Географія - Олійник Я.Б. -
46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

46.1. Німеччина

Географічне положення та основні відомості про країну. Німеччина знаходиться в Західній Європі і межує з дев'ятьма країнами. На півночі вона має широкий вихід до Північного та Балтійського морів, а з них—у Світовий океан; на сході межує з Польщею, на південному сході — з Чехією, на півдні — з Австрією та Швейцарією, на південному заході — з Францією, на заході — з Люксембургом, Бельгією та Нідерландами, на півночі — з Данією. Центральне розміщення Німеччини в сучасній Європі дуже вигідне для її розвитку і міжнародного співробітництва.

Територія — 356,96 тис. км2. Столиця — Берлін (3,5 млн.жителів). Адміністративно-територіальний поділ — 16 земель. Населення — 82,5 млн.осіб (2003 p.). Державна мова — німецька. Релігія — християнство. 30 млн.жителів — протестанти, 28 млн.— католики. Грошова одиниця — євро.

ФРН — федеративна держава, кожна земля якої має власні конституцію, парламент і уряд. Глава держави — федеральний президент. Виконавча влада належить федеральному уряду, на чолі якого стоїть федеральний канцлер, який обирається бундестагом більшістю голосів за пропозицією президента. Верховний законодавчий орган ФРН на рівні федерації — парламент, який складається із двох палат — бундестага (палати депутатів), який обирається загальним таємним голосуванням населення, і бундесрата (палати земель), члени якого призначаються земельними урядами. Кожна земля має свою конституцію, парламент і уряд.

Політичні партії: Християнсько-демократичний союз, Християнсько-соціальний союз, Вільна демократична партія, Республіканська партія, Партія "зелених", Партія демократичного соціалізму, Націонал-демократична партія, Республіканська партія та ін.

У ФРН налічується до 700 молодіжних організацій, союзів і груп. Найчисленніша і найвпливовіша профспілкова організація — Об'єднання німецьких профспілок.

Природні умови та ресурси. За рельєфом Німеччину можна поділити на дві частини: північну — низовинну та центральну й південну, що зайняті височинами і горами. На півночі країни — Північнонімецька низовина. У центральній частині — невеликий масив Гарц (1142 м). На заході середньої частини знаходяться Рейнські Сланцеві гори (747 м), на сході — Тюрінгснський Ліс і Рудні гори. На південному заході здіймаються гори Шварцвальд (1493 м). На півдні Баварське плоскогір'я закінчується північними відрогами Альп з найвищою вершиною Німеччини горою Цугшпітце (2963 м).

Клімат Німеччини помірний. З віддаленням від морів він змінюється від морського до перехідного від морського до континентального. Циклони з Атлантики приносять тепло й вологу. Середні температури січня змінюються ВІД Одо —2 °С. У липні середні температури на півночі +16, +17 °С, на півдні +18, +20 °С. Річна сума опадів на рівнинній частині 600— 700 мм, у горах до 1600—2000 мм.

Німеччина має густу річкову мережу. Річки повноводні, більшість їх належить до басейну Північного моря (Рейн, Везер, Ельба). На півдні Дунай та його притоки відносять до басейну Чорного моря. Живлення річок в основному дощове і снігове. Найбільші озера знаходяться на півдні (Боденське та ін.). Значна кількість озер є й на півночі.

На півночі Німеччини переважають підзолисті ґрунти. Тут вони чергуються з торфово-болотними ґрунтами. На південь і на Баварському плоскогір'ї переважають бурі лісові грунти. На схилах гір і в міжгірських улоговинах теж поширені бурі лісові ґрунти. З висотою їх заступають підзолисті та гірсько-лугові ґрунти.

Майже 30 % території Німеччини вкрито лісами, здебільшого насадженнями хвойних порід. На півночі переважає сосна, в центральній частині країни та на півдні — ялина. Природні широколистяні ліси трапляються рідко. У гірських районах збереглися окремі масиви букових лісів, які з висотою поступаються місцем ялиново-ялицевим. В Альпах на вершинах гір — субальпійські та альпійські луки.

У минулому ліси Німеччини мали багатий тваринний світ. Нині великі хижаки (ведмідь, вовк, рись) трапляються рідко. У лісах розводять тварин, що мають значення для розвитку мисливства, — благородних оленів, козуль, кабанів, зайців, ланей, серн, муфлонів, куріпок, фазанів. Водяться борсуки, лисиці, їжаки, а також птахи: тетеруки, глухарі, вальдшнепи. На морському узбережжі — колонії водоплавних птахів.

Велика увага в країні приділяється охороні природи. Створено десятки природних парків і заповідників. З-поміж них найвідоміші — Гарц, Пфальцський Ліс. Величезної шкоди лісам завдають вихлопні гази автомобілів і кислотні дощі.

Країна достатньо забезпечена водними ресурсами. У прибережних водах морів виловлюють оселедців, тріску, макрель та інші вили риб. Є значні рекреаційні ресурси, представлені джерелами мінеральних вод. У країні чимало пам'яток історії та архітектури, що приваблюють мільйони туристів. Найважливіший вид корисних копалин — кам'яне вугілля Рурського та Саарського басейнів. Є значні запаси калійних солей на півночі країни. Країна багата також на бурс вугілля. У північній частині відкрито незначні родовища нафти й газу. В південній гірській частині країни знаходяться різноманітні родовища рудних корисних копалин (свинцево-цинкові, залізні, уранові руди). Майже скрізь є родовища будівельних матеріалів. Відкрито поклади флюориту, графіту тощо.

Населення. За чисельністю населення Німеччина посідає перше місце в Європі. Переважна більшість (92%) — німці. У ФРН проживає близько 100тис. лужицьких сербів (землі Бранденбург і Саксонія) і 50 тис. датчан (північні райони землі Шлезвіг-Гольштейн).

Середня густота населення — більше 230 осіб на 1 км2. Значно вища вона в прирейнських районах, найбільш розвинених у промисловому відношенні. Так, у землі Північний Рейн-Вестфалія, включно з Руром, середня густота досягає 500 осіб на 1 км2, в Гессені — близько 300 осіб на 1 км2. У напрямках на північ, схід і південь вона падає: на півночі Нижньої Саксонії та в гірських районах півдня країни — до 50—70 осіб на 1 км2.

ФРН — країна з високим рівнем урбанізації. У містах проживає майже 90 % населення. Найбільші, крім столиці — Берліна, міста: Гамбург (1,7 млн. жителів), Мюнхен (1,2 млн.), Кельн (близько 1 млн.). Великі міста виросли головно на берегах Рейну та біля моря. Особливо багато їх у межах Рурського індустріального регіону. Тут вони розмішені на невеликій відстані один від одного і подекуди утворюють суцільний міський район. Найбільші міські агломерації: Рейнсько-Рурська, Рейнсько-Майнська і Штутгартська.

У структурі населення значну групу складають іммігранти, переважно з країн Південної Європи і Туреччини.

Господарство. За обсягом ВВП (2150,5 млрд дол. США, 1998 p.) і промислового виробництва ФРН посідає І-ше місце в Європі й 3-тє серед провідних країн світу (після США та Японії"). Частка ФРН становить близько 7,8% світового ВНП і 28 % ВНП країн ЄС. Після об'єднання Німеччини 1990 р. східні землі перейшли на ринкову економіку. В нових федеральних землях виробляється 7,7 % ВВП країни.

Промисловість. Німеччина має найбільш розвинуту індустрію в Європі. їй належить одне з перших місць у Європі за виробництвом автомобілів і одне з перших місць у світі за виробництвом хімікатів, пластиків і фарб. Високим рівнем розвитку відзначаються металургійна, хімічна, електротехнічна, машинобудівна галузі, будівельна промисловість. У 1995 р. вироблено 42,1 млн.т сталі, 5 млн.автомобілів, 580 млрд кВт ∙ год електроенергії. Частка ядерної енергетики становить 11%. Основними енергоносіями є вугілля (33 %), нафта і газ. Німеччина славиться на весь світ своїми пивом, винами й ковбасами. Найбільший промисловий район Німеччини — в басейні річки Рур.

Понад 4/5 кам'яного вугілля у ФРН видобувається в Рурському басейні, 1/10 — в Саарському. Власне видобування нафти незначною мірою забезпечує потреби країни. Найбільші центри нафтопереробки — Кельн, Карлеруе, Інгольштадт, Гамбург. Основу електроенергетики складають ТЕС. Підприємства чорної металургії зосереджені в Рурі та Саарі. Заводи повного циклу є в Нижній Саксонії, в Баварії (Зальцбах) і Бремені. Кольорова металургія працює на імпортній первинній сировині, власному та імпортному ломі кольорових металів. Алюміній виплавляється в землі Північний Рейн-Вестфалія на заводах в Ессені, Ферді, Норді, Гамбурзі й Штаде. Виплавку чорної міді зосереджено в Гамбурзі та Рурі. Центри виробництва рафінованої міді: Гамбург, Ліонен, Дуйсбург, Любек. Підприємства машинобудування й металообробки є майже в усіх містах ФРН. Райони багатогалузевого машинобудування: Нижньорейнсько-Рурський, Штутгартський та Рейнсько-Майнський (із центром Франкфурт). Найбільші центри машинобудування — Берлін, Мюнхен, Нюрнбергг, Франкфурт, Кельн, Гамбург, Кіль, Бремен, Магдебург, Лейпциг, Дрезден. Значні центри хімічної промисловості — Берлін, Кельн, Лейпциг, Дрезден, Франкфурт. Майже 4/5 підприємств текстильної промисловості зосереджено в трьох землях — Північний Рейн-Вестфалія, Баден-Вюртемберг і Баварія. Швейна промисловість тяжіє до великих міст. Значним спеціалізованим центром взуттєвої промисловості є м. Пірмазенс у Рейнланд-Пфальці.

Сільське господарство. ФРН має високопродуктивне сільське господарство, що виробляє 14 % ВНП (з урахуванням частки переробних галузей). У ньому працюють майже 5% зайнятих. Потреби населення у продуктах харчування покриваються за рахунок власного виробництва на 93 %. Основною галуззю сільського господарства ФРН є тваринництво (67 % загального обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції). Середній рівень споживання м'ясних продуктів — 97 кг на рік. Середня врожайність зернових 67,4 ц/га.

Транспорт. Основа транспортної системи ФРН — федеральні залізничні колії, що є власністю держави. їхня протяжність — 40,9тис. км, 16 тис. км із них електрифіковані. Обсяг перевезень — 103 млрд. т/км. Автомобільний парк — 49 млн. машин, із них 40 млн. — легкові; автошляхи всіх класів — 230 тис. км, із них швидкісні — II тис. км. Торговий флот налічує 774 судна загальним тоннажем 5,28 млн. бр.-рег. т. Найбільші порти: Гамбург, Бремен, Росток, Варнемюнде, Вісмар, Штральзунд, Засніц.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Зовнішньоторговий оборот ФРН І999р. досяг 1013 млрд. дол. США (експорт — 541 млрд, імпорт—472 млрд). Основними партнерами є країни ЄС — більше 50 % обороту. Основні статті експорту — продукція машинобудування, транспортне обладнання, продукція текстильної промисловості, залізо, сталь, вино, буре вугілля.

Туризм. Туристична індустрія дає ФРН значні прибутки. У1997 р. іноземні туристи, які відвідали Ф РН, залишили в країні біля 20 млрд марок. Найпопулярніші для туристів місця — Балтійське узбережжя, Саксонська Швейцарія, район Боденського озера, передгір'я Альп, Гарц, долини річок Мозелю, Неккару, Майну та ін.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Середня заробітна плата осіб найманої праці в західних землях ФРН 1997 р. становила 512 і марок, у східних землях — 3765. Середня пенсія за віком: у західних землях 1995 р. — 1887 марок, у східних — 1120 марок. Пенсійний вік чоловіків—65 років, жінок — 60 років. Середня тривалість робочого тижня в осіб найманої праці — 37 год. Оплачувана відпустка — 30 робочих днів (6 тижнів). У ФРН майже 3,5 млн.безробітних. На оплату квартири й комунальних послуг середня німецька сім'я витрачає 28 % місячного бюджету. До 40 % західних і 25 % східних німців живуть у власних квартирах та будинках.

Найбільші університети ФРН (за кількістю студентів): Кельнський — 60 тис, Мюнхенський — 58 тис, Берлінський (Вільний) — 44 тис, Мюнстерський — 42 тис, Гамбурзький — 41 тис, Боннський — 36 тис

ФРН має досить розвинуту мережу засобів інформації, посідаючи за цим показником одне з провідних місць у світі. На 1 тис. жителів у середньому припадає 500 примірників газет і 600 телевізорів. З-поміж газет за тиражем (у тисячах примірників) перед ведуть "Більд цайтунг" — 4500, "Зюддойче цайтунг" — 490, "Франкфуртер Альгемайне" — 391, "Вельт" — 206. Найбільші щотижневі журнали (тираж у мільйонах примірників): "Штерн" — 1,3, "Шпігель" — понад 1, "Фокус" — 0,75.

Телевізійна мережа ФРН має складовими загальнонаціональні програми наземного мовлення АРД і ЦДФ, програми регіональних телестудій, значне число супутникових каналів. Більше 1/3 жителів ФРН користуються системами кабельної телевізії. Радіомовлення складається з програм земельних телерадіокомпаній, загальнонаціональної радіостанції "Дойчландфунк", радіостанції "Дойче веле" (мовлення на зарубіжжя) і приватних станцій, які ведуть мовлення на регіональному рівні. Національне інформаційне агентство — Дойче Прессе Агентур (Д ПА).

46.2. Велика Британія

Географічне положення та основні відомості про країну. Офіційна назва — Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії. Вона є острівною країною, що знаходиться на північному заході Європи. Під її контролем залишаються 13 залежних територій з населенням менше 800 тис. осіб. За адміністративно-територіальним поділом до складу Великої Британії входять 4 історичні провінції: Англія (45 графств і особлива адміністративна одиниця — Великий Лондон); Уельс (8 графств). Північна Ірландія (26 округів), Шотландія (9 районів і 3 островні території), острів Мен і Нормандські острови—самостійні адміністративні одиниці. її терени — найбільший у Європі острів Велика Британія та північно-східна частина острова Ірландія, а також багато невеликих островів, що оточують острів Велика Британія з півночі, північного заходу, заходу і півдня. Великій Британії належить також значний сектор Північного моря, де вона видобуває нафту і природний газ. На суходолі межує лише з Ірландською Республікою (Ірландією). Найближчими сусідами Великої Британії на материковій частині Європи є Франція та Бельгія. Загалом географічне положення Великої Британії нині можна оцінити як сприятливе для її соціально-економічного розвитку і встановлення контактів з іншими країнами. Особливо покращилося воно після спорудження транспортного тунелю з материкової частини Європи.

Територія — 244,1 тис. км2. Столиця—Лондон (з передмістями — 7 , 1 млн.жителів). Офіційна мова — англійська. Релігія — англіканство, поширені також пресвітеріанство й католицизм. Грошова одиниця — євро.

Велика Британія — парламентська монархія. Глава держави — королева. Державний законодавчий орган — парламент, що складається з палати лордів і палати громад. Уряд формується лідером партії, яка отримала на виборах більшість або найбільшу кількість місць у палаті громад.

Найвпливовіші політичні партії: Консервативна, Лейбористська і Ліберально-демократична. Найбільші профспілкові об'єднання: Британський конгрес тред-юніонів. Шотландський конгрес тред-юніонів, Уельський конгрес тред-юніонів.

Природні умови та ресурси. На природні умови країни значною мірою впливає її острівне положення. У Великій Британії немає точки, віддаленої на більш як 120 км від вод Атлантичного океану, що не замерзають.

Рельєф південно-східної частини Великої Британії являє собою плоскі низовини з окремими підняттями. У Шотландії, Північній Ірландії, Уельсі й на півночі Англії переважають середньовисотні гори й височини. Найбільш розчленований рельєф у Шотландії.

Клімат Великої Британії морський з відсутністю різких коливань температури і значними опадами. Погода характеризується нестійкістю, частими циклонами й сильними вітрами. Значна хмарність, тумани. Влітку середні температури коливаються від +17 °С на півдні до +13 °С на півночі. Взимку на південному заході в січні +7, на сході — до +3,5 °С.

Велика Британія має густу мережу багатоводних річок. Найбільші з них — Северн і Темза. Річки не замерзають. Вони з'єднані багатьма судоходними каналами. У горах багато озер. Найбільші з них — у Північній Ірландії та Шотландії: Лох-Ней, Лох-Ломонд, Лох-Несе.

Досить різноманітні ґрунтові ресурси. У центральній та південній частинах Англії переважають лісові бурі грунти. На півночі Англії та Уельсу — дерново-підзолисті, на півночі Шотландії — гірські підзолисті грунти.

Під лісами — близько 6 % території країни. На півночі переважають сосна, дуб та береза, на півдні — дуб, граб, ясен, бук.

Тваринний світ дуже збіднений через високий рівень господарського освоєння території. Щоправда, поширена лисиця, яка є об'єктом національного виду полювання (кінного, з хортами).

Серед природоохоронних територій переважають національні парки.

Велика Британія добре забезпечена водними ресурсами. Ґрунтові ресурси небагаті, а тому потребують значних затрат на поліпшення. Вкрай недостатні лісові ресурси. Старовинні міста приваблюють туристів. Мінерально-сировинна база значно виснажена, особливо кам'яне вугілля й залізна руда. Є запаси олова, свинцево-цинкових і мідних руд. Особливо велике значення мають запаси нафти і природного газу, що видобуваються в британському секторі на шельфі Північного моря та доправляються трубопроводами в Англію й Шотландію.

Населення. У Великій Британії проживають 59,3 млн.осіб (2003 p.). Англійці становлять 80 % від усього населення, шотландці, ірландці, уельсці — 15%, вихідці з країн Співдружності — 5 %. Біля 90 % населення живе в містах, що охоплюють 11 % території. У Кардіффі (столиця Уельсу)—279тис. жителів, в Единбурзі (столиця Шотландії) — 438 тис, у Белфасті (столиця Північної Ірландії) — 284 тис. Найбільші міста: Бірмінгем (1,2 млн.), Ліде (800 тис), Глазго (700тис).

У сільській місцевості мешкають не тільки зайняті в сільському господарстві, а й мігранти, які щоденно виїжджають на роботу до міст. Фермери зазвичай живуть окремо від поселень, їхні будинки розташовані серед земельних угідь. Осібно стоять і житла (зазвичай замки) великих землевласників (лендлордів).

Як і в інших країнах регіону, у Великій Британії низька народжуваність на тлі значної тривалості життя, тому для країни є характерним так зване старіння нації. Зайнятість населення свідчить про високий рівень ринкових відносин у країні. Найманою працею охоплено 93 % працюючих, з-поміж яких дрібна буржуазія становить близько 17 %.

У Великій Британії висока густота населення — більше 240 осіб на 1 км2, при цьому в Англії — більше 350, Уельсі — 130, Шотландії і Північній Ірландії — близько 100 осіб на 1 км2. На території країни сформувалось вісім міських агломерацій з чисельністю населення більше і млн. осіб: Великий Лондон, Західно-Мідлендська (центр — Бірмінгем), Мерсейсайд (Ліверпуль), Великий Манчестер, Західно-Йоркширська (два центри — Лідс і Брадфорд), Південно-Йоркширська (Шеффілд і Ротерем), Клайдсайд (Глазго), Ньюкаслепон-Тайн. Майже 1/2 населення проживає у великих містах (з числом жителів більше 100 тис).

Господарство. Велика Британія — високо-розвинута індустріальна держава, яка посідає одне з провідних місць у світі за обсягом промислового виробництва й затрат на наукові дослідження та розробки. Обсяг ВВП у 1998 р. перевищив 1,4трлн дол. США. Частка промисловості в структурі ВВП (1997 p.) — 20 %, послуг—60%.

Промисловість дає майже 90 % експорту. Відповідно до загальної для світового господарства тенденції зменшилася питома вага інвестицій у старі, традиційні галузі, такі як видобування вугілля, металообробка, текстильна і харчова промисловість. Рівночасно зріс обсяг інвестицій у передові та наукомісткі галузі — верстатобудівну, електротехнічну, авіаційну, електронну. Бурхливо розвиваються видобуток нафти і газу на шельфі Північного моря. Рівень видобування нафти 1998 р. склав 124 млн. т, газу — 96 млрд. м3, виробництво електроенергії — 359 млрд. кВт (діють 14 АЕС).

Основні центри чорної металургії зосереджені у прибережних районах, де споруджено спеціалізовані причали великотоннажних рудовозів: у Сканторпі (поблизу естуарію Хамбер), Південному Уельсі, Шотландії. У центральній частині країни зберіг своє значення район Шеффілда з його виробництвом високоякісних сталей. Виплавка кольорових металів тяжіє до портів, куди довозиться сировина. Алюміній виробляється на заводах поблизу ГЕС Шотландії, але основну продукцію дають нові великі заводи в Лінмуті на північному сході та в Холіхеді на острові Англсі. Вторинний метал виробляють поблизу споживачів у великих машинобудівних районах: Західному Мідленді, Великому Лондоні й Ланкаширі. Машинобудування розосереджене по країні й типове для міст різної величини, але кожна його галузь прив'язана до певних районів і центрів. Так, верстатобудуванням вирізняються Ковентрі, Лестер, Бірмінгем; приладобудуванням — Великий Лондон з його потужною науковою базою і кваліфікованими кадрами, а також Бірмінгем. Текстильне машинобудування — в текстильних районах: Ланкаширі, Йоркширі та Східному Мідленді. Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз на північному сході Англії та у Клайдсайді. Найбільший центр електротехнічної та електронної промисловості — Великий Лондон. У виробництві автомобілів перед ведуть Бірмінгем, Ковентрі, Великий Лондон, Літон і Оксфорд. Авіаракетна промисловість характерна для півдня і центру країни—у Бристолі, навколо Великого Лондона, у Східному Мідленді (Дербі — виробництво авіадвигунів) і Західному Мідленді. Найбільші центри суднобудування — Клайдсайд і північний схід Англії, а також Біркенхед, Барроуін-Фернесс, Белфаст. Головні райони хімічної промисловості: південний схід, де у Великому Лондоні чимало підприємств тонкої хімії, особливо фармацевтичної, а у Фолі — велика нафтохімія; Ланкашир із Чеширом, де зосереджено значну частину хімії країни, і нафтохімічний вузол Стенлоу — Каррінгтона: північний схід Англії з комплексом виробництв органічної та неорганічної хімії Біллінгема — Уїлтона — Тіспорта; Середня Шотландія з нафтохімією Грейнджмута; Південний Уельс із Севернсайдом. вузол нафтохімічних та інших виробництв у Хамберсайді біля Іммінгема. Загалом нафтохімія тяжіє до портових міст, куди надходить нафта; мінеральні добрива виробляють на південному сході та в Йоркширі. Основна частина бавовняної промисловості сконцентрована в Ланкаширі, вовняної — в Йоркширі, трикотажної—у Східному Мідленді, лляної — в Північній Ірландії.

Сільське господарство Великої Британії — одне із найпродуктивніших і наймеханізованіших у світі. У ньому зайнято близько 2,1 % самодіяльного населення. У країні 241 тис. фермерських господарств. Загальна оброблювана площа — 11,9 млн. га. Обсяги виробництва таких продуктів, як зерно, яловичина, свинина, м'ясо птиці, яйця, молоко тощо, відповідають потребам або перевищують їх. У 1998 р. вироблено (млн.т): зерна — 23,3, м'яса — 3,7, молока — 13,9. Поголів'я (млн, 1997 p.): великої рогатої худоби — 11,8, овець—29, свиней — 8, птиці — 94,6. Загальний рівень самозабезпеченості сільськогосподарськими продуктами помірного клімату зріс із 62 % в 1974— 1976 pp. до 82% 1997 р.

У структурі сільськогосподарського виробництва переважає тваринництво завдяки м'якому вологому клімату, що дозволяє використовувати пасовища і сінокоси на більшій частині території цілий рік. У тваринництві основна галузь — розведення великої рогатої худоби. Істотне значення мають свинарство і птахівництво.

У рослинництві 1/3ріллі зайнято зерновими культурами (в т. ч. 18 % — пшеницею, 11 % — ячменем). По 3—4 % ріллі під цукровим буряком, картоплею, ягідними, кормовими культурами, більше 50% — під посівами багатолітніх трав. Основні землеробські райони — Східна Англія і Південний Схід, окремі ареали по східному узбережжю, навколо затоки Уош, поблизу курортних міст південного узбережжя і великих конурбацій — інтенсивне плодівництво.

Транспорт. У 1997 р. вантажообіг склав: залізничний транспорт — 16,4 млрд, автомобільний — 430 млрд т/км. У морських портах Великої Британії було оброблено біля 500 млн.т вантажів. У Великої Британії 9/10 вантажообігу припадає на морський флот. Цивільна авіація перевезла 55,7 млн. пасажирів і 20,1 млрд. т/ км вантажів. Торговий флот має 785 суден (загальний тоннаж — 14,8 млн. бр.-рег. т), автопарк — 24,5 млн. машин (у тому числі 20,3 млн. легкових автомобілів). Лондон і Ліверпуль — головні експортні порти країни. Великі спеціалізовані порти: нафтоналивні — Мілфорд — Гейвен (близько 45 млн. т), Саутгемптон (30млн.т), Іммінгем (понад 20 млн. т), а з приймання великотоннажних рудовозів — Порт-Толботі Редкар.

Частка автомобільного транспорту на внутрішньому вантажо- і пасажирообігу складає 4/5. Найбільш інтенсивний рух по осьовій магістралі Лондон — Бірмінгем — Манчестер — Глазго. На залізничний транспорт припадає І/10 внутрішнього вантажо- і пасажирообігу. Загальна довжина ліній 16,7 тис. км, 1/3 ліній нерентабельна, але збережена за соціальними причинами. З 1993 р. діє залізничний тунель під Ла-Маншем.

Внутрішні водні шляхи (ріки, з'єднані каналами), використовуються головним чином для рекреаційних цілей. Перевезення вантажів здійснюється в основному в межах глибоководних естуаріїв Мерсея, Темзи, Северна, Хашбера.

Значення трубопровідного транспорту (5 % вантажообігу) зростає з початку видобування нафти і газу в Північному морі. 75 % нафти поступає на сушу по нафтопроводах.

Роль повітряного транспорту збільшується яку перевезеннях пасажирів, так і наукомісткої продукції. Лондон — найкрупніший порт міжнародного значення.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Частка Великої Британії у світовій торгівлі близько 6 %. Вона експортує біля 1/4 вироблюваної продукції Доля готових виробів у експорті — 80 %. Найбільші торгові партнери Великої Британії – ФРН, США, Франція, Нідерланди. На країни ЄС припадає до 54 % британського експорту та імпорту. Країна експортує автомобілі, літаки, судна, хімічні продукти, текстильні вироби, імпортує продовольство, корми, метали, ліс.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. ВН П з розрахунку надушу населення становить 20,9 тис. дол. США (1997 p.). Безробіття — 1,6 млн.осіб (7,4 % працездатного населення, 1997 p.). Середня тривалість життя чоловіків — 73, жінок — 78 років. Близько 60% сімей володіють окремими будинками, 67 % мають автомобілі, 98 % — телевізор, 68 % – відеомагнітофон, 87 % — телефон, 21 % — персональний комп'ютер. Робочий тиждень триває 35—40 год. Освіта й медичне обслуговування безплатні (хоч є і приватний сектор). Понад 20 млн.осіб щорічно проводять відпустку за кордоном.

Серед найбільших університетів Великої Британії — найстаріші Оксфордський (заснований 1167 р.) і Кембриджський (заснований 1209 p.), а також Лондонський, Единбурзький та ін.

Великої Британії належить одне з провідних місць у світі за насиченістю пресою. Близько 65 % англійців читають центральні газети, 90 % — місцеві. Найбільші видання (за тиражем) — "Ньюс оф зе уолд" (4,4 млн. примірників) і "Сан" (3693 тис), "Дейлі міррор" (щоденна газета — 2,2 млн. екз.), "Дейлі мейл" (щоденна газета — 2,1 млн. екз.).

Провідна радіокомпанія — Британська радіомовна корпорація (БІ-БІ-СІ). Телепередачі ведуть БІ-БІ-СІ та Ай-Ті-Ес. Найбільші агентства — Пресс Ассошіейшн (спеціалізуються на збиранні і поширенні внутрішньої інформації), Рейтер (спеціалізується на поширенні іноземної інформації) і Юнайтед пресс Інтернешнл.

46.3. Франція

Географічне положення та основні відомості про країну. Франція знаходиться в західній частині Європи. На півночі має вихід протоками Па-де-Кале і Ла-Манш до Північного моря, на заході омивається водами Біскайської затоки, на півдні — Середземним морем. На півночі межує з Бельгією, на північному сході та сході — з ФРН, на сході — зі Швейцарією, на південному сході — з Італією, на півдні й південному заході — з Іспанією та Андоррою. У Середземному морі Франції належить великий острів Корсика.

Адміністративно-територіальний поділ. Має 95 департаментів та особливу територіально-адміністративну одиницю Корсика. До її складу входять також 4 заморські департаменти (Гваделупа, Гвіана, Мартиніка, Реюньйон) і 4 заморські території (Нова Каледонія, Французька Полінезія, Французькі південно-антарктичні території, Уолліс і Футуна) і спеціальні територіальні одиниці — о-ва Майотта та о-ва Сент-П'єр і Мікелон. Загалом географічне положення Франції є сприятливим для її політичного та соціально-економічного розвитку.

Територія — 551 тис. км2. Столиця — Париж (2,2 млн.жителів; Великий Париж, включно з передмістями, — майже 10 млн). Державна мова — французька. Грошова одиниця — евро.

Франція — республіка. Глава держави — президент. Він призначає прем'єр-міністра і членів уряду. Вищий законодавчий орган — парламент, що складається з двох палат — Національних зборів і Сенату. Уряд відповідальний перед парламентом.

Політичні партії: Французька соціалістична партія, Демократична сила, Радикальна соціалістична партія. Національний фронт, Об'єднання на підтримку Республіки, Союз за французьку демократію, Ліберальна демократія та ін. Найбільш масовою профспілковою організацією є Загальна конфедерація праці. Найбільші профспілки: Французька демократична конфедерація праці, Загальна конфедерація кадрів, Французька конфедерація християнських трудящих та ін.

Природні умови та ресурси. Більша частина країни рівнинна. На півночі — Північнофранцузька низовина, на заході — Луарська і Гароннська (Аквітанська) низовини. У центрі Франції знаходиться Центральний Французький масив (до 1500 м). На сході здіймаються невисокі Вогези та Юра, а також Альпи з найвищою вершиною — горою Монблан (4807 м). На півдні й південному заході — високі Піренеї.

Клімат Франції сприятливий для життя й господарської діяльності населення. Середня температура найхолоднішого місяця — січня від +1 °С до +5 °С. На півдні вона підвищується до +8 °С. У липні середні температури змінюються віл +17 °С на півночі до +24 °С на півдні. На рівнинній частині за рік випадає 600—700 мм. У горах кількість їх зростає до 2000—2500 мм.

Країна має вельми розгалужену річкову мережу. Найбільші річки: Сена, Рона, Луара, Гаронна. Великих озер, окрім південної частини Женевського озера, у Франції немає.

Серед грунтів найпоширеніші — бурі лісові. Значні площі — під еродованими грунтами.

Під лісами — близько 20 % площі країни. Переважають вторинні ліси і штучні насадження. На рівнинній частині ростуть бук, дуб і граб; в Альпах і Піренеях вище 700 м — бук, ялиця, смерека, модрина та сосна.

Тваринний світ найбагатший у лісових районах, переважно в горах. У Франції значну площу відведено природоохоронним територіям. Їх у країні близько 3000.

Загалом Франція має багаті й різноманітні природні ресурси. Вона добре забезпечена прісними водами. На численних гірських річках збудовано гідравлічні електростанції. Використовується енергія морських припливів.

Ґрунтові ресурси не дуже багаті, але вкупі зі сприятливими кліматичними умовами можуть давати високі врожаї сільськогосподарських культур. Лісові ресурси недостатні, але використовуються дуже раціонально.

Надзвичайно багаті рекреаційні ресурси, особливо на узбережжі Середземного моря.

Мінеральними ресурсами Франція небагата: скромні запаси кам'яного вугілля (основна частина в Лотарингії), нафти і природного газу. Більш важливі енергетичні ресурси — запаси урану в центральному масиві й енергія гірських річок, особливо Рони та її альпійських притоків. У перспективі можна буде використовувати великі запаси енергії морських припливів, досягаючи біля берегів країни висоти 12— 16 м. У Лотарингії багато залізної руди, але вона бідна на вміст заліза. На півдні — в Провансі й Лангедоці — видобуваються боксити, в Ельзасі і Лотарингії — калійні й кам'яні солі. Країна багата природними будівельними матеріалами.

Населення. У Франції проживає 60,1 мли осіб (2003 p.), більше 90 % — французи, утому числі до 3,5 млн. іноземців (алжирці, португальці, італійці, іспанці та ін.). Національні меншини населяють окраїни держави. Це бретонці, баски, фламандці, корсиканці, ельзасці. Природний приріст населення низький. Державна політика заохочування народжуваності населення дещо поліпшила показники приросту. 3/4 населення країни живе в містах. Для сільської місцевості типовими є хутори й невеликі села. Найбільшими містами, крім Парижа, є Ліон із передмістями (більше 1263 тис. жителів), Марсель (1231 тис), Лілль (1,2 млн.), Тулуза, Ніцца (у кожному більше 300 тис). Переважна більшість віруючих — католики, майже 2 млн.осіб — протестанти, близько 2 млн.— мусульмани (в основному вихідці з країн Північної та Центральної Африки, Середнього Сходу). Більшість населення становлять робітники і службовці, 15 % — дрібні буржуа, 5 % — підприємці. У промисловості зайнято близько 20 % економічно активного населення, в сільському господарстві — 10 %, у сфері послуг — понад 50 %.

При середній густоті 105 осіб на 1 км2, у горах (Піренеї, південна частина Альп і Центрального масиву) та інших малородючих місцевостях (Ланди, Солонь) густота не досягає і 20 осіб, а, з іншого боку, в районах Парижу, Півночі, Ліону з високою концентрацією промисловості і міст густота перевищує 300 осіб на 1 км2. Висока густота населення і в родючих сільських районах, особливо по долинах рік, а також на узбережжі Нормандії, Бретанії, Середземного моря, де сільське господарство поєднується з рибальством і зонами рекреації.

Головна форма міського розселення — агломерації, яких нараховується 50 з числом жителів більше 100 тис. осіб. У столичній агломерації проживає 16 % населення країни. Уряд проводить політику стримування росту Парижу (тут обмежується будівництво нових заводів та інших об'єктів) і стимулювання розвитку відсталих економічних районів і центрів.

Господарство. Франція — високорозвинуга індустріально-аграрна країна, що посідає 4-те місце у світі за обсягом ВВП (після США, Японії та ФРН). Вона має широку мережу зовнішньоекономічних зв'язків, інвестує значні капітали в економіку інших країн.

Промисловість. За рівнем промислового розвитку Франції належить 5-те місце (після США, Японії, ФРН і Великобританії). Промисловість створює основну частину ВВП (близько 25 %), забезпечує до 33 % робочих місць. 40 % інвестицій, 80 % експорту. Основні галузі індустрії: машинобудування (зайнято понад 570 тис. осіб; дає 2,6 % світового виробництва, майже 40 % продукції експортується), хімічна (276 тис. працівників, 4-те місце у світовому експорті), хімічна (250 тис. осіб, 4-тс місце в світовому експорті), авіакосмічна (100 тис. осіб, 2-ге місце за експортом серед країн Заходу), автомобілебудування (3-тє місце у світі за випуском автомобілів — близько 3 млн. на рік, із яких майже 1,5 млн. експортуються), харчова (400 тис. працівників, за обсягом експорту поступається лише США), радіоелектронна, інформатика, суднобудування, електротехнічна, металургійна (одна з провідних країн світу за рівнем розвитку кольорової металургії; 3-тє місце в Західній Європі за виробництвом сталі); атомна енергетика (АЕС виробляють близько 75 % електроенергії); гірничодобувна. Уран імпортується з Африки (Нігерія, Південно-Африканська Республіка тощо), частково видобувається в Центральному масиві (Лодев, Ла-Круазьєр).

Потужні нафтопереробні й нафтохімічні комбінати знаходяться в портах. У Великому Парижі сконцентровано підприємства парфумерії, фармацевтики, тонкої хімії. Авіаційне машинобудування зосереджено в Парижі, Тулузі, Бордо, Бурже, Мариньяні. Найбільші судноверфі — в Нанті, Дюнкерку. Військові кораблі споруджують у Бресті, Тулоні, Шербурі. Розвинене й виробництво побутової техніки. Провідна галузь легкої промисловості — текстильна певною мірою втратила своє значення, але в Європі за виробництвом тканин Франція поступається тільки Італії та Німеччині. Вовняні тканини виробляють на півночі – Лілль, Армантьєр, Кабре; там же випускають бавовняні та лляні тканини. Ліон, відомий центр шовкопрядіння в минулому, нині виробляє синтетичні тканини. Трикотажну промисловість зосереджено в Парижі, Труа, Рубе. Промисловість розмішена нерівномірно: на 17 % території країни (Париж із приміською зоною, Ліонський та Північний райони) — майже половину промислових об'єктів. Північ і схід країни більш індустріалізовані, ніж захід, центр і південь.

Сільське господарство. За обсягом сільськогосподарської продукції Франція посідає 3-тє місце серед країн Заходу (після США і Канади) 1-ше в Західній Європі, повністю забезпечуючи себе основними видами сільськогосподарської продукції. Вона є найбільшим на континенті виробником зерна (понад 50 млн.т на рік за врожайності 60 ц/га), масла, яловичини, сиру, а також значним експортером продукції харчування. Провідна галузь сільського господарства — тваринництво дає більш як 50 % всієї продукції. Основна продукція рослинництва — зерно, овочі, цукрові буряки, картопля, в окремих районах—хміль, льон, тютюн, ріпак; біля Ніцци — плантації квітів для пар

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ
47. ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ
48. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕРИТОРІЇ
48.8.1. Природні зони
48.8.2. Моря
49. НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ
50. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ
51. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА КРАЇНИ
ГЕОГРАФІЯ МІЖГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ
52. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru