У сучасному світі понад 200 країн змагаються одна з одною у світовому конкурентному середовищі. Конкурентною перевагою може стати будь-який складник суспільного життя і розвитку: найбільша кількість населення, забезпеченість ресурсами нафти і газу, головування в ООН або Євросоюзі, найкращий чай або кава, найнадійніші автомобілі або комп'ютери, розгортання космічних програм тощо.
Основними цінностями держави дедалі частіше стають інформація і віртуальні чинники — наприклад, іміджі та бренди, якість яких впливає на ціни, рішення урядів, розподіл ресурсів тощо. Кожна держава має свій імідж і є брендом. Лідерство в будь-якій галузі, навіть перемога в конкурсах та спортивних змаганнях, може бути елементом формування позитивного іміджу.
Є певна різниця між тим, що безпосередньо відбувається у країні, і як вибудовується її сприйняття ззовні.
На думку спеціалістів, основні елементи іміджу України, на жаль, ніяк не пов'язані зі спеціальними програмами і спеціалізованою активністю у цій сфері. Серед поширених і стійких елементів сучасного іміджу України: аварія на АЕС у Чорнобилі, Помаранчева революція 2004 p., корупція, проблеми з Росією; імена та прізвища — Шевченко (але не видатного Кобзаря), Кличко, Ющенко, Тимошенко, Руслана, Вєрка Сердючка. Визначним позитивним елементом стало рішення стосовно ЄВРО-2012, яке вимагає адекватної ґрунтовної і систематичної діяльності, в т. ч. в іміджевій сфері, задля ефективної конкурентної боротьби на світовому ринку.
Спеціалістами Bohush Communications, виявлено сильні та слабкі сторони, які не є вичерпними, але об'єктивізують напрями подальших аналітичних досліджень і розробок щодо стратегій і програм поліпшення іміджу України.
Конкурентоспроможність туристичної індустрії України
Основою аналізу туристичного іміджу країни є серйозні рейтинги міжнародних організацій. Вони, зокрема, дають змогу визначити позитивні моменти в оцінках за міжнародними стандартами, які можуть стати визначними у процесі формування і переорієнтування міжнародного і, зокрема, туристичного образу держави (табл. 5.2).
За оцінкою Світового економічного форуму, сучасна конкурентоспроможність України на ринку подорожей і туризму становить 3,89 балів (за семибальною шкалою), що ставить нашу країну на 78-ме місце серед 124 країн світу (табл. 5.3).
Основним індикатором розвитку туристичної індустрії, за оцінками експертів, є її низька частка у ВВП (1,467 млн дол. США на 2006 р.), яка становить лише 1,6 %, хоча спостерігається певний потенціал динаміки цього показника на рівні 6,3 % щорічного зростання за прогнозом на 2007—2008 pp. Водночас доходи від подорожей і туризму в цілому сягають 8,3 % ВВП (7,888 млн дол. США), але рівень динаміки цієї ознаки на період 2007—2008 pp. прогнозують лише на рівні 4,5 %.
Таблиця 5.2. Сильні і слабкі сторони іміджу України
|
Сильні сторони |
Слабкі сторони |
|
— Вигідне географічне положення; — високий транспортний потенціал; — давня історія та культура; — високий рівень освіти населення; — космічні технології; — 30 % світових чорноземів; — етнічно та культурно однорідне населення |
Нестабільність та непрогнозованість у політиці й економіці; — відсутність чіткої стратегії розвитку країни; — проблема забезпеченості енергоресурсами; — низький рівень розвитку економіки; — соціальна структура населення; — юридична незахищеність населення; — корупція в усіх органах влади; — значний рівень амортизованості інфраструктури; — незахищеність інвесторів |
|
Можливості |
Загрози |
|
— Великі аграрні можливості; — регіональне лідерство; — культурна столиця; — виробництво та продаж військової техніки; — курорти Криму; — участь у світових проектах щодо освоєння космосу; — рівноправний член європейського співтовариства; — ЄВРО-2012; — "інвестиційна оаза" |
— Немає гарантій територіальної цілісності — не проведена делімітація та демаркація кордонів із Росією, Білоруссю, Молдовою; — провокування сепаратизму в Криму; — військова база російського морського флоту у Севастополі; — висока смертність населення; — демографічна катастрофа; — епідемія туберкульозу, швидке розповсюдження BIJI; — поганий стан військових складів — техногенні катастрофи; — енергетична залежність від Росії (газ, нафта); — слабка захищеність транспортних магістралей, трубопроводів від терористичних атак; — немає власного циклу збагачення урану для АЕС, залежність від Росії; — зношеність інфраструктури та комунікацій — техногенні катастрофи |
Таблиця 5.3. Оцінка складників туристичної конкурентоспроможності країни
|
Індекс |
Місце |
Бальна оцінка |
Напрями вдосконалення іміджевої політики |
|
Регуляторна база подорожей і туризму |
76 |
3,9 |
|
|
У тому числі: Регуляторна політика |
88 |
4,0 |
|
|
Законодавство у сфері охорони навколишнього середовища |
109 |
3,0 |
Актуальність розробки концепції і стратегії сталого розвитку туризму |
|
Безпека й охорона правопорядку |
73 |
4,2 |
Пошук шляхів удосконалення співпраці правоохоронних органів з туристичною індустрією |
|
Охорона здоров'я і санітарно-гігієнічні вимоги |
39 |
5,5 |
Можна скористатися визнаною рисою українських міст і містечок як "надзвичайно чистих, акуратних, затишних" |
|
Пріоритетність стратегій туризму |
90 |
3,3 |
Нагальна потреба зміни ставлення держави до туризму і туристичної політики |
|
Бізнес-середовище та інфраструктура туризму |
73 |
3,2 |
|
|
У тому числі: Інфраструктура авіатранспорту |
87 |
2,6 |
|
|
Інфраструктура наземного транспорту |
67 |
3,4 |
|
|
Туристична інфраструктура |
75 |
2,7 |
|
|
Інформаційно-комунікативна інфраструктура на ринку подорожей і туризму |
64 |
2,6 |
|
|
Конкурентоспроможність цін у туризмі |
37 |
4,9 |
Орієнтація на цільові ринки, зокрема на якісний відпочинок масового характеру за адекватними цінами |
|
Суспільні, культурні та природні ресурси туризму |
89 |
4,4 |
|
|
У тому числі: Людські ресурси: — освіта та підготовка кадрів; |
73 68 |
5,0 4,6 |
|
|
— наявність кваліфікованих кадрів; — достатність трудових ресурсів |
53 85 |
4,5 5,9 |
|
|
Національне туристичне сприйняття |
46 |
5,2 |
|
|
Природні і культурні ресурси |
118 |
3,1 |
Значно гірша ситуація із зайнятістю (на 1000 робочих місць) у туристичній індустрії — 1,2 % із дуже низькими темпами зростання: у найближчій перспективі на рівні 1,5 %. Хоча пряма зайнятість у сфері подорожей і туризму сьогодні становить 6,8 % від загального показника на 1000 робочих місць, найближчими роками очікується регресія на рівні — 0,2 %.
Кількість прибуттів іноземців у країні, починаючи з 1999 p., стабільно зростає, однак динаміка доходів від іноземного туризму значно повільніша.
Узагальнення SWOT-аналізу середовища туристичної діяльності в країні дає змогу визначити конкурентні переваги і недоліки України (табл. 5.4).
Таблиця 5.4. Результати аналізу середовища туристичної діяльності
|
Конкурентні переваги |
Конкурентні недоліки |
|
— сприятливий візовий режим; — високий рівень безпеки (зокрема, у сфері боротьби з тероризмом); — забезпеченість питною водою та санітарною інфраструктурою; — поступове зростання витрат держави на розвиток туризму; — динаміка розвитку авіатранспортної інфраструктури (кількість діючих авіаліній, густота мережі аеропортів); — широкі можливості використання карток Visa; — високий рівень телефонізації; — сприятливі тенденції щодо паритету купівельної спроможності; — відносно низький рівень цін на пальне (є тенденція до втрати цієї переваги); — умови трудових відносин; — високий рівень середньої освіти; — якість освітньої системи; — туристична відкритість; — низький рівень ризику небезпечних хвороб (малярія, лихоманка), хоча занепокоєння викликають загрозливі показники поширення СНІДу |
— обмеження щодо права власності іноземців; — несприятливість регуляторної політики щодо іноземних інвестицій; — нерозвиненість бази регулювання права власності; — конкурентна несприятливість двосторонніх угод щодо авіаобслуговування; — незначні зусилля держави щодо сталого розвитку туризму; — недосконалість, нечіткість і нестабільність природоохоронного законодавства; — недосконалість діяльності сил охорони правопорядку; — зростання злочинності і жорстокості; — низький рівень боротьби з пандеміями; — недостатній рівень уваги держави до туристичної сфери; — низька ефективність маркетингу і брендингу; — низький рівень участі в ярмарковій і виставковій туристичній діяльності; — недосконалість мережі міжнародного авіатранспорту; — якість авіаційної інфраструктури; — низький рівень авіавідправлень на 1000 осіб населення; — недосконала інфраструктура автошляхів; — нерозвинена мережа місцевого транспортного сполучення; — застаріла станційна інфраструктура наземного транспорту; — недостатній рівень розвитку готельної мережі; — низька присутність на ринку провідних компаній з оренди автомобілів; — низький рівень доступності і бізнес-користування інтернет; — несприятливий податковий режим; — високі транспортні тарифи; — високий рівень вільної робочої сили; — недосконалість мережі підготовки і перепідготовки (трейнінгів) кадрів, особливо на місцевому рівні; — скорочення тривалості життя; — туберкульоз, який має значну динаміку поширення; — комунікаційна обмеженість населення у туристичних контактах; — переоцінка можливостей розвитку ділового туризму; — надзвичайно високі рівні забруднення С02; — ресурсоспоживче ставлення до середовища (обмежена участь бізнесу в охороні екосистем); — низька частка природоохоронних територій та територій спеціального режиму природокористування; — незначна частка об'єктів у Списку світової спадщини |
Контрольні запитання і завдання
1. Сформулюйте сутність і зміст функції планування.
2. Розкрийте сутність планування для туристичного регіону. У чому полягає сутність поетапного плану розвитку туризму?
3. Наведіть приклади основних видів планів, які розробляються в туристичній компанії.
4. Охарактеризуйте основні етапи стратегічного планування.
5. Якими критеріями визначається ефективність планування?
6. Розкрийте сутність основних методів планування в туризмі.
5.1.3. Мотивація в туризмі
5.1.4. Контроль в управлінні туристичною діяльністю
5.2. Принципи менеджменту в туризмі та їх класифікація
Організаційні принципи.
5.3. Система методів менеджменту та їх взаємозв'язок
5.3.1. Організаційно-адміністративні методи менеджменту
5.3.2. Економічні методи управління
5.3.3. Соціально-психологічні методи управлінського впливу
Розділ 6. УПРАВЛІННЯ СПОЛУЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ