Географія - Олійник Я.Б. -
8.3. Поняття про природний комплекс

Усі оболонки Землі — літосфера, гідросфера, атмосфера, біосфера — пов'язані одна з одною. Рослини не живуть без грунту. Якщо не буде рослин, зміниться газовий склад атмосфери. Без води загине все живе на Землі. У природі все тісно пов'язане одне з одним, утворює єдине ціле. У складі кожної з оболонок можна виділити частинки інших сфер. На поверхні і в глибинах літосфери знаходяться води гідросфери. Рослини, тварини, мікроорганізми живуть на поверхні і на великих глибинах у земній корі. Гідросфера розчиняє в собі окремі речовини літосфери, вуглекислий газ і кисень атмосфери. У всій її товщі є живі організми. Водяна пара гідросфери, пилові частинки літосфери, спори рослин знаходяться в нижній частині атмосфери.

Усі живі організми біосфери частково складаються з води й мінеральних речовин. Відмираючи, вони утворюють відклади на дні морів, океанів і на материках.

Першоджерелом усіх процесів взаємодії оболонок є сонячні промені. їхня енергія, нагріваючи земну поверхню, спричиняє переміщення повітряних і водних мас, руйнування гірських порід, дає життя організмам. Оболонка, в межах якої стикаються, проникають одна в одну і взаємодіють верхні шари земної кори, уся гідросфера і нижні шари атмосфери, називається географічною.

Слово "комплекс" у перекладі з латинської означає зв'язок, поєднання. Природний комплекс — поєднання компонентів (складових) природи: гірських порід, води, повітря, організмів.

Найбільшим природним комплексом, що охоплює всю планету, є географічна оболонка. Вона суцільна, але не однорідна. Відмінність у куті падіння сонячних променів на поверхню Землі, різноманітність рельєфу, рослинності і тваринного світу, співвідношення води й суходолу визначають поділ географічної оболонки на природні комплекси нижчого порядку. Найбільші з них — материки й океани, які поділяються на менші природні комплекси — природні зони, природні області тощо.

Усі компоненти природи в природному комплексі (ПК) тісно взаємопов'язані й перебувають у постійній рівновазі. Зміна одного з них призводить до зміни всього природного комплексу.

8.4. Взаємодія рельєфу і клімату та їхній вплив на ґрунти, рослинність, тваринний світ

Природна зона — один з великих природних комплексів Землі. Основними чинниками утворення природної зони є клімат і рельєф, тобто компоненти природного комплексу, від яких залежить формування і розвиток інших його компонентів (грунтів, рослинності, тваринного світу). Природні зони розміщуються на всій території суходолу в певній послідовності від пол юсів до екватора. їхній розподіл можна простежити за картою природних зон світу.

Зона арктичних пустель. У навколополюсному просторі постійно холодна погода. Дуже низькі температури протягом усього року унеможливлюють розвиток рослинності. Лише мохи та лишайники влітку з'являються невеликими ділянками на островах Північного Льодовитого океану та частково на узбережжі. Тварини живляться організмами, що мешкають у волах океану. Чайки різних видів, полярні сови, білі ведмеді, тюлені, песці — основні тварини арктичних пустель. Поступово на південь ця зона переходить у зону тундри.

Тундра займає величезні простори, вкриті болотами, що утворилися на поверхні багаторічної мерзлоти. Тундрова рослинність з'являється здебільшого в Північній півкулі на узбережжі та островах Північного Льодовитого океану і високо в горах. У Південній півкулі її майже немає, оскільки тут немає для неї відповідних умов. Основна ознака зони — безлісся. Тут ростуть лишайники, карликові дерева, що стеляться по землі (карликова береза та полярна верба). Влітку багато ягід (журавлина, морошка, брусниця). Восени багато грибів.

Тундрові куріпки, полярні сови, дрібні гризуни — лемінги, великі північні олені, песці й полярні вовки населяють цю територію протягом усього року. Взимку тундра перетворюється набілу пустелю. Травоїдні тварини живляться рослинністю, що зберігається підсніговим покривом, хижаки — травоїдними тваринами.

Улітку багато перелітних птахів (качок, гусей, чайок) живиться рибою та утворюють на крутих морських скелях колони — "пташині базари".

Поступово на південь тундра переходить у лісотундру. Тут уже з'являються дерева (берези, ялини, модрини). Лісотундра змінюється тайгою та зоною мішаних лісів.

Тайга та мішані ліси. Опали, більші, ніж у тундрі, температура зими та літа сприяють поширенню порівняно багатої деревної рослинності. Тут ростуть хвойні (ялина, модрина), на південь — листяні (береза, осика) дерева. У підліску — трав'яниста і чагарникова рослинність. Багатий тваринний світ. Сотні видів птахів, найбільші з яких глухарі та тетереви. З-поміж гризунів — зайці, білки, миші тощо. З копитних травоїдних тварин тут живуть олені, козулі, лосі, з хижаків — рись, вовк, ведмідь, соболь, куниця. Людина дуже змінила природу тайги: вирубує великі площі лісів, знищує птахів, тварин, будує міста й дороги.

Мішані ліси займають північну частину України, майже до широти Києва.

Степи простяглися вузькою смугою через усю територію Євразії й Північної Америки на південь від лісів. Поширені на півдні України. Влітку клімат у степу жаркий і сухий. Взимку випадає мало снігу. Рослинність у степу трав'яниста, оскільки для розвитку дерев не вистачає вологи. Незайманий людиною степ особливо красивий навесні. Яскраві плями ірисів і тюльпанів, маків, диких півоній та інших квітів перетворюють степ у яскравий різнобарвний килим. До середини літа рослинність висихає, стає бурою. Степи мають найродючіші ґрунти — чорноземи. Нині степи розорані. Природна рослинність і тваринний світ збереглися лише в заповідниках.

Пустелі. З усіх природних зон у пустелі клімат най посушливіший і найжаркіший. Температура влітку досягає 50 °С, а поверхня в деяких місцях (пустеля Сахара) розжарюється до 80 °С. Вологи не вистачає, суцільного рослинного покриву немає. Рослини пристосувалися до таких умов. У них глибоке коріння і тонке, схоже на голки листя (щоб менше випаровувалось вологи). З плазунів тут живуть змії та ящірки, з гризунів—тушканчики. Від пекучих променів Сонця вони рятуються в глибоких норах, на поверхню виходять уночі. Птахів мало.

Савани. Чим ближче до екватора, тим більше дощів. У зоні саван вони випадають улітку. В цей час високі трави суцільно вкривають поверхню. Деякі з них, наприклад, слонова трава, досягають висоти 5 м. Окремими групами дерев ростуть зонтичні акації, окремими деревами — баобаби. У сухий сезон (взимку) більшість дерев скидає листя, висихають трави.

У саванах живе багато великих копитних тварин, таких, як зебри, антилопи, жирафи, буйволи, носороги, слони. З хижаків — леви, гепарди, гієни.

Людина значно змінила природу саван. Дикі тварини позбавляються своїх звичних місць проживання. Незаймана природа зберігається в заповідниках і національних парках.

Вологі екваторіальні ліси. По обидва боки від екватора, де клімат вологий і жаркий, — зона вологих екваторіальних лісів. Тисячі порід різних дерев, переплетених ліанами, утворюють непрохідні хащі. Через густу рослинність в екваторіальному лісі постійні сутінки. На кілометрі площі рідко можна знайти два однакових дерева.

Тут постійне літо. Тому на одній гілці можна одночасно побачити і цвітіння, і плоди. У тварини і птахів цих лісів постійна їжа. Більшість тварин живе на верхівках дерев, де багато сонця.

Від мавп, папуг, інших птахів постійний гамір у верхній частині лісу, що сягає 80 м над поверхнею землі. Внизу тихо, темно, сиро, і лише іноді промайне плямисте тіло ягуара або іншого хижака. У водоймах є крокодили, бегемоти та інші тварини.

Вологі екваторіальні ліси —- це легені нашої планети, оскільки вони виділяють багато кисню в атмосферу. їх збереження — завдання всього людства.

Таким чином, природні зони змінюються в основному від полюсів до екватора залежно від широти місцевості. Але бувають винятки.

На розміщення природних зон впливають висота місцевості, близькість морів та океанів, наявність теплих і холодних течій, інші причини.

8.5. Зміна природних комплексів під впливом господарської діяльності людини

Під впливом господарської діяльності людини в процесі виконання нею соціально-економічних функцій з відповідною технологією відбувається зміна природних комплексів і формується антропогенний ландшафт. У такому ландшафті значних змін зазнали мікрорельєф, ґрунти, рослинний і тваринний світ. Характерні елементи антропогенного ландшафту: господарські угіддя, населені пункти, промислові споруди, транспортні магістралі, антропогенні форми рельєфу (канали, терикони тощо). За ступенем змінюваності і характером впливу людини розрізняють ландшафти змінені, порушені й перетворені. У зміненому ландшафті антропогенна діяльність позначилась на окремих компонентах. Ландшафт, що зазнав інтенсивного нераціонального господарського впливу (селі та зсуви, спричинені діяльністю людини, знищення лісів і розорювання крутих схилів,суцільна забудова тощо), називають порушеним. У перетвореному ландшафті природні компоненти і зв'язки між ними змінено цілеспрямовано, ці зміни науково обґрунтовані системою природоохоронних та інших заходів.

За соціально-економічними функціями розрізняють такі основні види антропогенного ландшафту: міський (формується в процесі створення і функціонування міст), ландшафт сільськогосподарський, лісогосподарський, водогосподарський, промисловий, селитебний та рекреаційний.

Антропогенні зміни рельєфу пов'язані з освоєнням, заселенням і господарським перетворенням території. У зв'язку з інтенсифікацією промисловості та сільського господарства зростає кількість антропогенних форм рельєфу (магістральні та розподільчі канали, кар'єри з видобування корисних копалин). Насипними формами рельєфу є терикони, "хвосто-сховища" металургійних підприємств, відвали ТЕЦ, насипи шосейних доріг і залізниць. Виникають лійки просідання в місцях підземних виробок корисних копалин, зсуви та ін.

Антропогенні зміни клімату мають глобальний і регіональний аспекти. Зміни клімату Землі пов'язані зі зростанням вмісту в атмосфері вуглекислого газу, аерозолів, сульфатів і пилу, із можливим руйнуванням озонового шару, а також забрудненням Світового океану. Регіональні зміни зумовлені трансформацією земної поверхні, що призводить до змін її радіаційного режиму і відповідного клімату. Вирубування чи насадження лісів, розорювання земель, меліорація сільськогосподарських угідь, будівництво різних споруд, створення штучних водосховищ формують нові типи мікроклімату. Значні регіональні зміни клімату відбуваються навколо водосховищ, при будівництві ГЕС, ТЕС і ЛЕС.

До прямого впливу господарської діяльності на водойми належать гідротехнічне будівництво, рибальство, надходження у водойму неочищених стічних вод, до побічного впливу — внесення добрив та отрутохімікатів на сільськогосподарські угіддя та змивання їх у водойми.

Розрізняють такі види впливу господарської діяльності на грунти: механічний, хімічний та біологічний. Механічний вплив — це деградація грунтів при недостатньо обґрунтованому веденні сільського господарства. Хімічний вплив — це зниження родючості грунтів. Біологічний вплив — посилене винесення поживних речовин разом з урожаєм.

8.4. Взаємодія рельєфу і клімату та їхній вплив на ґрунти, рослинність, тваринний світ
8.5. Зміна природних комплексів під впливом господарської діяльності людини
9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ
9.1. Європа
9.2. Азія
9.3. Африка
9.4. Америка
9.4.1. Північна Америка
9.4.2. Південна Америка
9.5. Австралія