Страхові послуги - Яворська Т.В. - 11.1. Страхові послуги в аграрному секторі

11.1. Страхові послуги в аграрному секторі

Ризик є невід'ємною рисою функціонування будь-яких суб'єктів господарювання, у тому числі й сільськогосподарських підприємств. Погодні умови, сезонність виробництва, зміни у політиці держави — головні чинники, від яких залежить діяльність цих підприємств. Одним із вагомих стабілізаційних чинників функціонування сільського господарства є страхування. З огляду на це, основна мета аграрного страхування — повна чи часткова компенсація сільгоспвиробникові втрати врожаю через несприятливі природні умови та покращення його фінансового становища, у тому числі кредитоспроможності. Розглянемо окремі аспекти страхових послуг в аграрному секторі України.

По-перше, відносини страхових компаній з сільгоспвиробниками мають формальний характер. У більшості випадків компанії створюють страхові продукти для банківських програм кредитування сільськогосподарських виробників. За 2002—2004 p. p. близько 85 % від загальної кількості договорів аграрного страхування становили договори страхування банківської застави [17, с. 66]. Таке "вимушене" страхування здійснюється у переважній більшості випадків за скороченою програмою, що обмежується страхуванням від стихійних лих локального поширення (наприклад, пожежі, граду, бурі). Коштує така послуга набагато дешевше. Інколи зміст договорів є формальним, бо передбачає, наприклад, страховий захист у разі витоптування врожаю дикими тваринами чи цунамі.

По-друге, страхування сільськогосподарських ризиків складає незначну частку у портфелі страхових компаній. Це підтверджує така статистика. У 2001—2003 p. p. лише 20 % аграрних підприємств звернулися у страхові компанії і більшість з них проводили формальне страхування [18, с. 26]. У 2003 р. частка агрострахування становила 0,006 % усього страхового ринку [14, с. 22]. У 2004 р. страхові внески за полісами аграрного страхування становили 12,8 млн. грн. За даними самих страховиків, у 2005 р. було застраховано всього 6,4 %, або 390,6 тис. га посівів озимих, незастрахованими залишилися 5,669 млн. га [6, с. 3]. Більшість страховиків, які здійснюють аграрне страхування (їх приблизно десять), мають незначний досвід у реалізації такої послуги: з'явилась вона на вітчизняному ринку в 1995 р.

По-третє, аграрне страхування є збитковим видом страхування, і лише за умови перестрахування ризиків у закордонних компаніях українські страховики можуть здійснювати виплати сільгоспвиробникам. Збитковість цього виду страхування, за оцінками страховиків, становить 140 % [6, с. 3]. Крім цього, вітчизняні страховики зазнають великих витрат на проведення страхових оцінок і процедур визначення розмірів збитків після настання страхових подій. Як результат, це впливає на вартість страхових послуг для сільськогосподарських виробників. Страхові компанії вважають заниженими страхові тарифи (5—12 % при страхуванні врожаю), однак такі тарифи є надто високими для сільськогосподарських виробників. Не існує єдиних стандартів для розрахунку страхових сум і визначення розмірів збитків. У більшості розвинутих країн у аграрному страхуванні є чітка регламентація визначення розмірів збитків та страхових сум. Наприклад, у США існує понад 150 документів, затверджених на державному рівні, які регламентують порядок, способи та методи визначення розмірів збитків при страхуванні врожаю.

По-четверте, в Україні створені передумови для розвитку аграрного страхування на засадах обов'язковості та державної підтримки. Аграрне страхування в Україні регулюється Законами України "Про страхування" та "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 р. № 1877-IV, а також Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності" від 11 липня 2002 р. № 1000 [13]. Згідно з Постановою обов'язкове страхування здійснюватиметься за умови державної підтримки, яка надаватиметься у формі часткового відшкодування страхових премій. Нині обов'язкове страхування врожаю фактично не здійснюється.

З 1 січня 2005 р. Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" передбачено створення Фонду аграрних страхових субсидій (ФАСС). ФАСС є державною спеціалізованою установою, яка створюється для надання страхових субсидій виробникам сільськогосподарської продукції. ФАСС підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним центральному органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення державної аграрної політики. Доходи ФАСС формуються за рахунок:

обов'язкових відрахувань страховиками 2 % від суми страхових премій, отриманих унаслідок обов'язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції;

первинного внеску з державного бюджету;

кредитів державного бюджету.

Фонд здійснює витрати на: надання страхової субсидії у розмірі 50 % вартості страхових премій, а також на надання страхової субсидії у розмірі 50 % страхової франшизи при настанні страхового випадку.

По-п'яте, в Україні створено два пули агрострахування: Український пул перестрахування сільськогосподарських ризиків (ініційований страховою компанією "Веско"); Пул зі страхування агроризиків (ініційований страховою компанією "АСКА").

По-шосте, основними споживачами страхових послуг в аграрному секторі е реформовані колгоспні сільгоспвиробники та фермерські господарства. Основними об'єктами страхування є майбутній врожай, домашні тварини, а також рухоме та нерухоме майно. Може здійснюватися вибіркове страхування, тобто страхування окремого виду майна, втрат врожаю сільськогосподарської культури чи групи культур. Серед ризиків, які найчастіше страхують сільськогосподарські виробники, в порядку пріоритетності, можна виділити такі: пожежа, вимерзання, затоплення, а також у сукупності — град, злива, буря, посуха.

При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур страхова сума визначається як вартість запланованого врожаю, що розраховується, виходячи із середньої врожайності за останні 3—5 років, та вартості одиниці врожаю, що склалася за минулий рік, або визначеної іншим способом за домовленістю сторін.

Страхування може бути здійснено не на повну вартість врожаю, а на його частину, що відповідає заборгованості позичальника перед банком. Страхове відшкодування може сплачуватися безпосередньо банку при умові наявності заборгованості позичальника перед банком.

Розмір страхового тарифу встановлюється, виходячи з виду культури, кліматичних умов та розміру франшизи. За договором обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень тарифи диференційовані в розрізі областей. При укладанні договору страхування страховик визначає розмір страхової премії, яку повинен сплатити страхувальник, а також обговорює строки і порядок їх сплати.

Договір страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву для цього регіону. Якщо після укладення договору страхувальник змінює, розмір посівної площі в бік її збільшення, йому надається право укласти додатковий договір. Розмір збитку при загибелі чи пошкодженні сільськогосподарської культури визначається після збирання врожаю, виходячи з вартості кількісних втрат культури.

Отже, аграрне страхування в Україні здійснюється, головним чином, у формі страхування застави з метою отримання кредиту. Використання страхового захисту як способу мінімізації сільськогосподарських ризиків є слабким та переважно формальним.

11.2. Страхові послуги в авіації: суть та умови
11.3. Страхові морські послуги: об'єкти та види
11.4. Страхові послуги при проведенні будівельно-монтажних та експлуатаційних робіт
Тема 12. СТРАХОВІ ПОСЛУГИ ЗА КОРДОНОМ ТА В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕХАНІЗМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
12.1. Організаційні основи надання страхових послуг
12.2. Особливості та механізми оподаткування страхової діяльності (із досвіду розвинутих країн світу)
12.3. Страхові накопичувальні послуги: різноманіття видів і процедур
12.4. Вектори і перспективи розвитку страхових послуг в умовах глобалізації
ДОДАТКИ
Додаток 1. Структура іноземних інвестицій в український страховий ринок
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru