Географія - Олійник Я.Б. -
10.2.1. Географічне положення. Кордони. Становлення Української держави. Місце України на Землі

10.2.1. Географічне положення. Кордони. Становлення Української держави. Місце України на Землі

Географічне положення, кордони. Верховна Рада України 24 серпня 1991 р. проголосила незалежність України і утворення самостійної держави України, територія якої є неподільною і недоторканною. На референдумі І грудня 1991 р. народ України висловився за незалежність своєї Батьківщини, підтвердивши рішення найвищого органу країни.

Україна є однією з найбільших держав Європи — її площа становить 603,7 тис. квадратних кілометрів. За розмірами вона перевищує такі країни, як Франція (544 тис. квадратних кілометрів), Іспанія (505 тис. квадратних кілометрів). Наша країна займає більш як 5,7 % території Європи. Населення України становить 47,78 млн.осіб. За густотою населення Україна поступається тільки Німеччині, Італії, Великобританії і Франції.

Крайня північна точка території України розташована на державному кордоні з Російською Федерацією біля с. Грем'яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області. її координатами є 52° 22' пн. ш. і 33° І Г ex. д. Крайня південна точка — мис Сарнч у Криму — має координати 44° 23' пн. ш. і 33° 44' сх. д. Найзахідніша точка держави — в Закарпатській області поблизу міста Чоп. Координати цієї точки - 48° 05' пн. ш. і 22° 08' сх. д. Крайня східна точка знаходиться на околиці села Червона Зірка Міловського району Луганської області. Вона має координати 49° 15' пн. ш. і 40° 05' сх. д.

Відстань за прямою лінією між крайньою північною та південною точками становить 893 км, між західною і східною — 1316 км. Географічний центр України (перетин середнього меридіана з середньою паралеллю) знаходиться на околиці районного центру Добровеличківки в Кіровоградській області. Координати цієї точки 48° 23' пн. ш. і 31° 10' сх. д.

Україна безпосередньо межує з сімома країнами світу: на північному заході і заході — з Польщею; на заході — із Словаччиною та Угорщиною; на південному заході — з Румунією і Молдовою; на сході і північному сході — з Росією; на півночі — з Білоруссю. Загальна довжина сухопутних кордонів України становить 5684 км. Морські кордони України мають довжину 1959 км (у Чорному морі — 1559 км, Азовському — 400 км).

Загальна протяжність усіх кордонів держави на морі й на суходолі — 7643 км.

Україна має широкий, більш як 2590-кіло-метровий вихід до країн Центральної та Західної Європи.

Нині, коли утверджуються добросусідські відносини між державами, Україна може мати великі економічні вигоди від особливостей свого географічного положення. Вона розміщена так, що її ніяк не можна обминути підчас прокладання нових європейських комунікацій або ж експлуатації уже діючих. За рахунок плати за транзит щороку можна одержувати великі прибутки у валюті чи поставках у вигляді нафти, газу та ін. Велику користь держава може мати і від використання українських портів на Чорному та Азовському морях та на Дунаї.

З географічним положенням, розмірами території пов'язана значна різноманітність природних, економіко-географічних, етнічних особливостей У країни.

Становлення Української держави було тривалим процесом.

Історики вважають, що найдавнішим народом на півдні України були кіммерійці — кочівники, які заселяли степове Причорномор'я. В VIі ст. до н. е. вони були витіснені скіфами. Пізніше, після розпаду Скіфської держави, в Українському Причорномор'ї поселилися сармати — іраномовні кочові племена. Про їх перебування тут свідчить поширений тепер сарматський топонім "дн" (вода): Дніпро, Дністер, Дунай, Дон.

У III—IV ст. нинішню лісостепову і лісову зони заселяли східнослов'янські племена. А в VI ст. територія від зони мішаних лісів до Чорного моря і від Дону до Карпат була зайнята слов'янськими племенами антами.

За М. Грушевським, порогом історичного часу для українського народу є IV ст. До цього можна говорити про українські племена як частину слов'янських племен. У VIII-IX ст. слов'янські племена полян, древлян, сіверян, тиверців, дулібів, білих хорватів об'єдналися у велику державу Київська Русь.

Після нападу татаро-монголів на Київську Русь українська державність деякий час ще зберігалась на заході країни. Уособленням її стало Галицько-Волинське князівство на чолі з Данилом Галицьким. Та в середині XIV ст. Українська держава повністю розпалась. її землі потрапили в залежність від Литви, а потім увійшли до складу Польщі.

Наприкінці XV ст. виникла Запорозька Січ — козацька республіка, якою правили обрані більшістю гетьмани. Вона стала центром боротьби українського народу за визволення з-під гніту польської шляхти. У XVII ст. ця боротьба переросла в національно-визвольну війну на чолі з Богданом Хмельницьким, що привело до відродження Української держави. Прагнення зберегти державність змусило Богдана Хмельницького укласти союз з Московським царством. Москва уклала угоду з Польщею, за якою Україна була поділена на дві частини: Лівобережжя з Києвом відійшло до Московської держави, Правобережжя — до Польщі.

У XVIII ст. західноукраїнські землі увійшли до Австро-Угорщини. Після Лютневої революції 1917р. виникли умови для возз'єднання українського народу і утворення Української держави.

7 листопада 1917р. в Києві було проголошено Українську Народну Республіку (УНР), до якої увійшли землі Центральної і Східної України. На противагу цьому акту 25 грудня 1917 р. у Харкові був проведений І Всеукраїнський з'їзд Рад, який проголосив Україну Республікою Рад. 13 листопада 1918 р. у Львові було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР).

22 січня 1919 р. відбулося об'єднання (злука) Захід по-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки в єдину державу під прадавніми українськими символами — знаком тризуба як державного герба і жовто-синім прапором. На жаль, зберегти тодішню державу не вдалося. За допомогою російських військ у Східній Україні перемогли більшовики, і ця її частина в 1922 р. ввійшла до новоствореного Союзу РСР. Західна Україна залишилася під Польщею. У 1939 р. землі Західної України увійшли до складу СРСР і возз'єдналися з Українською РСР. У 1940 р. Румунія повернула Північну Буковину і Південну Бессарабію, і вони стали частиною У РСР. За договором 1945 р. між Чехословаччиною і Радянським Союзом до УРСР увійшла Закарпатська область.

Зважаючи на територіальну близькість, історичне минуле, тісні господарські і культурні зв'язки, рішенням Верховної Ради СРСР у 1954 р. Кримська область була передана до складу УРСР. Цим закінчилося формування сучасної території України.

Нині до складу України входять 24 адміністративні області і Автономна Республіка Крим.

Місце України на Землі. Територія України розташована у помірному поясі Північної півкулі. Цим визначаються головні риси її фізико-географічних умов. Вона знаходиться в межах двох велетенських тектонічних структур: давньої докембрійської Східноєвропейської платформи та молодого Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу. З цим пов'язані різноманітність геологічної будови території України та її багаті поклали корисних копалин. Тут представлено всі гірські породи, якими складена земна кора: від найдавніших — архейських — до сучасних — четвертинних. Давня платформа перекрита товщами палеозойських, мезозойських та кайнозойських порід, що залягають горизонтально, тому в сучасному рельєфі вона виражена великою Східноєвропейською рівниною. Ділянки Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу в межах України представлені Карпатськими та Кримськими горами.

Через Україну проходить вісь високого атмосферного тиску материка Євразія. її територія перебуває під впливом західних повітряних мас, що приносять циклони, а також тих, що пов'язані з впливом Азорської та Азіатської областей високого тиску. Крім циклонів з Атлантики на територію України надходять повітряні маси, що формуються над Арктикою, Середньою і Малою Азією.

Чорне море, що омиває територію України з півдня, через Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Середземне море, Гібралтарську протоку сполучається з Атлантичним океаном. Водними артеріями Дніпра і Дунаю Україна зв'язана з багатьма європейськими країнами. Цим забезпечуються економічні зв'язки з Білоруссю, країнами Балтії, Польщею.

На рівнинній території України поширені широколисті і мішані лісові, лісостепові, степові та сухостепові ландшафти помірного поясу. І тільки на південних схилах Кримських гір знаходяться субтропічні ландшафти середземноморського типу.

В Українських Карпатах і Кримських горах проявляється властива для гір висотна поясність ландшафті в.

Природні ландшафти України значною мірою змінені в результаті господарської діяльності людини: землеробської, гідротехнічної, містобудівної, лісогосподарської тощо. Наприклад, за таким показником, як відношення площі орних земель до всієї площі сільськогосподарських угідь, Україна перевершує Німеччину, Францію, Італію, США, Японію. Це, а також мала лісистість та заповідність її території — несприятливі показники стану довкілля.

Україна посідала перше місце в світі за видобутком залізної та марганцевої руд, збором цукрових буряків і соняшнику, четверте — за обсягами видобутку вугілля, виробництва

сталі, збору картоплі, п'яте—за виробництвом сірчаної кислоти, шосте — мінеральних добрив. Крім того, за абсолютними розмірами виробництва деяких видів продукції Україна входила до десятки найбільших виробників. Це стосується випуску телевізорів, шовкових тканин, виробництва електроенергії, цементу, зерна, м'яса, олії та деякої іншої продукції. Отже, є всі передумови для того, щоб Україна зайняла належне місце в світовому економічному співтоваристві.


10.2.2. Дослідження території України
10.3. Джерела географічної інформації
11. РЕЛЬЄФ, ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І КОРИСНІ КОПАЛИНИ
11.1. Основні риси рельєфу: низовини, височини, гори
11.2. Тектонічна будова і тектонічні структури
11.3. Особливості геологічної будови території України
11.4. Геоморфологічна будова й основні форми рельєфу
11.5. Закономірності поширення і господарська оцінка надр України
11.5.1. Паливні корисні копалини
11.5.2. Рудні корисні копалини