Сучасні різновиди туризму - Кляп М.П. - 6.4. Класифікація туризму за сезонністю та інтенсивністю турпотоку

Постійний туризм (цілорічний туризм) - це рівномірне відвідування туристських районів і населених пунктів упродовж року.

Стратегія розвитку постійного туризму, розроблена Гаагською Декларацією про туризм і прийнята ВТО у 1989 році, встановила чотири принципи, які включають екологічно безпечний і соціально спланований цілісний розвиток, а також введення кількісних економічних і соціальних обмежень на зміни, які спричиняються туризмом. Зокрема, увага зосереджується на розвитку такої діяльності, яка надає прибуток місцевій економіці. Основні напрямки постійного туризму, за визначенням ВТО, включають такі позиції:

o зацікавлені групи знаходять спільну мову щодо бачення, як туризм буде розвиватись в регіоні;

o які види діяльності будуть дозволені або особливо визначені;

o досягнення угоди по туристичних зонах, тобто таких, де туризм дозволено;

o досягнення консенсусу щодо екологічної, соціальної та економічної політики: стандартів, що будуть дотримуватися в цих зонах чи на територіях.

Сезонний туризм - це відвідування туристської місцевості у певний час року. Сезонний туризм поділяють на два підвиди - од-носезонний і двосезонний.

Односезонний туризм поширений у тих районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку.

Двосезонний туризм характеризується туристичними потоками і влітку, і взимку.

Прийнято розрізняти чотири сезони туристичної активності:

1. Сезон пік - період, найбільш сприятливий для організації рекреаційної діяльності людей, що характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації.

2. Сезон високий - період найбільшої ділової активності на туристичному ринку, час дії найбільш високих тарифів на туристський продукт і послуги.

3. Сезон низький - сезон зниження ділової активності на туристичному ринку, для якого характерні найнижчі ціни на туристський продукт і послуги.

4. Сезон "мертвий" - період, максимально несприятливий для організації рекреаційної діяльності (наприклад, дискомфорт-ні погодні умови).

Головним чином сезонність у туризмі визначається місцевими природно-кліматичними умовами та ресурсами загалом, порою року (шкільні та студентські канікули, масові відпустки) та іншими факторами.

Сезонні коливання і кліматичні умови країни також впливають на туристський попит. Вони мають такі особливості:

o в північній півкулі попит на туристсько-рекреаційні послуги більш інтенсивний в третьому кварталі року, а також ггід час різдвяних і великодніх канікул;

o сезонність попиту різна і залежить від виду туризму і території його освоєння. Так, лікувально-пізнавальний туризм схильний до сезонності меншою мірою, а курортний і гірськолижний - більшою мірою;

o кожна дестинація може зовсім по-різному заповнюватися туристами протягом року. У зв 'язку з цим попит на туристські послуги в окремому районі, країні, в масштабах всієї планети різний.

Особливо від фактора сезонності страждають курортні готелі. Справа в тому, що в економіці підприємства є такі поняття, як постійні і змінні витрати. Так, платежі за ремонт устаткування відносяться до витрат змінних. А от, наприклад, зарплата штатних працівників - це витрати постійні. Також, незалежно від завантаження готелю, готельєр зобов'язаний підтримувати громадські приміщення в чистоті, платити за обігрів всього будинку. З цієї причини багато курортних готелів в низький сезон закриваються. А вже з таких сезонних коливань випливає наступна проблема - це найм і збереження кваліфікованих працівників. У таких умовах і зацікавленість у праці організувати складно, тому що не працює основний метод стимулювання співробітників - кар'єрна драбина.

З проблемою сезонності в туризмі в різних країнах борються по-різному. Так західна система поділу відпустки на дві частини - це якраз один з методів, завдяки якому намагаються диверсифікувати (розпорошити) навантаження на готельні площі рівномірно протягом року. Те ж саме відноситься і до дитячих канікул. Так, наприклад, у Великобританії не має тримісячних шкільних канікул, тут на рівні Палати Лордів вирішувалося питання рівномірного розподілу відпочинку за сезонами (а точніше, відпочиваючих).

Інший напрям - це розробка та просування нових видів тур-продукту, що не піддаються сезонним коливанням. Це, перш за все, розвиток конгресного і подієвого туризму, а також соціального туризму для цільових груп: пізнавального - для пенсіонерів та освітнього - для молоді.

Міжсезонний туризм - це відвідування туристської місцевості у певний час року, що припадає на період між сезонами туристичної активності.

Міжсезонний туризм обирають здебільшого туристи вікової категорії старше 55 років із Західної Європи. У поїздок до моря в міжсезоння є свої умовні мінуси: прохолодне море, не завжди стійка погода, напівпорожні готелі і, як наслідок, відсутність у готелях вечірніх розважальних програм. Плюсами міжсезонного туризму є активний відпочинок, для тих, хто звик самостійно знайомитися з новою країною, хто не боїться дорожніх пригод і не потребує постійної опіки гіда і команди професійних аніматорів (персонал готелю, що відповідає за розважальні заходи). Такий варіант відпочинку має свою принадність. У період міжсезоння море має свій шарм: морське повітря свіже і прозоре, пляжі пусті, і ідеальні для довгих прогулянок. Базовими плюсами міжсезонного туризму є: низька вартість туру, відсутність спеки, відсутність наповнених рекреантами пляжів та втомлених від туристів гідів, нема накладок з наявністю вільних місць та нескінченним очікуванням офіціанта в переповненому ресторані.

Літній туризм (зелений туризм) - це відвідування туристської місцевості у літню пору року. Літній період - найбільш сприятливий для організації рекреаційної діяльності людей і відповідно характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації, до того ж, це час дії найбільш високих тарифів на туристський продукт і послуги.

Найпопулярнішими країнами для літнього відпочинку ВТО визнано:

1. Греція (влітку туристи активно відвідують пляжі, монастирі, фестивалі, винні підвали та археологічні пам'ятники. Крім цього Греція отримала 383 Блакитні Прапори, які присуджуються пляжам за 27 категоріями, включаючи чистоту прибережних вод, безпеку відпочиваючих, розвинену пляжну інфраструктуру)-

2. Кіпр (кіпрські пляжі вважаються одними з найкращих. На Кіпрі влітку проходить чимало фестивалів та національних свят).

3. Хорватія (хорватський літній туризм пов'язаний з Адріа-тичним морем, яке біля берегів Хорватії вважається найчистішим у світі. Тут розташовано безліч заповідників і лісопарків, а берегова лінія порізана маленькими бухточками).

4. Туреччина (турецький літній туризм тримає планку найпри-вабливішого узбережжя для відпочинку з дітьми. Тут море без медуз і акул, дрібні піщані пляжі, дитячі басейни, водні гірки, аква-парки, дитячі міні-клуби, невтомні аніматори і веселі шоу-програ-ми, рафтинг, підводне плавання, віндсерфінг, гольф, верхова їзда).

5. Туніс (туніський літній туризм - це 1200 кілометрів пляжів, сотні сучасних готелів, джерела термальних вод, на яких засновані знамениті центри таласотерапії, і незвичайна безліч історичних пам'ятників).

Зимовий туризм (білий туризм) - це відвідування туристських місцевостей у зимову пору року. Найпопулярнішим він є під час різдвяних і новорічних канікул.

Зимовий туризм значною мірою залежить від кліматичних та погоднихумов. Зокрема, глобальне потепління внесло поправки в плани багатьох міжнародних гравців зимового туристичного ринку, змінивши геополітичну карту курортів. Відсутність "гарантованої наявності снігу" на початку зими завдає величезної шкоди зимовому туризму, тому часто туристичні організації вдаються до технологічних новинок, інтенсивно використовують снігові гармати. Зимовий туризму дає можливість скористатися значною кількість підвидів спортивного туризму - гірські лижі та слалом, сноубординг та сноутюбинг, ковзанярство та кьорлінг, а також насолодитися в зимових туристичних зонах купанням у термальних купелях під відкритим небом.

Найпопулярнішими країнами для зимового відпочинку ВТО визнано:

1. Австрія (в Австрії ретельно стежать за правильним співвідношенням ціни і якості. Безліч курортних місць і добре підготовлених схилів, різноманітність трас від найпростіших до складних, величезна кількість магазинів, ресторанів і дискотек роблять Австрію привабливим місцем для туристів зимового туризму).

2. Франція (французькі гірськолижні курорти пропонують одні з найкращих у світі умов для зимового туризму. Країна є світовим лідером і за кількістю зимових курортів (понад 400), і за загальною протяжністю і оснащеністю лижних трас).

3. Італія (італійські гірськолижні курорти мають найбільшу протяжність в альпійських горах, цікавий рельєф, а також добре розвинену інфраструктури гірськолижних курортів).

4. Швейцарія (до безумовних плюсів зимового туризму тут можна віднести найбільш високогірні альпійські курорти та унікальну екологію. Зимова Швейцарія славиться чудовим відпочинком у термал-готелях).

5. Польща (зимові курорти країни особливо популярні серед молоді своєю дешевизною, а снігові траси в Татрах цілком відповідають світовим стандартам).

6.5. Класифікація туризму за принципом оплати та організацією продаж
6.6. Класифікація туризму за ступенем організованості
6.7. Класифікація туризму за соціо-демографічними ознаками
6.8. Класифікація туризму за формою організації подорожі та обслуговування
6.9. Класифікація туризму за засобами пересування
6.10. Класифікація туризму за метою подорожі
Туризм автостопом
Агротуризм
Алкотуризм
Апітуризм (медовий туризм, бджолиний туризм)
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru