Географія - Олійник Я.Б. -
4.8. Гори складчасті, брилові, складчасто-брилові

Складчасті гори — підняття земної поверхні, які виникають у рухомих зонах земної кори. Найхарактерніші вони для молодих геосинклінальних зон. У них товща гірських порід зім'ята в складки різної величини і крутизни, піднята на деяку висоту. Спочатку рельєфу складчастих гір відповідають тектонічні структури: хребти — антикліналям, долини — синкліналям; згодом ця відповідність порушується.

Брилові гори — підняття земної поверхні, відокремлені тектонічними розломами. Для брилових гір характерні масивність, круті схили, порівняно незначна розчленованість. Виникають на територіях, які раніше мали гірський рельєф і вирівняні денудацією, а також на рівнинних територіях.

Складчасто-брилові гори — підняття земної поверхні, зумовлені складними деформаціями земної кори — пластичними і розривними.

Складчасто-брилові гори виникають в основному при деформації і підняттях товщ порід, які зім'яті в складки і втратили пластичність. Широко поширені в молодих геосинклінальних зонах. Прикладами складчасто-брилових гір є гори Тянь-Шаню, Алтаю, гори значної частини Балканського півострова.

4.9. Поняття про річкову долину

Річкові долини—відносно вузькі довгі улоговини, утворені ріками, мають похил, у відповідності з їхньою течією, від верхів'я до пониззя. Долини бувають звивисті і прямолінійні. Складові молодої річкової долини — дно і схили, в більш пізній період розвитку — русло і ложе ріки, заплави, тераси, корінний берег. Глибина, ширина, кількість терас у річковій долині залежать від віку і потужності ріки, геологічної будови місцевості, положення базису ерозії, загальних змін фізико-географічних умов. Походження річкової долини в основному ерозійне, але багато з них, особливо великі, мають тектонічну будову. Річкові долини, вироблені з неоднорідних гірських порід, і ті, які відображають особливості геологічної структури місцевості, називаються структурними річковими долинами. До основних структурних типів долин належать: синклінальні долини (складки порід спрямовані випуклістю вниз); антиклінальні долини (послідовно напластований опуклий вигин, ядро якого складене давнішими шарами порід, а верхня частина — молодшими); моноклінальна долина (поздовжня, звичайно асиметрична долина, вироблена в гірських породах, що залягають з нахилом шарів в один бік); долина-грабен (утворюється в місцях розриву гірських порід та просідання центральних блоків, бічні залишаються на попередньому рівні або підіймаються).

Рівнинні площадки, часто нахилені до русла, і системи ступенів у річкових долинах, створені ерозійною та акумулятивною роботою річки, утворюють річкові тераси. Вони поділяються: за висотою над дном долини — на заплавні й надзаплавні тераси; за морфологічним характером і будовою — на укладені й накладені тераси.

Заплава — частина річкової долини, яка вкрита рослинністю і затоплюється лише під час повені. Заплава має багато улоговин. Вони чергуються з грядами. Прируслова заплава — найвища, з алювію; центральна заплава—нижча, з менших намулів; притерасна — найбільш знижена, заболочена, прилягає до високого берега і складена мулом. Заплави шириною до 40 км характерні великим рівнинним рікам з нерівномірним стоком. Ґрунти заплави, які поповнюються органічним мулом, дуже родючі.

4.10. Значення рельєфу в господарській діяльності людини

Рельєф земної поверхні зумовлює багато особливостей тієї чи іншої території, атому при будь-якому будівництві, розвідуванні корисних копалин, у сільському господарстві та у військовій справі завжди доводиться зважати на Його специфіку.

Від рельєфу залежить розміщення і конфігурація сільськогосподарських угідь, використання тієї чи іншої техніки, характер меліоративних робіт, розміщення сільськогосподарських культур.

Нахил поверхні впливає на умови стоку води, зволоженість, інтенсивність змиву грунтів та утворення ярів. Яри зменшують площу орних земель, розрізують дороги.

Кут падіння сонячних променів на поверхню землі залежить від крутизни схилу місцевості. Південний схил найтепліший, західний і східний посідають проміжне значення. Тому тривалість безморозного періоду на випуклих формах рельєфу трохи більша, ніж у видолинках.

Залежно від характеру рельєфу ріки поділяються на рівнинні та гірські. Рівнинні ріки найбільше використовуються для лісосплаву і річкового транспорту, а гірські багаті гідроресурсами і на них будують ГЕС.

Рельєф місцевості впливає на обсяг земельних робіт при будівництві доріг. При невеликій крутизні схилу і пересіченій місцевості збільшується обсяг земельних робіт і вартість будівництва. При виборі трас автомобільних доріг і залізниць та їх будівництві враховується можливість карстових явищ, обвалів та ін.

Щоб спроектувати промислові об'єкти, населені пункти, треба добре знати рельєф навколишньої місцевості й процеси, які цей рельєф створюють.

Деякі ділянки земної кори дуже заболочені, хоч вони й цілком придатні для сільськогосподарського використання. При проведенні там робіт з осушування боліт (меліорації) риють канави і канали, якими болотяні води стікають у ріки. Однак перш ніж рити ці канави і канали, треба визначити похил місцевості. Для цього користуються точними топографічними картами і особливими геодезичними прийомами, які називаються нівелюванням. Нівелюванням визначають висоти сусідніх точок місцевості, тобто встановлюють перевищення однієї точки місцевості над іншою.

Не знаючи рельєфу і не враховуючи його особливостей, неможливо з максимальною ефективністю використати територію для господарства.

4.9. Поняття про річкову долину
4.10. Значення рельєфу в господарській діяльності людини
4.11. Мінерали і гірські породи, що складають земну кору
4.12. Надра та їх охорона
5. АТМОСФЕРА
5.1. Поняття про атмосферу
5.2. Висота, межі й будова атмосфери
5.3. Загальна циркуляція атмосфери
5.4. Нагрівання атмосфери. Зміна температури повітря залежно від географічної широти, висоти над рівнем океану
5.5. Тиск атмосфери і його вимірювання