Страхові послуги - Яворська Т.В. - 6.4. Форми страхових медичних послуг для туристів

Дія страхувальника при настанні страхового випадку залежить від варіанта виплати страхового відшкодування. Тому страхування громадян, що виїжджають за кордон, здійснюється у двох формах:

1. Компенсаційній: страхове відшкодування виплачується після повернення у країну постійного місця проживання, а застрахована особа у країні тимчасового перебування самостійно вносить плату за отримані медичні послуги і при поверненні на батьківщину надає страховій компанії відповідні документи (поліс, заяву про страховий випадок та оригінали документів, що підтверджують факт настання страхового випадку) для отримання страхового відшкодування (компенсації).

2. Сервісній, яка набула нині більшого поширення: страхувальник одержує медичні послуги в країні перебування, а розрахунок здійснюється безпосередньо між сервісною (асистуючою) компанією та медичним закладом. Відносини й розподіл витрат між страховою та асистуючою компаніями визначаються на договірних засадах.

Тобто безпосереднім обслуговуванням клієнтів за кордоном займаються асистуючі компанії — це організації, які здійснюють цілодобову координацію надання допомоги застрахованим особам при настанні страхового випадку. Така допомога може бути медичною, технічною, юридичною, адміністративною тощо. За своєю структурою це досить складні організації, в які, окрім цілодобової операторської служби, залучені й інші спеціалісти та служби, що надають необхідну допомогу.

У міжнародній практиці негайне надання застрахованій особі допомоги у надзвичайних ситуаціях називається assistance insurance (страхування невідкладної допомоги). Якщо у класичному страхуванні передбачено відшкодування збитку, тобто виплату страхового відшкодування, то у страхуванні невідкладної допомоги — надання послуги у формі негайної допомоги. Наприклад, якщо застрахована особа захворіла, то компенсація витрат на її лікування буде предметом медичного страхування, а виклик лікаря вночі чи термінова госпіталізація — предметом assistance insurance.

Кожна асистуюча компанія має у своєму розпорядженні мережу чергових центрів і бюро, розташованих у регіонах, на які поширюється дія поліса. У разі настання страхового випадку застрахована особа — клієнт туристичної фірми — має зателефонувати в один із чергових центрів, номери телефонів яких зазначені в страховому полісі або у спеціальній ідентифікаційній картці. Черговий центр передає виклик у бюро, яке знаходиться найближче до клієнта та організовує послуги щодо надання негайної допомоги туристу: доставити його у відповідний лікувальний заклад, передати кваліфікованому медичному персоналу і контролювати процес надання допомоги.

Історія assistance insurance сягає 50-х років XX ст. Згідно з переказами, одного разу з багатим канадським туристом, який приїхав у Францію, трапився нещасний випадок. Йому надали допомогу, яку він оплатив. Випадок, який з ним стався, наштовхнув його на думку щодо інвестування проекту зі створення служби допомоги для туристів. За деякий час майже одночасно в Європі й Америці з'явилося достатньо компаній, які по-різному називались, але в них був присутній прикметник "assist", що означав "надання допомоги".

Нині найбільш відомими сервісними компаніями є: "CORIS International", "ELVIA-Assistance", "Inter Group Assistance Services Ltd.", "Europe Assistance", "International SOS and AEA Company", "Interparther Assistance", "Assist Card International", "Mercur Assistans", "France Secure", "Каліптус", "Fidelitas Assistana", "Global Voyager Assist Ltd", "ALBUR".

В Україні законодавством передбачено створення мережі організацій надання медичної допомоги "Асістанс - Україна", але схвалена Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення мережі закладів з організації надання медичної допомоги "Асістанс - Україна" від 4 грудня 1998 р. № 1926 до цього часу не реалізована на практиці.

На сучасному етапі, крім визначених законодавством страхових послуг туристам (щодо медичного страхування і страхування від нещасних випадків), українські страховики почали пропонувати й інші види послуг, зокрема:

— страхування відповідальності автотранспортних засобів "Зелена картка" (цю страхову послугу розглянуто у наступних темах);

технічне обслуговування автомобіля туриста;

юридичну підтримку і захист цивільних справ (наприклад, в арабських країнах є такі закони, які не зрозумілі європейським громадянам);

страхування відповідальності туриста за завдану шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб у країні перебування (особливий попит цей поліс має серед туристів, які надають перевагу активному відпочинку);

страхування багажу туристів на випадок його втрати або розкрадання;

страхування на випадок неможливості здійснення запланованої туристичної поїздки через смерть, нещасний випадок застрахованої особи або його близьких родичів.

Останнім часом набули поширення комплексні банківсько-страхові послуги, які передбачають здійснення страхового покриття для власників банківських платіжних карток.

При отриманні страхового поліса турист має:

звернути увагу на повноту заповнення поліса (відсутність дати народження застрахованої особи, нечітке формулювання об'єкта договору страхування — причини, що можуть призвести до відмови у виплаті страхового відшкодування);

уточнити дату початку дії договору страхування — з моменту сплати страхового платежу чи з моменту подорожі;

з'ясувати територію дії страхового поліса, наявність сервісної компанії у країні тимчасового перебування і можливість спілкування рідною мовою;

звернути увагу на чіткість процедури дій при настанні страхового випадку.

Таким чином, кожному виду діяльності характерні специфічні ризики, які зумовлюють необхідність у страховому захисті. Страховий і туристичний ринки виходять на новий рівень відносин, що передбачає поєднання інтересів та взаємовигідне співробітництво.

Короткі підсумки

Медичне страхування є ризиковим видом особистого страхування, яке здійснюється на випадок втрати здоров'я. За формою проведення страхові медичні послуги є обов'язковими і добровільними. Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані особи, медичні установи. Страховиками можуть бути: страхові компанії, які мають відповідну ліцензію; фонди обов'язкового медичного страхування. Страхувальниками для працюючого населення є роботодавці, особи, котрі здійснюють індивідуальну трудову діяльність тощо. Для непрацюючого населення — органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації. Застраховані особи — це громадяни, на користь яких укладаються
договори обов'язкового медичного страхування. Медичні установи — це установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги згідно з програмами обов'язкового
медичного страхування.

Добровільні страхові медичні послуги доповнюють обов'язкове медичне страхування. Залежно від обсягу страхового покриття розрізняють: повне страхування медичних витрат; часткове страхування медичних витрат; страхування витрат тільки за одним ризиком. Добровільні страхові медичні послуги можуть бути індивідуальними і колективними.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані особи та медичні установи. Страховиками у сфері ДМС е страхові компанії, які мають ліцензію на здійснення добровільного медичного страхування. Страхувальниками є дієздатні фізичні або юридичні особи — підприємства, які укладають договори колективного страхування на користь усіх своїх працівників або окремих професійних груп. Застраховані особи — це громадяни, на користь яких укладаються договори добровільного медичного страхування. Застрахованими особами не можуть бути особи, яким більше за 65 років, інваліди І групи тощо. Медичні установи — це установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги у системі добровільного медичного страхування.

Відносини між суб'єктами добровільного медичного страхування будуються на основі двох договорів: договору страхування, що укладається між страховиком і страхувальником, і договору на надання медичної допомоги, який укладається між страховою компанією і закладом охорони здоров'я. Невід'ємними складовими договору ДМС мають бути: медичні програми страхування; перелік закладів охорони; індивідуальні страхові тарифи. Медична програма страхування — додаток до договору страхування, в якому зазначається конкретний варіант медичної допомоги. Програма може бути змінена під час дії договору страхування за згодою страховика при умові внесення страхувальником додаткових страхових платежів. Для страхувальника — юридичної особи готується індивідуальна медична програма страхування, яка враховує низку чинників.

Страховою сумою в добровільному медичному страхуванні є граничний рівень страхового забезпечення, який визначається згідно з переліком і вартістю медичних послуг, передбачених договором страхування. Страхові внески, що їх сплачує страхувальник, залежать від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення, строку страхування, тарифної ставки тощо. Загальна сума страхових виплат за договором ДМС не може перевищувати розміру загальної страхової суми. Якщо в період дії договору страхові випадки стосовно застрахованої особи виникали неодноразово, то наступні страхові виплати проводяться з розрахунку страхової суми, зменшеної на розмір раніше здійснених страхових виплат.

Страхові медичні послуги для туристів регулюються чинними нормативно-правовими актами: Законом України "Про туризм", Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Законом України "Про страхування". Страхувальниками можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи, зокрема туристичні фірми. Застрахованими особами є туристи, що виїжджають за кордон. Договір страхування укладається на строк перебування застрахованої особи за кордоном. Дія договору страхування поширюється на іноземні держави і не діє на території країни постійного проживання. Основними чинниками, що впливають на розмір страхового тарифу, є: вік застрахованої особи; країна поїздки; тривалість і мета поїздки; спосіб продажу.

Існують короткострокові та довгострокові програми страхування туристів. При короткострокових програмах чітко вказується кількість днів перебування за кордоном. Довгостроковими програмами страхування користуються особи, які протягом року часто перебувають за кордоном. Дія страхувальника при настанні страхового випадку залежить від варіанта виплати страхового відшкодування, який може бути у таких формах: компенсаційній — страхове відшкодування виплачується після повернення у країну постійного місця проживання; сервісній — страхувальник одержує медичні послуги в країні перебування, а розрахунок здійснюється безпосередньо між асистуючою компанією та медичним закладом. Нині найбільш відомими сервісними компаніями є: "CORIS International", "Mercur Assistans", "France Secure", "Каліптус", "Fidelitas Assistana", "Global Voyager Assist Ltd".

Основні поняття і терміни: обов'язкове медичне страхування, добровільні страхові медичні послуги, медичні програми страхування, Асоціація "Українське медичне страхове бюро", договір про надання медичної допомоги, страхові послуги для туристів, страхування зарубіжного туризму, страхування внутрішнього туризму, страхування іноземного туризму, компенсаційне страхування туристів, сервісне страхування туристів, страхування невідкладної допомоги, асистуючі компанії.

Контрольні питання

1. У чому полягає різниця між обов'язковим медичним страхуванням і добровільним медичним страхуванням?

2. Хто є суб'єктами в обов'язковому та добровільному медичному страхуванні?

3. Назвіть види добровільного медичного страхування.

4. У чому полягає різниця між договором про надання медичної допомоги та договором добровільного медичного страхування?

5. Права та зобов'язання страхових компаній і страхувальників за договором добровільного медичного страхування,

6. Виділіть характерні ознаки розвитку страхування туристів в Україні.

7. Дайте характеристику формам страхування туристів.

Тести

1. Страхувальниками при обов'язковому медичному страхуванні є:

а) фізичні особи;

б) юридичні особи;

в) фізичні та юридичні особи;

г) держава, юридичні та фізичні особи.

2. Добровільне медичне страхування може бути:

а) індивідуальним;

б) колективним;

в) тільки змішаним;

г) індивідуальним і колективним.

3. Страхові внески, які сплачуються страхувальником згідно
з договором добровільного медичного страхування, залежать від:

а) фінансових можливостей страхувальника;

б) віку страхувальника;

в) від строку та програми медичного страхування;

г) програми медичного страхування.

4. Формами медичного страхування е:

а) часткова, повна;

б) добровільна, обов'язкова;

в) добровільна, часткова;

г) обов'язкова, повна.

5. Страховики, страхувальники, застраховані особи, медичні установи є:

а) об'єктами медичного страхування;

б) суб'єктами медичного страхування;

в) суб'єктами, які отримують від держави компенсацію;

г) об'єктами обов'язкового медичного страхування.

6. Страхова сума за договорами добровільного медичного
страхування визначається:

а) за розміром страхової премії;

б) за розміром страхового відшкодування;

в) згідно зі строком, переліком та вартістю наданих медичних послуг;

г) за домовленістю між страховиком і медичною установою.

7. Страхова компанія на здійснення обов'язкового медичного страхування повинна мати:

а) дозвіл Держфінпослуг;

б) ліцензію;

в) письмовий дозвіл;

г) дозвіл Кабінету Міністрів України.

8. Страхування туристів здійснюється у:

а) загальній та спеціальній формах;

б) комісійній та відробітковій формах;

в) простій і добовій формах;

г) сервісній та компенсаційній формах.

9. В Україні страхування туристів є:

а) обов'язковим;

б) добровільним;

в) взаємним;

г) лише колективним.

10. Правила медичного страхування та страхування у разі
нещасних випадків, страхові тарифи, договір страхування,
роз'яснення щодо порядку укладення та заповнення страхового поліса, форми звітності туристичної компанії перед
страховиком, копія ліцензії на право здійснення страховиком страхування туристів — це перелік документів, які
додаються:

а) до договору страхування;

б) до агентської угоди між страховиком і туристичною
компанією;

в) при отриманні страхового відшкодування;

г) до брокерської угоди між страховиком і туристичною
компанією.

Література

Бовкун А. Медичне страхування дешевшає//Галицькі контракти. — 2003. — № 4 /

Богута Н. Добровольно, но очень дорого // Эксперт.— 2006. — № 13. — С. 40—45.

Вовчак О. Д., Завійська О. І. Страхові послуги: Навч. посіб. — Л.: Компакт - ЛВ, 2005. — С. 118—130.

4. Гвозденко А. А, Страхование в туризме: Учеб. пособ. / А. А. Гвозденко. — М.: Аспект Пресс, 2002. — 256 с.

б. Говорушко Т. А, Страхові послуги: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — С. 109—130.

Губар О. Медичне страхування у країнах Європейського Союзу // Фінанси України. — 2003. — № 7. — С. 130—136.

Гуменюк В. В. Страхування діяльності туристичних підприємств // Фінанси України. — 2004. — № 4. — С. 128— 135.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. № 2745-ІП /

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 р. № 3857-ХП /

Закон України "Про туризм" зі змінами та доповненнями від 15 вересня 1995 p. № 324/95-ВР /

Наумець І. Медицина безсила // Контракти. — 2005. — № 33

Нонко В. Рихтування не допоможе, треба знімати з голосування // Україна Business. — 2003. — № 39, — С 4—5.

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 p. № 16/98-ВР /

Охріменко О. Поради небайдужим туристам і не тільки... // Страхова справа. — 2004. — № 1. — С. 26—31.

Очимовская Т. Предприятия страхуются втихую // Деловая столица. — 2004. — № 46. — С. 23.

Паращак О. ОМС в Україні та Росії: однакова мета — різний результат // Страхова справа. — 2004. — № 3. — С. 46—52.

Поліщук М. Закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування" не вирішить проблем галузі охорони здоров'я // Україна Business. — 2003. — № 39. — С. 4—5.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" від 29 грудня 1995 р. № 1074 /

Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення мережі закладів з організації надання медичної допомоги "Асістанс - Україна" від 4 грудня 1998 р. .№ 1926 /

Ручкіна В. Система ризикового добровільного особистого страхування в Україні // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 10. — С. 67—72.

Страховий захист сфери туризму: характерні тенденції та перспективи // Страхова справа. — 2004. — № 1. — С. 42—43.

Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук, ред. С. С. Осадець. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ,

2002. — С. 232—245.

Фурман В. Страхові послуги для населення //Фінанси України. — 2005. — № 4. — С. 139—145.

Щеглова Е. Отдых с подстраховкой // Инвестгазе-та. — 2004. — № 29. — С. 18.

Щеглова Е. Панацея от мелких проблем // Инвест-газета. — 2004. — № 46. — С. 21.

26. Щеглова Е. СК "Ильичевская": на передовой ДМС//
Инвестгазета. — 2005. — № 35. — С. 16.

27. Щеглова К. Податок на здоров'я // Контракти. —

2003. — № 41 /

Тема 7. СТРАХОВІ ПОСЛУГИ У МАЙНОВОМУ СЕКТОРІ ДОМОГОСПОДАРСТВА
7.1. Страхові послуги щодо захисту майна
7.2. Страхові послуги щодо захисту майна громадян і його ознаки
7.3. Страхові послуги щодо захисту будівель фізичних осіб
7.4. Страхові послуги щодо захисту домашнього майна громадян
Тема 8. СТРАХОВІ АВТОТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ
8.1. Суть та види страхових послуг у автотранспорті
8.2. Основні умови укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
8.3. Порядок здійснення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів
8.4. Міжнародна система страхових автомобільних послуг "Зелена картка"
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru