Сучасні різновиди туризму - Кляп М.П. - Соціальна активність

За енциклопедичними виданнями, поняття "соціальна активність" - це фундаментальна категорія, якою послуговуються для розробок і висвітлення багатьох проблем соціальної діяльності та поведінки людей, соціальних груп, інститутів, суспільства.

Як бачимо, соціальна активність є об'єднуючим поняттям як для дослідження діяльності, так і для дослідження поведінки людини. Отже, не дивно, що така спільна методологічна база для дослідження обох форм соціальної активності - діяльності і поведінки - слугує базою для ототожнення деякими дослідниками цих форм.

За своєю сутністю соціальна активність (від лат. activus - діяльний) - характеристика способу життєдіяльності соціального суб'єкта (індивіда, групи), що фіксує свідому спрямованість його діяльності і поведінки на зміну соціального середовища, умов, інститутів відповідно до наболілих потреб, інтересів, цілей, ідеалів або консервацію існуючого стану речей, гальмування змів, розвитку; вияв соціальних ініціатив, участь у вирішенні актуальних соціальних завдань, постійна взаємодія з іншими соціальними суб'єктами. Через соціальну активність реалізуються діяльнісні потенції суб'єкта, його культура, уміння, знання, потреби, інтереси, прагнення, здатність охоплювати своєю діяльністю світ.

Як бачимо, активність - притаманна всім живим істотам здатність реагувати на оточуюче середовище. Таким чином, активність - загальна характеристика живого, яка відрізняє його від неживого.

Формами виявлення активності виступають невимушені рухи (фізичні об'єкти на це нездатні) від найпростіших, елементарних, що називаються актами, до найскладніших, високоорганізованих форм, зокрема (свідомої діяльності).

Слід звернути увагу на специфіку людської активності на відміну від тваринної. Якщо активність тварини, змінюючи певною мірою природне середовище, виявляється головним чином в пристосуванні організму до цього середовища, то активність людини, її діяльність міняє місцями адаптаційну та адаптуючу функції активності, тому що головною його функцією стає адаптація природного та соціального середовища до потреб людини, а не адаптації людини до цього середовища. Тим самим людська діяльність забезпечує не тільки самозбереження виду Ношо sapiens, але і стрімкий соціальний прогрес, від якого міняється природа, суспільство, культура і сама людина, як об'єкт та суб'єкт власної діяльності.

Людська діяльність

Активний характер людської діяльності підтверджується вченням К. Маркса про людську діяльність як оволодіння об'єкта суб'єктом, розкриває іманентно активну роль суб'єкта діяльності.

Саме звідси стає можливим вичленення трьох основних елементів діяльності і трактування їх структурного зв'язку. Такими елементами є:

- суб'єкт, що наділений активністю та спрямовує її на об'єкти або на інших суб'єктів;

- об'єкт, на який спрямована активність суб'єкта (точніше суб'єктів);

- сама ця активність, що виражається тим чи іншим способом оволодіння об'єкта суб'єктом або у встановленні суб'єктом комунікативної взаємодії з іншими.

Для визначення змісту цих основних елементів для видової діяльності - туристичної - необхідно скористуватись методологічними порадами щодо такого родового поняття як діяльність.

Як зазначає С.М. Каган, "в ролі суб'єкта діяльності може виступати конкретний індивід, та чи інша соціальна група і, нарешті, суспільство загалом, в тій мірі, в якій ми протиставляємо його природі і розглядаємо ті чи інші форми його впливу на неї. Зрозуміло, що діяльність різних суб'єктів можна вичленити тільки в абстракції, в реальності ж активність індивіда вплетена в активність різних соціальних груп, виробничого колективу, професійного об'єднання, політичної партії, класу, нації, а дії цих останніх пов'язані з інтегральною діяльністю суспільства".

Отже, для видової діяльності - туристичної - також притаманні ознаки суб'єктності: конкретний індивід, соціальна група (або організація) і суспільство (або його підсистема - туристична сфера).

Об'єкти діяльності також мають різні субстрати. Об'єктом може бути природний предмет, той чи інший соціальний інститут, сама людина, оскільки вона не зводиться ні до природного, ні до соціального буття; нарешті, об'єктом діяльності може виявитися сам суб'єкт, якщо він спрямовує активність на власне "я" заради, наприклад, самопізнання або самозміни.

Спираючись на принцип відповідності сутнісних ознак видових понять (туристична діяльність) видовому поняттю (діяльність), визначимо субстрати об'єктів туристичної діяльності.

По-перше, це може бути природний предмет, до яких можемо віднести природну сферу (флора, фауна і т.ін.) того чи іншого регіону чи частини світу, в яких здійснюється туристична діяльність.

По-друге, це певні соціальні інститути (культури, освіти, господарства і т.ін.), відвідування яких включено до туристичних маршрутів.

По-третє, сама людина (або сукупність людей, груп, спільноти), що потрапляє в поле зору і комунікації туристів, що перебувають в тій чи іншій місцевості. Це власне частка населення цієї місцевості, яка опинилась у сфері туристичного маршруту.

І, нарешті, по-четверте, сам суб'єкт туристичної діяльності. Тут йдеться про самих організаторів туристичної діяльності, які час від часу опиняються в ролі рядових туристів, підвищуючи при цьому як рівень своєї загальної культури, так і розширюючи обсяг своїх професійних знань.

Третій компонент системи діяльності, яка нами розглядається - сама енергія суб'єкта, направлена ним на об'єкти або на інших суб'єктів, - виступає в найрізноманітніших формах, залежно від цілого ряду детермінуючих діяльність факторів. В залежності від цілей, засобів, що використовуються та інших характеристик вичленяються різноманітні види діяльності, які можуть бути застосовані і для класифікації туристичної діяльності.

І, нарешті, оскільки діяльність завжди здійснюється не одиноким ізольованим суб'єктом, а об'єднаними координованими зусиллями різних суб'єктів (індивідів та соціальних груп), необхідним виявляється специфічний тип активності суб'єкта, направлений вже не на об'єкти, а на інших суб'єктів, - активності комунікативної або спілкування.

Зрозуміло, що комунікативний вид активності (спілкування) є одним з найбільш поширених в туристичній діяльності.

Використовується і дещо інша структуризація. Вона витікає із розуміння діяльності, як внутрішньої (психічної) І ЗОВНІШНЬОЇ (фізичної) активності людини, що регулюється свідомістю. Діяльність можна також визначити як сукупність взаємопов'язаних актів (дій), направлених на досягнення мети та керованих потребами.

Таким чином, елементами діяльності виступають: мета, засоби, результат, діяльність (сам процес). Термін "діяльність" в суворому розумінні можна застосувати тільки до людини. Тварини нездатні ставити перед собою мету, тобто у них є рухи, але немає дій. Дії людини завжди осмислені та доцільні.

Мета - осмислений образ передбачуваної дії. Тварини запрограмовані природою, вони керуються інстинктами, а не метою.

Дія - одиниця діяльності. Окрема дія - елемент діяльності. Дії настільки елементарні, що притаманні і тваринам, і людям. Дія і діяльність - тільки людям. Забити гвіздок - це дія, вона розпадається на більш дрібні рухи (махнути молотком, вдарити по гвіздку і т.ін.). Окремі дії займають короткий час: забити гвіздок, попрасувати сорочку, піти в магазин. Коли вони поєднуються в ланцюжок і повторюються день за днем, ми говоримо про діяльність. Одноразове відвідування магазину - дія, але повторне ходіння по магазинах, що стало рисою способу життя жінки, її соціальною роллю, - це вже діяльність.

Людська діяльність
Туристична діяльність
4.2. Структура та функції туристичної діяльності
Соціальний механізм туристичної діяльності
Природні та соціальні потреби
Стимули туристичної діяльності
Функції туристичної діяльності
4.3. Класифікація туристичної діяльності
Економічна діяльність
Форми трудової діяльності
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru