Географія - Олійник Я.Б. - 16.5.4. Українські Карпати

Українські Карпати — фізико-географічна провінція (край) величезної Карпатської гірської країни. Це — середньовисотні гори, їхні витягнуті з північного заходу на південний схід паралельні гірські хребти мають асиметричну будову. Вони складені глинистими сланцями, алевритами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються денудації, тому гірські хребні здебільшого мають овальні вершини, пологі схили, зручні перевали. На найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчини) наявні давні льодовикові форми: цирки, улоговини, конуси виносу, кари, моренні вали.

В Українських Карпатах немає льодовиків і постійної снігової лінії, але взимку милує око засніжена панорама гірських краєвидів: казковий зимовий ліс, вкриті снігом полонини.

На кліматичні умови впливають експозиція схилів гірських хребтів, зміни температури і кількості опадів з висотою. Сумарна річна сонячна радіація — 3770—4106 МДж/м² у Передкарпатті й 4399 МДж/м² на Закарпатській низовині. Середні температури січня становлять відповідно -4,5 і —З °С, а в горах —6 і —12 °С. Зима м'яка, сніжна, з тривалими відлигами; літо в горах нежарке, з дощами. Середні температури липня в Передкарпатті +19 °С, Закарпатті +20 °С, в горах +13, +7 °С. Гори й передгір'я надмірно зволожуються; річні суми опадів у передгір'ях становлять 800— 1000 мм, а в горах — 1500—1600 мм. Випадання свіжого снігу подеколи супроводжується сніговими зсувами, лавинами. Іноді лавини набирають великої руйнівної сили і стають дуже небезпечними. Інтенсивне танення великої маси снігу, дощі спричиняють бурхливі розливи карпатських річок. При цьому швидка течія підмиває берег, несе каламуть, каміння, дерева. Підвищення рівня води в ріках часом набуває характеру стихійного лиха. Повені на річках Карпат можливі о будь-якій порі року після тривалих дощів. Бурхливі річки прорізують гірські хребти, утворюючи вузькі долини, мальовничі ущелини, оточені густою зеленню лісів.

В Українських Карпатах проявляється вертикальна поясність природних компонентів і ландшафтів. До 400—500 м розвинутий передгірний пояс з дубово-грабовими лісами.

Широколистяно-лісові ландшафти Передкарпаття розвиваються за помірного теплого клімату з надмірним зволоженням (річна сума опадів 600—750 мм). Тут переважають ландшафти передгірних розчленованих рівнин, горбистих передгір'їв з буково-дубовими, буковими, буково-грабовими лісами на світло-сірих і сірих лісових ґрунтах.

В Українських Карпатах широколистяно-лісові ландшафти розвинулися на низькогірних вулканічних хребтах із річною сумою опадів 800—1000 мм, де на буроземних ґрунтах ростуть дубово-букові та букові ліси. Ці ж ландшафти поширені на окремих горбогір'ях і рівнинних місцевостях Закарпатської низовини, де на дерново-буроземних ґрунтах ростуть лубово-грабові та дубові ліси. Фрагментарне поширення широколистяно-лісові ландшафти мають на південних схилах низько- й середньогірних складчастих хребтів Українських Карпат.

Низькогірний пояс піднімається до 1000— 1200 м. Тут ростуть високостовбурні букові, мішані буково-смерекові, ялиново-смерекові ліси. Середньогірний пояс досягає 1200-1500 м, тут переважають ялинові та ялиново-смерекові ліси. Вище, в субальпійському поясі (1500-1800 м), ростуть чагарники з гірської сосни, чорної вільхи, ялівцю, схили вкриті гірськими луками.

Українські Карпати мають чітко виражене поздовжнє (північний захід — південний схід) простягання геологічних структур і відповідних їм орографічних елементів, із добре виявленою вертикальною ландшафтною поясністю. З урахуванням цього в межах провінції (краю) Українських Карпат вирізняються сім фізико-географічних областей: Передкарпатська височина, Зовнішньокарпатська, Вододільно-Верховинська, Полонинсько-Чорногорська, Рахівсько-Чивчинська, Вулканічно-Карпатська, Закарпатська низовинна лісолучна.

Передкарпатська височинна область знаходиться в межах Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Простягається вздовж Зовнішніх Карпат з північного заходу на південний схід. Це височина з висотами від 200 до 700 м. Вона приурочена до Передкарпатського прогину, що заповнений потужною товщею неогенових відкладів — глин, пісковиків, мертелів, сланців, а також антропогенових водно-льодовикових, річково-озерних піщаних, глинястих, галечникових нашарувань. Клімат помірно теплий, з надмірним зволоженням. За рік там буває 600—750 мм опадів. Ліси займають близько 25 %, а болота — 10 % території області. В Передкарпатській височинній області поширені передгірні, горбисті, терасово-рівнинні ландшафти з дубовими і грабово-дубовими лісами на дерново-підзолистих, поверхнево оглеєних і лучин ґрунтах. Великі площі зайняті сільськогосподарськими угіддями. На орні землі припадає близько 40 %, на сіножаті і пасовища — 25% території.

В межах області знаходяться Княждвірський заказник, та заказники Турова Дама, Цецине.

Зовнішньокарпатська фізико-географічна область простягається смугою 260—280 км з північного заходу на південний схід. Знаходиться в межах Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей.

До неї входять Східні Бескиди, Горгани, Покутсько-Буковинські Карпати. Це середньо- і низькогірні хребти з висотами 800—1000 м. Вони складені крейдовими і палеогеновими гірськими породами: чорними сланцями, пісковиками та ін. Схили хребтів пологі, вершини — куполоподібні. Вони перетинаються долинами річок Прута, Черемоша, Серету та ін. Клімат області прохолодний, вологий. За рік тут буває від 700—800 до 1000 мм опадів. Це сприяє інтенсивному поверхневому змиву, утворенню сольових явиш в басейнах річок Черемош, Серет.

У межах Зовнішньокарпатської області поширені серединні, низькогірні, улоговинні ландшафти з ялиново-буковими широколистими лісами. Середньогірні хребти Горган займає субальпійський пояс з кам'янистими осипищами, криволіссям, гірськими луками.

У Зовнішніх Карпатах знаходяться заповідник Горгани, частина Карпатського природного національного парку, заказники Джурджійський, Тавпиширківський, Садки.

До Вододільно-Верховинської фізико-географічної області входять гірські хребти Вододільний, Верховинський, Горгани, а також Ворохта-Путильське низькогір'я, Стрийсько-Сянська верховина, Воловецька верховина, Ясінська міжгірна улоговина. Область знаходиться в межах Львівської, Івано-Франківської і Закарпатської областей. Гірські хребти укладені породами крейдового і палеогенового періодів — сланцями, пісковиками та ін. У рельєфі переважають низькогірні і середньогірні хребти з висотами 800—1200 м, міжгірні улоговини, низькогірно-увалисті малолісисті місцевості — верховини.

Клімат у цій фізико-географічній області помірний, прохолодний. Середні температури січня -8 ...-5 °С, липня +13...+17 °С Річні суми опадів у низькогір'ях становлять 750 мм, у середньогір'ях — до 1500 мм. У грунтовому покриві поширені буроземні грунти, на яких ростуть ялинові ліси. Значні, площі зайнято вторинними (післялісові) луками, орними угіддями. У ландшафтній структурі Вододільно-верховинської області переважають низькогірні схилові і міжгірно-улоговинні ландшафти. Природні умови області сприятливі для розвитку лісового господарства, міжнародного туризму тощо.

У межах Вододільно-Верховинських Карпат знаходяться частина Карпатського природного національного парку та інших природно-заповідних територій й об'єктів.

Полонинсько-Чорногірська область — найвища частина Українських Карпат з добре вираженою висотною поясністю ландшафтів. Вона розташована між Вододільно-Верховинською, Рахівсько-Чивчинською та Вулканічно-Карпатською фізико-географічними областями. До складу області входять Полонинський хребет, гірські масиви Свидовець, Чорногора та Гринявські гори. В її будові наявні породи юрського, крейдового і палеогенового періодів. Це — вапняки, конгломерати та ін.

Кліматичні умови змінюються з висотою. Річні суми опадів становлять 1300— 1500 мм і більше. Середньогірні хребти в нижніх і середніх частинах вкриті буковими і ялиновими лісами. Під цими лісами розвинулися буроземні і дерново-буроземні ґрунти. На більш пологих південно-західних схилах, де більше тепла, ростуть букові ліси, на північно-східних — ялинові, ялиново-ялицеві. І букові, І ялиново-ялицеві ліси піднімаються до лучного субальпійського поясу.

Верхні частини гірських хребтів мають круті схили, на них є льодовикові форми — кари, осипні конуси.

Рахівсько- Чивчшіська фізико-географічна область знаходиться в східній частині Закарпаття, її територія складена найдавнішими в Українських Карпатах гірськими породами — палеозойськими вапняками і сланцями, тріасовими конгломератами, вапняками і доломітами, юрськими вапняками, крейдовими сланцями і пісковиками. Схили Рахівсько-Чив-чинських гір круті, їх вершини і гребені гострі, Не випадково один з гірських масивів цього району названо Гуцульськими Альпами. Рахівські і Чивчинські гори розчленовані глибокими річковими долинами на окремі масиви. Чивчинські гори є вододілом річок Тиси, Пруту, Серету.

За рік тут буває 1300— 1500 мм опадів. Зима холодна, середні температури січня —5...—7°С, літо прохолодне, середні температури липня залежно від висоти гір змінюються від +18 до +10 °С. Переважають буроземні ґрунти, які розвинулись під буковими, ялиновими і ялицевими лісами, що піднімаються до 1700— 300 м. Вище знаходиться пояс з гірської низькорослої сосни, вільхи, ялівцю. Для Рахівсько-Чивчинської області характерні середньо-гірські, альпійські, гірські ущелини й долинно-терасові місцевості.

У межах області знаходиться Мармароський масив Карпатського біосферного заповідника та кілька заказників, понад 50 пам'яток природи.

Вулканічно-Карпатська область (Вулканічні Карпати) знаходиться в межах Закарпатської області на південний захід від Полонинсько-Чорногірського хребта. До неї входять власне Вулканічний хребет, Березне-Ліпшанська долина, Іршавська і Верхньотисинська улоговини. Вулканічні Карпати утворилися в неогені. Хребет складений вулканічними породами: андезитами, туфами, базальтами. Над прилягаючою до хребта Закарпатською низовиною він піднімається на 600— 700 м. Долини річок Тиси, Боржави, Латориці розділяють Вулканічний хребетна окремі масиви. Клімат помірно теплий, вологий. Річні суми опадів становлять 800—1000 мм. У цих умовах добре ростуть дубово-букові й букові ліси, під якими сформувались буроземні і буроземно-підзолисті грунти. Це сприяє розвитку землеробства, виноградарства, садівництва.

На території Вулканічно-Карпатської області знаходяться частина Карпатського біосферного заповідника, заказники Росішний, Чорна гора, пам'ятки природи гора Яворник, урочище Тепла Яма та ін.

Закарпатська низовинна лісолучна область прилягає на сході до Вулканічного хребта. В тектонічному відношенні вона приурочена до Закарпатського прогину. Прогин виповнений продуктами руйнування гірських порід: брилами, галькою, глинами, піском. Поверхня Закарпатської низовини рівнинна, найвищі висоти не перевищують 120 м.

На тлі плоскої низовини помітно виділяється Вулканічне Берегівське горбогір'я — острівний масив плоских вулканічних горбів. У межах області переважають ландшафти низовинних рівнин з дерновими опідзоленими глейовими, лучно-болотними та болотними грунтами з дубовими і вільховими лісами, луками. Майже половина низовини зайнята сільськогосподарськими угіддями — орними землями, садами, виноградниками.

В межах області знаходяться заказник Стужиця, інші природно-заповідні об'єкти.