Географія - Олійник Я.Б. -
31. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ

Зовнішні економічні зв'язки відіграють велику роль у розвитку економіки нашої країни. їх значення постійно зростає. Україна намагається будувати своє економічне співробітництво з іншими державами на основі рівноправності і взаємної ви годи. Нині Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з більш як 120 країнами. Вартість експорту в 1998 р. становила понад 16,4 млрд. дол., а імпорту—понад 16,1 млрд. дол.

Найбільші обсяги продукції Україна експортує до Росії. За нею ідуть Німеччина, Китай, США, Великобританія, Білорусь, Швейцарія і Таїланд.

Серед експортної продукції більше чорних металів та виробів з них (близько 42 %), продукції хімічної (близько 15 %) та харчової (понад 10 %) промисловості. Близько 10 % обсягу експорту припадає на продукцію машинобудування.

Понад 56 % імпорту країни припадає на мінеральне паливо, нафту та природний газ. Продукція машинобудування в структурі імпорту становить понад 16 %, хімічної промисловості — 10 %.

Основними країнами-імпортерами є Росія, Німеччина, США, Польща та Італія.

Найтісніші зовнішньоекономічні зв'язки Україна підтримує з країнами Європи. На другому місці знаходяться країни Азії. Потім ідуть країни Америки, Африки та Австралія й Океанія.

Серед регіонів України найбільше продукції експортують Дніпропетровська, Донецька області та місто Київ. Найбільша частина імпорту припадає на Київ, Дніпропетровську і Донецьку області.

Україна в півтора раза більше надає послуг різним країнам світу, ніж отримує від них. Винятком є лише С Ш А. Особливо великим є обсяг транспортних послуг нашої країни, що зумовлено ЇЇ вигідним географічним положенням.

Найбільші інвестиції в економіку України спрямовують США, Нідерланди та Німеччина. Українські інвестиції спрямовані переважно до Російської Федерації, В'єтнаму та Швейцарії.

Україна має великі можливості для розширення зовнішніх економічних зв'язків, завоювання світового ринку виробами АПК, чорної металургії, хімічної промисловості тощо. Але реалізувати їх можна, лише провівши ринкові реформи і підвищивши якість власної продукції до світових стандартів.


31. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ

31.1. Географічний поділ праці й економічне районування України

Різні регіони нашої країни відрізняються один від одного не тільки природними, а й економічними умовами, трудовими ресурсами. Так, на одній території виробляють метал і машини, на іншій вирощують цукрові буряки чи видобувають вугілля. Спеціалізуючись на виробництві певної продукції, кожний регіон забезпечує нею інші регіони країни, а одержує те, чого в нього немає. Так відбувається обмін результатами праці. Такий поділ праці між окремими територіями чи країнами називається географічним, або територіальним.

Спеціалізація окремої території складається історично. З розвитком господарства вона може змінюватися. Внаслідок географічного поділу праці формуються економічні райони — території, що відрізняються одна від одної своєю спеціалізацією. Не є винятком і Україна, адже вона найбільша за площею держава Європи і має певні внутрішні територіальні відмінності.

У нинішніх умовах на територіальну диференціацію єдиного економічного простору нашої країни всезростаючий вплив мають особливості географічного положення різних її частин. Ті з них, що виходять до морів, межують з економічно і політично стабільними державами, мають кращі умови для створення вільних економічних зон, проникнення іноземного капіталу та міжнародного співробітництва, ніж інші райони. Окремі з них мають сприятливі природні умови для розвитку рекреаційного господарства та міжнародного туризму. Утворення таких зон можливе в Карпатському, Північно-Західному, Причорноморському районах. Одним з найефективніших у наш час є проект "Єврорегіон Буг", який передбачає більш тісне співробітництво Волинської області з сусідніми воєводствами Польщі.

Природні, соціально-економічні, історичні та інші чинники спричинили до утворення в Україні дев'ятьох економічних районів: Донецького, Придніпровського, Північно-Східного. Столичного, Центрального, Подільського, Північно-Західного, Карпатського та Причорноморського.

31.2. Донецький район

Район розташований на сході і південному сході країни. Площа його — 53,2 тис. км2. Населення — близько 7,2 млн.осіб. Район охоплює Донецьку і Луганську області. Економ і ко-географічне положення в цілому сприятливе. Донецький район має вихід до Азовського моря і знаходиться на перехресті доріг, що ведуть з країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу.

Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні природні ресурси (родючі ґрунти, кам'яне вугілля, кухонну сіль, кіновар — основну ртутну руду, будівельні матеріали та ін.). Не вистачає власних водних ресурсів.

Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька — 90, Луганська—87 %). Переважна частина населення зайнята в промисловості. Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах.

Донецький район в Україні найбільш економічно розвинутий, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів. У сільському господарстві домінує приміський тип господарювання. Район має вихід до

Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні та міжнародні зв'язки. Провідна галузь району — вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають до третини всієї електроенергії країни (Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська, Сіверськодонецька, Слов'янська, Старобешівська, Штерівська).

Чорна металургія — це галузь, на якій спеціалізується Донецький район. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Найбільші підприємства чорної металургії — "Азовсталь" у Маріуполі, Донецький, Макіївський, Алчевський заводи.

Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні заводи — Авдіївський, Горлівський, Алчевський, Ясинівський, Макіївський. Видобувають у районі флюсові вапняки та вогнетриви.

Кольорова металургія набагато поступається чорній. Основні підприємства знаходяться В Костянтинівні (виробництво цинку), Микитівні (виробництво ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів).

Донецький район має також потужну хімічну промисловість. На базі місцевої коксохімії виробляють азотні добрива в Горлівці та Сіверськодонецьку, анілінофарбова промисловість розвинута в Рубіжному. В Костянтинівні випускають фосфорні добрива. У комплексі з виробництвом добрив розвивається сірчанокислотна промисловість.

У районі значно розвинута содова промисловість (Лисичанський содовий завод, Слов'янське ВО "Хімпром"). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини.

Набула розвитку хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби — в Лисичанську. Сажа (технічний вуглець) постачається із Стаханова.

У районі добре розвинулося важке машинобудування. Найбільші його підприємства знаходяться в Краматорську Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей прокатних станів, залізничних вагонів.

Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості -у Макіївці, Дебальцевому, Слов'янську.

Прокатне машинобудування забезпечується вагонобудівним заводом у Стаханові. Залізничні цистерни дає Маріуполь, тепловози -Луганськ.

У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Первомайську Луганської області — електродвигуни для врубових машин. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов'янську і Торезі.

Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. Найбільшого розвитку досягла цементна (Амвросіївка, Макіївка, Єнакієве і Краматорськ) та скляна (Костянтинівні) промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції.

Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80 % сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займають площу понад 3 мл н га. З них близько 50 % знаходиться під зерновими культурами, 35 % — під кормовими.

Уельському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Тваринництво має молочно-м'ясний напрям. Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького району спеціалізуються на впрошуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику.

Підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, зосереджені переважно у найбільших промислових вузлах. їхня продукція — борошномельно-круп'яна, м'ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та кондитерська.

Розвинута в районі соляна промисловість. Тут зосереджено 75 % видобутку в країні харчової солі.

Легка промисловість використовує місцеву і довізну сировину. В галузі здебільшого працюють жінки. Серед найбільших підприємств району — Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний комбінати, трикотажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіряно-взуттєві — Донецька, Луганська, Костянтинівська, Артемівська. В багатьох містах районує швейні цехи і фабрики.

Значно розвинутий транспортний комплекс. За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідна роль за цим показником належить залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій країні і становить 56 км на 1000 км2 території.

Основними електрифікованими залізницями є Ясинувата — Чаплине — Дніпропетровськ – Кривий Ріг, Іловайськ — Слов'янськ — Лозова — Харків, Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь.

Друге місце за обсягами перевезень у районі посідає автомобільний транспорт. Основні його магістралі: Донецьк — Дніпропетровськ, Донецьк — Артемівськ — Харків, Луганськ — Дебальцеве — Донецьк — Запоріжжя.

Промисловими вузлами району є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакієвський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лиснчансько-Рубіжанський.

Провідні галузі Донецько-Макіївського промислового вузла — вугільна промисловість і чорна металургія. У межах вузла розташовані підприємства чорної металургії. Це Донецький (Макіївський металургійні заводи, Харцизький трубний завод. Машинобудівні підприємства є в Донецьку, Макіївці, Ясинуватій тощо. Розвинуті також легка та харчова галузі промисловості. Донецьк — важливий залізничний вузол, що об'єднує 6 станцій.

Маріупольський промисловий вузол зосереджує два великих металургійних комбінати, виробництво залізничних цистерн і металургійного устаткування, підприємства коксохімії. Тут є підприємства легкої (швейна, взуттєва, трикотажна) та харчової (м'ясна, молочна, рибоконсервна, борошномельна, хлібопекарська, кондитерська) галузей промисловості. Маріупольський порт—найбільший на Азовському морі.

До Горлівсько-Єнакієвського промислового вузла належать Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Пантелеймонівка та Ясинівка. У промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, коксохімічна, металургійна і машинобудівна галузі промисловості. На базі Горлівського та Єнакієвського коксохімічних заводів виробляють аміак і гранульовані добрива (Горлівське ВО "Стирол"). У Горлівці випускають вугільні комбайни та інше шахтне обладнання. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний комбінат. Єнакієве — великий центр вугільної, коксохімічної, металургійної та цементної промисловості.

До складу Краматорсько-Костянтинівського промислового вузла входять Краматорськ, Слов'янськ, Артемівськ,Часів Ярта ін. Вузол спеціалізується на важкому машинобудуванні, чорній та кольоровій металургії. Розвинуті тут також хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, видобуток вогнетривких глин і кам'яної солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов'янської і Миронівської ДРЕС.

До Луганського промислового вузла входять Луганськ і навколишні селища. Виробничу спеціалізацію вузла складають транспортне (тепловозобудівний завод), а також важке машинобудування, виробництво інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогосподарських машин, санітарно-технічного обладнання, труб.

Легка промисловість представлена швейною, текстильною, взуттєвою галузями. Розвинута меблева і харчова промисловість (молочна, м'ясна і кондитерська).

До Лисичансько-Рубіжинського промислового вузла входять Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Рубіжне і Кремінна. У вузлі найбільшого розвитку набула хімічна промисловість. Працюють підприємства вугільної, будівельної індустрії, виробляється скло, продукція легкої і харчової промисловості.

До Стаханово-Алневського промислового вузла входять міста Стаханов, Алчевськ, Брянка, Первомайськ та ін. Розвинута вугільна і коксохімічна промисловість, чорна металургія, машинобудування, будівельна індустрія. Є підприємства легкої і харчової промисловості.

З Донецького економічного району відправляють до інших районів країни вугілля, кокс, чорні метали, електроенергію, різноманітні машини та устаткування, добрива, продукцію АПК. З Придніпров'я в Донбас надходять залізна і марганцева руди, з Карпатського району — калійні добрива, ліс, автобуси, телевізори, із Столичного — різноманітні машини та обладнання, продукція легкої промисловості. Багато продуктів харчової промисловості одержує цей район з Причорноморського та Подільського районів.

Серед проблем Донецького економічного району — територіальна нерівномірність розвитку Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст.

Ще одна проблема пов'язана з використанням трудових ресурсів. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селиш міського типу, господарство яких тісно пов'язане з вуглевидобутком. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми.

Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і енергомісткості. Надзвичайно гостра проблема водопостачання. З-поміж екологічних проблем — такі як забруднення повітря, грунтів, вод у річках та Азовському морі.

Донецький економічний район, безперечно, має перспективи дальшого соціально-економічного розвитку. Нині вони залежать насамперед від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки вирішення соціальних проблем тощо.

31.3. Придніпровський район

Район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в басейні Дніпра. Площа його становить 59,1 тис. км2. Населення — 4,7 млн.осіб. Район охоплює Дніпропетровську та Запорізьку області. За рівнем розвитку Придніпровський район поступається тільки Донецькому. За вартістю виробленої продукції промисловість у ньому домінує над сільським господарством. її частина досягає 80 %. Найрозвинутіші галузі району — чорна металургія, машинобудування та металообробка, хімічна промисловість та електроенергетика.

Район має сприятливі природні умови, багаті природні ресурси (родючі ґрунти, м'який клімат, запаси залізної і марганцевої руд світового значення, є родовища вугілля, бокситів, титанових руд тощо).

За кількістю населення Придніпровський район посідає шосте місце в країні. Проте він досить густо заселений (близько 100 осіб на 1 км2). За рівнем урбанізації район поступається лише Донбасу. Разом з тим за кількістю міст, де проживає понад 700 тис. осіб, він не має собі рівних у країні. Основна частина населення працює в промисловості. В районі відбувається перерозподіл зайнятих в окремих галузях господарства.

Чорна металургія одна з провідних галузей промисловості Придніпров'я. За виробництвом чорних металів район посідає перше місце в країні. Тут виник цикл виробництв, що складається з добування коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної сировини, виробництва коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів, прокату.

Основними центрами чорної металургії і працюючої з нею в комплексі коксохімії є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь. Кольорова металургія представлена виробництвом алюмінію, магнію і титану (Запоріжжя).

Машинобудування і металообробка поступається тільки чорній металургії. Провідну роль відіграє важке металомістке машинобудування. Металургійне і гірничошахтне устаткування виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, електротехнічне — в Запоріжжі й Бердянську, будівельно-шляхове — в Бердянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне машинобудування зосереджено в Дніпродзержинську і Запоріжжі, виробництво металоконструкцій — у Кривому Розі Й Дніпропетровську.

Хімічна промисловість представлена виробництвом шин для автомобілів у Дніпропетровську, мінеральних добрив — у Дніпродзержинську, лаків і фарб — у Кривому Розі й Дніпропетровську, пластмас —у Дніпропетровську, У Придніпров'ї дуже розвинута будівельна індустрія. Основні підприємства знаходяться у найбільших містах.

У великих містах району діють також підприємства деревообробної промисловості.

Велику роль у розвитку господарства Придніпров'я відіграє АПК. За валовою продукцією сільського господарства район посідає шосте місце серед економічних районів країни. Головною галуззю сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Під зерновими культурами зайнято близько 50 % посівних площ. Більша частина посівів зернових припадає на озиму пшеницю. Провідні технічні культури-соняшник, цукрові буряки, південні коноплі. Поблизу великих міст створено приміські господарства.

Потреби населення індустріальних центрів визначають спеціалізацію тваринництва. Провідну роль відіграє молочно-м'ясне скотарство. Розвинуті також свинарство, птахівництво, вівчарство. У водосховищах Дніпра і в Азовському морі виловлюють рибу.

На місцевій, а також частково довізній сировині працюють підприємства легкої і харчової промисловості, основні потужності яких зосереджено у великих містах. Найрозвинутіші галузі легкої промисловості — швейна, трикотажна і взуттєва.

Підприємства харчової промисловості району розміщено повсюдно. Основні її галузі — м'ясна, молочна, олійно-жирова, борошномельно-круп'яна, цукрова, консервна, крохмале-патокова, хлібопекарська, кондитерська.

У Придніпровському районі добре розвинуті всі види транспорту, але перше місце належить залізничному. За густотою залізниць, що становить 38 км на 1000 км2, район поступається тільки Донбасу. Тут є кілька великих залізничних вузлів: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Апостолове, Пологи, П'ятихатки, Синельникове.

У внутрішньо-обласних перевезеннях на невеликі відстані на першому місці автомобільний транспорт. Найбільшими вузлами його є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Нікополь, Мелітополь, Новомосковськ.

Велике значення мають річковий і морський види транспорту. Найбільші порти на Дніпрі — Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Нікополь. У Запоріжжі працюють два великих річкових порти. Найбільший порт на Азовському морі — Бердянськ.

У різних напрямах район перетинають трубопроводи, що йдуть переважно від газових родовищ Шебелинки до найбільших міст.

Основними промисловими вузлами району є Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Нікополь-Марганецький, Павлоградсько-Петропавлівський, Запорізький.

Найпотужніший промисловий вузол Придніпров'я — Дніпропетровсько-Дніпродзержинський. До його складу входять Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Підгородне, Таромське, Придніпровськ та ін.

Основу промислового комплексу вузла складають чорна металургія, машинобудування і хімічна промисловість. У Дніпропетровську чотири металургійні заводи виплавляють чавун, сталь, виробляють сталевий лист, труби і різноманітний прокат. Дніпродзержинський металургійний комбінат — один з провідних у країні. Новомосковський трубний завод виробляє труби для нафто- і газопроводів, оцинкований і сталевий лист, емальований і оцинкований металевий посуд.

Машинобудування найрозвинутіше в Дніпропетровську. Тут виробляють металеві конструкції, металургійне устаткування, машини і обладнання для шахт, рудників, збагачувальних фабрик, тюбінги для шахт метрополітенів, целюлозно-па перової промисловості, ковальсько-пресові машини і штампувальні преси. Відомою продукцією є також бурякозбиральні комбайни, електровози, електротехнічні вироби, інструменти тошо. Добре розвинутий у місті військово-промисловий комплекс. Одним з результатів його конверсії є випуск тролейбусів. У Дніпродзержинську працює вагонобудівний завод. Він виробляє вантажні вагони.

Хімічна промисловість вузла тісно пов'язана з чорною металургією. В Дніпропетровську виробляють різноманітні продукти коксування, пластмаси, смоли. Тут є також великий лакофарбовий завод. ВО "Дніпрошина" спеціалізується на виробництві шин для великовантажних автомобілів, культиваторів, сівалок тощо. Коксохімічні підприємства Дніпродзержинська, крім своєї основної продукції — коксу, виробляють коксовий газ, фенол, бензол, толуол, нафталін, смоли тощо. Виробниче об'єднання "Азот" спеціалізується на виробництві азотних добрив, кислот (азотна, сірчана, соляна), аміаку тощо.

У вузлі багато підприємств будівельної індустрії, деревообробної і меблевої, легкої і харчової промисловості.

Великим промисловим центром району і всієї країни є Кривий Ріг. Це місто — найбільший у країні центр залізорудної промисловості з кар'єрами, шахтами, гірничо-збагачувальними комбінатами. Потужним підприємством чорної металургії є комбінат "Криворіжсталь". Тісно пов'язані з металургійним виробництвом коксохімія і цементна промисловість міста. Машинобудування спеціалізується на випуску гірничого та енергетичного устаткування. Найбільший виробник сурикової фарби в країні — Криворізький суриковий завод. Серед галузей легкої промисловості тут розвинуті швейна, вовнопрядильна і взуттєва, харчової — м'ясна, молочна, олійна.

Нікополь-Марганецький промисловий вузол. До його складу входять міста Нікополь, Марганець, Орджонікідзе. Основу промислового комплексу вузла становить марганцеворудна промисловість світового значення (шахти, кар'єри, гірничо-збагачувальні підприємства). В Нікополі працює Південно-трубний завод. Він виробляє безшовні сталеві труби. Машинобудування представлено заводом будівельних машин. В усіх містах вузла є підприємства будівельної індустрії, легкої і харчової промисловості.

Ядром Павлоградсько-Петропавлівського промислового вузла, що формується, є Павлоград — великий багатогалузевий промисловий центр, "столиця" Західного Донбасу. Поблизу міста розмішені 11вугільних шахт і збагачувальна фабрика. Провідна галузь у Павлограді — машинобудування і металообробка (заводи з виробництва ливарних машин та хімічного машинобудування). Тут є підприємства будівельної індустрії, легкої і харчової промисловості.

До Запорізького промислового вузла входять Запоріжжя, Вільнянськ та кілька селищ. Провідними галузями промисловості Запоріжжя є чорна і кольорова металургія, машинобудування і металообробка, електроенергетика.

Чорна металургія представлена потужними заводами "Запоріжсталь" та електрометалургійним "Дніпроспецсталь", феросплавним за-' волом і заводом вогнетривів. До кольорової металургії належать Дніпровський алюмінієвий завод і Запорізький титаномагнієвий комбінат.

Машинобудування і металообробка представлені такими великими підприємствами, як "Запоріжтрансформатор" (силові трансформатори), ВО "АвтоЗАЗ" (малолітражні автомобілі), Запорізький абразивний комбінат (абразивні інструменти), "Моторобудівник" та ін.

Серед галузей легкої промисловості туг розвинуті швейна і взуттєва, харчової — м'ясна, молочна, борошномельна, олійно-жирова.

Запоріжжя — залізничний вузол і великий річковий порт.

Великими промисловими центрами району є Мелітополь і Бердянськ. Мелітополь за своїм індустріальним потенціалом поступається в області лише Запоріжжю. Машинобудування в Мелітополі найбільш розвинуте у порівнянні з іншими галузями. У місті працюють такі заводи, як моторний, "Автокольормет", "Автогідро-агрегат", ВО "Мелітопольпродмаш", "Старт".

Харчова промисловість складається з борошномельної, молочної, олійної, плодоовочевої та інших галузей. Легка — представлена швейним, трикотажним і панчішно-шкарпетковим виробництвом.

Провідною галуззю Бердянська є машинобудування (заводи "Азовкабсль", сільськогосподарських машин та ін.). У місті працюють завод скловолокна і дослідний нафтомастилозавод. Розвинуті швейна, трикотажна та взуттєві галузі промисловості. Розмішено кілька підприємств м'ясної, молочної, борошномельної, плодоовочевої, виноробної, рибної промисловості.

Бердянськ — другий за значенням порт країни на Азовському морі, тут знаходиться відомий кліматичний і бальнеологічний курортний центр.

З Придніпровського району у Донбас постачають залізну і марганцеву руди, алюміній,титан, гірниче і металургійне устаткування. Вусі економічні райони країни звідси надходять легкові автомобілі, шини, лаки і фарби, бурякозбиральні комбайни тощо, продукція АПК (олія, черешні тощо). З інших районів країни Придніпров'я одержує вугілля і кокс, гірниче і металургійне устаткування, різноманітні машини та обладнання, продукцію легкої промисловості та АПК.

Проблеми Придніпровського району багато в чому подібні до проблем Донецького. Так, їхня спільна проблема пов'язана із спеціалізацією. Донбас і Придніпров'я доцільно спеціалізувати не тільки на виробництві чавуну, сталі і прокату для металомістких галузей машинобудування. Металургійні заводи мають задовольняти потреби в асортименті металу підприємства точного машинобудування, яке в майбутньому розвиватиметься прискореними темпами.

Дуже гостро постають екологічні проблеми в Придніпров'ї, особливо в Кривому Розі, Дніпродзержинську, Запоріжжі. Через викиди в атмосферу теплової електростанції в Енергодарі і випарування зі ставка-охолоджувача, розміщеного поряд з АЕС, утворився найпотужніший у Європі "генератор" кислотних дощів.

Ґрунти втрачають свою родючість. Рекультивовані землі майже непридатні для використання. Видобування залізної і марганцевої руд відкритим способом призвело до значних змін земної поверхні, різко знизило рівень ґрунтових вод.

31.4. Північно-східний район

Розташований у північно-східній і частково центральній частині країни. Площа його становить 84 тис. км2. Населення — 5,6 мли осіб. Район охоплює Харківську, Полтавську та Сумську області.

За кількістю населення та валовою продукцією промисловості Північно-Східний район знаходиться на п'ятому місці, за валовою продукцією сільського господарства — на третьому серед економічних районів країни.

У господарському комплексі району домінує промисловість (75 % вартості валової продукції).

Північно-Східний район багатий на різноманітні корисні копалини. Є поклади кам'яного вугілля (Харківська область), бурого вугілля і торфу, природних горючих газів (Шебелинка, Єфремівка) і нафти. У Полтавській та Харківській областях великі запаси залізних руд. У Харківській і Сумській — фосфоритів. У районі відкрито поклади кам'яної солі, крейди, гіпсу, вапняків, мергелю, каоліну. Велике значення мають мінеральні води Полтавщини ("Миргородська") і Харківщини ("Березівська"). Одним з найбільших природних багатств району є чорноземні грунти.

Кількість населення району становить 12,4 % від усього населення України. За кількістю і густотою населення, часткою міських жителів різні області району відрізняються одна від одної. Середня густота населення — близько 77 осіб на 1 км2, що нижче від загальнодержавної. Показники смертності населення вищі від показників народжуваності. Зростає кількість зайнятих у невиробничій сфері. Основні галузі промисловості Північно-Східного району — машинобудування і металообробка, хімічна, харчова та легка промисловості.

Потреби господарства і населення району забезпечуються його енергетичною базою. Майже вся електроенергія виробляється тепловими станціями. Найбільша з них — Зміївська ДРЕС потужністю 2,4 млн.кіловат.

Основними галузями машинобудування є енергетичне, тракторне, сільськогосподарське, електротехнічне, транспортне, верстато- і приладобудування. Найбільші центри — Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Лубни, Конотоп, Ромни.

Хімічна промисловість забезпечує країну мінеральними добривами, дубильними речовинами, пластмасами, хімреактивами. У районі зосереджено практично все виробництво кінофотоматеріалів у країні. Розвивається нафтохімія. Провідними центрами хімічної промисловості є Харків, Шебелинка, Кременчук, Суми, Шостка.

Потужна галузь району — будівельна індустрія. Цементна промисловість розвинута в Балаклії (Харківська область). Залізобетонні конструкції випускають у Кременчуці, вироби із скла — у Полтаві і Мерефі (Харківська область), фарфоро-фаянсові — в Полтаві та Будах (поблизу Харкова).

Деревообробна і меблева промисловість зосереджена, як правило, у великих промислових центрах. її підприємства є також і в середніх містах, наприклад, у Лубнах.

Північно-Східний район має потужний АПК. Основу його становить сільське господарство. Сільськогосподарські угіддя становлять 78 % усієї площі району. Рослинництво розвинуте краще, ніж тваринництво. Сільські господарства в основному спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Поблизу великих міст, особливо Харкова, розташовані овоче-молочні господарства приміського типу.

У рослинництві домінує вирощування зернових культур, особливо озимої пшениці. Найважливіші технічні культури — цукрові буряки і соняшник. Картоплю й овочі впрошують скрізь, найбільше — поблизу великих міст. Це стосується також садівництва і ягідництва.

Тваринництво району спеціалізується на молочно-м'ясному виробництві. Тут зберігаються традиційні для району м'ясо-сальний і сальний напрями свинарства. На південному сході розвинуте бджільництво. Не втратило свого значення шовківництво.

Маючи потужну сировинну базу, харчова промисловість району за обсягом виробництва поступається тільки машинобудуванню. Найбільше значення має цукрова промисловість. На 40 цукрових заводах виробляють п'яту частину цукру в країні. Добре розвинуті маслоробна і сироварна галузі промисловості. Найбільші молочноконсервні заводи — у Куп'янську (Харківська область) і Біликах (Полтавська область). У Хоролі Полтавської області на основі молока виробляють дитяче харчування.

За вартістю продукції легка промисловість посідає в районі третє місце. Тут виробляють бавовняні і вовняні тканини. Розвинута конопле-джутова, хутрова і взуттєва галузі промисловості. Основні центри легкої промисловості — Харків, Полтава, Суми.

У районі функціонують практично всі види транспорту. Основна частка перевезень вантажів припадає на залізничний транспорт, пасажирів — на автомобільний. Найгустіша мережа всіх видів транспорту, крім річкового, в Харківській області. Через район проходять важливі залізничні і автомобільні магістралі, що з'єднують найбільші міста району з Києвом, містами Донбасу, Придніпров'я, Криму, а також з Росією, країнами Закавказзя, Балтії, Білоруссю, Польщею, Фінляндією.

Основні промислові вузли району — Харківський, Кременчуцький, Полтавський, Сумський.

Найбільший з-поміж них — Харківський. До його складу входять міста Харків, Дергач і, Мерофа, Люботин, Чугуїв, Пісочин та ін.

Найрозвинутішою галуззю у промисловому комплексі вузла є машинобудування. Основна його галузь — тракторне і сільськогосподарське підприємства — ВО "Харківський тракторний завод", завод тракторних самохідних шасі, "Серп і молот", "Харківтрактор-запчастини".

Енергетичне та електротехнічне машинобудування виробляє парові і гідротурбіни ("Харківський турбінний завод"), потужні турбогенератори, електродвигуни ("Електроважмаш"). Крім того, в Харкові працюють такі заводи, як "Електромашина", "Теплоавтомат", "Південкабель", ВО "Завод імені Малишева" та ін.

У місті випускають різноманітні верстати, прилади та інструменти, гірниче і металургійне устаткування, мостові електрокрани і будівельні баштові крани. Крім того, машинобудівні заводи міста виробляють шарикопідшипники, обладнання для легкої, харчової, поліграфічної галузей промисловості, будівельної індустрії, комунального господарства, велосипеди, електробритви тощо.

Хімічна промисловість Харкова спеціалізується на виробництві лаків, фарб, фармацевтичних препаратів, хімреактивів, пластмас, товарів для побуту.

Однією з провідних є легка промисловість. Вона представлена текстильною, швейною, трикотажною галузями. Шкіряний завод забезпечує взуттєві фабрики, шкіргалантерейне виробництво сировиною. У Харкові працюють найбільше в країні хутрове об'єднання та канатний завод.

У цьому місті розвинуті майже всі галузі харчової промисловості і, насамперед, хлібопекарська, борошномельно-круп'яна, молочна, м'ясна, кондитерська, тютюнова. Є великий завод шампанських вин.

Харків — центр поліграфічної промисловості. Дві харківські книжкові фабрики друкують підручники для всієї країни, а також іншу книжкову продукцію.

Харків — великий транспортний вузол. У ньому сходяться вісім залізничних ліній, багато автомагістралей. Аеропорт міста має міжнародне значення.

До найбільших промислових центрів Харківської області належать Лозова та Ізюм.

Полтавський промисловий вузол складають підприємства Полтави і приміської зони. Його провідна галузь — машинобудування, на яке припадає понад 40 % усієї валової продукції вузла. Серед найбільших підприємств — заводи штучних алмазів та алмазного інструменту, газорозрядних ламп,"Електромотор", тепловозоремонтний, автоагрегатний, ливарно-механічний. Виробничі об'єднання "Укрхіммаш" та "Продмаш" виготовляють обладнання відповідно для хімічної і харчової галузей промисловості. Турбомеханічний завод випускає деталі для парових турбін та устаткування для електростанцій.

Друге місце за виробництвом валової продукції у вузлі належить харчовій промисловості. У Полтаві розміщені підприємства м'ясної, молочної, борошномельно-круп'яної, плодоовочевої, хлібопекарської, кондитерської та інших галузей. Найвідоміше серед них — Полтавський м'ясокомбінат.

У Полтаві також багато підприємств легкої промисловості. Тут працюють бавовнопрядильна, експериментально-взуттєва фабрики, виробничі швейне та трикотажне об'єднання.

До Кременчуцького промислового вузла належать Кременчук, Комсомольськ та приміські селища Кременчука. Основні галузі вузла—машинобудування, нафтопереробка та залізорудна промисловість.

У цьому вузлі працює ВО "АвтоКРАЗ". Це єдине підприємство в країні, що виробляє вантажні автомобілі. Великим підприємством з виробництва вагонів є Крюківський вагонобудівний завод. Тут знаходиться також завод шляхових машин.

Біля міста Комсомольська відкритим способом видобувають залізну руду. Тут знаходиться Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат. У Кременчуцькому промисловому вузлі працюють також нафтопереробний завод і завод технічного вуглецю.

У цьому пром

32. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА
33. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА ТА ЇХ ПРОЯВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
34. ГЕОГРАФІЯ СВОЄЇ ОБЛАСТІ (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ
35. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ
35.6.1. Європа
35.6.2. Азія
35.6.3. Африка
35.6.4. Америка
36. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ