Географія - Олійник Я.Б. -
6.15. Використання річок у господарській діяльності людини

Канал — штучна водна артерія для перекидання води з річки в район її споживання. За призначенням канали бувають: 1) судноплавні; 2) енергетичні, або гідросилові; 3) іригаційні, або зрошувальні; 4) осушувальні, або дренажні; 5) водопровідні; 6) лісосплавні та ін.

Найбільші судноплавні канали в світі — Панамський і Суецький. Зрошувальні канали є в Туркменістані (Каракумський), Казахстані (Іртиш — Караганда), Узбекистані (Великий Ферганський, Південно-Голодностепський).

Водосховище — штучна водойма переважно у руслі річки або в пониженні земної поверхні. Його створюють, будуючи греблі, перемички та ін. Водосховища необхідні для регулювання стоку води (з метою вирівнювання роботи ГЕС, поліпшення умов судноплавства та ін.) і для задоволення потреб господарства у воді (водопостачання, зрошення та ін.). Невеликі водосховища називають ставками. Водосховища є на Лону. Волзі, Камі, Дніпрі, Іртиші, Єнісеї, Ангарі, Сирдар'ї та інших ріках. У Росії — Братське, Самарське, Рибінське, Волгоградське, Цимлянське водосховища, в Україні — Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Каховське.

Створення водосховищ має позитивне і негативне значення. Позитивне те, шоу водосховищах нагромаджується вода під час розливу рік, а згодом використовується для побутових потреб, промисловості, зрошення та ін. До негативних явиш належить затоплення значних площ родючих земель. Навколо водосховищ підвищується рівень грунтових вод, грунти перезволожуються.

6.15. Використання річок у господарській діяльності людини

У житті людей ріки відіграють величезну роль. Здавна людина використовує їхню воду для свої потреб. Ріки є шляхами сполучення; на берегах річок є луки; у річках ловлять рибу. Вздовж берегів річок виникли перші райони найдавнішого землеробства в Китаї, Єгипті, на території інших країн. Уже багато століть тому енергію річкових вод почали використовувати як рушійну силу — спочатку для водяних млинів, потім для приведення в рух механізмів на фабриках і заводах, а в наші часи — для гідроелектростанцій.

На берегах рік зосереджено багато населених пунктів, у долинах і дельтах деяких рік живуть мільйони л юдей.

У посушливих районах, де мало опадів, ріки використовуються для штучного зрошування ланів, садів, пасовищ. Зрошування й обводнювання перетворюють неродючі, посушливі землі у квітучі поля, сади, виноградники та пасовища.

6.16. Озера, типи озерних улоговин та їх господарське використання

Озеро — це замкнута водойма, що утворилась на поверхні суші в природній заглибині рельєфу. Озер на Землі дуже багато. Їхня загальна площа на земній кулі — 1,3 млн.км2. Ці водойми несуть на собі сліди географічної зональності, оскільки водна маса озера — продукт клімату. В той же час озера впливають на ландшафти і клімат прилеглих територій; їхній вплив виявляється на швидкості та частоті вітрів, на температурі і вологості повітря.

За походженням водної маси озера бувають двох типів: ті, які ніколи не були частиною Світового океану—реліктові озера (Каспійське море), і ті, що виникають від наповнення котловин водою з атмосферних опадів — це озера наземного походження.

Озера, які дають початок рікам, називаються стічними (Байкал). Озера, з яких вода не витікає, безстічні. У них лишаються солі, що їх приносять ріки (Іссик-Куль, Аральське море).

Озера розрізняються за походженням озерних улоговин і відповідно до цього поділяються на кілька груп: І) тектонічні; 2) льодовикові; 3) водноерозійні; 4) карстові; 5) еолові; 6) вулканічні; 7) латунні; 8) штучні.

Тектонічні озера виникають при землетрусах і пов'язані з опусканням або підніманням окремих територій (Байкал). Льодовикові озера утворюються там, де улоговини "виорані" льодовиками (Карельські озера в Росії). Інколи в озеро перетворюються окремі ділянки річкових русел, що відокремились від ріки; це озера-стари ці. Під дією підземних вод виникають карстові озера. Еолові озера утворюються в заглибинах земної поверхні, видутих вітром. Внаслідок відокремлення від моря ділянки води виникають лагунні озера. Людина створює величезні штучні озера — водосховища.

Поверхня великих озер спокійною буває рідко. У більшості озер виникають тимчасові течії, спричинені вітром. Постійні течії є лише в найбільших озерах, наприклад, в Каспійському морі-озері. На деяких озерах спостерігається своєрідний рух води — піднімання її рівня в одній частині водойми і одночасне зниження в іншій. Ці рухи називають стоячими хвилями, або сейшами.

Озера розташовані нерівномірно. Найбільше їх у Фінляндії (9,4 % від площі країни) і Швеції (8,6%).

Озера відрізняються між собою за площею, глибиною, характером берегів, властивостями води, живими істотами, походженням, віком, історією свого розвитку та іншими ознаками. Найбільше в світі озеро за площею — Каспійське море (до400,0тис. км2), найглибше — Байкал (1620м).

Озера мають велике господарське значення. Вони багаті на рибні ресурси. Озера є засобом сполучення між окремими поселеннями. У солоних озерах видобувають кухонну сіль (озера Баскунчак та Ельтон в Росії). На берегах озер розміщуються санаторії, курорти, будинки відпочинку. Озерні відклади використовують для лікування. Озера пом'якшують навколишній клімат.


6.16. Озера, типи озерних улоговин та їх господарське використання
6.17. Болота та їх використання
6.18. Льодовики
7. БІОСФЕРА
7.1. Поняття про біосферу
7.2. Походження і поширення життя на Землі
7.3. Рослинність суходолу та океану
7.4. Тваринний світ суходолу та океану
7.5. Вплив біосфери на інші оболонки Землі
8. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА