Планування туристичної діяльності - Мальська М.П. - 2.2. Теоретико-емпіричний рівень

Теоретико-емпіричному рівню відповідають загально - наукові методи і підходи, які деколи ототожнюються з методом дослідження. Львівський учений Е.П. Семенюк дає чітке визначення поняттю "підхід" — це логічно-гносеологічне і методичне утворення, що гранично строго виражає тільки напрям наукового дослідження, що обмежується, як правило, одним аспектом, але, на відміну від методу, принципово не має границь і навіть чіткої фіксації тих засобів, якими ведеться дослідження. Підхід може переростати в конкретний метод: залишатись у дослідженні паралельно з методом. Поняття підходу завжди пов'язане з історичним періодом розвитку науки, рівнем підготовки конкретного суб'єкта дослідження, матеріальним забезпеченням, кінцевою метою роботи тощо. На початок зародження наукових досліджень переважав сенсуальний підхід, що досягається шляхом чуттєвого сприйняття дійсності. З розвитком математизації суспільних наук учені почали використовувати системний підхід, який передбачає вивчення об'єкта як системи елементів. Для представлення об'єкта системою необхідним є визначення системоутворюючого компонента — джерела формування системних зв'язків і відношень. Крім того, взявши об'єкт дослідження за систему, необхідною умовою є виділення системних об'єктів: вхід, процес, вихід, ціль, критерій, зворотний зв'язок і обмеження. Зведення економічної системи до кібернетичної одиниці з заданим критерієм оцінки, з детермінованими процесами, з чітко вираженими обмеженнями можливе тільки в ідеальних умовах. У реальній ситуації, де ріст потреб переважає над набором послуг, де постійними є управлінські накладки, системний підхід не забезпечує достатнього вивчення економічної системи.

Нині при визначенні затрат і потреб, крім логічно - інтуїтивних методів, необхідним є цілий комплекс спеціальних апаратів для прийняття рішення в умовах невизначеності в різноманітних елементах складної економічної системи, тому в реальних умовах потрібно використовувати комунікаційний підхід, що передбачає дослідження об'єктів як сукупності процесів між його частинами.

Загальне формулювання теорії комунікацій визначається тим, що обмін матеріалами та енергією володіє також інформативними аспектами, тобто можливим є представлення процесів перевезення вантажів і передачі енергії як процесів передачі інформації. У цьому відношенні теорія комунікацій може бути визначена як узагальнена теорія інформації.

Проте сам по собі системний чи комунікаційний підхід дає вирішення проблеми безпосередньо. Науковий підхід можна визначити як принципову методологічну орієнтацію дослідження, як поняття чи принцип, що керує загальною стратегією дослідження [47, с. 111]. Безпосереднє вирішення проблеми забезпечується використанням спеціальних прийомів дослідницької роботи — методів. Загальнонаукові методи дослідження включають у себе логічні методи пізнання: індукції, дедукції, аналогії, аналізу і синтезу, а також оптимізаційні і математичні методи, кожен з яких має застосування на всіх стадіях дослідження. Індукція — це метод переходу від знання окремих фактів до узагальненого знання, закону або принципу. З його допомогою формуються гіпотези та прогнози. Дедукція — це логічний спосіб дослідження, при якому конкретні положення виводяться з загальних. Синонімічним поняттям до дедуктивного методу є аксіоматичний підхід, що полягає у формулюванні аксіом, які частково підтверджені емпіричними доказами. Широко використовуваним є метод аналогії. Особливо важливим при всіх теоретико - емпіричних дослідженнях є аналіз — метод, що пояснює складні явища дійсності, так у першому розділі аналізуються теоретико-методичні основи транспортних досліджень; у другому — чинники розвитку транспортної інфраструктури, у третьому — робота всіх видів транспортної інфраструктури. Синтез — це протилежний аналізу метод пізнання, який здійснює об'єднання окремих характеристик в одне ціле. Але синтез не є простою сумою елементів: у процесі синтезування ми пізнаємо об'єкт як взаємопов'язаний комплекс елементів. Окремим видом синтезу виступає метод районування, що представляє зібраний матеріал у територіальних одиницях. Усі ці методи не дають точної кількісної інформації, яку можуть забезпечити тільки математичні методи. Для переходу до математичних методів наявну інформацію треба представляти у вигляді знаків, формул. Цей процес здійснюється за допомогою перехідного методу — формалізації, завдяки якій стало можливим застосовувати гісівські дослідницькі технології. Математичні методи вже давно зайняли особливе місце в наукових дослідженнях. Багато наукових праць другої половини XX століття присвячені тим методам. Сформовані нові наукові дисципліни на стику математики та інших наук. Дуже ефективним методом теоретично - емпіричного рівня виступає моделювання. Буває натурне моделювання — глобус, карта, а буває фізичне, математичне, функціональне моделювання, що представляється за допомогою формул. У роботі внаслідок застосування картографічного моделювання зроблено ряд карт.