Страхова справа - Вовчак О.Д. - 1.4. Принципи та функції страхування

Страхування як система економічних відносин ґрунтується на таких специфічних принципах: вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком — виду страхування; страховий ризик; страховий інтерес; максимальна сумлінність; відшкодування в межах реально завданих збитків; франшиза; суброгація; контрибуція; співстрахування і перестрахування; диверсифікація.

Важливими з них є такі:

Страховий інтерес.

Пов'язаний із зацікавленістю юридичних та фізичних осіб у збереженні об'єктів, у які вкладені гроші, життя та здоров'я при настанні різних несприятливих подій та нещасних випадків. Страховий інтерес повинен:

— піддаватися фінансовій оцінці;

— виникати на законних підставах.

Найвищий ступінь довіри сторін означає, що страхувальник повинен повідомити про будь-який суттєвий факт, усі дані, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, інформацію про минулі збитки, наявність інших полісів тощо.

Виплата відшкодування у розмірі реального збитку. Відшкодування, що виплачується, повинно повернути страхувальника, який зазнав збитків, у такий же фінансовий стан, в якому він перебував перед настанням страхової події.

Франшиза — це визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком, а відшкодовується самим страхувальником.

Суброгація — це документ, за яким оформляється передача страхувальником страховику, що виплатив страхове відшкодування, прав на стягнення збитку з третіх (винних) осіб або інше розпорядження майном (його часткою) у межах виплаченої суми.

Контрибуція — це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.

Особливості економічної категорії "страхування" найбільш повно знаходять прояв у функціях, властивих страхуванню.

Функції страхування — зовнішній прояв суті страхування як економічно": категорії.

Серед науковців немає єдиного підходу щодо визначення функцій страхування, а це є першопричиною і різного трактування страхування як економічної категорії.

Окремі автори як функції страхування виділяють:

1)формування спеціалізованого страхового фонду грошових засобів;

2) відшкодування збитку та особисте матеріальне забезпечення громадян;

3) попередження страхового випадку та мінімізацію збитку.

Окремі автори вважають, що страхуванню притаманні такі функції:

— ризикова;

— створення і використання страхових резервів;

— інвестиційна;

— заощадження коштів або накопичувальна;

- превентивна, або попереджувальна;

— виробнича;

— бюджетно-заміщувальна;

— стабілізаційна;

— розподільна;

— алокаційна;

— контрольна.

Оскільки страхування відбиває ідею застереження, захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб та безпеки, то, на нашу думку, воно виконує такі основні функції: ризикову; створення і використання страхових резервів (фондів); заощадження коштів; превентивну (попереджувальну); контрольну.

Ризикова функція полягає у передаванні страховику за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором страхування. Завдяки цій функції реалізуються об'єктивний характер економічної необхідності страхового захисту. Страхування, по суті, є своєрідним механізмом передачі ризику від страхувальників до страховика за збитки, заподіяні їм унаслідок настання несприятливих подій (обставин).

Функція створення і використання страхових резервів (фондів) полягає у накопиченні страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, що виникли у страхувальника внаслідок стихійного лиха, нещасного випадку або спричинених іншою страховою подією. Функцій формування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі страхових резервів (запасних і резервних фондів), які забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат і відшкодувань. Кошти страховика у вигляді страхових резервів можуть формуватись як в обов'язковій, так і в добровільній формі. Держава, виходячи з економічної і соціальної ситуації в країні, регулює цей процес (див. термін "форми страхування"). Формування страхових резервів — основа діяльності страховика, який концентрує кошти страхувальників, а потім використовує їх для покриття збитків, розподіляючи таким чином між усіма страхувальниками наслідки страхової події, яка сталася з одним із них.

Через таку функцію вирішуються важливі макроекономічні функції, пов'язані з тим, що:

1) страховики, акумулюючи розрізнені внески великої кількості страхувальників, перетворюють пасивні грошові кошти окремих осіб на потоки активного капіталу, тобто вирішується проблема інвестицій у банківські й інші комерційні структури, вкладення коштів у нерухомість, придбання цінних паперів тощо;

2) шляхом реалізації функції відшкодування збитків стабілізується економічна ситуація для кожного застрахованого зокрема й економіки загалом;

3) через ціноутворення на страхову послугу визначається рівень ризику суспільного розвитку.

Функція заощадження коштів полягає у накопиченні коштів страхувальника його внесками й, у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, поверненні заощаджуваних коштів страхувальнику (передусім це стосується особистого страхування). При правильному розрахунку тарифів страхування, достатньому зборі коштів страхових премій заощаджуються значні кошти, які направляються на інвестиційні програми. Населенню також вигідніше заощаджувати кошти таким чином у страховій системі, ніж у банках, адже у разі настання нещасного випадку страхувальник одержить грошову компенсацію, виходячи зі страхової суми (з одночасним збереженням накопиченої страхової суми до кінця договору страхування незалежно ні;: виплачених компенсацій за страховими випадками), тоді як у банку він одержить тільки гроші за вкладом (з урахуванням відсотків). Заощаджувальна функція страхування найбільш повно проявляється у страхуванні життя поліси якого виконують роль своєрідної ощадної книжки або ощадного сертифіката.

Превентивна функція полягає у фінансуванні заходів для запобігання страхової події або мінімізації збитків, відповідно до умов договору страхування (наприклад, обладнання об'єктів страхування протипожежним устаткуванням, придбання медикаментів, засоби захисту в разі ДТП тощо). Сюди відноситься і правовий вплив на страхувальника, закріплений в умовах договору страхування і орієнтованій на збереження застрахованого ним майна

Заходи страховика щодо попередження страхового випадку та мінімізації збитку носять назву превенції. З цією метою страховик створює окремий фонд превентивних заходів. Витрати страховика на попереджувальні заходи доцільні, оскільки дозволяють страховику суттєво зекономити грошові кошти на виплату страхового відшкодування.

Зазначені функції страхування є специфічними. Разом із тим, страхування як складова частина фінансів виконує й інші функції, притаманні фінансам загалом, а саме — контрольну функцію.

Контрольна функція виражає властивість страхування до суто цільової використання коштів страхового фонду. Ця функція проявляється одночасне з попередніми в конкретних страхових відносинах. Відповідно до неї здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Інвестиційну функцію пов'язують із тим, що страхування забезпечує поліпшення стану грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни тощо.