п'ять постійних членів і десять тимчасових (вибираються на два роки).

Серед інших важливих підрозділів ООН є Економічна і Соціальна Рада, Міжнародний суд (базується у місті Гаазі в Нідерландах), Секретаріат, який очолює Генеральний секретар (головна посадова особа ООН, що обирається на п'ять років). Спеціалізованими підрозділами ООН є МАГАТЕ— Міжнародне агентство з атомної енергії (штаб-квартира у Відні); ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров'я (Женева); МБРР — Міжнародний банк реконструкції і розвитку, МВФ — Міжнародний валютний фонд;

Будинок ООН

ЮНЕСКО — Організація ООН з питань освіти, науки, культури (Париж); ФАО — Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (Рим) та ряд інших.

До важливих регіональних міжнародних загальнополітичних організацій належать Рада Європи, СНД, Ліга Арабських держав тощо.

Військово-політичні організації. Організація Північно-Атлантичного Договору (НАТО) є військово-політичною міжнародною організацією глобального масштабу. Створена вона 4 квітня 1949 р. До її складу входить 26 країн.

Основними завданнями НАТО є гарантування безпеки країнам, боротьба з міжнародним тероризмом, об'єднання зусиль спрямованих на організацію колективної оборони, утримання стабільності в зоні Північної Атлантики.

Серед інших військових організацій — блоки АНЗЮС, Ташкентський пакт.

Економічні організації. Європейський союз (ЄС) створений шістьма країнами (Німеччиною, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом) і почав своє офіційне існування з січня 1958 р. У період з 1973 р. до 1995 р. до нього приєдналися Велика Британія, Данія, Ірландія, Іспанія, Греція, Португалія, Австрія, Швеція і Фінляндія. У травні 2004 р. членами Євросоюзу стали ще десять країн, вісім з яких є вихідцями з колишнього соціалістичного табору (Польща, Чехія, Словаччина, Словенія; Угорщина, Естонія, Литва, Латвія). У січні 2007 р. до ЄС вступили Болгарія та Румунія.

Головними органами ЄС є Європейська Рада, Рада Міністрів, Європейська Комісія, Європейський парламент (у Страсбурзі), Європейський суд (у Люксембурзі) та ін.

Подібні міжнародні економічні організації, що об'єднують великі групи країн, існують й в інших регіонах. Серед них Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), яка заснована 1960 р. з метою захисту інтересів нафтовидобувних держав

Будинок Європарламенту в Страсбурзі

Азії. Африки, Латинської Америки на світовому ринку нафти і нафтопродуктів. Членами ОПЕК є 12 країн.

Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА) була започаткована у січні 1994 р. Вона об'єднує три країни: США, Канаду, Мексику, її метою є створення зони вільної торгівлі в Північній Америці.

Чорноморський район економічного співробітництва (ЧРЕС) створений у червні 1992 р. і об'єднує 11 країн, які розташовані в басейні Чорного моря.

Міжнародні організації
Європа
Азія
Північна Америка (Англо-Саксонська Америка)
Латинська Америка
Африка
Австралія та Океанія
ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ
Кількість населення світу і його динаміка
Природний рух та відтворення населення