Страхування - Базилевич В.Д. - 5.2. Обов'язкове державне страхування від нещасних випадків

Обов'язкове державне страхування від нещасних випадків запроваджується законами України. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (п. 2, 3, 4, 5, 6,13, 17, 19, 21 ст. 7) визначає такі види обов'язкового особистого (особового) страхування від нещасних випадків:

1) особове страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків;

2) особове страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

3) страхування спортсменів вищих категорій;

4) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

5) особове страхування від нещасних випадків на транспорті;

6) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

7) страхування життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

8) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

9) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів.

Окрім того, в Україні у квітні 2001 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. Цей Закон визначає єдиного страховика - Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Дія Закону "Про страхування" не поширюється на державне соціальне страхування. Об'єктом вивчення страхування від нещасних випадків у цьому розділі підручника є ринкові послуги страховиків, які пропонуються страхувальникам. Обов'язковість перерахованих видів страхування означає не що інше, як примус із боку держави пред'являти попит на визначені законом страхові послуги страхувальником та зобов'язання страховика задовольняти цей попит. Закон "Про страхування", на відміну від Закону "Про загальнодержавне соціальне страхування", не позбавляє страхувальника права вибирати страховика, який надаватиме йому ці послуги.

Розглянемо стисло обов'язкові види особового страхування.

1. Особове страхування медичних і фармацевтичних працівників, що працюють в установах і організаціях, які не фінансуються з державного бюджету, здійснюється для категорій працівників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 р. № 1642.

Передбачаються такі страхові випадки:

o інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини;

o тимчасова втрата працездатності внаслідок інфікування під час виконання професійних обов'язків;

o інвалідність як наслідок ВІЛ-інфекції, отриманої під час виконання професійних обов'язків;

o смерть від ВІЛ-інфекції, отриманої під час виконання професійної діяльності.

За цим видом страхування не встановлюється єдина страхова сума.

Страхові платежі сплачуються один раз на рік за кожного застрахованого в розмірі 1 % неоподатковуваного мінімуму до* ходів громадян (НМДГ)¹.

Страхувальником є підприємство, установа чи організація, де працює застрахована особа.

Страхові суми (виплати), які отримує застрахований за настання страхової події:

1) у разі ВІЛ-інфікування - 50 НМДГ;

2) у разі тимчасової непрацездатності - за кожну добу 0,3 НМДГ, але не більше 50 НМДГ за весь період тимчасової непрацездатності;

3) у разі встановлення інвалідності: І групи - 100 НМДГ, II групи - 75 НМДГ, III групи - 50 НМДГ;

4) у разі смерті в зв'язку з ВІЛ-інфекцією страхова сума сплачується в розмірі заробітної плати померлого за десять років за останньою посадою, яку він займав.

Для отримання страхової суми необхідно пред'явити документи, що засвідчують ВІЛ-інфікацію у зв'язку з виконанням професійної діяльності.

2. Обов'язкове страхування відомчої та сільської пожежної охорони та добровільних пожежних дружин (ДПД), що не працюють в установах і організаціях, які фінансуються з державного бюджету, здійснюється за умовами та в порядку, встановленому положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 року № 232.

Передбачаються страхові випадки:

o захворювання, пов'язані з ліквідацією пожежі або наслідками аварії;

o поранення (контузія, травма, каліцтво);

o смерть.

Страхувальниками за цим видом страхування є:

o підприємства, установи та організації, в яких є відомча пожежна охорона для страхування працівників відомчої охорони;

o місцеві органи влади - для працівників сільської пожежної охорони та членів добровільних пожежних дружин (дпд).

Максимальна страхова сума встановлюється для кожного застрахованого окремо. її величина визначається як заробітна плата за десять років, виходячи із заробітної плати на день підписання страхового договору.

Максимальний страховий тариф встановлюється в розмірі 2 % від страхової суми застрахованого.

Страхові суми виплачуються застрахованому в таких обсягах:

o у разі тимчасової непрацездатності - 0,2 % страхової суми за кожну добу, але не більше 50 % страхової суми;

o у разі настання інвалідності: І групи - 100 % страхової суми, П групи - 90, III групи - 70 % страхової суми;

o у разі смерті застрахованого правонаступник отримує 100% страхової суми.

3. Страхування спортсменів вищої категорії здійснюється в порядку та за умовами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 р. № 378.

Передбачаються такі страхові події:

o втрата (тимчасова) працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва;

o інвалідність;

o смерть (загибель).

Всі ці події мають часову та територіальну обмеженість: підготовка до спортивних змагань або участь у змаганнях.

Страхувальником є Міністерство молоді і спорту України.

Застрахованими є спортсмени збірних команд України, що готуються до участі в спортивних змаганнях чи беруть у них участь.

Страхова сума дорівнює десятирічному утриманню спортсмена за його останньою посадою.

Страхові платежі становлять 5 % фонду оплати праці спортсменів, включаючи доплати та надбавки за попередній місяць.

Страхові суми, що сплачуються постраждалим від страхових випадків спортсменам вищих категорій:

o у разі втрати тимчасової працездатності у розмірі середньої заробітної плати пропорційно часу втрати працездатності;

o у разі настання інвалідності: для І групи - 100 % страхової суми, для II групи - 80, для III групи - 60 % страхової суми;

o разі загибелі (смерті) застрахованого 100 % страхової суми сплачується правонаступникові.

4. Обов'язкове страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини здійснюється за рахунок позабюджетних коштів установ державної ветеринарної медицини. Умови цього виду страхування затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. № 116.

Передбачаються такі страхові випадки:

o каліцтва або професійні захворювання у зв'язку з виконанням професійних обов'язків під час боротьби із зоонозними захворюваннями та маніпуляцій з тваринами;

o смерть, спричинена виконанням маніпуляцій з тваринам чи внаслідок інфікування зоонозними захворюваннями.

Страхувальники - установи державної ветеринарної медицини.

Застраховані - лікарі, фельдшери та техніки ветеринарної медицини.

Страхові платежі сплачуються раз на рік у розмірі 8 % мінімальної заробітної плати.

Страхові виплати здійснюються залежно від грошового утримання за останньою посадою та ступеня втрати працездатності:

o у разі настання інвалідності І або II групи - виплата у розмірі чотирирічної заробітної плати;

o у разі інвалідності III групи - у розмірі трирічної заробітної плати;

o у випадку загибелі (смерті) - у розмірі п'ятирічної заробітної плати.

5. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті є специфічною формою особистого страхування від нещасних випадків.

Страхові події:

o тимчасова втрата працездатності застрахованим внаслідок нещасного випадку на транспорті;

o інвалідність внаслідок нещасного випадку на транспорті;

o смерть (загибель) застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Страхувальники (е водночас застрахованими) - це пасажири, котрі перебувають у дорозі. Згідно з чинним законодавством, страхування пасажирів поширюється не на всіх пасажирів, а тільки на тих, які їдуть:

o наземним залізничним транспортом далекого прямування;

o наземним автомобільним транспортом (крім внутрішньо-міського);

o внутрішнім водним (крім приміського, екскурсійного);

o морським (крім приміського, екскурсійного);

o повітряним транспортом.

Страхові внески за цим видом страхування встановлюються законом і входять до ціни квитка.

Обсяг страхової відповідальності залежить від наслідків нещасного випадку. Страхова сума виплачується у зв'язку з втратою здоров'я або настанням смерті застрахованого. Дія страхового договору починається з моменту оголошення посадки на транспортний засіб і закінчується моментом зупинки та виходу застрахованого в пункті кінцевого призначення за межі території станції (вокзалу, аерофлоту і т. ін.).

Під час зупинки та виходу пасажира за межі станції дія страхового договору припиняється та відновлюється з поверненням на станцію.

Окрім пасажирів наземного транспорту за цим видом обов'язковому страхуванню підлягають також: працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо здійснюють транспортні перевезення, тобто водії, а також кондуктори, електромонтери поїздів, працівники вагонів-ресторанів, механіки поїздів, працівники бригад медичної допомоги. Ці суб'єкти вважаються застрахованими.

Страхувальниками за цим видом страхування є юридичні особи та громадяни - власники транспортних засобів, які страхують водіїв на час, коли вони обслуговують пасажирів.

Страхова сума встановлюється в розмірі 500 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян.

Страхові платежі для пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту в межах однієї області встановлюється в розмірі 2 %, а для маршрутів приміського сполучення - до 5 % вартості проїзду. Страхові платежі для водіїв становлять 1 % від страхової суми кожного застрахованого.

На відміну від страхування на наземних транспортних засобах, особове страхування на повітряному транспорті здійснюється за рахунок власників або експлуатантів повітряних суден.

Обов'язковому страхуванню підлягають: члени екіпажу, авіаційний персонал, що перебуває на борту авіаційного транспортного засобу, та пасажири.

Страхова сума за цим видом страхування встановлюється в розмірі 1000 НМДГ.

Інші умови не відрізняються від умов страхування на наземних видах транспорту.

Інші види обов'язкового страхування від нещасних випадків здійснюються аналогічно описаним вище.